Постанова

від 01.06.2022 по справі 932/14900/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 932/14900/19

провадження № 61-16972св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у

м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро),

заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічна фабрика «Основа»», товариство з обмеженою відповідальністю «Аквалюкс-Дніпро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна фабрика «Основа» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

20 квітня 2021 року у складі судді Лукінової К. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів:

Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність посадових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Скарга мотивована тим, що ухвалою Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року по справі № 932/14900/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна фабрика «Основа» (далі - ТОВ «Хімічна фабрика «Основа») до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Аквалюкс-Дніпро» (далі - ТОВ «Аквалюкс-Дніпро») про солідарне стягнення збитків, завданих розголошенням відомостей, які становлять комерційну таємницю, було забезпечено позов та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які відкриті відповідачем

ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

ОСОБА_1 вказував, що 14 грудня 2020 року, після скасування заходів забезпечення позову, його адвокат звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття арешту з коштів на рахунках у банках, накладених у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову.

Не отримавши відповідь на вказану заяву від 14 грудня 2020 року, адвокатом

22 січня 2021 повторно було подано заяву.

Заявник зазначав про те, що листом від 17 лютого 2021 року № 03-2/7136 за підписом в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) його було повідомлено, що арешт з рахунків не може бути знятий, оскільки для цього необхідно спочатку звернутися до суду для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Посилаючись на те, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, а тому ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках в банках, який був накладений постановою державного виконавця Юрченко М. С. від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 60283743 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 932/14900/19; зобов`язати уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках в банках, який був накладений постановою державного виконавця Юрченко М. С. від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 60283743 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 932/14900/19.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня

2021 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках в банках, який був накладений постановою державного виконавця Юрченко М. С. від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 60283743 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі

№ 932/14900/19.

Зобов`язано уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках в банках, який був накладений постановою державного виконавця Юрченко М. С. від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 60283743 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 932/14900/19.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що його права були порушені, оскільки державний виконавець, повинен був вжити відповідних заходів направлених на скасування арешту банківських рахунків скаржника, на підставі постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19, оскільки вказаною постановою було скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Хімічна фабрика «Основа» залишено без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня

2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ТОВ «Хімічна фабрика «Основа» без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення скарги боржника ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 жовтня 2021 року ТОВ «Хімічна фабрика «Основа» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким у задоволені скарги відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статі 39, 59 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до прийняття незаконних судових рішень, оскільки державний виконавець діяв із дотриманням законності у зв?язку із фактичним виконанням ухвали Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 932/14900/19

Доводи інших учасників справи

28 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Юорисенко В. А. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

02 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня

2019 року у справі № 932/14900/19 (провадження № 2-з/932/166/19) було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які відкриті відповідачем ОСОБА_1 у фінансових установах, що здійснюють ліцензовану діяльність із надання банківських послуг в Україні, в межах ціни позову, яка складає 720 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19 (провадження № 61-7652св20) ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року скасовано та винесено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Хімічна фабрика «Основа» про забезпечення позову.

14 грудня 2020 року та 21 січня 2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про зняття арешту з коштів, накладених ухвалою Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 932/14900/19 (провадження № 2-з/932/166/19), до яких долучено копію постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року про скасування заходів забезпечення позову.

Зі змісту копії листа № 03-2/7136 від 17 лютого 2021 року в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

Бочарової П., який додано скаржником до матеріалів скарги, вбачається, що

19 лютого 2020 року державним виконавцем Юрченко М. С. було видано постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням ухвали суду.

Також у вказаному листі зазначено, що скаржнику необхідно звернутися до суду для скасування відповідної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п?ята стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, щодо наявності порушених прав ОСОБА_1 у зв?язку із невжиттям державним виконавцем відповідних заходів направлених на скасування арешту банківських рахунків боржника на підставі постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19, якою відмовлено у задоволенні зави ТОВ «Хімічна фабрика «Основа» про забезпечення позову, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Пунктом 15 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року

№ 512/5, з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення скарги, оскільки при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.

Аргументи заявника наведені у касаційній скарзі про те, що державний виконавець після винесення постанови про закриття виконавчого провадження, не має права виносити постанову про зняття арешту з майна боржника (без скасування постанови про закриття виконавчого провадження) є безпідставними, з огляду на наведене.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня

2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна фабрика «Основа» залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська