Постанова

від 26.01.2021 по справі 200/2486/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року справа №200/2486/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Герасименко Ю.В., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (повний текст складено 08 жовтня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/2486/20-а (суддя І інстанції - Зеленов А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року №0001340510, -

У С Т А Н О В И В:

04 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року №0001340510/ том 1 а.с.2-18/.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) за березень 2019 року складено акт від 27 січня 2020 року № 77/05-99-0510- 11/34283984. за яким встановлено порушення ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» п. 198.1, п. 198.2, гі.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого ТОВ «ДВЗ» занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 252 728,00 грн., у тому числі за березень 2019 року на суму 252 728, 00 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001340510 від 18 лютого 2020 року, ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 252 728 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 126 364 грн., а усього на загальну суму 379 092 грн.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що реальність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківсвький вогнтривкий завод» та його контрагентами підтверджується первинними та іншими бухгалтерськими документами.

Просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18 лютого 2020 року №0001340510 /том 1 а.с.17/.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 200/2486/20-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0001340510 від 18 лютого 2020 року, яким ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 252 728 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 126 364 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представни позивача.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 34283984) є юридичною особою, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826), у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу від 19 грудня 2019 року №959 та повідомлення від 19 грудня 2019 року №321/10/05-99-05-10 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» за період діяльності з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Кассіс Ко» (ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» - на дату здійснення господарських операцій) за результатами якої складено акт від 27 січня 2020 року №77/05- 99-05-10/342839.

Відповідачем у акті перевірки зазначені наступні порушення:

- ст. 1, 4, п. 1, 2, 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, які допущені при документальному оформленні ним відносин з контрагентом: ТОВ «Кассіс Ко» (на дату здійснення відносин ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» , код ЄДРПОУ 42431211) за березень 2019 року щодо придбання товарів, реальність здійснення операцій приймання-передачі права власності на які в місці, розташованому на митній території України, не підтверджується наявною податковою інформацією та наданими платником податків документами, відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. а) п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України;

- пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» завищено податковий кредит у рядку 10.1 всього у сумі 252728грн., у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну всього 252728грн., у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728грн/том 1 а.с.19-49/.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року № 0001340510 про збільшення суми грошового зобов`язання всього на 379 092 грн., у т.ч. з основного зобов`язання - 252 728 грн. та штрафної санкції у розмірі 50% в сумі 126364 грн/том 1 а.с.53/.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 18 лютого 2020 року № 0001340510 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 1, 4, п. 1, 2, 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, які допущені при документальному оформленні ним відносин з контрагентом: ТОВ «Кассіс Ко» (на дату здійснення відносин ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» , код ЄДРПОУ 42431211) за березень 2019 року щодо придбання товарів, реальність здійснення операцій приймання-передачі права власності на які в місці, розташованому на митній території України, не підтверджується наявною податковою інформацією та наданими платником податків документами, відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. а) п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України;

- пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» завищено податковий кредит у рядку 10.1 всього у сумі 252728грн., у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну всього 252728грн., у т.ч. за березень 2019 року у сумі 252728грн/том 1 а.с.49/.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України, Верховного Суда при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) (постачальник) укладений договір поставки ТМЦ №П11/3-2-3/41-19 від 11 березня 2019 року/том 1 а.с.55-57/. Відповідно до даного договору ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» зобов`язалося поставити ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» товар, зазначений у специфікації № 1 від 11 березня 2019 року, що є невід`ємною частиною договору/том 1 а.с.58/.

На виконання вказаного договору в період березня 2019 року ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» поставило ТОВ «ДВЗ» Товар - на загальну суму 1 516 366, 76 грн. (з них ПДВ на суму 252 727, 80 грн.).

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину.

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи: - видаткова накладна №852 від 18 березня 2019 року; - рахунок на оплату № 852 від 18 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 18 березня 2020 року №Р852; - видаткова накладна №853 від 18 березня 2019 року; - рахунок на оплату №853 від 18 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 18 березня 2020 року №Р853; - видаткова накладна №854 від 18 березня 2019 року; - рахунок на оплату №854 від 18 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 18 березня 2020 року №Р854; - видаткова накладна №902 від 19 березня 2019 року; - рахунок на оплату №902 від 19 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 19 березня 2020 року №Р902; - видаткова накладна №903 від 19 березня 2019 року; - рахунок на оплату №903 від 19 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 19 березня 2020 року №Р903; - видаткова накладна №904 від 19 березня 2019 року; - рахунок на оплату №904 від 19 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 19 березня 2020 року №Р904; -видаткова накладна №953 від 20 березня 2019 року; - рахунок на оплату №953 від 20 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 20 березня 2020 року №Р953; -видаткова накладна №954 від 20 березня 2019 року; - рахунок на оплату №954 від 20 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 20 березня 2020 року №Р954; -видаткова накладна №955 від 20 березня 2019 року; - рахунок на оплату №955 від 20 березня 2019 року; - товарно-транспортна накладна від 20 березня 2020 року №Р955/том 1 а.с.59-97/.

Перевезення ТМЦ, а саме : «Лом МКВ» , «Лом шамотний» , «Лом ХП, ГІХ» . що поставлялися ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» відповідно до укладеного договору поставки, організовувалося експедиторським підприємством, яке було залучено позивачем на договірних засадах з метою забезпечення належного транспортування товару на його адресу.

