Ухвала

від 06.06.2022 по справі 120/4026/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

07 червня 2022 р. Справа № 120/4026/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Тетяни Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до Липовецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0522280300:03:000:1684 на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою позивача щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0522280300:03:000:1684 на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- визнання протиправним та скасування рішення 29-ої сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 829 від 10.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.07.2021, 20.09.2021,24.11.2021, 13.12.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 0522280300:03:000:1684 на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Однак станом на дату звернення до суду відповідач вказаного клопотання не розглянув.

Поряд з цим, відповідачем прийнято рішення 29-ої сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 829 від 10.02.2022 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних діялнок сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані за межами с.Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, право оренди на яку може бути реалізовано на земельних торгах (ділянка № НОМЕР_1 )».

Позивач зазначає, що даним рішенням міська рада вирішила надати дозвіл виконавчому комітету ради на виготовлення технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 0522280300:03:000:1684, яка на думку позивача рахується за нним з 21.08.2020 року та на яку уже виготовлено технічну документацію.

На думку позивача, ттаке рішення ради, а також бездіяльність щодо розгляду його клопотання є протиправними.

Ухвалою суду від 07.06.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.06.2022 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони на вчинення певних дій (виготовлення технічної документації, зміна цільового призначення, зміна кадастрвоого номера) Диповецькою міською радою відносно земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1684.

При цьому позивачем жодним чином необгрунтовано необхідність забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві мотиви, а також матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Також ч.2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що її незадоволення призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

В даному ж випадку, забезпечення адміністративного позову позивача переслідує мету заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 0522280300:03:000:1684, оскільки вважає, що така діялнка закріплена за ним та на неї розроблено технічну документацію позивачем.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або технічної документації.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Тобто надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи технічної документації щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування, не вказує на наявність в особи переважного права на приватизацію цієї ділянки та жодним чином не свідчить про існування певних обтяжень щодо неї.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Дозвіл на розробку проектів землеустрою може бути надано не лише одній особі, проекти землеустрою та технічна документація можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає земельну ділянку визначається на стадії затвердження проекту. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16.

Водночас питання щодо правомірності поведінки відповідача при розгляді клопотання позивача щодо затвердження розробленого проекту землеустрою охоплюється предметом спору у цій справі та буде оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Також суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Таким чином, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких звернулись до суду.

Враховуючи вище викладене та відсутність обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/4026/22.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна