Постанова

від 03.02.2021 по справі 380/1197/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1197/20 пров. № А/857/11865/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (суддя - Хома О.П., час ухвалення - 11:48 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складення повного тексту - 27.08.2020 року),

в адміністративній справі №380/1197/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діа-Груп Плюс до Галицької митниці Держмитслужби,

про визнання протиправними і скасування рішень,

встановив:

У лютому 2020 року позивач ТзОВ Діа-Груп Плюс звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: - №UA209000/2019/210013/2 від 09.12.2019р.; - №UA209000/2019/210014/2 від 09.12.2019р.; - №UA209000/2019/210034/2 від 16.12.2019р.; - №UA209000/2019/210035/2 від 16.12.2019р.; - №UА209000/2019/210047/2 від 18.12.2019р.; - №UА209000/2019/210048/2 від 19.12.2019р.; - №UА209000/2019/210054/2 від 19.12.2019р.; - №UА209000/2019/210075/2 від 23.12.2019р..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/210013/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/210014/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210034/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210035/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18.12.2019 №UА209000/2019/210047/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.12.2019 №UА209000/2019/210048/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.12.2019 №UА209000/2019/210054/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 №UА209000/2019/210075/2. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ГРУП ПЛЮС» 2102 грн. судових витрат у вигляді судового збору.

З рішенням суду першої інстанції від 18.08.2020 року не погодився відповідач Галицька митниця Держмитслужби та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, які співпадають із доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, зокрема, що всі подані декларантом митні декларації некоректно заповнені, а саме: у CMR в графі 1 відправником вказано Remonds sanitech Pcjznan Sp.z.o.o. за дорученням фірми Profit Trade Group, проте у товаросупровідних документах жодних відомостей щодо участі у даній угоді третіх сторін немає; товар завозиться за непрямими контрактом від 01.08.2018 №01/08-2018 укладеним з Profit Trade Group s.r.o. Janosikova 15A, Zilina. 01001, Slovakia. Згідно з Торговим реєстром Міністерства справедливості Словацької республіки засновниками Profit Trade Group s.r.o виступають громадяни України мешканці м. Львів, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару. Згадки про відправника, зазначеного у графі 2 митних декларацій, відсутні у CMR та інвойсі. У рахунку-фактурі відсутні умови оплати. Видаткові накладні не містять жодної інформації про товар, яка б дозволила встановити його походження. Також усі вони датовані груднем 2018 року, тобто не містять актуальної інформації. Вважає, що додатково наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити, а тому не може служити належним джерелом інформації для підтвердження заявленого рівня митної вартості. Зазначає скаржник, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в платіжних дорученнях на купівлю валюти у графі "призначення платежу" містять лише посилання на контракт, складені у євро, тоді як інвойси продавцем виставляються в доларах США, а тому не можуть бути ідентифіковані з якою-небудь партією/партіями товару та засвідчити вартість товару. Крім цього, всі платежі, здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивач не підтвердив, а тому основний метод визначення митної вартості товару не підлягав застосуванню. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. За наведених підстав митницею відповідно ст.54 прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарі декларантом митною вартістю у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. За неможливості застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів Львівською митницею ДФС винесено рішення про корегування митної вартості товарів. Вважає апелянт безпідставним висновок суду першої інстанції, що зміст оскаржуваних рішень не відповідає вимогам закону, перш за все ч.2 cт.55 МК України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 18.08.2020 року та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» є юридичною особою, ідентифікаційний код 41555043 (а.с.235 Т.1).

ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» як покупцем та нерезидентом PROFIT TRADE GROUP S.R.O. як продавцем було укладено контракт від 01.08.2018 №01/08-2018 (далі - контракт) (а.с.10-12 Т.1).

Відповідно до пункту 4.1 контракту, одиниця виміру товару - кілограми, ціна та якість товару вказується в рахунок-фактурі (інвойсі). Загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, за якими хоча б одна із сторін виконала свої зобов`язання, за весь період дії цього контракту.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що сторони домовились, що валютою ціни платежів контракту є долар США.

Відповідно до додатку №2 до контракту від 04.09.2018 пункт 4.4. викладено в новій редакції, а саме валюта платежу може не відповідати валюті ціни. Перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється по курсу НБУ на дату перерахування іноземної валюти (а.с.16 Т.1).

У пункті 5.2 контракту зазначено, що покупець здійснює платежі згідно з рахунком-фактурою, виставленою продавцем за кожну поставлену партію товару.

На виконання вимог Митного кодексу України, з метою митного оформлення придбаних партій товарів (одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане) за контрактом та згідно інвойсів, на підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивач надав відповідачеві митні декларації: від 07.12.2019 №UA209140/2019/700194 (а.с.99-100, 85-101 Т.1), від 09.12.2019 №UA209140/2019/700414 (а.с. 102-119 Т.1), від 16.12.2019 №UA209140/2019/702709 (а.с. 120-140 Т.1), від 16.12.2019 №UA209140/2019/702712 (а.с.158-160, 141-157, 161 Т.1), від 18.12.2019 №UA209140/2019/704001 (а.с.163-181 Т.1), від 18.12.2019 №UA209140/2019/704146 (а.с.182-194 Т.1), від 19.12.2019 №UA209140/2019/704286 (а.с.195-214 Т.1), від 23.12.2019 №UA209140/2019/705540 (а.с.215-233 Т.1) разом з передбаченими статтею 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, видаткові накладні, прайс-листи, платіжні доручення.

Встановлено, що митним органом за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів направлено позивачу електронні вимоги з проханням відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові, наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на такі вимоги ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» надано: видаткові накладні від 26.12.2018 №3126 та від 27.12.2018 №127, копію банківського платіжного документу від 26.02.2019 №25 та прайс-лист від 01.10.2019, платіжне доручення від 01.08.2018.

Розглянувши подані позивачем документи, в тому числі і додаткові, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: від 09.12.2019 №UA209000/2019/210013/2 (щодо МД №UA209140/2019/700194); від 09.12.2019 №UA209000/2019/210014/2 (щодо МД №UA209140/2019/700414); від 16.12.2019 №UA209000/2019/210034/2 (щодо МД №UA209140/2019/702709); від 16.12.2019 №UA209000/2019/210035/2 (щодо МД №UA209140/2019/702712); від 18.12.2019 №UА209000/2019/210047/2 (щодо МД №UA209140/2019/704001); від 19.12.2019 №UА209000/2019/210048/2 (щодо МД №UA209140/2019/704146); від 19.12.2019 №UА209000/2019/210054/2 (щодо МД №UA209140/2019/704286); від 23.12.2019 №UА209000/2019/210075/2 (щодо МД №UA209140/2019/705540), за якими митну вартість товару було визначено за резервним методом.

При цьому, у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/210013/2 (щодо МД №UA209140/2019/700194) та від 09.12.2019 №UA209000/2019/210014/2 (щодо МД №UA209140/2019/700414) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- графа 14 CMR не заповнена, що суперечить Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року за № 57 - V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956);

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару;

- у графі 4 CMR зазначено лише місто завантаження товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210034/2 (щодо МД №UA209140/2019/702709) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів, Київ, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- графа 14 CMR не заповнена, що суперечить Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року за № 57 - V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956);

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару;

- у графі 4 CMR зазначено лише місто завантаження товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/210035/2 (щодо МД №UA209140/2019/702712) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів, Київ, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- у декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі від 12.12.2019 №562/07-19;

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару;

У графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів від 18.12.2019 №UА209000/2019/210047/2 (щодо МД №UA209140/2019/704001) та від 19.12.2019 №UА209000/2019/210054/2 (щодо МД №UA209140/2019/704286) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів, Харків, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- у декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі від 11.12.2019 №56-/07-19;

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 №UА209000/2019/210075/2 (щодо МД №UA209140/2019/705540) зазначено наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що призвела до виникнення сумнівів у визначенні митної вартості:

- в усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару;

- у рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків;

- відповідно до графи 3 CMR місце розвантаження зазначено Вінниця, відповідно до товарно-супровідних документів місце розвантаження Львів;

- у графі 4 CMR місце і дата завантаження вказано Кельце, Польща 20.12.2019, а сама CMR складена в Перемишлі 21.12.2019;

- у декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі;

- в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару, а зазначений в графі 44 митної декларації висновок експерта стосується іншої поставки товару.

Вказані обставини були підставою для скерування до ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» вимоги про надіслання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Після отримання Львівською митницею на такий запит документів, відповідач дійшов висновків, що копії платіжних документів містять лише посилання на контракт, що не дозволяє ідентифікувати їх з будь-якою партією товару та прийти до визначеного висновку щодо сплаченої за товар ціни. А документ під назвою «прайс-лист» насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця до нього.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України), 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації від 25.10.2019 №UA201940/2019/196020, від 02.12.2019 №UA201940/2019/208945 та від 03.12.2019 №UA201940/2019/209535.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано відповідачу разом з митними деклараціями документи на підтвердження визначеної за основним методом митної вартості товарів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об`єктивні й достовірні дані, відповідач необґрунтовано й безпідставно скоригував митну вартість товарів за резервним методом шляхом прийняття рішень, що не відповідають вимогам законодавства про коригування митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржених позивачем рішень відповідача про коригування митної вартості товарів, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).

Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019р. (справа №805/2713/16-а).

Крім цього, відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затв. наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р..

Суд зауважує, що наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу наведених положень слід дійти висновку, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане.

Із змісту оскаржених рішень відповідача видно, що підставою для їх прийняття слугувало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, виходячи з наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. В оскаржених рішеннях (графа 33) зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували митні декларації від 25.10.2019 №UA209140/2019/196020, від 02.12.2019 №UA209140/2019/208945, від 03.12.2019 №UA209140/2019/209535, від 03.12.2019 від №UA110190/2019/512000.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при прийнятті оскаржених рішень митних декларацій як джерел інформації для коригування митної вартості товару, суд першої інстанції також вірно зауважив, що згідно вимог ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Водночас, як правильно врахував суд першої інстанції, всі оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, містять лише вказівки про неможливість застосування 2а та 2 б методів визначення митної вартості з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), методів 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Натомість, в порушення наведених положень чинного законодавства відповідач в оскаржених рішеннях вказав лише номери та дати митних декларацій без пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, відсутнє належне мотивування, як того вимагає митне законодавство, а саме ч.2 ст.55 МК України. Відповідачем не доведено ознак підробки поданих йому згідно ч.2 ст.53 МК України документів на підтвердження заявленої митної вартості чи інших встановлених ч.3 ст.53 МК України підстав, які є обов`язковими до доведення для подальшого витребування додаткових документів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що кожне зі спірних рішень відповідача містить формальні посилання на обставини, які, на думку митного органу, є суперечностями та не дають змогу визначити митну вартість за основним методом. При цьому, вказані покликання відповідача не стосуються числових значень заявленої митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

В оскаржуваних рішеннях відповідач як на підставу для витребування додаткових документів, вказує на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Зазначив відповідач, що ТзОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» не подано на вимогу органу доходів і зборів додаткових документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених МК України.

Судом встановлено, що позивачем надано копії платіжних документів, прайс-листи та видаткові накладні, які підтверджують вартість товару.

