Постанова

від 23.07.2024 по справі 904/9611/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/9611/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Жолудєв А.О.

Представники сторін:

від скаржника: Кулик Катерина Володимирівна (в залі суду) - Довіреність б/н від 12.12.2023р.

від відповідача: Паніна Олександра Володимирівна (в залі суду) - Довіреність № 5 від 29.01.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/9611/21

за позовом Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Любимівської сільської ради "Господар", с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення № 284-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнати недійсним рішення № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2022 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у даній справі скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд та передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 відмовлено у задоволенні позову Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення № 284-7/VIII від 15.04.2021.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рішеннями Господарським судом Дніпропетровської області від 26.08.2020 у справі №804/7822/16р. та від 23.06.2020р. у справі № 904/10714/16, яке, в свою чергу, залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 визнано недійсними розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" та розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки".

Виходячи з того, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" та від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" наведеними вище рішеннями суду визнані недійсними, Позивач мав право постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття Відповідачем оспорюваних рішень.

Протягом розгляду справ №804/7822/16р. № 904/10714/16 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3771/15-18-СГ від 27.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну", провів державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009, зареєстрував право власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні до реєстру не внесені, хоча, станом на 2017 рік, в реєстрі Позивач зазначений, як суб`єкт іншого речового права на спірні земельні ділянки.

Визнання недійсними рішень № 284-7/VIII від 15.04.2021 та № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" не відновить (захистить) порушене право Позивача або не нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, оскільки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за земельними ділянками з номерами 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 залишиться запис про реєстрацію права власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області та інше речове право право постійного користування земельними ділянками за КП Любимівської сільської ради "Господар".

Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.02.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)). У зв`язку з обранням Позивачем неналежного способу захисту суд немає необхідності розглядати інші доводи.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради де просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Не погодившись із рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі № 904/9611/21, виключивши висновок суду першої інстанції щодо наявності у КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ДОР права постійного користування на земельні ділянки на час прийняття Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області оскаржених рішень, а також висновок щодо обрання ним неналежного способу захисту. Мотивувавши відмову в задоволенні позову відсутністю у позивача у період часу з 09.04.2020 року по 21.04.2021 права постійного користування земельними ділянками, а саме:

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що до державної реєстраціїіншого речового права права постіного користування земельною ділянкою, позивач не мав права постійного користування. Зазначену реєстрацію права постіного користування позивач міг здійснити лише після 21.04.2021, але у зв`язку з тим, що таке право постіного користування було зареєстровано за третьою особою на підставі оспорюваних рішень відповідача раніше, позивач вимушений був звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з вимогою про визнання рішень відповідача недійсним.

Позивач зазначає, що таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття відповідачем оспорюваних рішень не відповідає встановленим обставинам справи.

Також, позивач наголошує, що передача земель у постіне користування відбулася шляхом прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем рішень. Так само, на підставі оскаржуваних рішень, державний реєстратор здійснив реєстрацію права постійного користування за третьою особою.

Позивач стверджує, що у разі прийняття судом рішення про визнання недійсним рішень №284-7/VIII від 15.04.2021 та №285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області державний реєстратор отримавши примірник судового рішення у порядку, передбаченому ст. 31-1 Закону №1952-IV, здійснить припинення іншого речового права (права постійного користування) за третьою особою.

За доводами скаржника, державний акт на право постійного користування землею виданий позивачу 06.03.1998 року.

Таким чином, позивач, звернувшись до державного реєстратора зможе зареєструвати право постійного користування землею.

На переконання позивача, зазначений порядок дій виключає у подальшому необхідність пред`явлення позивачем інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Апеляційна скарга Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської обалсті обґрунтована наступним:

Відповідач зазначає, що розпорчдження голови Дніпропетрвоської районної державної адміністрації №Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 «Про вилучення земельної ділянки» недійсне з моменту його прийняття, але висновок суду про те, що позивач мав право постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття відповідачем оспорбваних рішень не відповідає встановленим обставинам справи. Недійсність зазначеного розпорядження з моменту його прийняття почалось з 21.04.2021, після прийняття судом апеляційної інстанції постанови та, відповідно, набуття законної сили рішенням суду першої інстанції у справі №904/10714/16. До цієї дати розпорядження №Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 не могло вважатися недійсним з моменту вчинення. Апелянт прийняв оскаржуванні позивачем рішення 15.04.2021, тому висновок суду про те, що позивач мав право постійного користування земельними ділянками під час прийняття оскаржуваних рішень є неправильним та не відповідає п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України, а також практиці Верховного Суду.

