Рішення

від 05.06.2022 по справі 380/5676/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5676/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «ТОП ТОПС» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» (місцезнаходження: 80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Петрушевича, 26 ЄДРПОУ: 40750713) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.02.2022 №54/13-01-07-04.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки відповідач склав акт від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713, в якому встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого на думку позивача завищено від`ємне значення з ПДВ у сумі 174 946 грн., у тому числі заявлене відшкодування з бюджету у сумі 161 006 грн. та завищення сум від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 13 940 грн. На підставі акту від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 відповідач склав податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №24475/13-01-07-04. Позивач звернувся зі скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.11.2021 №24475/13-01-07-04 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 091 грн., а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін. Враховуючи вищевикладене, відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 №54/13-01-07-04. Позивач не погоджується із ППР №54/13-01-07-04 від 01.02.2022, вважає, що документально підтвердив фактичні обставини факту придбання товарів та правомірності відповідного формування від`ємного значення з ПДВ. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 04.04.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

26.04.2022 на виконання ухвали суду представник Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що перевіркою позивача встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за липень 2021 року у сумі 13 940 грн. Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 зазначає, що на підтвердження транспортування пиломатеріалів від ФОП ОСОБА_2 до позивача надано ТТН від 24.04.2021 №р-12, проте, в ТТН відсутня адреса пункту навантаження та державний номерний знак НОМЕР_1 не відображається в реєстрах. Також звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивач долучив ТТН від 08.07.2021 №Р15, що не була надана під час проведення перевірки. Вказує, що при дослідженні ланцюга постачання ТМЦ ФОП ОСОБА_2 встановлено відсутність придбання пиломатеріалів обрізних з дуба 1-2-3 сорту, паливно-мастильних матеріалів, навантажувально-розвантажувальних чи складських послуг. Відсутній факт придбання ФОП ОСОБА_2 пиломатеріалів. В позивача відсутні сертифікати виробника від ФОП ОСОБА_2 , що унеможливлює підтвердження ланцюга постачання продукції від виробника до споживача. Вказані обставини, на думку відповідача, є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Також 26.04.2022 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

28.04.2022 суд відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.05.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначає, що заперечення, наведені відповідачем у відзиві, є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують доводів позивача, наведених в позовній заяві. Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 вказує, що висновки щодо непідтвердження факту придбання товару від ФОП ОСОБА_2 спростовуються наступними нормативними та фактичними підставами. Зокрема, предметом договору №1 від 01.01.2020, укладеного з ФОП ОСОБА_2 було постачання пиломатеріалів. Первинним документом, що підтверджує господарську операцію з постачання даного товару, у даному випадку, є видаткова накладна № 15 від 08.07.2021 на товар - пиломатеріали обрізані з дуба 1-2-3 сорт в обсязі 20,75 куб.м, на суму 83640 грн., у тому числі ПДВ - 13 940 грн. Жодних зауважень до оформлення вказаної накладної у акті перевірки не вказано. Крім цього, на підтвердження транспортування даного товару надана копія товарно- транспортної накладної № Р15 від 08.07.2021, жодні зауваження або підстави її неврахування у Акті перевірки, під час розгляду заперечень на Акт перевірки та при розгляді скарги на податкове повідомлення-рішення відсутні.

Стосовно номенклатури придбаних і реалізованих ФОП ОСОБА_2 ТМЦ товарів, «обриву ланцюга постачання», недостатності ресурсів позивач зазначає наступне. На сторінці 8 Акту перевірки міститься схема походження матеріалів, придбаних ФОП ОСОБА_2 за червень 2021 року, де у схематичному вигляді зазначено, що ним придбавається деревина дров`яна ПВ, Дуб (QROB) (УКТ ЗЕД 4403), електроенергія проведення процедур), а продаються пиломатеріали обрізані з дуба 1-2-3 сорту. Вказує, що пиломатеріали отримуються шляхом розпилювання необроблених лісоматеріалів. Як наслідок, деревина дров`яна промислового використання дуба у результаті її розпилювання, для чого необхідна електрична енергія, стає пиломатеріалами з дуба.