Колегія суддів зауважує, що митний орган в оскаржених рішеннях посилається на обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості (зокрема, на некоректне заповнення граф CMR, які не містять числових значень, на контракт від 01.08.2018 №01/08-2018 у контексті маршруту руху товару до покупця, на неможливість встановлення походження товару), бо у частині першій статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Отже, посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів не відповідають фактичним обставинам справи, а заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

З цього приводу судом першої інстанції вірно встановлено, що декларант надав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, тому, доводи апелянта про те, що заявлена митна вартість товару є документально непідтвердженою, суд вважає необґрунтованими.

Незастосування методів визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України), 2б (стаття 60 МК України), 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з підстав однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Доводи відповідача про те, що у рахунку-фактурі відсутні відомості про строки розрахунків, спростовуються пунктом 5.2 контракту, в якому зазначено, що покупець здійснює платежі згідно з рахунком-фактурою, виставленою продавцем за кожну поставлену партію товару. Отже, вказаним контрактом затверджено умови після оплати позивачем за фактично поставлену партію товару. Тобто, така оплата здійснюється за фактом поставки кількох партій товару на основі кількох інвойсів.

Крім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що усі надані митному органу декларації містять умови поставки DAP, які згідно з правилами Інкотермс означають, що контрагент-нерезидент несе усі витрати до моменту передачі товару покупцю (позивачу), а останній несе обов`язок по сплаті поставки з моменту здійснення такої.

Колегією суддів відхиляються також доводи апелянта, що подана до митного оформлення CMR оформлена з порушенням вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956), а саме: незаповнена гр.14 CMR» , з врахуванням такого.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) (далі-Конвенція), ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» , встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями дійсної Конвенції.

CMR заповнюється відправником вантажу на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Тому відсутність певної інформації не може ставитись у вину позивачу.

Таким чином, зауваження та недоліки у заповненні СМR не є такими, що можуть мати значення для визначення митної вартості товару, з врахуванням умов поставки за контрактом, оскільки в межах даних правовідносин оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а його вартість.

Твердження відповідача про розбіжності у валюті при проведенні розрахунку є помилковими, з огляду на те, що відповідно до п.4.2 контракту сторони домовились, що валютою ціни платежів контракту є долар США. Проте, відповідно до додатку №2 до контракту від 04.09.2018 вказаний пункт викладено в новій редакції, а саме валюта платежу може не відповідати валюті ціни. Перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється по курсу НБУ на дату перерахування іноземної валюти. Тобто, митна вартість товару визначається за погодження сторін.

З приводу доводів відповідача, що долучені позивачем на підтвердження митної вартості прайс-листи не є належними доказами, то суд першої інстанції вірно зазначив таке.

Відповідно до ГОСТ 7.60-90 прайс-лист - нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.

Таким чином, прайс-лист є документом, який містить інформацію про вид товару/послуги та його ціну. При цьому інформація щодо формування ціни товару/послуги не є обов`язковим реквізитом такого документу.

Дослідивши зміст таких прайс-листів, суд встановив, що у них визначений перелік товару та його ціна, у зв`язку з чим такі документи є належними доказами щодо визначення вартості товару і були витребувані митним органом при перевірці даних митної вартості товару.

Також правильним є висновок суду про безпідставність посилання відповідача на відсутність інформації щодо ступеня зносу товару, оскільки такі обставини не стосуються числового значення заявленої митної вартості. До того ж, у митних деклараціях, сертифікатах дезінфекції, сертифікатах якості вказано на ступінь зношеності товару 25%.

Щодо покликань апелянта на те, що додатково наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити, а тому не може служити належним джерелом інформації для підтвердження заявленого рівня митної вартості, то колегія суддів зауважує, що подання висновків експертного товарознавчого дослідження не передбачено ч.2 ст.52 МК України, а такий може бути додатково поданий для усунення обґрунтованих сумнів митниці.

Враховуючи не підтвердження під час судового розгляду у вказаній справі обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущення порушень зі сторони декларанта (позивача) під час визначення митної вартості товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно задоволив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року в адміністративній справі №380/1197/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діа-Груп Плюс до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 12.02.2021 року