Постанова

від 02.06.2022 по справі 367/274/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 367/274/19

Провадження № 51-5605 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110040002093, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , та фактично проживає по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 414 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі п.п. в), д)ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного даним вироком покарання.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого суд не застосовував.

Цивільні позови ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди на користь ОСОБА_7 300 000 (триста тисяч) гривень; ОСОБА_8 300 000 (триста тисяч) гривень; ОСОБА_9 300 000 (триста тисяч) гривень.

Також ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1/3 середньомісячного заробітку загиблого батька ОСОБА_10 , що становить 1596,21 гривень - одноразовою виплатою за 3 роки в розмірі 57463,47 гривні та з 08.09.2018 року до досягнення вісімнадцяти років ОСОБА_9 - щомісячно, платіж в сумі 1596,21 гривень.

В частині позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи старшиною роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 2 батальйону оперативного призначення (змішаного) військової частини НОМЕР_1 НГУ, 07.09.2015 року, приблизно о 15 год. 20 хв., знаходячись у сховищі № НОМЕР_2 складу озброєння і боєприпасів військової частини НОМЕР_1 НГУ, що розташовувався за адресою: АДРЕСА_3 , діючи в порушення положень ст.ст.3,27,68 Конституції України, ст.ст.1,15,18 Закону України «Про національну гвардію України»в редакції від 30.07.2015 року, ст.ст. 12, 13, 20 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 9 Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженоїнаказом МВС України від 07.09.2011 року № 657в редакції від 11.08.2015 року, сидячи в кріслі, яке розташовувалося у дальній частині кімнати за стійкою праворуч, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень або смерті ОСОБА_10 , при цьому усвідомлюючи властивості зброї як такої, що становить підвищену небезпеку для оточуючих, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг це передбачити, тримаючи пістолет «Форт 14ТП» № НОМЕР_3 у правій руці, не перезаряджаючи та не перевіряючи положення запобіжника, направив його ствол у сторону, де біля стійки у положенні звернений лівою задньо-боковою поверхнею грудної клітки до дульного зрізу пістолету знаходився ОСОБА_10 та шляхом випадкового натискання на спусковий гачок здійснив один не контрольований постріл у бік ОСОБА_10 , чим спричинив останньому вогнепальне кульове наскрізне проникаюче поранення грудної клітки з ушкодженням легень, серця і грудної аорти, яке супроводжувалось гострою крововтратою, від чого останній помер на місці.

Вказаними діями, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2ст. 414 КК України, а саме порушення правил поводження зі зброєю, якщо це заподіяло смерть потерпілого.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить змінити постановлені щодо нього судові рішення у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням норм матеріального права у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Вважає, що з огляду на положення ч. 1 ст. 1177, ч. 1 ст. 1172 та ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діяннями засудженого у цій справі, є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки шкода була завдана під час виконання ОСОБА_6 службових обов`язків, де він проходив військову службу за контрактом, у службовий час і на території Військової частини, та внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. На думку засудженого, матеріальна та моральна шкода, завдана дією джерела підвищеної небезпеки, має відшкодовуватись цивільним позивачам Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, якій пістолет «Форт 14 ТП» № НОМЕР_3 належить на праві оперативного управління.

Позиції учасників судового провадження

Від прокурора до початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу засудженого, в яких прокурор просить відмовити в її задоволенні як необґрунтованої, а постановлені судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

До Суду надійшла заява засудженого ОСОБА_6 про касаційний розгляд без його участі у зв`язку з перебуванням у складі Сил оборони України, що дають відсіч військовій агресії Російської Федерації.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, судові рішення просив залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідност. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно зіст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412-414 цього Кодексу.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 414 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому касаційним судом не перевіряються.

Доводи засудженого в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні цивільного позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2статті 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1статті 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5ст. 128 КПКУкраїни цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1статті 129 КПК Українисуд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до ч.1ст.1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ч.1ст.1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у разі коли особа з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами в трудових (службових) відносинах та під час їх виконання.

Тобто, з урахуванням положень статей1172,1174 Цивільного кодексу України, для покладення на юридичну особу відповідальності за наслідками вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності так і спеціальних, зокрема, перебування у трудових (службових) відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

У випадку завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним службових обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником.

Таким чином, при деліктних зобов`язаннях треба доводити не тільки факт заподіяння шкоди внаслідок протиправного діяння, але й виникнення такого діяння внаслідок неналежного виконання чи невиконання особою покладених на нього службових чи інших обов`язків.

Так, відповідно до ч.1ст.1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово-вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2ст.1187 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Тобто, чинне законодавство (стаття 1187 ЦК України) містить орієнтовний (не вичерпний) перелік видів діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки та може створювати підвищену небезпеку заподіяння шкоди.

Тому для вирішення питання про віднесення тієї чи іншої діяльності до джерела підвищеної небезпеки слід з`ясувати наявність характерних ознак джерела, якими є: неможливість повного контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей; велика вірогідність заподіяння шкоди.

Не визнається джерелом підвищеної небезпеки поводження зі зброєю, але діяльність з організації стрілянини до таких належить, бо при зосередженні зброї в одному місці, попри знання пристрою, механізму дії і проведення інструктажу з безпеки, виникає вірогідність заподіяння шкоди третім особам.

За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним з технічними властивостями короткоствольної нарізної ручної вогнепальної зброї, отримавши необхідну спеціальну підготовку поводження з вказаним видом зброї, неодноразово пройшов інструктаж щодо її використання та застосування, перебуваючи в тій частині сховища складу озброєння і боєприпасів частини НОМЕР_1 НГУ, куди він не мав права заходити, взяв пістолет «Форт 14 ТП» № НОМЕР_3 , який до виконання ним своїх військових обов`язків не мав відношення, він не повинен був його отримувати, та тримаючи його у правій руці, направив ствол в сторону ОСОБА_10 та шляхом натискання на спусковий гачок здійснив постріл у бік ОСОБА_10 , чим спричинив останньому вогнепальне кульове наскрізне проникаюче поранення грудної клітини, від чого останній помер на місці, чим вчинив порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.414 КК України.

Крім того, отримання обвинуваченим зазначеного пістолету «Форт 14 ТП» № НОМЕР_3 07.09.2015 на сховищі, не входило до його службових обов`язків. ОСОБА_6 від ОСОБА_10 в цей день вже отримав зброю та боєприпаси, а тому знаходився в приміщенні сховища боєприпасів безпідставно, при цьому не виконуючи жодних своїх військових обов`язків.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що поводження ОСОБА_6 зі зброєю пістолетом «Форт 14 ТП» № НОМЕР_3 в даному випадку не є джерелом підвищеної небезпеки.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за встановлених фактичних обставин справи, обов`язок по відшкодуванню шкоди правильно покладено на винну особу, і визнано ОСОБА_6 належним цивільним відповідачем при стягненні на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 моральної шкоди, завданої злочином, та відшкодування на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди.

З урахуванням обставин кримінального провадження, даних які характеризують особу засудженого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди, а саме стягнув з обвинуваченого на користь потерпілих по 300 000 грн. у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що цивільний позов заявлений ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню,а саме з обвинуваченого підлягає стягненню відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в розмірі 1/3 середньомісячного заробітку загиблого батька ОСОБА_10 , що становить 1596,21 гривень - одноразовою виплатою за 3 роки в розмірі 57463,47 гривні, а також з подальшим стягненням щомісячної суми (1596,21 гривень) відшкодування до досягнення дитиною вісімнадцяти років. Встановлений розмір стягнутої судом першої інстанції як моральної, так і матеріальної шкоди, завданої злочином, є розумним, співмірним та обґрунтованим.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, в тому числі і тим, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, та навівши достатні підстави прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду у відповідній частині без зміни. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогамст. 419 КПК України.

Посилання на зазначені в касаційній скарзі засудженим постанови Верховного Суду є нерелевантним, оскільки вони стосуються судової практики до відмінних від цього кримінального провадження обставин.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б вказували на безумовні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

А тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а постановлені щодо нього судові рішення без зміни.

Керуючись ст. ст.434,436, 438,441,442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11