Постанова

від 06.06.2022 по справі 640/2927/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2927/20 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

представника позивача: - Кузьмича Г.В.,

представника відповідача: - Бурли В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» про анулювання реєстраційного свідоцтва,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2020 року позивач - Міністерство юстиції України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» про анулювання реєстраційного свідоцтва, в якому просив:

- анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна», затвердженому Установчим з`їздом парті «Національно-демократичне об`єднання «Україна» № 1 від 15.04.2000 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Політична партія «Національно-демократичне об`єднання «Україна» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

31 січня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду, вх..№ 5327, від Міністерства юстиції України до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її не обґрунтованою, наголошує, що партія створена 01.09.2000 року, і навіть беручи до уваги висування кандидата від Партії 24.01.2002 року, 16.12.2005 року, 11.08.2007 року, про які зазначає Партія, десятирічний термін протягом якого Партія повинна була взяти участь у виборчому процесі закінчився 11.08.2017 року, тому висування кандидата у 2020 році не може братися до уваги, оскільки таке висунення відбулося поза межами десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування ст.24 Закону до спірних правовідносин, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 640/2968/20.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Політичною партією «Національно-демократичне об`єднання «Україна» було порушено вимоги статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», оскільки протягом десятирічного строку політичною партією не було висунуто своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України було зареєстровано Політичну партію «Національно-демократичне об`єднання «Україна», з огляду на що видано свідоцтво про реєстрацію політичної партії від 01.09.2000 року 1495.

Відповідач є юридичною особою (дата державної реєстрації - 01.09.2000 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 25883130, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ніколаєва, 15, кв. 62).

Діяльність відповідача станом на момент подання позову здійснювалась на підставі Статуту Політичної Партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна», затвердженого Установчим з`їздом партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна», № 1 від 15.04.2000 р.

15.01.2020 року Міністерством юстиції України направлено до Центральної виборчої комісії лист № 390/00019.4.1/6-20 щодо отримання інформації про висування, в тому числі і відповідачем, кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

Листом Центральної виборчої комісії надано відповідь від 31.01.2020 року № 21-41-211 в якій надано інформацію щодо партій, які висували та подавали до ЦВК документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років, з якої вбачається, що відповідач за останні 10 років не висував на реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» на вищевказаних виборах за останні 10 років.

До листа додано перелік політичних партій (блоків політичних партій), які на вказаних виборах висували кандидатів на пост Президента України, в народні депутати України та які подавали до Центральної виборчої комісії для реєстрації відповідних кандидатів.

Однак, у вказаному переліку відсутня інформація, що Політична партія «Національно-демократичне об`єднання «Україна» висувала кандидатів протягом останніх 10 років.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушено вимоги ст. 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», що є підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Приписи статті 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05 квітня 1991 року №2365-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2365-ІІІ) визначають політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, яке бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України №2365-ІІІ втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

За правилами частини 1 статті 23 Закону України №2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Отже, законодавцем визначено чотири способи припинення діяльності політичних партій: 1) реорганізація; 2) ліквідація (саморозпуск); 3) заборона діяльності; 4) анулювання реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, у даному випадку звернення до суду із позовом зумовлено необхідністю анулювання реєстрації політичної партії у зв`язку з недотриманням останньою вимог частини 1 статті 24 Закону України №2365-ІІІ.

Частиною 1 статті 24 Закону України №2365-ІІІ передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини 7 статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 із змінами (далі - Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI "Заключні положення" Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: "У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

При цьому Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Крім того, Конституційний Суд України у цитованому Рішенні наголосив, що з впровадженням в Україні адміністративного судочинства положення статті 24 Закону, якими підсудність категорії справ, пов`язаних з порушенням політичними партіями вимог чинного законодавства, віднесено до повноважень Верховного Суду України вступили в колізію з частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ця суперечність має бути усунута законодавчим шляхом і на загальний висновок щодо конституційності судового порядку розгляду справ про анулювання реєстраційного свідоцтва чи заборону політичної партії не впливає.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 законодавець, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 26 листопада 2015 року№ 835-VIII вніс зміни до редакції статті 24 Закону №2365-III та виклав її у редакції, чинній на момент виникнення прововідносин. При цьому "невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років" залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Таким чином, враховуючи конструкцію статті 24 Закону №2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 640/19748/19 наголосив, що «спірним питанням у цій справі, так само як і у справах № 640/2968/20, № 640/2895/20 та № 640/2919/20, є порядок обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України. Це питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20. У цих справах Суд сформував підхід, відповідно до якого, ураховуючи, що обов`язок політичної партії висунути своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років виникає у політичної партії з дня її реєстрації то і обрахунок цього строку як і визначення періоду дотримання вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III починається з дати реєстрації партії»

Як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки дотримання відповідачем вимог статті 24 Закону № 2365-III, 15.01.2020 року Мін`юстом направлено лист № 399/00019.4.1/6-20 до ЦВК для отримання інформації щодо висування відповідачем кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

Листом № 21-41-211 від 31.01.2020 року ЦВК надано інформацію стосовно партій, які висували та подавали до комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

До листа додано перелік політичних партій (блоків політичних партій), які на вказаних виборах висували кандидатів на пост Президента України, в народні депутати України та які подавали до Центральної виборчої комісії для реєстрації відповідних кандидатів.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно наданого переліку Політичною партією «Національно-демократичне об`єднання «Україна» (у складі блоку Юрія Кармазіна) було висунуто кандидатів для участі у чергових виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, що свідчить про дотримання відповідачем вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-IIIП.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 21.12.2020 року на з`їзді Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання Україна» було прийнято рішення про висування кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28.03.2021 року, що свідчить про дотримання відповідачем вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III і у другому десятирічному періоді, розпочатого з дати реєстрації партії.

Колегія суддів, в межах спірних правовідносин також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20, відповідно до якого «висування і реєстрації кандидатів для участі у виборах, хоча і визначаються законодавством України як перший етап виборчого процесу, проте є діями різними за своєю формою.

За змістом положень законодавства України, чинного у період з 2009 року по 31 грудня 2019 року, висування кандидатів від партії здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії (частина перша статті 53 Закону України «Про вибори народних депутатів України», частина четверта статті 47 Закону України «Про вибори Президента України»).

Натомість, реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії (статті 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», статті 51 Закону України «Про вибори Президента України»).

Так, висування кандидата здійснюється на з`їзді партії, а реєстрація є наслідком такого висування, тобто офіційним підтвердження статусу відповідної особи, як кандидата на виборах.

Таким чином, у цій справі судами попередніх інстанцій не було установлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме щодо наявності або відсутності факту висування Політичною партією «Діти війни «Народна партія України» своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2009 року по 2019 рік, що позбавляє можливості Верховний Суд зробити висновок про наявність підстави для застосування приписів статті 24 Закону № 2365-III до спірних правовідносин».

Колегія суддів враховує, посилання апелянта на той факт, що останнім серед іншого висувалися кандидати у народні депутати України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на виборах 28.10.2012 року, що підтверджується протоколом позачергового з`їзду політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна».

Додатково колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Суд уважає за необхідне акцентувати увагу, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації уповноваженим національним суб`єктом владних повноважень своїх владно-управлінських функцій з приводу контролю за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, зокрема, щодо закріплених у національному законодавстві умов чинності реєстрації політичної партії.

У пункті 86 Положення про правове регулювання діяльності політичних партій, прийнятої на засіданні Венеціанської комісії 15-16 жовтня 2010 року, зазначено, що після того, як партія, яка була зареєстрована та ця реєстрація затверджена, вимоги до збереження за нею відповідного правового статусу мають бути мінімальними. Разом з тим, вимоги для того, щоб продовжувати користуватися низкою переваг, які надаються державою партіям, зокрема, державне фінансування чи право висування кандидатів на виборах, можуть бути більш високими у порівнянні з тими, що висуваються просто до збереження статусу зареєстрованої політичної партії. У свою чергу, позбавлення статусу зареєстрованої організації, на противагу втраті державних виплат у зв`язку з ненаданням фінансової чи іншої звітності, що вимагається, повинно мати обмежене коло випадків порушення закону і здійснюється у відповідності до чітко прописаної процедури. Поряд з приписами про втрату партією свого статусу зареєстрованої організації, у законодавстві має бути чітко викладений порядок відновлення реєстрації та вимоги, які для цього висуваються.

Так, порядок створення політичної партії визначено у статті 10 Закону України №2365-ІІІ, правила її реєстрації - у статті 11, а процедура державної реєстрації - у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» з урахуванням частини 1 статті 36 указаного Закону, якою визначено розмір адміністративного збору за державну реєстрацію політичної партії. Відтак, нормативна регламентація правил реєстрації політичної партії чинним законодавством передбачена.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин щодо відповідності ПП «Національно-демократичне об`єднання «Україна» вимогам частини 1 статті 24 Закону України №2365-ІІІ щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, адже останнє спростовується наявними матеріалами справи.

В тому числі, прийняття 21.12.2020 року на з`їзді Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» рішення про висування кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28.03.2021 р. та 27.01.2021 р. на з`їзді Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» рішення про висування кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 50 округу 28.03.2021 р., свідчить про дотримання відповідачем вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III і у другому десятирічному періоді, розпочатого з дати реєстрації партії.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна»- задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Міністерства юстиції України - відмовити.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Політичної партії «Національно-демократичне об`єднання «Україна» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Міністерства юстиції України - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 07 червня 2022 року.