Постанова

від 30.05.2022 по справі 263/4526/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 263/4526/2017

провадження № 61-16617св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Маріупольська міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промисловий центр», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2021 року у складі судді Ковтуненка В. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Понаморьової О. М., Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Маріупольської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промисловий центр» (далі - ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання незаконними рішень та договорів оренди, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказував, що у березні 2020 року ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» почав будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_2 , тобто на земельній ділянці багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку.

Будівельні роботи ведуться на підставі зареєстрованого повідомлення ДЦ 061193501355 від 16 грудня 2019 року про початок виконання будівельних робіт з «Реконструкції нежитлового приміщення (підвалу) під об`єкт торгівлі з організацією додаткового входу по АДРЕСА_2 ».

Рішенням Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 № 6/42-4819 затверджений проект відводу земельної ділянки та надана в оренду ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» строком на 10 років земельна ділянка площею 0,0174 га (якій був присвоєний кадастровий №1412336600:01:007:0513) по АДРЕСА_2 , а саме частина земельної ділянки безпосередньо над підвалом цього багатоквартирного будинку. Підставою для затвердження проекту відводу земельної ділянки та надання її в оренду ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» стало незаконне рішення Маріупольської міської ради №6/27-3079 від 16 квітня 2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_2 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр».

Зазначене рішення визнано незаконним постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі № 263/10327/13-а за його позовом та декількох інших співвласників багатоквартирного будинку до Маріупольської міської ради (третя особа у справі - ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр»).

19 січня 2015 року Маріупольською міською радою укладений договір з ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» щодо оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише у жовтні 2019 року.

Також йому стало відомо, що існує рішення Маріупольської міської ради від 24 грудня 2013 року № 6/33-4058 «Про затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Цим рішенням вказаним фізичним особам-підприємцям для обслуговування віконних приямків надана в оренду строком на 5 років частина земельної ділянки, що знаходиться безпосередньо під багатоквартирним будинком, площею 0,0010га.

Зазначав, що за приписами Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, прибудинкова територія призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, отже розміщення на ній будівель торгівлі не відповідає її призначенню.

Після винесення Харківським апеляційний адміністративним судом постанови від 20 жовтня 2014 року, якою визнано незаконним рішення Маріупольської міської ради № 6/27-3079 від 16 квітня 2013 року, вже не існувало законної підстави для прийняття міською радою рішення № 6/42-4819 від 30 жовтня 2014 року про затвердження цього проекту відводу земельної ділянки та надання її в оренду ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр».

Враховуючи наведене просив суд: визнати незаконними рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року за № 6/42-4819 «Про затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр», за яким надана в оренду ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,0174 га (кадастровий номер 1412336600:01:007:0513) строком на 10 років для реконструкції нежитлового приміщення (підвалу) під об`єкт торгівлі з організацією додаткового входу; від 24 грудня 2013 року за № 6/33-4058 «Про затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 », за яким надана в оренду ФОП ОСОБА_2 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0010 га (кадастровий номер 1412336600:01:007:0514) строком на 5 років для обслуговування віконних приямків;

визнати недійсними договори оренди земельних ділянок та відповідних рішень про реєстрацію речових прав на них із скасуванням реєстрації речового права: договір оренди земельної ділянки площею 0,0174 га (кадастровий номер 1412336600:01:007:0513) від 19 січня 2015 року, укладений Маріупольською міською радою на підставі рішення від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 з ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» строком на 10 років, скасувати рішення про реєстрацію відповідного речового права та реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про інше речове право 33803517 від 19 жовтня 2019 року; договір оренди земельної ділянки, площею 0,0010 га (кадастровий номер 1412336600:01:007:0514) укладений Маріупольською міською радою на підставі рішення від 24 грудня 2013 року № 6/33-4058 з ФОП ОСОБА_2 строком на 5 років, скасувати рішення про реєстрацію відповідного речового права та реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

скасувати право ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення ДЦ 061193501355 від 16 грудня 2019 року, з вилученням відомостей щодо реєстрації цього повідомлення з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;

зобов`язати ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» за власний рахунок привести земельну ділянку у попередній, придатний до користування стан.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійним рішення про державну реєстрацію за договором оренди речового права із скасуванням його реєстрації на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 площею 0,0010га, кадастровий № 1412336300:01:007:0514, залишено без розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , площею 0,0010га, кадастровий № 1412336300:01:007:0514 залишено без розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» про скасування права ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення ДЦ 061193501355 від 16 грудня 2019 року з вилученням відомостей щодо реєстрації цього повідомлення з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмова у видачі, скасування та анулювання зазначених документів залишено без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що Маріупольська міська рада діяла в межах повноважень під час прийняття рішення про надання ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» в строкове платне користування земельної ділянки, оскільки вона не є прибудинковою територією, за відсутності інших юридичних осіб, які б вживали заходи для оформлення відповідних документів, при цьому на ній розташовані виключно приміщення, які є власністю ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр».

При цьому судом при ухваленні рішення також враховано, що на першому поверсі вказаного будинку знаходяться нежитлові приміщення, які мають окремі входи, з використанням «прибудинкової» території, в яких тривалий час здійснюється господарська діяльність, яка не заважає іншим співвласникам будинку, при цьому будь-які порушення законодавства з приводу користування ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» приміщенням підвалу не зафіксовані.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2021 року резолютивна частина рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року доповнена абзацом наступного змісту: «Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним рішення про державну реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за договором оренди земельної ділянки».