За доводами відповідача, з урахуванням рішень судів у справах №804/7822/196 та №904/10714/16 і, відповідно, моментів набрання ними чинності вбачається, що державний акт на право постійного коритування землею серії ШШ-ДП №007739 від 06.03.1998, з огляду на наявнітсь розпорядження №Р-428/0/291-15 від 09.07.2015, був нечинний (внаслідок визнання його таким розпорядженням №Р-428/0/291-15 від 09.07.2015) у період з 09.04.2020 по 21.04.2021. Вказане в свою чергу свідчить про помилковість висновку суду першої інстанціїпро те, що позивач мав право постійного користування спірною земельною ділянкою в період з 09.04.2020 по 21.04.2021.

На думку відповідача, наведене вище свідчить про те, що Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області виходячи з того, що будь-які права у позивача та третіх осіб на земельні ділянки відсутні та не можеть бути порушені, правомірно та у встановлений законом спосіб у період з 15.03.2021 по 15.04.2021 розпорядилась земельними ділянками та передала їх у постійне користування КП Любимівської сільської ради «Господар» шляхом прийняття відповідних рішень, а отже підстави для визнання недійсними рішень Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської обалсті від 15.04.2021 №284-7/VIII та №285-7/VIII відсутні.

Щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, вцідповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції повинно бути змінено в частині мотивів відмови в позові. Апелянт вважає що позивачу повинно бути відмовлено саме з підстави відсутності у нього права постійного користування земельними ділянками у період часу 09.04.2020 року по 21.04.2021.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

22.08.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської обалсті аналогічного змісту з поданою останнім апеляційною скаргою.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду справу №904/9611/21 передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Суддями Морозом В.Ф., Чередко А.Є., Коваль Л.А. подано заяву про самовідвід у справі №904/9611/21.

Заява мотивована наявністю підстав, передбачених ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 02.08.2023 заяву суддів Мороза В.Ф., Чередко А.Є., Коваль Л.А. про самовідвід у справі №904/9611/21 задоволено. Справу №904/9611/21 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіну О.В., Чус О.В.

Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі №904/9611/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.10.2023 о 11:20 годин.

У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Дарміна М.О. за 29.09.2023 р., розгляд справи в призначені ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 р. дату та час не відбулось.

Рішенням ВРП від 28.09.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №2389/23 від 09.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою суду від 09.10.2023 справу №904/9611/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Чус О.В., Іванов О.Г. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.11.2023 о 12:00 годин.

Ухвалою суду від 07.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.01.2024 на 12:00 год.

У зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18 зі змінами, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/9611/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі №904/9611/21 колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 29.04.2024 розгляд апеляційних скарг Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі №904/9611/21 відкладено на 23.07.2024 на 11:20 год.

23.07.20024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання в державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради.

Вилученій на підставі вказаного розпорядження земельній ділянці площею 20,0 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:010:0009.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у Позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

Наказом від 03.11.2016. №4-7551/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з постійного користування Позивача вилучено земельну ділянку площею 148,7251 га та передано в постійне користування ТОВ "Агропромислове підприємство "Золотий Колос"".

Вилученій земельній ділянці площею 148,7251 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:006:0002.

В подальшому, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, після численних скарг Позивача до Держгеокадастру України та керівництва країни та області, наказ від 03.11.2016 №4-7551/15-16-СГ скасувало.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, станом на 23.03.2017, за Позивачем зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га, та кадастровим номером 12214840200:02:010:0009, площею 20 га, на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ДП№007739, виданий 06.03.1998. Крім того, зареєстровано відомості про суб`єкти іншого речового права Правокоритсувач КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат".

На підставі Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15, 27.09.2018 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видало наказ № 4-3771/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну".

26.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №804/7822/16 ухвалено рішення про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування". Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Рішеннями 6 сесії VIII скликання № 210/1-6/VIII та № 210/2-6/VIII від 15.03.2021 Любимівської сільської ради КП "Господар" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок: кадастровий номер 1221484000:02:006:0002, загальною площею 148,7251 га, та кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, загальною площею 20,0000 га, з метою їх подальшої передачі у постійне користування.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2021 за земельними ділянками 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 зареєстровано право власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Рішеннями 7 сесії VIII скликання № 284-7/VIII та № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області затверджено розроблену технічну документацію та зазначені земельні ділянки передані у постійне користування Комунальному підприємству Любимівської сільської ради "Господар".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 904/10714/16, визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 набрало законної сили 21.04.2021).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2021 №254893390 та №254892266 на підставі рішень органу місцевого самоврядування, серія та номер: 285-7/VIII від 15.04.2021, та серія та номер: 284-7/ VIII від 15.04.2021, видавник Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області за Третьою особою 20.04.2021 зареєстровано право постійного користування на вказані земельні ділянки.

З метою досудового врегулювання спору з Відповідачем, Позивач листом від 29.09.2021 №1-212 звернувся до Відповідача з проханням скасувати свої рішення про передачу в постійне користування землі третій особі.

Відповідач листом від 19.10.2021 №1629 повідомив Позивачеві, що підстави для скасування рішень 7 сесії VIII скликання №284-7/VIII, №285-7/VIII від 15.04.2021 відсутні.

Наведене вище стало причиною звернення з позовом до суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання в державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради; що вилученій на підставі вказаного розпорядження земельній ділянці площею 20,0 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:010:0009; що Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у Позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність, що Наказом від 03.11.2016. №4-7551/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з постійного користування Позивача вилучено земельну ділянку площею 148,7251 га та передано в постійне користування ТОВ "Агропромислове підприємство "Золотий Колос"; що вилученій земельній ділянці площею 148,7251 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:006:0002; що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ від 03.11.2016 №4-7551/15-16-СГ скасувало; що Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, станом на 23.03.2017, за Позивачем зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га, та кадастровим номером 12214840200:02:010:0009, площею 20 га, на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ДП№007739, виданий 06.03.1998 та зареєстровано відомості про суб`єкти іншого речового права Правокоритсувач КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат"; що на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15, 27.09.2018 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видало наказ № 4-3771/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну"; що 26.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №804/7822/16 ухвалено рішення (що набрало законнох сили) про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування"; що рішеннями 6 сесії VIII скликання № 210/1-6/VIII та № 210/2-6/VIII від 15.03.2021 Любимівської сільської ради КП "Господар" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок: кадастровий номер 1221484000:02:006:0002, загальною площею 148,7251 га, та кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, загальною площею 20,0000 га, з метою їх подальшої передачі у постійне користування; що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2021 за земельними ділянками 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 зареєстровано право власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні; що Рішеннями 7 сесії VIII скликання № 284-7/VIII та № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області затверджено розроблену технічну документацію та зазначені земельні ділянки передані у постійне користування Комунальному підприємству Любимівської сільської ради "Господар"; що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 904/10714/16, визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 набрало законної сили 21.04.2021); що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2021 №254893390 та №254892266 на підставі рішень органу місцевого самоврядування, серія та номер: 285-7/VIII від 15.04.2021, та серія та номер: 284-7/ VIII від 15.04.2021, видавник Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області за Комунальним закладом Любимівської сільської ради «Господар» 20.04.2021 зареєстровано право постійного користування на вказані земельні ділянки.

Предметом доказування у справі є обґрунтованість вимог Позивача до Відповідача про визнання недійсними рішень Любимівської сільської ради від 15.04.2021 № 284-7/VIII та від 15.04.2021 № 285-7/VIII.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції від 31.03.2006 року право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 140 Конституції України).

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (ч. 1 ст. 74 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до п. "а"-"г" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини п`ятої ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Положеннями статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Таким чином, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 03/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у ст. 141 цього Кодексу.

Положеннями статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 цього кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1991 (в редакції, чинній на час видачі Позивачеві Державного акта) передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Подібні висновки щодо застосування правових норм, що регулюють відносини постійного користування землею, сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.12.2022 у справі № 903/822/21 (за позовом Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" до Цуманської селищної ради, ТОВ "Цумань-Риба" про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними договорів оренди землі), які суд вважає за необхідне застосувати при вирішенні цієї справи на підставі ч. 4 ст. 300 ГПК України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому випадку, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у cправі № 903/822/21, від 26.09.2019 у справі №924/1114/18, від 22.05.2019 у справі №914/1104/18.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саттями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно положень статтей 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається та рішенням місцевого господарського суду встановлено, що що на підставі Державного акта від 06.03.1998 р. ІІ-ДП №007739, КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 176,800 гектарів.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання в державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради; що вилученій на підставі вказаного розпорядження земельній ділянці площею 20,0 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:010:0009; що Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у Позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність, що Наказом від 03.11.2016. №4-7551/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з постійного користування Позивача вилучено земельну ділянку площею 148,7251 га та передано в постійне користування ТОВ "Агропромислове підприємство "Золотий Колос"; що вилученій земельній ділянці площею 148,7251 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:006:0002; що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ від 03.11.2016 №4-7551/15-16-СГ скасувало; що Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, станом на 23.03.2017, за Позивачем зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га, та кадастровим номером 12214840200:02:010:0009, площею 20 га, на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ІІ-ДП№007739, виданий 06.03.1998 та зареєстровано відомості про суб`єкти іншого речового права Правокоритсувач КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат"; що на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15, 27.09.2018 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видало наказ № 4-3771/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну"; що 26.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №804/7822/16 ухвалено рішення (що набрало законнох сили) про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування"; що рішеннями 6 сесії VIII скликання № 210/1-6/VIII та № 210/2-6/VIII від 15.03.2021 Любимівської сільської ради КП "Господар" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок: кадастровий номер 1221484000:02:006:0002, загальною площею 148,7251 га, та кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, загальною площею 20,0000 га, з метою їх подальшої передачі у постійне користування; що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2021 за земельними ділянками 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 зареєстровано право власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні; що Рішеннями 7 сесії VIII скликання № 284-7/VIII та № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області затверджено розроблену технічну документацію та зазначені земельні ділянки передані у постійне користування Комунальному підприємству Любимівської сільської ради "Господар"; що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 904/10714/16, визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 набрало законної сили 21.04.2021); що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2021 №254893390 та №254892266 на підставі рішень органу місцевого самоврядування, серія та номер: 285-7/VIII від 15.04.2021, та серія та номер: 284-7/ VIII від 15.04.2021, видавник Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області за Комунальним закладом Любимівської сільської ради «Господар» 20.04.2021 зареєстровано право постійного користування на вказані земельні ділянки.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у Позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

На підставі даного розпорядження, 27.09.2018 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видало наказ № 4-3771/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну".

26.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №804/7822/16 ухвалено рішення про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування". Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 904/10714/16, визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 набрало законної сили 21.04.2021).

Таким чином, зазначеними рішеннями визнано недійсними розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації, якими у Позивача вилучено спірну земельну ділянку, відповідно - ці розпорядження недійсні з моменту прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права у цьому випадку є дослідження правомірності саме первісного вилучення земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття відповідачем оспорюваних рішень (15.04.2021) підтверджується наявними в матеріалах справи документами:

-витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнопро реєстрацію іншого речового права від 23.03.2017 №83192968 (номер запису про інше речове право 19589030), згідно якого правокористувачем земельної ділянки кадастровий номер 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га є Комунальний заклад «Дніпропетрвоський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ:03562537, країна реєстрації: Україна ;

-витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнопро реєстрацію іншого речового права від 23.03.2017 №83267623 (номер запису про інше речове право 19604231), згідно якого правокористувачем земельної ділянки кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, площею 20 га є Комунальний заклад «Дніпропетрвоський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ:03562537, країна реєстрації: Україна.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдитного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №248666579 від 17.03.2021 - відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдитного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №248666579 від 17.03.2021 - відомості про реєстрацію іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га - відсутні.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдитного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №24866656 від 17.03.2021 - відомості про реєстрацію іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, площею 20 га - відсутні.

Протягом розгляду вищенаведених справ, Відповідач, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3771/15-18-СГ від 27.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну", провів державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009, зареєстрував право власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні до реєстру не внесені, хоча, станом на 2017 рік, в реєстрі Позивач зазначений, як суб`єкт іншого речового права на спірні земельні ділянки.

