Постанова

від 07.06.2022 по справі 200/2486/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 200/2486/20-а

адміністративне провадження № К/9901/7207/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (головуючий суддя: Зеленов А.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (колегія суддів: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.) у справі №200/2486/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

04 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року №0001340510.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (вул. О.Тихого, 121а, смт. Олексієво-Дружківка, 84293, ЄДРПОУ 34283984) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська,59, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року №0001340510- задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0001340510 від 18 лютого 2020 року, яким ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 252 728 грн та нараховані штрафні санкції у сумі 126 364 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (вул. О.Тихого, 121а, смт. Олексієво-Дружківка, 84293, ЄДРПОУ 34283984) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, 85515, ЄДРПОУ 43142826) судовий збір в розмірі 5 686,39 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень) гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими позивачем первинними документами. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається. Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 252 728 грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (код ЄДРПОУ 34283984) є юридичною особою, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826), у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу від 19 грудня 2019 року №959 та повідомлення від 19 грудня 2019 року №321/10/05-99-05-10 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» за період діяльності з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Кассіс Ко» (ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» - на дату здійснення господарських операцій) за результатами якої складено акт від 27 січня 2020 року №77/05- 99-05-10/342839.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ст. 1, 4, п. 1, 2, 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, які допущені при документальному оформленні ним відносин з контрагентом: ТОВ «Кассіс Ко» (на дату здійснення відносин ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП», код ЄДРПОУ 42431211) за березень 2019 року щодо придбання товарів, реальність здійснення операцій приймання-передачі права власності на які в місці, розташованому на митній території України, не підтверджується наявною податковою інформацією та наданими платником податків документами, відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. а) п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України;

- пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» завищено податковий кредит у рядку 10.1 всього у сумі 252728 грн, у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну всього 252728грн, у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728грн/том 1 а.с.19-49/.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року № 0001340510 про збільшення суми грошового зобов`язання всього на 379 092 грн, у т.ч. з основного зобов`язання - 252728 грн та штрафної санкції у розмірі 50% в сумі 126364 грн/том 1 а.с.53/.

Як убачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 1, 4, п. 1, 2, 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, які допущені при документальному оформленні ним відносин з контрагентом: ТОВ «Кассіс Ко» (на дату здійснення відносин ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП», код ЄДРПОУ 42431211) за березень 2019 року щодо придбання товарів, реальність здійснення операцій приймання-передачі права власності на які в місці, розташованому на митній території України, не підтверджується наявною податковою інформацією та наданими платником податків документами, відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. а) п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України;

- пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» завищено податковий кредит у рядку 10.1 всього у сумі 252728 грн, у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728 грн, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну всього 252728 грн, у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728 грн/том 1 а.с.49/.

Так, між ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) (постачальник) укладений договір поставки ТМЦ №П11/3-2-3/41-19 від 11 березня 2019 року/том 1 а.с.55-57/. Відповідно до даного договору ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» зобов`язалося поставити ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" товар, зазначений у специфікації № 1 від 11 березня 2019 року, що є невід`ємною частиною договору/том 1 а.с.58/.

На виконання указаного договору в період березня 2019 року ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» поставило ТОВ «ДВЗ» Товар - на загальну суму 1 516 366, 76 грн (з них ПДВ на суму 252 727, 80 грн).

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент виникнення правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину.

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи:

- видаткова накладна №852 від 18 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №852 від 18 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 18 березня 2020 року №Р852;

- видаткова накладна №853 від 18 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №853 від 18 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 18 березня 2020 року №Р853;

- видаткова накладна №854 від 18 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №854 від 18 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 18 березня 2020 року №Р854;

- видаткова накладна №902 від 19 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №902 від 19 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 19 березня 2020 року №Р902;

- видаткова накладна №903 від 19 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №903 від 19 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 19 березня 2020 року №Р903;

- видаткова накладна №904 від 19 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №904 від 19 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 19 березня 2020 року №Р904;

- видаткова накладна №953 від 20 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №953 від 20 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 20 березня 2020 року №Р953;

- видаткова накладна №954 від 20 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №954 від 20 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 20 березня 2020 року №Р954;

- видаткова накладна №955 від 20 березня 2019 року;

- рахунок на оплату №955 від 20 березня 2019 року;

- товарно-транспортна накладна від 20 березня 2020 року №Р955/том 1 а.с.59-97/.

Перевезення ТМЦ, а саме: «Лом МКВ», «Лом шамотний», «Лом ХП, ГІХ», що поставлялися ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» відповідно до укладеного договору поставки, організовувалося експедиторським підприємством, яке було залучено позивачем на договірних засадах з метою забезпечення належного транспортування товару на його адресу.

Так, згідно з укладеним 02 квітня 2018 року із ТОВ «КАРГОТРАНС 2012» договором №324-1 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському і міжнародному сполученні, автоперевізник («Експедитор» за договором) організовував перевезення вантажів автомобільним транспортом від зазначеного контрагента-постачальника на адресу позивача/том 1 а.с.167-169/.

Факт надання зазначених транспортно-експедиторських послуг та безпосередньо перевезення підтверджується:

- товарно-транспортними накладними: №№ Р852 від 18.03.2019, Р853 від 18.03.2019, Р854 від 18.03.2019, Р902 від 19.03.2019, Р903 від 19.03.2019, Р904 від 19.03.2019, Р953 від 20.03.2019, Р954 від 20.03.2019, Р955 від 20.09.2019;

- копією витягу з Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ДВЗ» (отримання товару за довіреністю № 197 від 13 березня 2019 представником ТОВ «ДВЗ» Скоробогатим В.А.);

- актами про надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «КАРГОТРАНС 2012»;

- платіжними дорученнями №2244 від 13 травня 2019 року про сплату за транспортно-експедиторські послуги згідно укладеного договору №324-1 від 02 квітня 2018 року із ТОВ «КАРГОТРАНС 2012»;

- податкові накладні №№ 85 від 18.03.2019, №86 від 19.03.2019, №87 від 20.03.2019 які виписано ТОВ «КАРГОТРАНС 2012» на адресу ТОВ «ДВЗ» та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- прибуткові ордери: №№ 1803, 1803/2, 1803/1, 1903, 1903/1, 1903/2, 2003, 2003/1,2003/ /том 1 а.с.170-208/.

Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція ТОВ «ДВЗ» перевіряється на власній заводській вимірювальній лабораторії, яка є випробувальним підрозділом, що здійснює контроль шляхом проведення випробувань за показниками сировини і продукції відповідно до нормативно-технічної документації.

Згідно зі свідоцтвом про атестацію лабораторії ТОВ "ДВЗ" підприємство має повний технологічний цикл виробництва, починаючи з добутку сировини, завершуючи випуском готової продукції. Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція позивача перевіряється на власній заводській вимірювальної лабораторії. Вимірювальна лабораторія атестована на право випробувань (вимірювань), до вимог Системи Мінпромполітики України "Промисловий регістр", дата реєстрації 22 грудня 2017 року, реєстраційний №ПР.ВЛ.003.003, термін дії до 22 грудня 2020 року/ том 1 а.с.181/.

Указані обставини фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Товариством з обмеженою відповідальністю «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано, про що свідчить прибуткові ордери.

Придбані ТМЦ були використані при виробництві власної продукції /том 1 а.с.143-166/.

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №807/2202/15, від 30.08.2019 у справі №2а-12436/11/2670 у подібних правовідносинах.

Скаржник указує на те, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Зазначає, що надані платником податку видаткові накладні і товарно-транспортні накладні мають дефекти в обов`язкових реквізитах, а саме - містять недостовірні та/або неповні дані щодо змісту господарської операції та сторін, що були її учасниками, а також найменування товарів, по яким не підтверджується реальність здійснення виробництва, імпорту та придбання у будь-якого виробника на території України. Уважає, що оприбуткування позивачем в регістрах бухгалтерського обліку товарів по відносинах з придбання товарів від контрагента ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» по документах, складених із істотними дефектами та без фактичного здійснення такої господарської операції є порушенням вимог ст. 1, 4, п. 1, 2, 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за такою операцією є порушенням вимог пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI., а відтак, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення 18.02.2020 № 0001340510 є правомірним.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому указує на безпідставність викладених в ній доводів. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій за спірний період. Уважає безпідставними посилання податкового органу на наявність кримінального провадження відносно контрагента позивача, оскільки таке кримінальне провадження не охоплює правовідносини позивача з ТОВ «ЗБУТ ТРАНС ГРУП» та не встановлює жодних обставин, які мають значення в цій справі.

Верховний Суд ухвалою від 08.04.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподатковування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв`язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб`єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п`ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування відповідним податком мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.06.2019 у справі №807/2202/15, від 30.08.2019 у справі №2а-12436/11/2670 у подібних правовідносинах.

У вказаних судових рішеннях Верховний Суд сформував висновок, за яким валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

У той же час Суд зазначає, що у вказаних постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статей 134, 198 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортну накладні. Перевезення ТМЦ, а саме: «Лом МКВ», «Лом шамотний», «Лом ХП, ГІХ». що поставлялися ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» відповідно до укладеного договору поставки, організовувалося експедиторським підприємством, яке було залучено позивачем на договірних засадах з метою забезпечення належного транспортування товару на його адресу. Факт надання зазначених транспортно-експедиторських послуг та безпосередньо перевезення підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними, копією витягу з Журналу реєстрації довіреностей, актами про надання транспортно-експедиторських послуг, платіжними дорученнями, податковими накладними, прибутковими ордерами. Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція ТОВ «ДВЗ» перевіряється на власній заводській вимірювальної лабораторії, яка є випробувальним підрозділом, що здійснює контроль шляхом проведення випробувань за показниками сировини і продукції відповідно до нормативно-технічної документації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що обставини фінансово-господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано, про що свідчить прибуткові ордери. Придбані ТМЦ були використані при виробництві власної продукції.

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції реальною.

Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відносно контрагента позивача не підтверджуються документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0370/205/12, від 20 березня 2019 року у справі № 813/1979/15, від 22 липня 2020 року у справі № 620/3925/18, унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Отже, в результаті дослідження документів, складених на підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а також ураховуючи види діяльності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і в сукупності з іншими документами є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача та їх зв`язку з його господарською діяльністю.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Окремо Суд звертає увагу на те, що посилання скаржника на наявність передбачених п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій не слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі. Суд також зазначає, що скаржник, окрім цитування положень ст. 353 КАС України, не наводить жодного аргументу щодо того, які саме докази не були досліджені судами попередніх інстанцій та не вказує, які обставини залишились не установленими судом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

М.М. Яковенко