Постановою Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 24 грудня 2013 року за № 6/33-4058 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки по АДРЕСА_4 фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 24 грудня 2013 року за № 6/33-4058 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки по АДРЕСА_4 фізичним особам?підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи в цій частині віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Закриваючи провадження в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 24 грудня 2013 року за № 6/33-4058 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки по АДРЕСА_4 фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 », суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказане рішення Маріупольської міської ради не реалізоване, сторонами договір оренди укладено не було, тому подальше оскарження правомірності рішення суб`єкта владних повноважень має вирішуватися в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки не виникає спір про право.

Залишаючи рішення місцевого суду в іншій частині без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що таке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому з матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявник погоджується із висновками суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 24 грудня 2013 року за № 6/33-4058 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки по АДРЕСА_4 фізичним особам?підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 », а отже у вказаній частині судові рішення не переглядаються.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, провадження № 61-19719св19, від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, провадження № 12-89гс18, від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17, провадження № 61-13354св18, від 05 листопада 2020 року у справі № 766/8919/18, провадження № 61-23161св19, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вказуючи, що ним не надано доказів про те, що земельна ділянка, яка надана в оренду, відноситься до прибудинкової території, не врахував, що вказаний факт було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року № 263/10327/13-а.

Вказує, що, оскільки незаконним є рішення Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року № 6/27-3079 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, тому незаконним є і наступне рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 про затвердження вказаного проекту по відводу земельної ділянки, розташованої над підвалом багатоквартирного житлового будинку.

Посилається на те, що вказане рішення міської ради суперечить діючому законодавству і прийняте без врахування прав решти співвласників будинку на участь в процесі прийняття рішення щодо використання земельної ділянки.

При цьому ним під час розгляду справи було надано докази віднесення спірної земельної ділянки до прибудинкової території.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Маріупольської міської ради, у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 1994 року, виданого Бюром приватизації житла ЖКХ комбінату «Азовсталь», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1 по 24,8 кв. м кожному. Загально площа квартири становить 49,6 кв. м.

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 серпня 2004 року № 4196 5/100 часток нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 належить ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр».

Відповідно до рішення Маріупольської міської ради № 6/42-4819 від 30 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412336300:01:007:0513) площею 0,0174га з розміром орендної плати на рівні 3 % від його грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (обслуговування нежитлового приміщення - підвалу) по АДРЕСА_4 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр».

Згідно з рішенням Маріупольської міської ради № 6/33-4058 від 24 грудня 2013 року затверджено проект землеустрою та надано в оренду на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412336600:01:007:0514) площею 0,0010 га з розміром орендної плати на рівні 5 % від його грошової оцінки для обслуговування будівлі торгівлі (обслуговування віконних приямків) по АДРЕСА_4 фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 19 січня 2015 року, укладеного між Маріупольською міською радою та ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» на підставі рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819, надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0174га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 1412336300:01:007:0513).

Згідно з повідомленням на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради та ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» почато виконання будівельних робіт щодо об`єктів, а саме реконструкція нежитлового приміщення (підвалу) під об`єкт торгівлі з організацією додаткового входу по АДРЕСА_2 .

Відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року (справа № 263/10327/13-а), постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2014 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Маріупольської міської ради, треті особи: ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр», житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс», про визнання рішення неправомірним, його скасування та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково та рішення Маріупольської міської ради № 6/27-3079 від 16 квітня 2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_4 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» визнано незаконним.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 12 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема ЗК України.

Частинами першою, другою, третьою статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 4 ЦПК України передбачає право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Аналізуючи положення законодавства, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази та встановлені судами обставини, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо обґрунтованості його позовних вимог та наявності підстав для визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року за № 6/42-4819 «Про затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки по пр-ту Леніна в Жовтневому районі міста ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка не може бути передана в оренду відповідачу, оскільки від не є суб`єктом права, визначеного частинами першою-другою статті 42 ЗК України, не можуть бути прийняті судом з огляду на таке.

Так, із результатів аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом із тим, позивачем всупереч вказаних положень закону під час розгляду справи не надано доказів, що була розроблена відповідна землевпорядна документація щодо визначення розмірів і конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, або вже сформована земельна ділянка була передана у користування або власність співвласникам вказаного будинку. Також позивач не надав доказів про порушення його права користування спірною земельною ділянкою та доказів того, що він є її власником або користувачем.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року (справа № 263/10327/13-а) скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2014 року та визнано незаконним рішення Маріупольської міської ради № 6/27-3079 від 16 квітня 2013 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_4 ТОВ «Інвестиційно-промисловий центр», а отже у міської ради були відсутні підстави для передання спірної земельної ділянки в оренду, не можуть бути прийняті судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою було розроблено та подано на його затвердження задовго до постановлення вказаного судового рішення, тобто розроблено на підставі діючого на відповідний момент рішення міської ради, яке втратило свою силу з моменту його реалізації - розроблення та подання на затвердження такого проекту до компетентного органу.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували під час розгляду справи надані ним докази віднесення спірної земельної ділянки до прибудинкової території, не можуть бути прийняті судом, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК Україниу попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК Україниу редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Схожі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 192/2257/16-ц (провадження № 61-20704св19).

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович