Рішення

від 30.05.2022 по справі 902/1113/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2022 р. Cправа № 902/1113/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21000)

до: Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс" (вул. М. Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

про стягнення 1 468 375,97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 12-76вих-21 від 02.11.2021 першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з вимогами до Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс" про стягнення матеріальної шкоди, завданої правопорушенням природоохоронного законодавства в сумі 1 468 375,97 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що проведеною Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області перевіркою дотримання ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів встановлено ряд порушень лісового та природоохоронного законодавства, що заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу, розмір якої, за розрахунком позивача, склав 1 468 375,97 грн. .

Ухвалою суду від 12.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1113/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.12.2021.

У визначену судом дату (08.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 21.12.2021 підготовче засідання призначено на 03.02.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 03.02.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03.02.2021 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 24.02.2022.

Ухвалою суду від 24.02.2022 підготовче засідання відкладено на 31.03.2022.

Протокольною ухвалою від 31.03.2022, за клопотанням представника позивача, підготовче засідання відкладено на 10.05.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 31.05.2022, про що 10.05.2022 постановлено відповідну ухвалу.

31.05.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 23/01-4 від 31.05.2022 ДП "Тульчинський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" про відкладення розгляду справи, продовження або поновлення відповідачу процесуального строку для подання відзиву і доказів та витребування доказів.

Відповідно до довідки № б/н від 31.05.2022 складеної уповноваженим працівником Господарського суду Вінницької області, клопотання № 23/01-4 від 31.05.2022 не містить електронного цифрового підпису.

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Електронний цифровий підпис використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

Частиною 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з ч.8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 9901/43/19 в якій зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вище зазначені законодавчі приписи та те, що оригіналу клопотання № 23/01-4 від 31.05.2022 в паперовій формі на адресу суду не надійшло, таке клопотання залишається судом без розгляду.

На визначену судом дату прокурор у справі та представник позивача, які повідомлені про час та дату судового засідання повідомлені під розписку в засіданні суду 10.05.2022, не з`явились.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. Про час та місце розгляду справи по суті повідомлений ухвалою суду від 10.05.2022, яка направлена на адресу його місцезнаходження, що дає суду підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Обізнаність відповідача про судове засідання у справі підтверджується і клопотанням останнього, про яке зазначено вище.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

З огляду на вищезазначене, та те, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання, неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 31.05.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1., 1.6 Статуту Дочірнього підприємства «Тульчинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (надалі Відповідач) є дочірнім підприємством Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс" (ВОКСЛП "Віноблагроліс"), (надалі Засновник), яке створено на базі майна, переданого Засновником у статутний капітал дочірнього підприємства. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні та валютні рахунки у банківських установах, круглу печатку, штампи та бланки зі своїм повним найменуванням.

Згідно із п. 2.1. Статуту Відповідача метою діяльності підприємства за дорученням Засновника на підставі угоди є: організація ведення лісового господарства у відповідності до розроблених та затверджених у встановленому порядку матеріалів лісовпорядкування, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів на території земель лісового фонду закріпленого району, що знаходяться в постійному користуванні Засновника, забезпечення підвищення продуктивності, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб територіальних громад Вінницької області у лісових ресурсах на основі їх наукового та обґрунтованого раціонального використання.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, розроблених Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Української лісовпорядної експедиції у 2017 році, ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» здійснює організацію ведення лісового господарства на території Тульчинського району в межах 142 кварталів загальною площею земель лісового фонду 5720,9 гектар.

Відповідно до ч.3, 4 ст.17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, в розумінні норм лісового законодавства Відповідач є постійним лісокористувачем.

В період з 22 по 23 квітня 2021 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання Дочірнім підприємством «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів на виконання пунктів припису від 29.01.2021, за результатами якої складно акт перевірки № 179/ВН від 23.04.2021. (а.с. 85-91)

Перевіркою встановлено ряд порушень лісового та природоохоронного законодавства, зокрема виявлено незаконну рубку 145 дерев різних порід та діаметрів у кварталі 87 виділу 14 площею 22,2 га на території Тульчинської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області. Пні дерев породи сосна з метою маскування присипані землею та лісовою підстилкою. Діаметри пнів дерев у корі біля шийки кореня підтверджуються польовими передіковими відомостями №1 та №2, які є додатками до акту перевірки № 179/ВН від 23.04.2021. (а.с. 92, 93)

Згідно проведеного Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області розрахунку розмірів лісопорушення та заподіяної ним шкоди (згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу») внаслідок незаконної порубки наведеної кількості дерев завдано шкоди на загальну суму 1 468 375,97 грн. (а.с. 94)

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) ПЗФ, лісів та рослинного світу - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Грабарівським О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 012968 від 23.04.2021, на підставі якого винесено постанову від 26.04.2021 №06/168 про накладення адміністративного стягнення на виконувача обов`язків директора ДП «Тульчинський райагроліс» ОСОБА_1, який не виконав законних розпоряджень приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме: не виконав пункти припису від 29.01.2021, у тому числі п.6 щодо посилення заходів щодо боротьби з незаконними рубками та не допущення незаконних рубок в межах лісового фонду. (а.с. 95, 96)

Виконувач обов`язків директора ДП «Тульчинський райагроліс» ОСОБА_1 вину визнав, зі змістом протоколу «згоден», що засвідчено його підписом та підтверджено квитанцією № 52 від 12.07.2021 (а.с. 97) про сплату накладеного постановою від 26.04.2021 №06/168 штрафу.