Право користування земельною ділянкою кадастровий номер 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га зареєстровано за правокористувачем Комунальним підприємством Любимівської сільської ради «Господар» 20.04.2021 (номер запису про інше речове право 41591392), що пітверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдитного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №254893390 від 29.04.2021.

Право користування земельною ділянкою кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, площею 20 га зареєстровано за правокористувачем Комунальним підприємством Любимівської сільської ради «Господар» 20.04.2021 (номер запису про інше речове право 41590820), що пітверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдитного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №254892266 від 29.04.2021.

Колегією суддів враховано, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийняв до уваги постанову Верховного суду (у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду) від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, у п.31 якої зазначено, що з огляду на встановлені статтею 152 Земельним кодексом України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист права на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками, зробленими судом першої інстанції, що визнання недійсними рішень № 284-7/VIII від 15.04.2021 та № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" не відновить (захистить) порушене право Позивача або не нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, оскільки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за земельними ділянками з номерами 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 залишиться запис про реєстрацію права власності за Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області та інше речове право право постійного користування земельними ділянками за КП Любимівської сільської ради "Господар".

Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.02.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)). У зв`язку з обранням Позивачем неналежного способу захисту суд немає необхідності розглядати інші доводи.

Доводи апеляційної скарги позивача, а саме: «…У судовому рішенні зазначено, що визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права є дослідження правомірності саме первісного вилучення земельної ділянки. При цьому суд зазначає, що оскільки розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р та від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 рішеннями господарського суду Дніпропетровської області визнані недійсними, позивач мав право постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття відповідачем оспорюваних рішень.

Зазначений висновок суду невідповідає встановленим обставинам справи.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за № 1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" було вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради.

Вилученій на підставі вказаного розпорядження земельній ділянці площею 20,0 га було присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:010:0009.

26.08.2020 р. господарським судом Дніпропетровської області по справі №804/7822/16 було прийнято рішення про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування". Вказане рішення не оскаржувалося та набуло законної сили.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії II- ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10714/16 від 23.06.2020 р. визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки". Вказане рішення залишено без змін постановою центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 р. та набуло чинності.

Відповідач приймає оскаржувані рішення 15.04.2021 р., а право постійного користування у Реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою було зареєстровано 20.04.2021 р.

Вказані обставини встановлені судом під час розгляду справи, а докази наведених фактів містяться в матеріалах господарської справи.

Оскаржувані позивачем рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області були прийняті 15.04.2021, а судове рішення господарського суду Дніпропетровської області, в силу положень процесуального закону, набуло чинності тільки 21.04.2021 р.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, до державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою, позивач не мав права постійного користування. Зазначену реєстрацію права постійного користування позивач міг здійснити лише після 21.04.2021 р., але у зв`язку з тим, що таке право постійного користування було зареєстровано за третьою особою на підставі оспорюваних рішень відповідача раніше, позивач вимушений був звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з вимогою про визнання рішень відповідача недійсними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття відповідачем оспорюваних рішень не відповідає встановленим обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки визнання недійсними рішень №284-7/УІІІ від 15.04.2021 та №285-7/УІІІ від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» не відновить (захистить) порушене право позивача або не нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права. Це твердження суд обгрунтовує тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна за земельними ділянками з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 залишиться запис про реєстрацію права власності за Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, а також інше речове право - право постійного користування земельними ділянками за третьою особою - КП Любимівської сільської ради «Господар»…» відхиляються колегією суддів з огляду на наведене вище.

Посилання позивача в апеляційній скарзі в частині «…По-друге слід зазначити, що висновок суду про те, що «залишиться запис про реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельними ділянками за третьою особою, є помилковим.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-ІУ) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно положень ч. 2 ст. 31-1 Закону № 1952-ІУ Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Таким чином, у разі прийняття судом рішення про визнання недійсним рішень №284- 7/УІІІ від 15.04.2021 та №285-7/УІП від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області державний реєстратор отримавши примірник судового рішення у порядку передбаченому ст. 31-1 Закону № 1952-ІУ, здійснить припинення іншого речового права (права постійного користування) за третьою особою.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-ІУ державна реєстрація іншого речового права на нерухоме майно проводиться на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого до 1 січня 2013 року.

Державний акт на право постійного користування землею виданий позивачу 06.03.1998 р.

Тобто, позивач звернувшись до державного реєстратора зможе зареєструвати право постійного користування землею.

Зазначений вище порядок дій виключає у подальшому необхідність пред`явлення позивачем інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права…» відхиляється колегією суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду (пункт 3 статті 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи положення норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем у даній справі вимоги щодо:

- визнання недійсним рішення № 284-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнання недійсним рішення № 285-7/VIII від 15.04.2021 Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

не передбачають внесення змін до записів Державного реєстру прав, таким чином, скасування вищенаведених рішень Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є неналежним (неефективним) способом захисту позивачем свого порушеного права, так як скасування оспорюваних рішень не відновить порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги відповідача, а саме:

«…Не зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права постійного користування на земельні ділянки в період прийняття Любимівською сільською радою оскаржуваних рішень, і що такі права були порушені та підлягають захисту в судовому порядку, проте обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, відповідач погоджується з резолютивною частиною рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 року в частині відмови в задоволенні позову КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсними рішень від 15.04.2021 року № 284-7/\/|ІІ та № 285-7/\/|ІІ але вважає, що його мотивувальна частина має бути змінена, шляхом викладення, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, обставин, що свідчать про відсутність у позивача права постійного користування на земельні ділянки у період з 09.04.2020 року по 21.04.2021 року та, як наслідок, відсутності їх порушення відповідачем та необхідності захисту в судовому порядку.

Окремо слід зазначити, що помилковість висновку суду першої інстанції в частині зазначення, що позивач мав право постійного користування земельними ділянками і під час прийняття відповідачем оспорюваних рішень, підтверджується також відсутністю за позивачем (на час прийняття оскаржуваних рішень) зареєстрованого права постійного користування земельними ділянками, з огляду на приписи ст. 125 Земельного кодексу України…»

«… Окремо слід зазначити, що помилковість висновку суду першої інстанції в частині зазначення, що позивач мав право постійного користування земельними ділянками і під час прийняття відповідачем оспорюваних рішень, підтверджується також відсутністю за позивачем (на час прийняття оскаржуваних рішень) зареєстрованого права постійного користування земельними ділянками, з огляду на приписи ст. 125 Земельного кодексу України.

Щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Апелянт не може погодитися з таким висновком суду та вважає, що мотивувальна частина судового рішення повинна бути змінена шляхом вилучення висновку суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав з огляду на нижчевикладене.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16 зазначила, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Хочемо підкреслити, що мова йде саме про власника. Тобто, віндикаційні позови можуть заявляти тільки власники, а не постійні користувачі землею.

У постанові від 23.11.2021 Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц Верховний Суд зазначив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У п. 146 зазначеної постанови зазначено, що Велика Палата Верховного Суду знов нагадує, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

Тобто знов Верховний Суд веде мову щодо власника майна.

У п. 147 цієї постанови вказано наступне. Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Таким чином, віндикаційний позов міг би пред`являтися позивачем до відповідача, який є власником землі, якби пансіонат був власником землі раніше і вважав би себе титульним власником наразі.

А в нашому випадку такого ніколи не було. Позивач ніколи не мав права власності на ці земельні ділянки.

Позивач мав інше речове право, а саме право постійного користування.

В рамках цієї справи відповідач, який є власником землі, і його право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, шляхом прийняття своїх рішень, незаконно на думку позивача, передав у постійне користування земельні ділянки третій особі. Тому належним способом захисту у цій справі все ж таки є визнання рішень недійсними.

Підсумовуючи вищезазначене, на думку відповідача (апелянта) рішення суду першої інстанції повинно бути змінено в частині мотивів відмови в позові. Апелянт вважає, що позивачу повинно бути відмовлено саме з підстави відсутності у нього права постійного користування земельними ділянками у період часу 09.04.2020 року по 21.04.2021…» не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, відповідно, відхиляються колегією суддів з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі №904/9611/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на нього, відповідно, підлягають залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги позивачем в розмірі 6 810,00 грн покладається на Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради; судові витрати за подання апеляційної скарги відповідачем в розмірі 5 448,00 грн покладається на Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі №904/9611/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі №904/9611/21 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус