Рішення

від 23.03.2007 по справі 2-1083/06

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1083/06 РІШЕННЯ

Справа

№2-1083/06 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23 березня

2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого

судді   Мацедонської В.Е.,

при секретарі             Лаврик

І.В., Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м.Києві цивільну справу за

позовом ОСОБА_1до Малого науково-виробничого підприємства

"Текаро",   Товариства  з  

обмеженою  відповідальністю  "Екер"  про  

визнання  недійсним договору   оренди  

нежитлового   приміщення   від  

15.03.2003   р.,  

зобов'язання  

звільнити нежитлове  

приміщення,   зобов'язання   провести  

розрахунки   за   оренду  

нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006

р. ОСОБА_1звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з

позовною заявою до Малого науково-виробничого

підприємства «Текаро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екер» про визнання

недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 15.03.2003 р. та

зобов'язання звільнити приміщення за адресою: Київська область,

Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул.Б.Хмельницького, 98.

Позовні вимоги

ОСОБА_1 обґрунтовуються виходячи з відсутності у директора МНВП «Текаро»

необхідного обсягу цивільної дієздатності, внаслідок чого, на думку Позивача,

спірний договір має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків,

передбачених ч.2 ст.48 ЦК

УРСР та ст.216 ЦК України.

Своє право на звернення до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 обґрунтовує

наявністю права власності його дружини ОСОБА_2 на 1/3 статутного фонду МНВП

«Текаро» та формуванням внеску до такого фонду за рахунок майна, набутого під

час шлюбу.

В судових

засіданнях позивач ОСОБА_1 змінив та доповнив позовні вимоги, на додаток до

позовних вимог просив суд зобов'язати відповідачів провести розрахунки за

оренду нежитлового приміщення згідно умов договору та додатків до нього від

15.03.2003 р. Підтримавши заявлені позовні вимоги, присутній в судовому

засіданні ОСОБА_1 пояснив, що за рахунок майна, набутого під час шлюбу його

дружиною ОСОБА_2 з громадянами ОСОБА_3та ОСОБА_4 у 1991 році, було створено

МНВП «Текаро», яке було зареєстроване в установленому порядку. МНВП «Текаро» є

власником нежитлового приміщення загальною площею 204 м2, яке

знаходиться в м.Боярка по вул.Б.Хмельницького, 98. 15.03.2003 р. співзасновником і директором МНВП «Текаро» щодо

згаданого нежитлового приміщення було укладено договір оренди з ТОВ

«Екер». Зважаючи на відсутність у директора МНВП «Текаро» ОСОБА_5 необхідного

обсягу цивільної дієздатності в момент укладення договору, а також необхідності

вирішення питання про надання приміщення в оренду на загальних зборах учасників

МНВП «Текаро», позивач просить суд визнати недійсним спірний договір оренди та

зобов'язати ТОВ «Екер» звільнити приміщення та здійснити його передачу МНВП

«Текаро» по акту.

В наданих суду

поясненнях позивач звертає увагу на відсутність у МНВП «Текаро» свідоцтва про

державну реєстрацію єдиного зразка відповідно до вимог Закону України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», а також

відсутність на печатці МНВП «Текаро» коду ЄДРПОУ, що, на думку позивача, також

свідчить про відсутність у нього необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Підставою для визнання спірного договору недійсним позивач також вважає

відсутність його нотаріального посвідчення, відповідно до норм ЦК України (ч.2

ст.793 ЦК України).

2

Представник МНВП

«Текаро» та ТОВ «Екер» проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що

29.12.2004 р. Києво-Святошинським районним судом Київської області вже було

розглянуто позов ОСОБА_2 про визнання спірного договору оренди недійсним. За наслідками розгляду справи судом

ухвалено рішення, яким в позові відмовлено. Зазначене рішення залишено

без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області. Згаданим рішенням, яке

набуло законної сили, на думку представника МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер»,

встановлено факт відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства

щодо форми його укладення, а також наявності у директора МНВП «Текаро» ОСОБА_3

відповідних повноважень на підписання такого договору. За таких обставин

представник МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер» вважає, що факти, встановлені рішенням

суду від 29.12.2004 р.,

не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, виходячи з положень ст.61

ЦПК України.

Заслухавши

пояснення позивача ОСОБА_1, представника МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер» ОСОБА_6,

дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне:

В 1991 р.

громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 створене мале науково-виробниче

підприємство «Текаро», яке зареєстроване 24.06.1991 р. Печерською районною

радою народних депутатів. Відповідно до розділу 4 установчого договору

підприємства засновниками створюється статутний фонд в рівних частках. Таким

чином, на момент реєстрації підприємства

засновнику ОСОБА_2 належала 1/3 в статутному фонді.

У відповідності

до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним на момент створення

підприємства, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною

власністю. Враховуючи, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від

26.07.1975 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, внесок до статутного фонду МНВП

«Текаро», що був здійснений ОСОБА_2,

слід вважати спільною сумісною власністю.

15.06.1994 р.

між АП СУ-6 «Укрнафтогазбуд» та МНВП «Текаро» укладено договір про пайову

участь в будівництві 96-квартиного житлового будинку в м.Боярка Київської обл. по

вул.Б.Хмельницького.

Після закінчення

будівництва МНВП «Текаро» набув зазначене приміщення у власність, що

підтверджується реєстрацією цього приміщення за МНВП «Текаро» відповідно до

довідки-характеристики, виданої Києво-Святошинським бюро технічної

інвентаризації.

15.03.2003 р.

між МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер» було укладено договір оренди нежитлового

приміщення загальною площею 204 кв.м, по вул.Б.Хмельницького, 98 в м.Боярка.

Відповідно до п.1.2 договору термін дії договору визначається з 15.03.2003 р.

до 31.12.2013 р. Зазначений договір від імені МНВП «Текаро» підписано

директором ОСОБА_3 Законність підписання ОСОБА_3 спірного договору, а також

обсяг його повноважень при цьому перевірявся Києво-Святошинським районним судом

Київської області, а також Апеляційним судом Київської області при розгляді

справи за позовом ОСОБА_2 до МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер» про визнання договору

оренди від 15.03.2003 р. недійсним.

Рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2004 р. та

ухвала цього ж суду від 14.09.2005 р. набули законної сили.

У відповідності

до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,

господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються

при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо

якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що

вищезазначеним рішенням та ухвалою Києво-Святошинського районного суду

Київської області, які набули законної сили, встановлено обставини законності

підписання договору оренди ОСОБА_3 від імені МНВП «Текаро», яке є відповідачем

в обох справах, суд приходить до висновку про відсутність необхідності

доказування цієї обставини при розгляді справи.

Не можуть бути

прийняті до уваги судом посилання позивача на недійсність спірного договору

оренди з підстав скріплення його печаткою, на якій відсутній код Єдиного

державного реєстру підприємств та організацій України.

3

У відповідності до п. 15 постанови Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 р. «Про

порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності», яка була

чинною на момент укладення спірного договору оренди, на печатках і штампах

повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності -

юридичної особи. Водночас, ані зазначений Порядок, ані будь-який інший

нормативний акт, що діяв на момент укладення спірного договору оренди не ставив

дійсність (недійсність) договору в залежність від наявності ідентифікаційного

коду на печатці, якою він скріплений.

За таких

обставин суд приходить до висновку про відсутність причинного зв'язку між

відсутністю ідентифікаційного коду на печатці МНВП «Текаро» та недійсністю

спірного договору оренди. При цьому судом також враховується той факт, що

жодним нормативним документом, який діяв на момент укладення спірного договору

оренди, не передбачено скріплення такого

договору печаткою взагалі. У відповідності до ст.154 ч.2 ЦК УРСР (що діяв на момент укладення спірного договору) необхідною умовою

при укладенні договору в письмовій формі є підписання його сторонами. В той же

час скріплення договору, укладеного в письмовій формі, печатками чинний на той

час ЦК УРСР, як і

будь-який інший нормативний акт, не містив.

З цих підстав

помилковим, на думку суду, є також і посилання позивача на факт відмови в

обслуговуванні МНВП «Текаро» банківською установою (АКБ «Національний

кредит») через невідповідність печатки вимогам чинного законодавства, як на

підставу визнання недійсним спірного договору оренди.

Крім того, не

відповідають дійсності, а тому не приймаються судом до уваги твердження

позивача про відсутність МНВП «Текаро» в Єдиному державному реєстрі підприємств

та організацій України (ЄДРПОУ). Так, відповідно до довідки Головного

управління статистики в м.Києві від 21.07.2005 р. станом на зазначену дату МНВП

«Текаро» знаходиться в ЄДРПОУ та має код 13686140. Зазначена в довідці примітка

про те, що інформація по підприємству не поновлювалась з липня 1994 р., не свідчить про

виключення підприємства з ЄДРПОУ. Більш того, наявність підприємства в ЄДРПОУ

підтверджується відповіддю Голосіївської районної в м.Києві державної

адміністрації від 02.08.2005 р.,

наданою на запит суду, згідно якої реєстраційна справа МНВП «Текаро»

знаходиться на зберіганні у відділі державної реєстрації юридичних осіб

Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації.

Судом не можуть

бути взяті до уваги посилання позивача на протокол зборів засновників МНВП

«Текаро» № 1 від 25.12.2002 р. та супровідний лист до нього, якими директору

нібито заборонено проводити будь-які операції з нерухомістю.

Так, у

відповідності до п.7.3 Статуту МНВП «Текаро» кворум на загальних зборах

засновників є при наявності не менше 2/3 загальної кількості голосів.

Враховуючи, що на момент проведення зборів засновників МНВП «Текаро» від

25.12.2002 р. ОСОБА_2, навіть

за умови виходу зі складу засновників ОСОБА_4, не мала 2/3 загальної кількості

голосів, зазначені збори засновників не можна визнати легітимними. Отже, і

рішення таких зборів не можуть носити обов'язкового характеру для директора

МНВП «Текаро» ОСОБА_3

Доводи позивача

щодо недійсності договору оренди з мотивів недодержання нотаріальної форми

договору не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

У відповідності

до ст.48 ЦК УРСР недійсною

є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або

майнові права неповнолітніх дітей.

В ст.45 ЦК УРСР передбачено, що

недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди

лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Враховуючи, що

згідно ст.257 ЦК УРСР договір

найму майна державних, кооперативних та

інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за

винятком випадків, передбачених окремими правилами, факт дотримання сторонами

договору оренди від 15.03.2003 р. форми його укладення встановлений рішенням

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2004 р., яке набрало

законної сили, а тому у відповідності до ст.61 ЦПК України не підлягає

доказуванню під час розгляду даної справи.

4

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до розділу 3 установчого договору МНВП «Текаро» діє на

основі повного господарського розрахунку,

повністю відповідає за результати своєї діяльності та виконання зобов'язань

перед замовниками, споживачами, бюджетом та банком. Згідно п.2.7 Статуту МНВП «Текаро» останнє має право продавати,

передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду матеріальні цінності, за

винятком тих, які відповідно до законодавчих актів УРСР не можуть

бути в їх власності.

Правом укладення договорів, в тому числі і договорів оренди, відповідно до

п.7.7 Статуту наділений директор, який згідно п.7.6 цього ж Статуту діє на основі

єдиноначальності, керує всією діяльністю і

організує роботу підприємства.

Відповідно до п.1.3 Статуту підприємство самостійно несе відповідальність

за результати своєї господарської діяльності, а

засновники відповідають по зобов'язаннях підприємства

лише в межах власності підприємства (п.3.3 та 3.8 Статуту).

Таким чином, виходячи з аналізу положень Статуту МНВП «Текаро» та чинного законодавства України, суд приходить до висновку про

відсутність у позивача, як чоловіка засновника, суб'єктивного права звернення

до суду з позовом про визнання договору оренди, укладеного

підприємством, недійсним.

Враховуючи, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської

області від 29.12.2004 р., яке набуло законної сили,

встановлений факт дотримання МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер» форми укладення договору оренди від 15.03.2003 р., а також факт законності підписання договору оренди від імені МНВП «Текаро» директором ОСОБА_3,

зважаючи на недоведеність позивачем причинного зв'язку між відсутністю у МНВП «Текаро»

свідоцтва про реєстрацію єдиного зразка та

коду ЄДРПОУ на його печатці з можливістю визнання договору оренди недійсним, суд приходить до висновку про відсутність

підстав для визнання договору оренди від 15.03.2003 р., укладеного між МНВП «Текаро» та ТОВ «Екер», недійсним і, як наслідок, відсутність підстав для

зобов'язання ТОВ «Екер» звільнити нежитлове приміщення, зобов'язання

сторони провести розрахунки за оренду нежитлового приміщення.

Керуючись ст.ст.45, 48, 257 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 216, 793 ЦК України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст.10,11, 60, 61, 88,212, 213-215,218 ЦПК

України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1до Малого науково-виробничого підприємства

"Текаро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екер"

про визнання недійсним договору оренди

нежитлового приміщення від 15.03.2003 р., зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, зобов'язання провести розрахунки за оренду

нежитлового приміщення, відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду

Київської області може бути подано протягом десяти

днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.