Як слідує з матеріалів справи, на адресу Відповідача Позивачем направлено претензію № 2858/6/21 від 11.08.2021, яка останнім залишена без задоволення. (а.с. 98, 99)

Прокурор стверджує, що оскільки Відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, допустивши їх незаконну порубку, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, тому має понести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди у розмірі, визначеному згідно з вимогами чинного законодавства, а саме у розмірі 1 468 375,97 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Суд погоджується з твердженнями Прокурора про наявність обставин, що є підставою для представництва Прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах, виходячи з наступного.

Так, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є саме позивач - Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, що підтверджується Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230. Відповідно до п.2 р.II даного Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.

Проте позивач самостійно не вчинив необхідних дій щодо захисту законних інтересів держави в суді попри те, що ним були виявлені порушення з боку Відповідача у квітні 2021 року.

Листом від 07.10.2021 № 12-21вих-21, Вінницька обласна прокуратура, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, звернулась до Державної екологічної інспекції щодо надання інформації: чи відшкодовано ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКЛСП «Віноблагроліс» заподіяну шкоду на даний час; які заходи вживались Інспекцією щодо стягнення зазначеної шкоди; чи зверталась Інспекція до суду (має намір звертатися) щодо стягнення вказаної шкоди. (а.с. 15)

У відповідь на даний лист Державна екологічна інспекція у Вінницькій області листом від 11.10.2021 № 3563/12/21 повідомила, що ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКЛСП «Віноблагроліс» станом на 11.10.2021 не сплатило збитки у розмірі 1468375,97 грн за незаконну порубку дерев. При цьому Інспекція зазначила, що не зверталась до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості в примусовому порядку в зв`язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору та не заперечує щодо можливості здійснення Вінницькою обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та надала засвідчені копії запитуваних у листі від 07.10.2021 № 12-21вих-21 документів. (а.с. 16, 17)

Листом від 20.10.2021 № 12-48вих-21 Вінницька обласна прокуратура повідомила Позивача про звернення до Господарського суд Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Позивача про стягнення 1 468 375,97 грн. шкоди.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі позивача.

Що стосується позовних вимог Прокурора про стягнення з Відповідача 1 468 375,97 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).

Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Як встановлено судом вище, 21.04.2021 Позивачем видано направлення № 195 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» для здійснення перевірки виконання Відповідачем припису від 29.01.2021 на дотримання вимог законодавства про відходи та Лісового кодексу України.

За результатами проведення зазначеного вище позапланового заходу Позивачем 23.04.2021 складено акт № 179/ВН, в якому зафіксовано факти правопорушень, вчинені ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс», а саме незаконну рубку 145 дерев різних порід та діаметрів у кварталі 87 виділу 14 площею 22,2 га на території Тульчинської об`єднаної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

По вказаній кількості незаконно зрубаних дерев Інспекцією із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та індексації такс 2019 року, розраховано розмір шкоди в сумі 1 468 375,97 грн. та пред`явлено претензію № 2858/6/21 від 11.08.2021.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Так, за приписами ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до вимог ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що акт перевірки № 179/ВН від 23.04.2021 містить відомості зазначені у п.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Також, в цьому акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, цей акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Вказаний акт перевірки є чинним, зазначені в акті достовірні відомості Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Таким чином, Прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна порубка дерев різних порід та діаметрів за відсутності визначених законодавством підстав, що свідчить про протиправність поведінки Відповідача - ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Суд, перевіривши відповідні розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, зазначає, що вони здійснені Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Наведені вище норми лісового законодавства та практика Верховного Суду дають підстави для висновку, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження Дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та Збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, саме ДП «Тульчинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 1 468 375,97 грн., тому суд доходить висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина Відповідача презумується, тому саме Відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Відповідач не надав допустимих та належних доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев. Більше того, посадова особа Відповідача визнала наявність порушення лісового законодавства, що засвідчено у протоколі № 012968 від 23.04.2021.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, а також те, що під час вирішення даного спору судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача та встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора щодо стягнення з Відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 1 468 375,97 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс" (вул. М. Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600; код ЄДРПОУ 36091485) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ГУК у Вінницькій області/м. Тульчин 24062100; код ЄДРПОУ 37979858; банк - Казначейство України (ел. адм. подат.); UA448999980333179331000002810) матеріальну шкоду, завдану правопорушенням природоохоронного законодавства в сумі 1 468 375 грн. 97 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Тульчинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс" (вул. М. Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600; код ЄДРПОУ 36091485) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909) 22 025 грн. 64 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти Вінницької обласної прокуратури - 05prokvin@gmail.com, позивача - vin@dei.gov.ua, відповідача - tulchinis235@gmail.com

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 08 червня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21000)

3 - відповідачу (вул. М. Леонтовича, 65, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

4 - Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001)