Постанова

від 01.06.2022 по справі 398/1934/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2022 року м. Кропивницький

справа № 398/1934/21

провадження № 22-ц/4809/305/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2021, суддя Нерода Л.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автолінії Поділля» про стягнення компенсації за нанесену матеріальну та моральну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Автолінії Поділля» про стягнення компенсації за нанесену матеріальну та моральну шкоду.

На обґрунтування заяви зазначив, що 10.01.2021 здійснював поїздку автомобільним рейсом Вінниця-Світловодськ, який обслуговує автоперевізник ТОВ «Автолінії Поділля», з м. Немирів до м. Олександрії Поїзду здійснював після лікування в санаторії «Авангард» м. Немирів, в період з 17.12.2020 по 09.01.2021 згідно наданої Олександрійським відділенням Управління ВД ФСС України у Кіровоградській області путівки.

Квиток купував у касі попереднього продажу.

Для отримання пільгового квитка з 50-відсотковою знижкою вартості проїзду позивач надав касиру посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи профзахворювання з ураженням опорно-рухового апарату.

В порушення вимог ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в придбанні пільгового квитка, касиром автостанції м. Немирів йому було відмовлено, мотивуючи свою відмову тим, що авто перевізник ТОВ «Автолінії Поділля» таких послуг інвалідам ІІ групи не надає, оскільки це приватний рейс.

Позивачу довелось придбати квиток, заплативши за нього 100 відсотків вартості.

Після повернення із санаторію позивач надав квитки до відділення Фонду для відшкодування 100 відсотків вартості проїзду із санаторію «Авангард» м. Немирів до м. Олександрії.

У відповідності до п. 2.8 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, відділення Фонду відшкодувало позивачу тільки 50 відсотків вартості проїзду, оскільки позивач мав право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь 50 відсотків вартості проїзду у сумі 200,25 грн. (385,50 + 15), вартість рекомендованого листа з повідомленням про вручення, яким відповідачу був направлений лист з проханням добровільно відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, - 35 грн., моральну шкоду у розмірі 590 200 грн. та судові витрати в сумі 42,50 грн.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2021 позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення безпідставно не заначив до стягнення 35 грн, не звертаючи увагу, що в мотивувальній частині про це судом було зазначено.Суд не мотивував своє рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Суд не вирішив питання про стягнення поштових витрат та коштів на роздрукування аркушів позовної заяви з додатками.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.01.2022 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05.01.2022 справу призначено до розгляду.

До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Автолінії Поділля», в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги, оскіьки вважають, що доводи позивача є надуманими і не підтвердженні належними доказами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи професійного захворювання довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

03.01.2021 позивач придбав квиток № 1876 на рейс Вінниця - Світловодськ з міста Немирів Вінницької області до міста Олександрія Кіровоградської області, сплативши повну вартість квитка 385,50 грн. та вартість бронювання квитка - 15 грн. (чек № 1877).

09.03.2021 позивач направив відповідачу лист з проханням добровільно відшкодувати матеріальну шкоду, сплативши за пересилання листа 35 грн.

Відповідно до листа Олександрійського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 09.04.2021 № 15.9.01-09/С-2з-2 Олександрійське відділення повідомило позивача, що відповідно до п. 2.8 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 № 49 відшкодування вартості проїзних документів, зокрема, квитка № НОМЕР_2 та квитка № НОМЕР_3 , було здійснено з урахуванням пільг - було відшкодовано 50 відсотків вартості квитків.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено той факт, що відповідачем порушені норми законодавства в частині пільгового перевезення позивача 10.01.2021 з м. Немирів Вінницької області до м. Олександрії Кіровоградської області, у зв`язку з чим позивачу завдана матеріальна шкода.

Так, повна вартість квитка з урахуванням бронювання становить 400,50 грн., 50 відсотків вартості - 200,25 грн.

З урахуванням того, що позивач сплатив 100-відсоткову вартість квитка, хоча мав право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду, в чому йому відповідачем було відмовлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200,25 грн. Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 35 грн. як відшкодування поштових витрат щодо направлення відповідачу листа з проханням добровільно відшкодувати матеріальну шкоду.

Суд першої інстанції зазначив, що не підлягають відшкодуванню судові витрати позивача на суму 42,50 грн., оскільки в товарному чеку не зазначено, за який товар чи послугу позивачем сплачено вказану суму.

В частині позовних вимог про стягнення 590 200 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підтверджують спричинення йому моральних страждань та в чому полягали його моральні страждання. Окрім того, позивачем зазначено, що спричинену моральну шкоду він оцінює в 590 200 грн. В той же час, в своєму позові позивач не зазначив з яких міркувань та критеріїв він виходив оцінивши свої моральні страждання саме в таку суму.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи професійного захворювання довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

03.01.2021 позивач придбав квиток № 1876 на рейс Вінниця - Світловодськ з міста Немирів Вінницької області до міста Олександрія Кіровоградської області, сплативши повну вартість квитка 385,50 грн. та вартість бронювання квитка - 15 грн. (чек № 1877).

Позивач вважає, що відповідач допустив порушення діючого законодавства продавши йому квиток за повну ціну.

09.03.2021 позивач направив відповідачу лист з проханням добровільно відшкодувати матеріальну шкоду, сплативши за пересилання листа 35 грн.

Відповідно до листа Олександрійського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 09.04.2021 № 15.9.01-09/С-2з-2 Олександрійське відділення повідомило позивача, що відповідно до п. 2.8 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 № 49 відшкодування вартості проїзних документів, зокрема, квитка № НОМЕР_2 та квитка № НОМЕР_3 , було здійснено з урахуванням пільг - було відшкодовано 50 відсотків вартості квитків.

Законом України «Про транспорт» передбачено, що пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також, передбачено, що інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої, групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Порядок транспортного обслуговування інвалідів та дітей-інвалідів на пільгових умовах визначається нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та міським електричним транспортом.

Положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначають основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 4 Закону передбачено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема: у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; соціальному захисті, тощо.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

У відповідності до підпунктів 4, 5 частини 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення компенсацію про нанесену матеріальну шкоду в мотивувальній частині, зазначив, що оскільки позивач сплатив 100-відсоткову вартість квитка, хоча мав право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду, в чому йому відповідачем було відмовлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200,25 грн. Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 35 грн. як відшкодування поштових витрат щодо направлення відповідачу листа з проханням добровільно відшкодувати матеріальну шкоду.

Однак, суд першої інстанції встановивши в мотивувальній частині рішення суду про стягнення 35 грн. відшкодування поштових витрат, не зазначив в резолютивній частині відносно цього.

Рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалось.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судом першої інстанції помилково не було стягнуто суму, яка визначена в мотивувальній частині рішення, то відповідно рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру суми, яка підлягає стягненню.Тобто стягненю підлягає сума в розмірі 235 грн. 25 коп.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі частини 1 статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Відмовляючи у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано будь яких належних та допустимих доказів, що підтверджують спричинення йому моральних страждань та в чому полягають його моральні страждання, та не доведено з яких міркувань та критеріїв позивач виходив оцінивши свої моральні страждання в 590200 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при розгляді справи, оскільки не встановив дійсні обставини по справі і ухвалив судове рішення яке не ґрунтується на нормах як матеріального так і процесуального права.

Визнавши, що відповідачем порушене право позивача в частині заподіяння майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що заподіяння йому моральної шкоди, позивачем є не доведено.

Зазначені висновки суду є помилковими.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу не дав належної оцінки доводам позивача по справі, зокрема в частині, що позивач є людиною з вадами здоров`я і має інвалідність 2 групи.

Відмовляючи позивачу у придбані квитка за пільговими тарифами, відповідач порушив його права, які передбачені чиним законодавством.

З матеріалів справи, зокрема пояснень позивача вбачається, що у звязку з порушенням його законих прав, позивач відчув погіршення свого морального стану, що як наслідок, вплинуло на стан його здоров`я.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема, що судом першої інстанції визнано доведеним позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди і рішення суду першої інстанції відповідачем не окаржується, приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, можливо зробити висновок, що позивач отримав душевні страждання у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.

Позивач в позовній заяві просить на відшкодування моральної шкоди стягнути 590200 грн.

Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені вимоги і дійшов висновку, що матеріали справи не місять належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених вимог.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Автолінії Поділля» про стягнення моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Автолінії Поділля» (ЄДРПОУ 32537800) м. Вінниця, вул. С. Зулінського, буд. 21 А на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду у розмірі 500(пятсот) гривень.

Визначений розмір на відшкодування моральної шкоди на думку суду апеляційної інстанції є співмірним з доводами, наданими позивачем на підтвердження позову в цій частині.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір стягується з відповідача на користь держави у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, що становить 90 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2021 в частині стягнення майнової шкоди (розміру стягнутої суми) змінити.

Стягнути з ТОВ «Автолінії Поділля» ЄДРПОУ 32537800, м. Вінниця, вул. С.Зулінського, буд.21А на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 235 (двісті тридцять п`ять ) 25 коп.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.11.2021 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Автолінії Поділля» про стягнення моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Автолінії Поділля» (ЄДРПОУ 32537800) м. Вінниця, вул. С. Зулінського, буд. 21 А на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «Автолінії Поділля» (ЄДРПОУ 32537800) в дохід держави судовий збір у розмірі 90 (дев`яносто) гривень.

Повний текст постанови складено 07.06.2022.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: