Постанова

від 07.06.2022 по справі 380/1197/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 380/1197/20

адміністративне провадження № К/9901/7884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, у складі судді: Хоми О.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, у складі колегії суддів: Гуляка В.В., Довгополова О.М., Коваля Р.Й. у справі №380/1197/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діа-Груп Плюс» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У лютому 2020 року позивач ТзОВ «Діа-Груп Плюс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2019/210013/2 від 09.12.2019; №UA209000/2019/210014/2 від 09.12.2019; №UA209000/2019/210034/2 від 16.12.2019; №UA209000/2019/210035/2 від 16.12.2019; №UА209000/2019/210047/2 від 18.12.2019; №UА209000/2019/210048/2 від 19.12.2019; №UА209000/2019/210054/2 від 19.12.2019; №UА209000/2019/210075/2 від 23.12.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/210013/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/210014/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210034/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210035/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18.12.2019 №UА209000/2019/210047/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.12.2019 №UА209000/2019/210048/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.12.2019 №UА209000/2019/210054/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 №UА209000/2019/210075/2. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА-ГРУП ПЛЮС" 2102 грн судових витрат у вигляді судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що заявлена ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» митна вартість імпортованих товарів відповідає розміру, зазначеному у митних деклараціях. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 МК України. Вказане зумовлює висновок суду про подання позивачем до митного органу повного пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, натомість відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "ДІА-ГРУП ПЛЮС" є юридичною особою, ідентифікаційний код 41555043 (а.с.235 Т.1).

ТзОВ "ДІА-ГРУП ПЛЮС" як покупцем та нерезидентом PROFIT TRADE GROUP S.R.O. як продавцем було укладено контракт від 01.08.2018 №01/08-2018 (далі - контракт) (а.с.10-12 Т.1).

Відповідно до пункту 4.1 контракту, одиниця виміру товару - кілограми, ціна та якість товару вказується в рахунок-фактурі (інвойсі). Загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, за якими хоча б одна із сторін виконала свої зобов`язання, за весь період дії цього контракту.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що сторони домовились, що валютою ціни платежів контракту є долар США.

Відповідно до додатку №2 до контракту від 04.09.2018 пункт 4.4. викладено в новій редакції, а саме валюта платежу може не відповідати валюті ціни. Перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється по курсу НБУ на дату перерахування іноземної валюти (а.с.16 Т.1).

У пункті 5.2 контракту зазначено, що покупець здійснює платежі згідно з рахунком-фактурою, виставленою продавцем за кожну поставлену партію товару.

На виконання вимог Митного кодексу України, з метою митного оформлення придбаних партій товарів (одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане) за контрактом та згідно інвойсів, на підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивач надав відповідачеві митні декларації: від 07.12.2019 №UA209140/2019/700194 (а.с.99-100, 85-101 Т.1), від 09.12.2019 №UA209140/2019/700414 (а.с. 102-119 Т.1), від 16.12.2019 №UA209140/2019/702709 (а.с. 120-140 Т.1), від 16.12.2019 №UA209140/2019/702712 (а.с.158-160, 141-157, 161 Т.1), від 18.12.2019 №UA209140/2019/704001 (а.с.163-181 Т.1), від 18.12.2019 №UA209140/2019/704146 (а.с.182-194 Т.1), від 19.12.2019 №UA209140/2019/704286 (а.с.195-214 Т.1), від 23.12.2019 №UA209140/2019/705540 (а.с.215-233 Т.1) разом з передбаченими статтею 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, видаткові накладні, прайс-листи, платіжні доручення.

Установлено, що митним органом за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів направлено позивачу електронні вимоги з проханням відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові, наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на такі вимоги ТзОВ "ДІА-ГРУП ПЛЮС" надано: видаткові накладні від 26.12.2018 №3126 та від 27.12.2018 №127, копію банківського платіжного документу від 26.02.2019 №25 та прайс-лист від 01.10.2019, платіжне доручення від 01.08.2018.

Розглянувши подані позивачем документи, в тому числі і додаткові, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: від 09.12.2019 №UA209000/2019/210013/2 (щодо МД №UA209140/2019/700194); від 09.12.2019 №UA209000/2019/210014/2 (щодо МД №UA209140/2019/700414); від 16.12.2019 №UA209000/2019/210034/2 (щодо МД №UA209140/2019/702709); від 16.12.2019 №UA209000/2019/210035/2 (щодо МД №UA209140/2019/702712); від 18.12.2019 №UА209000/2019/210047/2 (щодо МД №UA209140/2019/704001); від 19.12.2019 №UА209000/2019/210048/2 (щодо МД №UA209140/2019/704146); від 19.12.2019 №UА209000/2019/210054/2 (щодо МД №UA209140/2019/704286); від 23.12.2019 №UА209000/2019/210075/2 (щодо МД №UA209140/2019/705540), за якими митну вартість товару було визначено за резервним методом.

При цьому, у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/210013/2 (щодо МД №UA209140/2019/700194) та від 09.12.2019 №UA209000/2019/210014/2 (щодо МД №UA209140/2019/700414) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- графа 14 CMR не заповнена, що суперечить Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року за № 57 -V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956);

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару;

- у графі 4 CMR зазначено лише місто завантаження товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210034/2 (щодо МД №UA209140/2019/702709) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів, Київ, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- графа 14 CMR не заповнена, що суперечить Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року за № 57 -V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956);

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару;

- у графі 4 CMR зазначено лише місто завантаження товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210035/2 (щодо МД №UA209140/2019/702712) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів, Київ, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- у декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі від 12.12.2019 №562/07-19;

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару;

У графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів від 18.12.2019 №UА209000/2019/210047/2 (щодо МД №UA209140/2019/704001) та від 19.12.2019 №UА209000/2019/210054/2 (щодо МД №UA209140/2019/704286) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів, Харків, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- у декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі від 11.12.2019 №56-/07-19;

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 №UА209000/2019/210075/2 (щодо МД №UA209140/2019/705540) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Вінниця, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- у графі 4 CMR місце і дата завантаження вказано Кельце, Польща 20.12.2019, а сама CMR складена в Перемишлі 21.12.2019;

- у декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі;

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару.

Указані обставини були підставою для скерування до ТзОВ "ДІА-ГРУП ПЛЮС" вимоги про надіслання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Після отримання Львівською митницею на такий запит документів, відповідач дійшов висновків, що копії платіжних документів містять лише посилання на контракт, що не дозволяє ідентифікувати їх з будь-якою партією товару та прийти до визначеного висновку щодо сплаченої за товар ціни. А документ під назвою "прайс-лист" насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця до нього.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням ТзОВ "ДІА-ГРУП ПЛЮС" документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, митниця не визнала заявлену митну вартість.

Відповідач зазначив, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України), 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації від 25.10.2019 №UA201940/2019/196020, від 02.12.2019 №UA201940/2019/208945 та від 03.12.2019 №UA201940/2019/209535.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що всі подані декларантом митні декларації некоректно заповнені. При цьому, відповідач указав, що суди не взяли до уваги, що в платіжних дорученнях на купівлю валюти у графі "призначення платежу" містять лише посилання на контракт, складені у євро, тоді як інвойси продавцем виставляються в доларах США, а тому не можуть бути ідентифіковані з якою-небудь партією/партіями товару та засвідчити вартість товару. Крім цього, всі платежі, здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивач не підтвердив, а тому основний метод визначення митної вартості товару не підлягав застосуванню. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. За наведених підстав митницею відповідно до ст.54 прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарів, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Крім того, скаржник указав, що позиція Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а стосовно наявності у митного органу права, а також необхідності витребування додаткових документів у декларанта, що зумовлює необхідність відступити від вказаного висновку Суду.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Позивачем не були подані заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті її вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).

Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Крім цього, відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 2 ч.4 статті 328 КАС України ( якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).

Так, скаржник указує на необхідність відступлення від позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а стосовно наявності у митного органу права, а також необхідності витребування додаткових документів у декларанта.

Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, посилаючись на правову позицію Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, вказав, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вказує, що висновки Верховного Суду у справі №805/2713/16-а були зроблені останнім з аналізу ч.ч.3,4 ст.53 МК України, а не лише частини 3 цієї статті, таким чином, стаття 53 МК України наводить чіткі умови, за яких у митного органу наступає право витребувати додаткові документи, а також ті, за якими декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу має обов`язок надати такі документи.

Твердження відповідача про розбіжності у валюті при проведенні розрахунку є помилковими, з огляду на те, що відповідно до п.4.2 контракту сторони домовились, що валютою ціни платежів контракту є долар США. Проте, відповідно до додатку №2 до контракту від 04.09.2018 вказаний пункт викладено в новій редакції, а саме валюта платежу може не відповідати валюті ціни. Перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється по курсу НБУ на дату перерахування іноземної валюти. Тобто, митна вартість товару визначається за погодженням сторін.

Суд наголошує, що незгода скаржника з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики. Зміст касаційної скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду.

Отже, зазначені скаржником обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Суд вважає не вмотивованими.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Н. Є. Блажівська

М. М. Яковенко