Щодо посилань відповідача на лісову сертифікацію та відсутність сертифікатів виробника ФОП ОСОБА_2 позивач зазначає, що договором №1 від 01.01.2020 надання продавцем сертифікатів виробника не передбачено, як і не передбачена обов`язкова сертифікація відповідних товарів у чинному законодавстві. А отже, відсутність сертифікату виробника або походження товару не може спростовувати господарську операцію з постачання товару ФОП ОСОБА_2 , про проведення якої свідчить видаткова накладна № 15 від 08.07.2021. Додатково позивач наголошує на тому, що чинне законодавство, яке регулює порядок оподаткування ПДВ не передбачає обов`язку при веденні податкового обліку з цього податку надавати докази наявності у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту для здійснення даних господарських операції та надавати при проведенні податкової перевірки пояснень як налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами. Позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити у повному обсязі.

Інших клопотань чи заяв по суті спору до суду не надходило, сторонами не заявлено.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1; п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75; п.п.78.1.8. п.78.1 ст.78; п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області було складено акт від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету», в якому встановлено порушення п.198.1, п.198.2, ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення ПДВ у сумі 174 946 грн., у тому числі заявлене до відшкодування з бюджету (додаток 3 до Декларації з ПДВ за червень 2021 року) - у сумі 161 006 грн. та завищення сум від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (додаток 2 до Декларації з ПДВ) - у сумі 13 940 гривень.

За висновками акту перевірки від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 за №24475/13-01-07-04, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 13 940 грн. за липень 2021 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 485 грн.

Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на зазначене податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України 20.01.2022 за №1074/6/99-00-06-01-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.11.2021 за №24475/13-01-07-04 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 091 грн., а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін.

У зв`язку із винесенням рішення ДПС України про результати розгляду скарги ГУ ДПС у Львівській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 №54/13- 01-07-04, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 13 940 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 394 грн.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

До позовної заяви позивач долучив наступні докази, що підлягають оцінці суду.

Контракт №1 від 01.01.2020, що укладений між ФОП ОСОБА_2 із ТОВ «ТОП ТОПС» про поставку пиломатеріалів.

Податкова накладна від 07.06.2021 №13 на загальну суму, що підлягала сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 83640, 00 грн., загальну суму податку на додану вартість 13 940, 00 грн.

Платіжне доручення № 8301 від 07.06.2021 на суму 83 640, 00 грн.

Товаро-транспортну накладку №Р15 від 08.07.2021 відповідно до якої вантаж, що перевозився це пиломатеріали обрізні з дуба 41*54*270-520 1-2-3 сорт та пиломатеріали обрізні з дуба 41*54*270-520 1-2 сорт.

Видаткова накладна № 15 від 08.07.2021 на суму 205 778, 64 (сума ПДВ 34 296, 44) грн. за товари пиломатеріали обрізні з дуба 41*54*270-520 1-2-3 сорт та пиломатеріали обрізні з дуба 41*54*270-520 1-2 сорт.

Акт від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» (40750713) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

Рішення ДПС України про результати розгляду справи від 20.01.2022 №1074/6/99-00-060105-06.

Податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 №54/13-01-07-04.

Також до відповіді на відзив позивач додатково долучив:

Заперечення від 25.10.2021 № 40 на акт перевірки від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713.

Лист ГУ ДПС у Львівській області Про надання відповіді на заперечення від 03.11.2021 №31588/6/13-01-07-04.

Скарга позивача до ДПС України на дії ГУ ДПС у Львівській області від 19.11.2021.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з абз. 1 п. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом 2 цього ж пункту встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.156-1 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до норм п. 198.2 Податкового кодексу України визначено загальне правило віднесення сум податку до податкового кредиту, за яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як визначено п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 Податкового кодексу України.

Як установлено п. 200.1 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.3 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено пп. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наведене підтверджує те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької, господарської та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування відповідних сум податкових вигод, зокрема, шляхом формування податкового кредиту тощо виникають у першу чергу за фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення відповідних операцій. Наслідки для податкового обліку створює саме фактичний рух активів, що є першочерговою й обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє формально складені первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а платника податків права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Надаючи оцінку документам, які були складені учасниками відповідних правовідносин із виконання робіт (ТОВ «ТОП ТОПС» і ФОП « ОСОБА_2 ), суд приходить до переконання, що укладені між ними договори, які вказані вище, є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення (у відповідності до погоджених умов) конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких осіб. В свою чергу, первинні документи, які складалися сторонами для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеними договорами та для їх документування (зазначені вище акти), за своїм змістом засвідчують факти виконання відповідних робіт.

Також до матеріалів справи долучені документи, які додатково свідчать про реальність здійснення операцій, а зокрема, докази від третіх осіб (замовників) щодо продажу пиломатеріалів породи дуб.

Таким чином, суд оцінює всі наведені вище докази в сукупності як такі, що можуть підтверджувати реальне здійснення документованих господарських операцій, позаяк вони не містять таких істотних дефектів, які би унеможливлювали ідентифікації операції, її змісту та її учасників, а в документованих операціях наявний економічний зміст і відсутні суперечності, які би ставили під сумнів виконання зазначених операцій суб`єктами господарювання (позивачем і його контрагентом). Зазначені докази можуть засвідчувати дійсних рух активів між учасниками правовідносин і мають під собою раціональне й належне підґрунття.

У цьому контексті суд відзначає, що окремі недоліки наданих документів не нівелюють їхню доказову силу та не є підставою неможливості їх врахування при оцінці обставин спірної справи. Відповідно до сформульованого Верховним Судом підходу, формальні недоліки у первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. Про що зазначено, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 року у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 року у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 року у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 року у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 року у справі №440/545/19, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 року у справі №820/475/17, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 року у справі №820/475/17, від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17, від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 року у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 року у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 22.11.2021 року у справі №0670/2176/11.

Оцінюючи ж доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваного рішення, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

У цьому контексті суд у першу чергу підкреслює, що контролюючим органом базовано свої висновки в основному на даних щодо діяльності контрагента позивача, а також його подальших ділових партнерів.

Однак, самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг, тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.

Суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

У цьому ж випадку, відсутні які-небудь достовірні свідчення про те, що ТОВ «ТОП ТОПС» було обізнане або навіть могло бути обізнане з неналежною діяльністю ФОП ОСОБА_2 чи його дальших контрагентів. Більш того, наявні у справі документи вказують на те, що в позивача не повинен був виникати розумний сумнів у сумлінності ФОП ОСОБА_2 як суб`єкта господарювання та платника податків. Зокрема, в такого наявний офіційний штат працівників, матеріальні ресурси.

У цьому контексті слід покликатися також на практику Європейського суду з прав людини, який окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами (подальшими фігурантами по ланцюгу постачання), це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, що може мати місце тільки в разі обізнаності позивача з такими порушеннями, в їх сприянні тощо.

При цьому, суд критично оцінює покликання контролюючого органу на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання ФОП ОСОБА_2 всіх декларованих робіт (на користь позивача та інших суб`єктів), позаяк, це не може в безсумнівному порядку застосовуватися саме до ТОВ «ТОП ТОПС», а відноситься до категорії припущень (незрозуміло чому контрагент не міг виконати своїми ресурсами роботи, замовлені позивачем).

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів виробника у позивача, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постановах від 17.10.2018 у справі № 802/364/16-а, від 16.10.2018 у справі № 804/9952/15 зазначив, що сертифікати відповідності (якості продукції) не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Таким чином, відсутність зазначених документів ніяким чином не може вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Доцільно зауважити, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних можливо встановити, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження та базуються на необґрунтованих припущеннях, а тому, податкове повідомлення-рішення, яке було складено через такі обставини, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.02.2022 №54/13-01-07-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» (місцезнаходження: 80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Петрушевича, 26 ЄДРПОУ: 40750713) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.