Ухвала

від 06.06.2022 по справі 910/11409/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11409/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 (колегія суддів: Андрієнко В. В., Шапран В. В., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 (суддя Сташків Р. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргоавтотранс-2000" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс", про стягнення 102 099,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргоавтотранс-2000" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" 102 099,11 грн матеріальної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25.06.2019 на автодорозі м. Курахове в напрямку с. Новоселідове (Донецької області).

28.10.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, про відмову у задоволенні цього позову.

24.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тентавтотранс» звернулося з касаційною скаргою на ці судові рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тентавтотранс» заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивувавши його отриманням повного тексту оскаржуваної постанови лише 04.05.2022.

Як зазначалося вище, оскаржувана постанова прийнята 21.02.2022, а тому останній день строку для її оскарження припадав на 14.03.2022, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою лише 24.05.2022, мотивувавши введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану, який згодом продовжено, та неможливістю своєчасного подання касаційної скарги, зазначивши про отримання повного тексту оскаржуваної постанови лише 04.05.2022 у електронному вигляді шляхом надсилання її судом на його електронну адресу, про що надав відповідні докази.

Колегія суддів вважає, що встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк на касаційне оскарження пропущений скаржником з поважних причин і його клопотання про поновлення такого строку підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

В силу частин п`ятої, сьомої статті 12 цього ж Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення 102 099,11 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову.

Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має для нього виняткове значення (підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки цей спір полягає у вирішенні питання стосовно обов`язку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку, що стався на території Донецької області України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тентавтотранс» наполягає на тому, що ця дорожньо-транспортна пригода у розумінні укладеного між позивачем та відповідачем договору є страховим випадком, оскільки власнику вантажу, що знаходився у транспортному засобі, перекинутому в кювет, завдано збитків у заявленому розмірі унаслідок втрати товару товарного вигляду та якості. Відповідно це товариство вважає свої позовні вимоги обґрунтованими, наголошуючи на дискримінації його прав шляхом включення страхувальником до договору добровільного страхування умов щодо нерозповсюдження його обов`язків у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди на територіях Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей України.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди послалися на відсутність у відповідача підстав для відшкодування шкоди, завданої у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки дія договору страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) від 27.03.2019 № 24-1505-19-00001не покриває страхові випадки, що сталися на території Донецької або Луганської областей України. Цим договором покриваються тільки ті страхові випадки, які сталися в межах території, яка визначена в пункті 1.4 цього договору як територія страхування. У будь-якому разі дія цього договору не поширюється на такі території та регіони як наземна територія та повітряний простір Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей України.

Настання страхового випадку підтверджено постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.07.2019 у справі № 235/4502/19 та протоколом про адміністративне правопорушення № 071048.

Оскільки дія договору добровільного страхування не покриває страхові випадки, що сталися на території Донецької або Луганської областей України, то суди дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для відшкодування завданої у цій дорожньо-транспортній пригоді шкоди.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" не довело, що ця справа про відшкодування шкоди, завданої у дорожньо-транспортній пригоді, має виняткове значення для скаржника і стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які би свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

Суд зауважує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності вирішити питання належності та достовірності доказів, яким була надана оцінка судами попередніх інстанцій при розгляді справи по суті, водночас, вирішення таких питань не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України.

Таким чином, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить, а наведені скаржником доводи також не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" не дотримано вимог, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для відкриття касаційного провадження у справі, в якій предметом позову є стягнення 102 099,11 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 12, 119, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 910/11409/21.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11409/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

5. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику, а її копію залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич