Ухвала

від 25.05.2022 по справі 757/9544/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2022 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2022 задоволено клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, вилучене 31.03.2022 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач SanDisk в металевому корпусі; флеш-накопичувач D33B29 в металевому корпусі; грошові кошти в сумі 4200 доларів США та 47 700 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що вирішуючи питання про накладення арешту на майно, слідчий судця не переконався в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, та причетності осіб до його вчинення.

Мотивувальна частина клопотання прокурора щодо причетності ОСОБА_6 до фінансування різних заборонених в Україні структур, на переконання апелянта, є припущенням та містить образливі твердження, які не підтверджені жодним

Справа № 757/9544/22-к Слідчий суддя ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1898/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_1

належним та допустимим доказом.

Прокурором до клопотання додано лише три документи, зокрема два рапорти працівників поліції від 18.06.2021 та 11.08.2021, інформаційну довідку Департаменту поліції від 28.03.2022 № 440/46-2022 та протокол допиту від 15.11.2021 працівника поліції ОСОБА_10 .

Інших доказів на підтвердження обґрунтування клопотання, прокурором не надано.

Як ухвала слідчого судді, так і клопотання прокурора не містять відповідних доказів на підтвердження події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України. Слідчим суддею не встановлено і не зазначено такі кваліфікуючі ознаки вказаного кримінального правопорушення, як розмір збитків, в якій формі вони заподіяні, кому і коли заподіяні, та у який спосіб.

Крім того, слідчим суддею не надано оцінки доводам захисника про те, що в ході проведення обшуку відбувся ще й особистий обшук осіб, у ході якого вилучено грошові кошти із сумок (барсеток) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Обшук проведений без участі адвоката, та без роз`яснення особам права на захист.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення речових доказів на даному етапі кримінального провадження, слідчим суддею не мотивовано існування причинного зв`язку між імовірно вчиненим кримінальним правопорушенням за ч. 2 ст. 364-1 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування.

На переконання захисника, за відсутності обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вказаного злочину, застосування відносно них заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна (коштів), є невмотивованим процесуальним обмеженням прав третьої особи.

Також, апелянт зазначав, що прокурором при зверненні із клопотанням порушено вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання подано 05.04.2022.

Прокурор, власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який не заперечував проти апеляційного розгляду у відсутності прокурора та власників майна, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000871 від 08.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Як зазначено у клопотанні, відповідно до інформації Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України від 28.03.2022 № 440/46-2022, що здійснюють оперативний супровід в зазначеному кримінальному провадженні, встановлена група осіб, які є прибічниками так званого «Руського миру» та політики надання автономних прав мешканцям громад та територій Донбасу України або приєднання їх до Російської Федерації, що організували схему постачання кам`яного вугілля через Російсько-Український кордон, шляхом залізничного перевезення з тимчасово окупованої території Луганської області з міст Ровеньки, Красний Луч, Антрацит, Свердловськ за підробленими документами походження вугілля видобутого нібито на території Російської Федерації.

Зокрема, згідно відомостей Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України, встановлено, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_6 , засновник ТОВ «Горшахтіндустрія» (код ЄДРПОУ 39540977).

Згідно розподілу злочинних ролей, останній перераховує кошти як на підтримку так званого «Руського миру», так і для організації видобування кам`яного вугілля на непідконтрольній території Луганської області та вирішення корупційних питань, що стосуються його видобування та перевезення на територію України.

Крім того, за наявною інформацією, група осіб, до якої входить ОСОБА_6 , підтримує щільні стосунки з представниками спеціальних служб ФСБ Російської Федерації, за дорученням яких накопичують та передають інформацію щодо розташування блокпостів, дислокацію та переміщення військових та військової техніки ЗСУ України, її кількість, якість, та виконують інші доручення, які негативно впливають на загально військовий стан, що склався в умовах війни України з Російською Федерацією.

Згідно долучених до клопотання матеріалів, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2022 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , в квартирі та інших господарських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних протоколу обшуку від 31.03.2022, складеного старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 , цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: флеш-накопичувач SanDisk в металевому корпусі; флеш-накопичувач D33B29 в металевому корпусі; грошові кошти в сумі 4200 доларів США та 47 700 грн.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 від 31.03.2022 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021000000000871 майно, у тому числі, вилучене 31.03.2022 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач SanDisk в металевому корпусі; флеш-накопичувач D33B29 в металевому корпусі; грошові кошти в сумі 4200 доларів США та 47 700 грн.

05.04.2022 прокурор другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач SanDisk в металевому корпусі; флеш-накопичувач D33B29 в металевому корпусі; грошові кошти в сумі 4200 доларів США та 47 700 грн.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2022 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене 31.03.2022 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач SanDisk в металевому корпусі; флеш-накопичувач D33B29 в металевому корпусі; грошові кошти в сумі 4200 доларів США та 47 700 грн.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт майно, вилучене 31.03.2022 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш-накопичувач SanDisk в металевому корпусі; флеш-накопичувач D33B29 в металевому корпусі; грошові кошти в сумі 4200 доларів США та 47 700 грн., з тих підстав, що вилучені речі та грошові кошти у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 12021000000000871 від 08.07.2021, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучені речі та документи, у тому числі грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання захисника на недоведеність відношення вилученого майна до кримінального провадження та невідповідність ознакам речових доказів, є безпідставними. Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені речі та грошові кошти можуть зберегти на собі сліди вчиненні кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі бути об`єктом кримінально протиправних дій, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України,по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на недоведеність причетності ОСОБА_6 до вказаних у клопотанні кримінальних правопорушень, на відсутність події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України та недоведеність такої кваліфікуючої ознаки злочину, як розмір збитків, є передчасними, оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Обставини здійснення особами, причетними до кримінальних правопорушень, конкретних дій, доведеність їх винуватості, у тому числі правильність кваліфікації дій, не є тими обставинами, які підлягають перевірці під час вирішення питання по накладення арешту на майно, а потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змістуст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , під час якого, за твердженням захисника, відбувся особистий обшук із вилученням грошових коштів, фактично зведені до надання слідчим суддею оцінки належності та допустимості як доказу протоколу обшуку та є передчасними. З`ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді клопотання про арешт майна, проте підлягають перевірці під час судового розгляду по суті.

Посилання апелянта на те, що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна подано до слідчого судді з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Посилання захисника на те, що накладений арешт є невмотивованим процесуальним обтяженням прав третіх осіб, ретельно перевірялися колегією суддів та не знайшли свого підтвердження. Матеріали провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2022 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3