ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5676/22 пров. № А/857/10122/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року (головуючий суддя Чаплик І.Д., м. Львів) у справі №380/5676/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «ТОП ТОПС» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
09.03.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.02.2022 №54/13-01-07-04.
Позов обґрунтовує тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки відповідач склав акт від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713, в якому встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого на думку позивача завищено від`ємне значення з ПДВ у сумі 174 946 грн., у тому числі заявлене відшкодування з бюджету у сумі 161 006 грн. та завищення сум від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 13 940 грн. На підставі акту від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 відповідач склав податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №24475/13-01-07-04. Позивач звернувся зі скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.11.2021 №24475/13-01-07-04 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 091 грн., а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін. Враховуючи вищевикладене, відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 №54/13-01-07-04. Позивач не погоджується із ППР №54/13-01-07-04 від 01.02.2022, вважає, що документально підтвердив фактичні обставини факту придбання товарів та правомірності відповідного формування від`ємного значення з ПДВ.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.02.2022 №54/13-01-07-04.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що перевіркою позивача встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за липень 2021 року у сумі 13 940 грн. Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 зазначає, що на підтвердження транспортування пиломатеріалів від ФОП ОСОБА_1 до позивача надано ТТН від 24.04.2021 №р-12, проте, в ТТН відсутня адреса пункту навантаження. Також звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивач долучив ТТН від 08.07.2021 №Р15, що не була надана під час проведення перевірки. Вказує, що при дослідженні ланцюга постачання ТМЦ ФОП ОСОБА_1 встановлено відсутність придбання пиломатеріалів обрізних з дуба 1-2-3 сорту, паливно-мастильних матеріалів, навантажувально-розвантажувальних чи складських послуг. Відсутній факт придбання ФОП ОСОБА_1 пиломатеріалів. В позивача відсутні сертифікати виробника від ФОП ОСОБА_1 , що унеможливлює підтвердження ланцюга постачання продукції від виробника до споживача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1; п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75; п.п.78.1.8. п.78.1 ст.78; п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ТОПС» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області було складено акт від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету», в якому встановлено порушення п.198.1, п.198.2, ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення ПДВ у сумі 174 946 грн., у тому числі заявлене до відшкодування з бюджету (додаток 3 до Декларації з ПДВ за червень 2021 року) - у сумі 161 006 грн. та завищення сум від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (додаток 2 до Декларації з ПДВ) - у сумі 13 940 гривень.
За висновками акту перевірки від 18.10.2021 №19392/13-01-07-04/40750713 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 за №24475/13-01-07-04, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 13 940 грн. за липень 2021 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 485 грн.
Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на зазначене податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України 20.01.2022 за №1074/6/99-00-06-01-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05.11.2021 за №24475/13-01-07-04 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 091 грн., а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін.
У зв`язку із винесенням рішення ДПС України про результати розгляду скарги ГУ ДПС у Львівській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 №54/13- 01-07-04, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 13 940 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 394 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до абз. 1 п. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Абзацом 2 цього ж пункту встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп. 14.1.156-1 Податкового кодексу України податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до норм п. 198.2 Податкового кодексу України визначено загальне правило віднесення сум податку до податкового кредиту, за яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 Податкового кодексу України.
Пунктом 200.1 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п. 200.3 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті, Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до пп. 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Наведене підтверджує те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької, господарської та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування відповідних сум податкових вигод, зокрема, шляхом формування податкового кредиту тощо виникають у першу чергу за фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення відповідних операцій. Наслідки для податкового обліку створює саме фактичний рух активів, що є першочерговою й обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє формально складені первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а платника податків права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Надаючи оцінку документам, які були складені учасниками відповідних правовідносин із виконання робіт, колегія суддів приходить до переконання, що укладені між ними договори, які вказані вище, є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення (у відповідності до погоджених умов) конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких осіб. В свою чергу, первинні документи, які складалися сторонами для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеними договорами та для їх документування (зазначені вище акти), за своїм змістом засвідчують факти виконання відповідних робіт. Разом з тим, до матеріалів справи долучені документи, які додатково свідчать про реальність здійснення операцій, а зокрема, докази від третіх осіб (замовників) щодо продажу пиломатеріалів породи дуб.
Суд апеляційної інстанції вказує, що окремі недоліки наданих документів не нівелюють їхню доказову силу та не є підставою неможливості їх врахування при оцінці обставин спірної справи. Відповідно до сформульованого Верховним Судом підходу, формальні недоліки у первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. Про що зазначено, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 року у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 року у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 року у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 року у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 року у справі №440/545/19, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 року у справі №820/475/17, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 року у справі №820/475/17, від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17, від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 року у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 року у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 22.11.2021 року у справі №0670/2176/11.
Оцінюючи ж доводи апелянта на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваного рішення, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом базовано свої висновки в основному на даних щодо діяльності контрагента позивача, а також його подальших ділових партнерів. Однак, самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг, тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.
Апеляційний суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди. У даному випадку, відсутні які-небудь достовірні свідчення про те, що ТОВ «ТОП ТОПС» було обізнане або навіть могло бути обізнане з неналежною діяльністю ФОП ОСОБА_1 чи його дальших контрагентів. Більш того, наявні у справі документи вказують на те, що в позивача не повинен був виникати розумний сумнів у сумлінності ФОП ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання та платника податків. Зокрема, в такого наявний офіційний штат працівників, матеріальні ресурси. При цьому, колегія суддів критично оцінює покликання апелянта на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання ФОП ОСОБА_1 всіх декларованих робіт (на користь позивача та інших суб`єктів), позаяк, це не може в безсумнівному порядку застосовуватися саме до ТОВ «ТОП ТОПС», а відноситься до категорії припущень (незрозуміло чому контрагент не міг виконати своїми ресурсами роботи, замовлені позивачем).
Щодо доводів апелянта про відсутність сертифікатів виробника у позивача, суд апеляційної зазначає наступне.
Верховний Суд у постановах від 17.10.2018 у справі № 802/364/16-а, від 16.10.2018 у справі № 804/9952/15 зазначив, що сертифікати відповідності (якості продукції) не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Отже, відсутність зазначених документів ніяким чином не може вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту. Колегія суддів вказує, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних можливо встановити, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. У зв`язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені податковим органом аргументи не знайшли свого підтвердження та базуються на необґрунтованих припущеннях, а тому, податкове повідомлення-рішення, яке було складено через такі обставини, є протиправним.
При цьому апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі № 380/5676/22 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.10.2022 |
Оприлюднено | 24.10.2022 |
Номер документу | 106888217 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Довга Ольга Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні