Постанова

від 14.09.2021 по справі 932/14900/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5979/21 Справа № 932/14900/19 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Хімічна фабрика Основа на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), -

в с т а н о в и л а:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), мотивуючи її ти, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року по справі №932/14900/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хімічна фабрика Основа (далі - ТОВ Хімічна фабрика Основа ) до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Аквалюкс-Дніпро (далі - ТОВ Аквалюкс-Дніпро ) про солідарне стягнення збитків, завданих розголошенням відомостей, які становлять комерційну таємницю, було забезпечено позов та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які відкриті відповідачем ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Вказував, що 14 грудня 2020 року, після скасування заходів забезпечення позову, його адвокат звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття арешту з коштів на рахунках у банках, накладених у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову.

Не отримавши відповідь на вказану заяву від 14 грудня 2020 року, адвокатом 22 січня 2021 повторно було подано заяву.

Зазначав про те, що листом від 17 лютого 2021 року №03-2/7136 за підписом в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) його було повідомлено, що арешт з рахунків не може бути знятий, оскільки для цього необхідно спочатку звернутися до суду для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Посилаючись на те, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, а тому просив суд визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо незняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках в банках, який був накладений постановою державного виконавця Юрченко М.С. від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №60283743 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі №932/14900/19; зобов`язати уповноважених осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках в банках, який був накладений постановою державного виконавця Юрченко М.С. від 19 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №60283743 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі №932/14900/19.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ Хімічна фабрика Основа , зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець під час виконання ухвали про забезпечення позову діяв з повним додержанням норм законодавства та прав скаржника ОСОБА_1 не порушував.

Скаржник ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Хімічна фабрика Основа без задоволення. Вказував, що позиція апелянта є помилковою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі №932/14900/19 (провадження №2-з/932/166/19) було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які відкриті відповідачем ОСОБА_1 у фінансових установах, що здійснюють ліцензовану діяльність із надання банківських послуг в Україні, в межах ціни позову, яка складає 720 000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року вищевказану ухвалу було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19 (провадження №61-7652св20) ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року було скасовано. Відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Хімічна фабрика Основа про забезпечення позову.

14 грудня 2020 року та 21 січня 2021 року було подано заяву про зняття арешту з коштів, накладених ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі №932/14900/19 (провадження №2-з/932/166/19), до яких долучено копію постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року про скасування заходів забезпечення позову.

Зі змісту копії листа №03-2/7136 від 17 лютого 2021 року в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Бочарової П., який додано скаржником до матеріалів скарги, вбачається, що 19 лютого 2020 року державним виконавцем Юрченко М.С. було видано постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням ухвали суду.

Також у вказаному листі зазначено, що скаржнику необхідно звернутися до суду для скасування відповідної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що його права були порушені, оскільки державний виконавець, повинен був вжити відповідних заходів направлених на скасування арешту банківських рахунків скаржника, на підставі постанови Верховного суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19, оскільки вказаною постановою було скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Положеннями ст.129-1 Конституції України, ч.1 ст.18 ЦПК України, ч.2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення скарги боржника ОСОБА_1 .

Посилання апеляційної скарги на суворе дотримання норм законодавства державним виконавцем відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Висновки суду першої інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а ухвала суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382,383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Хімічна фабрика Основа залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Ткаченко І.Ю.