Рішення

від 05.06.2022 по справі 547/873/21

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/873/21

Провадження №2/547/62/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року смт Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Телешун Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення коштів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 27.03.2018 до нього як до керівника СФГ "Дослідне" звернулась відповідачка ОСОБА_2 з метою укладення договору оренди земельної ділянки (паю), власником якої вона являється на підставі свідоцтва про право на спадщину № 34 від 07.02.2017, кадастровий номер № 5324581200:00:001:0215. При цьому вона просила предоплату орендної плати по майбутньому договору оренди у сумі 3989,00 грн. Позивач попередив, що в разі отримання коштів і не укладення договору оренди землі із СФГ "Дослідне", де останній являється засновником, вона буде повертати кошти у подвійному розмірі, на що вона погодилася. Отримавши 3989,00 грн, що складало еквівалент 150 доларів США, відповідачка підписала власноручно розписку у якій прийняла на себе зобов`язання укласти з СФГ "Дослідне" договір оренди земельної ділянки № 5324581200:00:001:0215 до 01.04.2020 року, а в разі невиконання зобов`язання - повернути отримані кошти у подвійному розмірі у еквіваленті долару США на день повернення до 01.05.2020 року.

Відповідачка ОСОБА_2 20.02.2019 повторно звернулась до позивача з проханням щодо виплати їй наперед орендної плати в сумі 4000,00 грн. Позивач знову попередив її, що в разі отримання коштів і не укладення договору оренди землі із СФГ "Дослідне" відповідачка буде повертати кошти у подвійному розмірі, на що вона погодилась. Отримавши 4000,00 грн, що складало еквівалент 142,05 доларів США, відповідачка підписала власноручно розписку, у якій підтвердила прийняті на себе зобов`язання укласти з СФГ "Дослідне" договір оренди земельної ділянки № 5324581200:00:001:0215 та не перешкоджати реєстрації вказаного договору до 31.03.2020 року, а в разі невиконання зобов`язання - повернути отримані кошти у подвійному розмірі у еквіваленті долару США на день повернення до 15.04.2020 року. Після отримання коштів відповідачка стала уникати контактів. Позивачеві стало відомо з інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.05.2020, що відповідачкою укладено та зареєстровано 01.07.2019 року за № 32266641 договір емфітевзису щодо її земельної ділянки кадастровий номер №5324581200:00:001:0215 з приватним підприємством ПП "ЗОВ".

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 15274,22 грн., судовий збір в розмірі 908,00 грн, і витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 28.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

26.01.2022 від представника позивача Бондаренка С.Г. надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 отриманих нею коштів у сумі 7637,00 грн, що на день подання позову до суду складає за курсом НБУ 292 доларів США та судові витрати: за сплату судового збору відповідно до наданої квитанції в розмірі 908,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 06.05.2022 прийнято заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 06.05.2022 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник позивача Бондаренко С.Г. в судове засідання не з`явився, заявою від 06.06.2022 просив розглянути справу без його участі, позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином.

Представник відповідачки Бідюк Я.В. в судове засідання не з`явилася, заявою від 06.06.2022 просила розглянути справу без її участі та відмовити у задоволенні позову.

Відзивом від 28.12.2021 представник відповідачки Близнюк І.В. просив відмовити у задоволенні позову.

Заявою від 19.04.2022 представляти інтереси відповідачки ОСОБА_2 почала адвокат Близнюк Я.В. згідно ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 19.04.2022 (а.с. 81).

05.05.2022 адвокат Бідюк Я.В. направила до суду заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначила, що дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Отже норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань, а правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем у справі врегульовані на підставі правочину, який не було припинено, що виключає застосування положень статті 1212 ЦК України.

Крім того, зазначила що позивач не надав суду доказів ініціювання позивачем чи СФГ «Дослідне» перед відповідачем питання щодо укладання відповідного договору оренди землі із СФГ «Дослідне», як і не надав доказів «не підписання та перешкоджання реєстрації» договору.

Укладання щодо земельної ділянки договору емфітевзису з іншою особою, не свідчить про те, що підстава набуття коштів відпала, оскільки позивач ще не здійснив дій жодних дій для укладення договору оренди землі з відповідачем (а.с. 95-98).

Зважаючи на те, що сторони в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.02.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 34 ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку розміром 2,4293 га, розташовану на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324581200::00:001:0215 (а.с. 10, 11).

Згідно розписки від 27.03.2018 відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3989,00 грн, що являється еквівалентом 150,00 доларів США, які в разі не підписання відповідачкою договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324581200:00:001:0215 з СФГ "Дослідне" до 01.04.2020 року, зобов`язується в двохкратному еквіваленті доларів США повернути до 01.05.2020 року.

Зазначено, що кошти взяті нею свідомо, жодних претензій до ОСОБА_1 не має і не матиме, надзвичайних обставин, що змушують її брати ці кошти, немає. Власноруч письмово зазначила, що вищевикладеним згодна претензій не має (а.с. 12).

Згідно розписки від 20.02.2019 відповідачка ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4000,00 грн, що являється еквівалентом 142,05 доларів США, які в разі не підписання нею договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5324581200:00:001:0215 та вчиненні дій, що перешкоджають державній реєстрації даного договору з СФГ "Дослідне" до 31.03.2020 року, зобов`язується у двохкратному еквіваленті доларів США повернути до 15.04.2020 року. Кошти взяті нею свідомо, жодних претензій до ОСОБА_1 не має і не матиме, надзвичайних обставин, що змушують її брати ці кошти, немає. Власноруч письмово зазначила, що вищевикладеним згодна претензій не має (а.с. 13).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 79783285 від 07.02.2017, земельна ділянка з кадастровим номером 5324581200:00:001:0215, площею 2,4293 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області, була передана в користування ПП "ЗОВ" на підставі договору емфітевзису.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави-це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Розмір отриманих відповідачем коштів підтверджується розписками від 27.03.2018 та від 20.02.2019.

Твердження представника відповідача адвоката Бідюк Я.В., що позивач не звертався до нього з пропозицією щодо укладення договору оренди землі, тому його права наразі не порушені, а укладений з іншою особою договір емфітевзису не є перешкодою для укладення договору оренду землі з позивачем, суд оцінює критично, оскільки в розписці від 27.03.2018 зазначено, що договір повинен був бути укладений до 01.04.2020, а у разі не укладання договору кошти повинні бути повернуті до 01.05.2020, у розписці від 20.02.2019 - договір мав бути укладений до 31.03.2020 року або повернуті кошти у разі не укладення договору - до 15.04.2020 року.

Отже, вимоги, викладені в розписці, відповідачем не виконані, строк виконання сплив, натомість укладений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.07.2019 договір унеможливив укладення договору оренди землі з СФГ «Дослідне» до 31.03.2020 року, що призвело до порушення прав позивача.

За таких підстав позовні вимоги щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а відтак підлягають задоволенню.

Також представником позивача - адвокатом Бондаренком С.Г. заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Так, для підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача - адвокатом Бондаренком С.Г. було надано договір про надання правової допомоги №319 від 25.05.2021, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 319 від 06.06.2022 та квитанцію № 319 від 21.05.2021 на суму 5000,00 грн.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Такий висновок викладений у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що надані представником позивача - адвокатом Бондаренком С.Г. докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу є належними доказами, які підтверджують понесення стороною таких витрат, тоді як, представником відповідача - адвокатом Бідюк Я.В. не було заперечень щодо розміру таких витрат.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивач в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7637,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 07.06.2022.

Суддя Л.М.Самойленко