Постанова

від 30.05.2022 по справі 911/920/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. Справа № 911/920/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Ващенка В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитрук Н.І. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 (повне рішення складено 24.12.2021) (суддя Ярема В.А.)

у справі № 911/920/21 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН"

про стягнення 442 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (далі - ТОВ "Нові мережі України", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН" (далі - ТОВ "І-ЛАН", відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 21816 про надання послуг від 18.06.2018 в розмірі 442 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/920/21 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Нові мережі України" відмовлено повністю з тих підстав, що договір, на підставі якого пред`явлено позов, є неукладеним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ "Нові мережі України".

4. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо неукладеності договору з посиланням на незазначення технічних характеристик послуг. Так, договір фактично виконувався сторонами, а відповідно до правового висновку, викладеного в п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Також, за доводами скаржника, судом не надано оцінки частковому визнанню відповідачем заборгованості у розмірі 51 000,00 грн та наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують факт надання послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 справу № 911/920/21 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Попікова О.В.

6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 поновлено ТОВ "Нові мережі України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/920/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; зупинено дію оскаржуваного рішення суду до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної призначено на 29.03.2022; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.03.2022.

7. Судове засідання, призначене на 29.03.2022, не відбулося у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого, згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

8. З огляду на викладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2022 про виправлення описки), апеляційну скаргу ТОВ "Нові мережі України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/920/21 призначено до розгляду на 31.05.2022 об 11 год. 10 хв.; запропоновано учасникам справи скористатися своїми правами, зокрема, звернутися з клопотанням до суду про розгляд справи в режимі відеоконференції, надання додаткових письмових пояснень, клопотань, клопотання про розгляд справи без участі сторін, з урахуванням того, що явка представників сторін не є обов`язковою, та інших заяв.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 задоволено клопотання ТОВ "Нові мережі України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Постановлено, що засідання суду з розгляду справи № 911/920/21 за апеляційною скаргою ТОВ "Нові мережі України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 відбудеться 31.05.2022 об 11 год. 10 хв. в режимі відеоконференції; особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, - представник ТОВ "Нові мережі України" - Хитрук Н.І.

10. Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

11. З урахуванням викладеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

12. ТОВ "І-ЛАН" відзиву на апеляційну скаргу не подало, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Явка представників сторін

13. У судовому засіданні 31.05.2022 взяв участь у режимі відеоконференції представник позивача (скаржника) Хитрук Н.І.

14. Представник відповідача в судове засідання 31.05.2022 не з`явився. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, який призначено на 31.05.2022, до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

15. Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, і неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги ТОВ "Нові мережі України" за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

16. Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ТОВ "Нові мережі України" підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17. 18.06.2018 між ТОВ "Нові мережі України" як виконавцем та ТОВ "І-ЛАН" як замовником укладено договір № 21816 про надання послуг (далі - Договір) (т. 1, а.с. 23-25).

18. Згідно з п. 2.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з передавання даних ІР технічних потоків телеканалів, технічні та/або інші послуги відповідно до замовлення, яке є невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві вказані послуги в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені замовленням, Договором та додатками до нього.

19. За змістом п. 5.1.1 Договору виконавець зобов`язаний до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати замовнику акт приймання-передачі послуг.

20. Замовник зобов`язаний після отримання щомісячного акта приймання-передачі послуг протягом 5 днів підписати його та один екземпляр повернути виконавцю або надати мотивовану відмову від його підписання. У разі неотримання виконавцем протягом встановленого терміну підписаного екземпляра акта приймання-передачі послуг або мотивованої відмови від його підписання, договірні зобов`язання вважаються виконаними виконавцем у повному обсязі (п. 5.2.1 Договору).

21. Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунки за послуги згідно з цим Договором здійснюються замовником щомісячно до п`ятнадцятого числа звітного місяця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

22. Сторони дійшли згоди, що ціна послуг визначається за договірними тарифами, що узгоджені у відповідному додатку до Договору (п. 6.4 Договору).

23. Договір набуває чинності з дати підписання Договору уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2018 (п. 10.1 Договору).

24. Даний Договір вважається автоматично пролонгованим на кожні наступні 12 місяців, якщо жодна із сторін не заявить про відмову від даного Договору письмово, не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії (п. 10.2 Договору).

25. Також, сторонами підписано додаток № 1 до Договору "Замовлення № 1", в якому визначено: ціну замовлення - 17 000,00 грн; тип замовлення - "Комплексна послуга технічна послуга - послуга з передавання даних ІР технічних потоків телеканалів"; плановану дату початку надання послуги - 01.08.2018 (т. 1, а.с. 25/зворот).

26. При цьому, в додатку № 2 до Договору, копію якого надано до матеріалів справи як позивачем, так і відповідачем, та який підписаний позивачем і відповідачем та скріплений печатками сторін, міститься перелік телеканалів, телевізійні сигнали яких передаватимуться замовнику (т. 1, а.с. 63-65).

27. ТОВ "Нові мережі України" вважає, що виконало свої зобов`язання за Договором належним чином, надавши послуги на загальну суму 510 000,00 грн (згідно з довідкою № 0903/1 від 09.03.2021). На підтвердження викладеного, у матеріалах справи містяться подані позивачем до суду першої інстанції копії актів надання послуг за період з серпня 2018 року по вересень 2020 року.

28. Крім того, позивач додав до апеляційної скарги копії актів надання послуг за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року, пояснивши, що: зазначені акти надсилались ним відповідачу, що підтверджується листом-описом та описом вкладення у лист з поштовими квитанціями відправлення цього листа від 09.12.2020; в ході судових засідань та в поданих документах позивач посилався на вірну кількість актів, проте через збій сканеру суду було відскановано неповну кількість документів; відповідно до Договору саме Договір є підставою для оплати, а зазначена технічна помилка істотно не вплинула на розгляд справи та позицію відповідача чи суду.

29. З приводу актів надання послуг за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що посилання на наведені акти міститься в довідці № 0903/1 від 09.03.2021 про стан заборгованості ТОВ "І-ЛАН" перед ТОВ "Нові мережі України", доданій до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог. Крім того, до позовної заяви додано докази надсилання актів надання послуг за період з серпня 2018 року по січень 2021 року включно рекомендованою поштою з описом вкладення у лист (копії описів вкладення у лист, накладних та фіскальних чеків Укрпошти) (т. 1, а.с. 27-29). Так, додані до позовної заяви копії опису вкладення у лист, накладної та фіскального чека Укрпошти свідчать про надсилання актів надання послуг за період з жовтня 2020 по січень 2021 року - 09.12.2020. У клопотанні про витребування доказів (т. 1, а.с. 99) відповідач підтвердив отримання ним вказаних актів. Таким чином, обставини існування цих актів, їх надсилання позивачем та отримання відповідачем документально підтверджені та визнаються учасниками справи, а отже враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

30. За доводами позивача, акти надання послуг за період з серпня 2018 року по вересень 2020 року, які були направлені відповідачу разом з листами від 01.03.2019, 19.09.2019, 21.12.2020, відповідач не підписав та не повернув, як і не надав мотивованої відмови від підписання зазначених актів. Доказів на спростування цих доводів відповідачем суду не надано.

31. При цьому, наявні у матеріалах справи акти надання послуг за період з серпня по грудень 2018 року та за січень 2019 року підписані відповідачем, що не заперечується останнім.

32. Згідно з довідкою позивача № 0903/1 від 09.03.2021 про стан заборгованості ТОВ "І-ЛАН" перед ТОВ "Нові мережі України", відповідачем оплачено 20.09.2018 - 17 000,00 грн, 13.11.2018 - 34 000,00 грн, 17.01.2020 - 17 000,00 грн. Також, ТОВ "І-ЛАН" надало суду першої інстанції додаток № 1 до відзиву на позовну заяву, до якого додано виписки по рахунку з 01.11.2018 до 14.11.2018 та з 17.01.2020 до 17.01.2020, які свідчать про те, що відповідачем 13.11.2018 оплачено рахунки за вересень та жовтень 2018 року на загальну суму 34 000,00 грн, 17.01.2020 - рахунок за листопад 2018 року на суму 17 000,00 грн. При цьому, виписка по рахунку з 01.11.2018 до 14.11.2018 у графі "Призначення платежу" містить відомості про те, що 13.11.2018 оплата здійснювалась за Договором на підставі рахунків; виписка по рахунку з 17.01.2020 до 17.01.2020 свідчить про здійснення оплати згідно з рахунком.

33. Доказів оплати заборгованості в сумі 442 000,00 грн відповідачем до матеріалів справи не надано.

34. Наданою позивачем до матеріалів справи копією листа від 03.12.2020 та опису вкладення в лист разом з поштовими квитанціями від 09.12.2020 підтверджується те, що позивач повідомив відповідача про одностороннє з 01.02.2021 розірвання договору № 21816 про надання послуг від 18.06.2018 у зв`язку із систематичним невиконання відповідачем умов Договору та просив сплатити заборгованість за надані відповідно до Договору послуги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

35. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

36. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

37. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

38. За статтею 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

39. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

40. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

41. За змістом 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

42. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

43. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

44. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).

45. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/11594/19.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

47. У ст. 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

48. За змістом ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

49. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.ч. 1, 7 ст. 179 ГК України).

50. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

46. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).

47. Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

48. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

49. З огляду на вказані приписи, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 199/1917/19, яка, в свою чергу, відповідає правовій позиці, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

51. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

52. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19.

53. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

54. Про те, що позивачем надано відповідачу послуги за Договором, свідчать наявні в матеріалах справи копії актів надання послуг, які надано: 1) позивачем до відповіді на відзив; 2) відповідачем до відзиву на позовну заяву, які мають ідентичний зміст. Вказані документи містять підписи та відтиски печаток як позивача, так і відповідача.

55. Факт укладення договору № 21816 про надання послуг від 18.06.2018 з додатками сторонами не заперечується.

56. Перелік та вартість послуг погоджено сторонами в п. 2.1 Договору з урахуванням додатку № 1 до нього, а також додатку № 2 до Договору, в якому міститься перелік телеканалів, телевізійні сигнали яких передаватимуться замовнику, що додатково свідчить на користь того, що сторонами було визначено предмет Договору.

57. Факт надання послуг за Договором відповідачем не заперечується, оскільки разом з додатком № 1 до відзиву ним було надано копії рахунків на оплату від 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018, 01.11.2018, 01.12.2018, 03.01.2019, 01.02.2019, а також копії підписаних сторонами актів надання послуг від 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019 та виписок з банківського рахунку з 01.11.2018 до 14.11.2018 та з 17.01.2020 до 17.01.2020.

58. При цьому, наявні у матеріалах справи акти надання послуг від 31.08.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019 містять також і відтиск печатки відповідача.

59. Крім того, матеріалами справи також підтверджується факт оплати рахунків за вересень, жовтень та листопад 2018 року загалом на суму 51 000 грн (т. 1, а.с. 151, 154).

60. Вказане у сукупності свідчить про те, що Договір фактично виконувався сторонами.

61. Зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості послуг, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача, так і з боку відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що договір про надання послуг є укладеним сторонами.

62. При цьому, відповідачем не спростовано ні факт укладення Договору, ні його належне виконання позивачем, ні факт реального виконання такого зобов`язання іншою особою.

63. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Договір є неукладеним, та з огляду на це неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

64. Щодо відсутності в матеріалах справи доказів реєстрації позивачем податкових накладних, колегія суддів зазначає, що порушення позивачем податкового законодавства не може бути доказом на спростування факту надання позивачем відповідачу послуг, яким відповідно до п. 5.2.1 Договору та закону є акт.

65. Враховуючи те, що позивач у відповідності до умов Договору направляв відповідачеві акти приймання-передачі наданих послуг, на які відповідач не надав жодних заперечень та при цьому деякі з них підписав, колегія суддів приходить до висновку про те, що фактично зазначені у таких актах послуги є наданими та, відповідно, підлягають оплаті відповідачем у розмірі 442 000,00 грн. (30 х 17 000 - 68 000).

66. Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу листа № 0219 від 01.02.2019 про розірвання Договору з 01.03.2019 та додаткової угоди про розірвання Договору, а також доказів її підписання сторонами, колегія суддів зазначає, що вказаний доказ не може підтверджувати факт одностороннього розірвання Договору раніше, ніж вказано позивачем.

67. Слід зазначити, що послуга є специфічним продуктом, який споживається замовником в процесі її надання, з огляду на що, за відсутності у позивача відомостей про намір відповідача розірвати договір у 2019 році, у позивача були відсутні підстави не надавати послуги відповідачу.

68. Отримання відповідачем ліцензії провайдера програмної послуги НР № 00774-п, що дало змогу відповідачу самостійно укладати договори з телеканалами та транслювати їхні програми, тобто надавати телекомунікаційні послуги, також не спростовує факту надання позивачем відповідачу послуг за Договором, оскільки відповідач міг, проте не скористався своїм правом надати заперечення на надіслані позивачем акти, в тому числі і з посиланням на вказану обставину.

69. Крім того, як слушно зауважив позивач, предметом укладеного між сторонами даної справи Договору є передавання технічних потоків, а не надання права на ретрансляцію, тобто, на переконання позивача, предмети договору № 21816 про надання послуг від 18.06.2018 і укладених відповідачем з третіми особами договорів є різними та такими, що не виключають один одного. Відсутність доказів реєстрації позивачем податкових накладних також не може підтверджувати те, що послуги позивачем не надавались, а може свідчити виключно про порушення позивачем податкового законодавства, обставини щодо якого не входять до предмета доказування у даній справі.

70. Крім того, враховуючи, що Договором не передбачено встановлення будь-якого обладнання, а відповідачем не надано жодних актів та/або інших доказів встановлення такого обладнання, як і жодної інформації про таке обладнання, а також доказів висловлення відповідачем скарг щодо якості наданих послуг, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про те, що неможливість надання позивачем послуг була зумовлена демонтажем технічного обладнання, є припущеннями, які не підтверджені жодними наявними у матеріалах справи доказами.

71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

72. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

73. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

74. При цьому, вищевикладені обставини свідчать про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

75. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

76. Нормою ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

77. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є помилковими, а тому рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/920/21 не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, що є підставою для його скасування, з огляду на незастосування викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду висновку, що стало підставою для прийняття рішення без повного дослідження обставин справи.

Судові витрати

78. У зв`язку з наявністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/920/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, буд. 62-Б, кв. 18, ідентифікаційний код 40317261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 34191087) 442 000 (чотириста сорок дві тисячі) грн 00 коп. заборгованості та 6 630 (шість тисяч шістсот тридцять) грн 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ЛАН" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, буд. 62-Б, кв. 18, ідентифікаційний код 40317261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12, ідентифікаційний код 34191087) 9 945 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.06.2022.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.В. Попікова