Згідно укладеного 02 квітня 2018 року із ТОВ «КАРГОТРАНС 2012» договору №324-1 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському і міжнародному сполученні, автоперевізник («Експедитор» за договором) організовував перевезення вантажів автомобільним транспортом від зазначеного контрагента-постачальника на адресу позивача/том 1 а.с.167-169/.

Факт надання зазначених транспортно-експедиторських послуг та безпосередньо перевезення підтверджується: - товарно-транспортними накладними: №№ Р852 від 18.03.2019, Р853 від 18.03.2019, Р854 від 18.03.2019, Р902 від 19.03.2019, Р903 від 19.03.2019, Р904 від 19.03.2019, Р953 від 20.03.2019, Р954 від 20.03.2019, Р955 від 20.09.2019; копією витягу з Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ДВЗ» (отримання товару за довіреністю № 197 від 13 березня 2019 представником ТОВ «ДВЗ» Скоробогатим В.А.); - актами про надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «КАРГОТРАНС 2012» ; - платіжними дорученнями №2244 від 13 травня 2019 року про сплату за транспортно-експедиторські послуги згідно укладеного договору №324-1 від 02 квітня 2018 року із ТОВ «КАРГОТРАНС 2012» ; - податкові накладні №№ 85 від 18.03.2019, №86 від 19.03.2019, №87 від 20.03.2019 які виписано ТОВ «КАРГОТРАНС 2012» на адресу ТОВ «ДВЗ» та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; - прибуткові ордери: №№ 1803, 1803/2, 1803/1, 1903, 1903/1, 1903/2, 2003, 2003/1,2003/ /том 1 а.с.170-208/.

Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція ТОВ «ДВЗ» перевіряється на власній заводській вимірювальної лабораторії, яка є випробувальним підрозділом, що здійснює контроль шляхом проведення випробувань за показниками сировини і продукції відповідно до нормативно-технічної документації.

Згідно свідоцтва про атестацію лабораторії ТОВ «ДВЗ» підприємство має повний технологічний цикл виробництва, починаючи з добутку сировини, завершуючи випуском готової продукції. Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція позивача перевіряється на власній заводській вимірювальної лабораторії. Вимірювальна лабораторія атестована на право випробувань (вимірювань), до вимог Системи Мінпромполітики України «Промисловий регістр» , дата реєстрації 22 грудня 2017 року, реєстраційний №ПР.ВЛ.003.003, термін дії до 22 грудня 2020 року/ том 1 а.с.181/.

Вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Товариством з обмеженою відповідальністю «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано, про що свідчить прибуткові ордери.

Придбані ТМЦ були використані при виробництві влансої продукції /том 1 а.с.143-166/.

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що постачальник позивача ТОВ «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказове значення має виключно вирок в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18) та від 26 червня 2018 року №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а наведені відповідачем недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Контролюючий орган не навів норму чинного законодавства, відповідно до якої ставиться вимога щодо обов`язковості сертифікації придбаних позивачем ТМЦ.

Крім того, в Договорі передбачені умови визначення кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних, які за цією умовою являються частиною Договору.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку даного договору.

Враховуючи, що розглянуті видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподатковування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв`язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб`єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами поставки ТОВ «КАССІС КО» (на дату здійснення відносин «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42431211) відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Судом встановлено, що ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» » має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується на виробництві і продажу вогнетривких сумішей (бетонів, буферних, набивних, легкових і пластичних мас) і вогнетривких виробів різного хімічного складу (псрік іазоутлсролістих. хромітоперіклазових, періклазохромітових, періклазовий, муллітові, муллітокорундові та ін.).

Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція ТОВ «ДВЗ» перевіряється на власній заводській вимірювальної лабораторії, яка є випробувальним підрозділом, що здійснює контроль шляхом проведення випробувань за показниками сировини і продукції відповідно до нормативно-технічної документації.

У вимірювальній лабораторії діє система, що забезпечує якість виконання вимірювань. У встановленому на підприємстві порядку проводиться контроль якості роботи груп - аналітичної по проведенню хімічного аналізу вхідної сировини та готової продукції, фізико- механічних випробувань з метою перевірки достовірності показників якості випробувань по пористості, вогнетривкості, температури початку деформації під навантаженням, межі міцності при стисненні, термостійкості.

Вимірювальна лабораторія атестована на право випробувань (вимірювань), згідно з галуззю атестації відповідно до вимог Системи Мінпромполітики України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України визначають зобов`язання (в тому числі господарське зобов`язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Всі правочини із зазначеними контрагентами ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що зокрема підтверджується даними, розміщеними на офіційному сайті ДФС України «Електронний кабінет платника податків» : https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/ reestr.jspx

Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб`єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб`єктність.

Суд заначає, що наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставок та підряду укладених позивачем.

Суд зазначає, що вказані правочини не визнавався недійсним у судовому порядку.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отримані позивачем товари були використані в межах господарської діяльності позивача.

Суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об`єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв`язок витрат оплати вартості придбаних у ТОВ «Кассіс Ко» (на дату здійснення відносин ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» , код ЄДРПОУ 42431211) товарно-матеріальних цінностей із господарською діяльністю ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» .

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п`ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дружківський вогнетривкий завод» права на формування податкового кредиту, за наслідками господарських операцій з ТОВ «Кассіс Ко» (на дату здійснення відносин ТОВ «ЗБУТ ТРАСТ ГРУП» , код ЄДРПОУ 42431211) підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов`язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Суд зазначає, про індивідуальний характер відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Також, у справі «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання» .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов`язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 252 728грн.

Також слід зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов`язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов`язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 200/2486/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 200/2486/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар