Ухвала

від 07.06.2022 по справі 160/12605/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про закриття касаційного провадження

08 червня 2022 року

м.Київ

справа №160/12605/19

провадження № К/9901/30014/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року

у справі № 160/12605/19

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Нагорний"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Нагорний" (далі - ОСББ «Житловий комплекс «Нагорний») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровський області, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 03 грудня 2019 року № ДН2993/18858/АВ/ТД-ФС/601.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, позов задоволено.

3. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

4. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовою особою Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ОСББ «Житловий комплекс «Нагорний» з питань додержання законодавства про працю, за результатами якого складено Акт від 29 жовтня 2019 року № ДН2993/1858/АВ, в якому зафіксовано порушення з боку позивача частини 1 статті 21 та частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а саме, допуск до роботи 12 працівників без оформлення трудових договорів у період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

6. На підставі Акту інспекційного відвідування від 29 жовтня 2019 року №ДН2993/1858/АВ першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. 03 грудня 2019 року винесено постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2993/18858/АВ/ТД-ФС/601, згідно з якою на ОСББ «Житловий комплекс «Нагорний» накладено штраф в сумі 1502280,00 грн.

7. Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, ОСББ «Житловий комплекс «Нагорний» звернулося до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування, зокрема, перевірка проводилась в Інспекції, а не за місцезнаходженням позивача. Також визначення інспектором періоду, який перевірявся, на власний розсуд, відсутність на момент здійснення перевірки у позивача правопорушень трудового законодавства, не співрозмірність застосованого штрафу.

9. Суд апеляційної інстанції, досліджуючи цивільно-правові договори, зробив висновок, що виконавці не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку Замовника і виконували роботи на свій страх та ризик у будь-який узгоджений з замовником прийнятний час. Укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентацію процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Виконавці самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися. Кожний цивільно-правовий договір укладався на місячний строк, протягом вказаного часу виконавець брав на себе обов`язки надавати певні послуги і укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, при цьому приймання-передача виконаних робіт здійснювалася щомісяця на підставі Актів виконаних робіт.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

10. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17. Також скаржник зазначає, що апеляційний адміністративний суд при вивченні змісту відносин, що склалися між позивачем у справі і громадянами, які працювали за цивільно-правовими угодами, не вірно оцінив характер відповідних правовідносин, не врахував ряд обставин, які вказують на наявність саме трудових відносин, а не цивільно-правових.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач наголошує на необґрунтованості касаційної скарги та на відсутності підстав для касаційного перегляду справи.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

14. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

15. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

16. У постанові від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

17. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

18. У цій справі Управління Держпраці у Дніпропетровській області, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилалося на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17.

19. Касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України для ретельної перевірки чи дійсно, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

20. У справі №815/5427/17 оскаржувалася постанова Головного управління Держпраці у Одеській області про накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на підприємство накладено штраф в розмірі 96 000 грн. В Акті перевірки зафіксовано порушення підприємством частини 3 статті 24 КЗпП України.

21. При розгляді справи №815/5427/17 Верховний Суд врахував умови укладеного цивільно-правового договору, а також те, що правовідносин, які виникли між позивачем та фізичною особою мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України. між сторонами існували трудові правовідносини, оскільки фізична особа виконувала конкретну трудову функцію - офіціанта, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носить системний, постійний характер), а саме сервірування столів посудом, столовими приборами та інші послуги на вимогу позивача, а також у разі необхідності прибирання сторонніх речей з 13 столів. Робота, яка виконувалася фізична особа, була несамостійною і виконувалася за дорученням позивача, що притаманно трудовим правовідносинам. Крім того, судом першої інстанції було встановлено та не заперечується сторонами, що фізична особа підпорядковувалася внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, так режим роботи передбачав чергування два робочих дні і два вихідних; робота виконувалася з 9:00 до 24:00 години.

22. У справі №160/2605/19 оскаржується постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області порушення з боку позивача частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, а саме, допуск до роботи працівників без оформлення трудових договорів.

23. При розгляді справи №160/2605/19 судами було встановлено ряд порушень при проведенні інспекційного відвідування, які в касаційній скарзі не спростовано, а також те, що з січня 2018 року по грудень 2018 року ОСББ «Житловий комплекс «Нагорний» було укладено цивільно-правові договори: щодо надання послуг прибиральниці, сторожа, диспетчера, електрика, двірника.

24. Суд апеляційної інстанції дослідив вказані договори і зробив висновок про те, що сам характер наданих послуг передбачає періодичний характер їх виконання, а твердження відповідача про постійний характер процесу роботи вищезазначеними особами не підтверджено належними доказами. Відповідачем не спростовано і тієї обставини, що особи, з якими укладено договори про надання послуг не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Послуги, визначені в договорах, мали тимчасовий, а не триваючий характер, у них відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавців, та їх обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. Поряд з цим, оплата за надані послуги передбачена саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків. Підставою для складення вказаних актів виконаних робіт є фактичні обсяги виконаних робіт (наданих послуг), підтверджені замовником.

25. Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справи №815/5427/17 обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів.

26. Аналіз зазначеної відповідачем постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, на яку зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суд апеляційної інстанції порушив підхід, неодноразово висловлений Верховним Судом при розгляді цієї категорії спорів. При цьому інший результат розгляду спорів у вказаній відповідачем справі обумовлений специфікою цивільно-правових договорів у кожному окремому випадку та встановленими судами обставинами.

27. Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

28. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

29. З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

30. Колегія суддів вважає, що інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій. При цьому у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Так, у разі, якщо скаржник вважав, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі мало бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на їх думку, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

32. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність ії (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

33. Касаційна скарга Управління Держпраці у Хмельницькій області не містить вищевказаного обґрунтування порушення судами норм процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

34. За таких обставин, касаційне провадження слід закрити.

35. З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі № 160/12605/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Нагорний" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб