Рішення

від 01.06.2022 по справі 910/20763/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2022 Справа № 910/20763/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши господарську справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач"

про стягнення 315 088,98 грн.

за участю представників:

від позивача:не з`явився від відповідача:Іващенко О. П.В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду м. Києва із позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" (далі - ТОВ "Транселектропостач", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 315 088,98 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 0496-01024 від 02.07.2019 в частині своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті вартості електричної енергії, поставленої з 01.06.2020 по 30.06.2020, у сумі 276 742,15 грн., пеню в сумі 9 095,86 грн., інфляційні втрати в сумі 21 777,58 грн., 3 % річних в сумі 7 473,39 грн., що разом становить 315 088,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

До початку першого судового засідання, від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 була повернута заявнику без розгляду за правилами ч. 5 ст. 46 ГПК України.

Відповідач у визначений законом строк надав суду відзив, у якому поти позову заперечив, зазначив про сплату основного боргу у повному обсязі та неправильне нарахування пені. Також заявив клопотання, в якому просив зменшити штрафні санкції та інфляційні втрати у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача.

У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, представник позивача не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив зменшити штрафні та фінансові санкції.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що в частині позовних вимог - провадження слід закрити, в іншій частині - позов підлягає частковому задоволенню.

Установлено, що правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, регулює Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон України).

За умовами п. 7 ч. 1 статті 1 вказаного Закону балансуючий ринок електричної енергії - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії (ч. 1 статті 31 Закону).

У спірних правовідносинах функції оператора системи передачі електричної енергії виконує ПрАТ "НЕК "Укренерго", на якого відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону покладено функції адміністратора розрахунків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону передбачено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

За змістом п. 6 ч. 1 статті 4 наведеного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (ч. 3 ст. 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується регулятором.

Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком № 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та вказаних Правил ринку, ТОВ "Транселектропостач" своєю заявою надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з п. 1.3, 1.4 якого СВБ (далі - сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

02.07.2019 ПрАТ "НЕК "Укренерго" листом № 01/24244 повідомило відповідача про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення ТОВ "Транселектропостач" до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору № 0496-01024 та датою акцептування 02.07.2019 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір також є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Згідно з п. 1.2 договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії були затверджені наказами НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 № 366, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303 та оприлюднені на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.

Розділом 1 вказаного договору передбачено, що врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ, розраховуються АР (далі - адміністратором розрахунків, ПрАТ "НЕК "Укренерго") для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).

За умовами п. 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному постачальнику послуг з балансування (далі - ППБ) та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР (адміністратор розрахунків) на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 7.6.3 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа.

Пунктом 7.7.1 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо учасник ринку або оператор системи передачі (у якості адміністратора розрахунків) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та оператору системи передачі (у якості адміністратора розрахунків) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків.

Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.06.2019 № 1246 "Про алгоритм розподілу коштів" та від 18.06.2019 № 1041 "Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 № 26".

Отже, ПрАТ "НЕК "Укренерго" через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляло відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які ТОВ "Транселектропостач" зобов`язане було сплатити адміністратору розрахунків протягом двох банківських днів на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії.

Матеріали справи свідчать, що у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 ТОВ "Транселектропостач" отримало для врегулювання небалансу електричну енергію на загальну суму 319 443,76 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № ВН/20-06-0496 від 30.06.2020 та рахунком-фактурою № 1611202003660 від 16.11.2020, що були підписані сторонами без зауважень.

Проте, відповідач свої зобов`язання за вказаний період виконав неналежним чином, вартість електричної енергії сплатив частково - у сумі 42 701,61 грн., тому на час звернення позивача до суду у нього виникла заборгованість у сумі 276 742,15 грн. (319 443,76 грн. - 42 701,61 грн.).

Крім того, судом встановлено, що частину основної заборгованості у сумі 216 742,15 грн. відповідач сплатив вже після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями № 232 від 18.01.2022, № 233 від 18.01.2022.

Таким чином, сплативши заборгованість у вказаній сумі під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, у зв`язку з чим провадження щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 216 742,15 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Також під час розгляду справи встановлено, що ще частина заборгованості - на суму 60 000,00 грн. була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 222 від 29.10.2021.

За змістом ст. 231 ГПК України у разі відсутності предмету спору провадження у справі закривається. Відповідно до ч. 4 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Ураховуючи, що частина заборгованості була сплачена ТОВ "Транселектропостач" до відкриття провадження у справі, позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі 60 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача відсутня основна заборгованість за поставлену у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 електричну енергію, проте, мало місце прострочення зобов`язання, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню у сумі 9 095,86 грн., інфляційні втрати у сумі 21 777,58 грн. та 3 % річних у сумі 7 473,39 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України за порушення господарського зобов`язання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно з п. 4.2 додатку 1 глави 4 Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки з урахуванням наведених норм чинного законодаства та встановлених у даній справі обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 5 608,91 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, оскільки позивачем не враховано визначене законом обмеження 6-ти місячним строком для нарахування пені.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні просив зменшити штрафні санкції або відмовити у їх стягненні, посилаючись на введення на території України карантинних обмежень внаслідок розповсюдження COVID-2019, у зв`язку з чим господарська діяльність відповідача була фактично припинена, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем. Водночас, представник відповідача зазначив, що незважаючи на такі обставини та поганий фізичний стан директора ТОВ "Транселектропостач", який на даний час одноособово здійснює управління підприємством, товариство залучило кредитні кошти та здійснило погашення основного боргу у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

У даному випадку суд прийняв до уваги, що постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) та № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин. Також постановою Кабінету Міністрів № 641 від 22.07.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-2019), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в країні продовжено карантин з 01.08.2020 по 19.12.2020, постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 - карантин продовжено до 31.12.2021, який триває до 31.08.2022 згідно з постановою Кабміну № 1236 від 09.12.2020 (у редакції постанови Кабміну № 630 від 27.05.2022).

Також встановлено, що з липня 2020 ТОВ "Транселектропостач" фактично не здійснювало господарської діяльності, у зв`язку із чим підприємство не мало прибутку та обігових коштів для сплати платежів. При цьому з червня 2021 директор ТОВ "Транселектропостач", який практично однособово здійснює управління підприємством, перебував на стаціонарному лікуванні, а тому не міг своєчасно відшукати кошти для погашення заборгованості перед ПрАТ "НЕК "Укренерго".

У той же час, суд враховує, що ТОВ "Транселектропостач" виконало своє основне зобов`язання за договором у повному обсязі (хоча і з простроченням строку), що підтверджується наявними у справі доказами, а поведінка відповідача свідчить про намагання ТОВ "Транселектропостач" належним чином виконати свій обов`язок за договором (зокрема, за допомогою залучених кредитних коштів).

Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що основне зобов`язання відповідачем було виконане у повному обсязі, а наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачу значних збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять), суд вважає за можливе скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, на зменшення неустойки, визначеної судом (в сумі 5 608,91 грн.) та встановити відповідачу пеню у розмірі 1 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 21 777,58 грн. та 3 % річних у сумі 7 473,39 грн., суд зазначає, що зменшення вказаних нарахувань, як просив відповідач, законом не передбачено.

Так, за змістом п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у ст. 233 ГК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, тому правових підстав для їх зменшення немає.

За таких обставин, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат на підставі наведених норм чинного законодавства, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 21 777,58 грн. та 3 % річних у сумі 7 473,39 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

З урахуванням викладеного позов ПрАТ "НЕК "Укренерго" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73-79, 129, 231, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" про стягнення 315 088,98 грн. в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 216 742,15 грн. закрити.

Решту позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" про стягнення заборгованості у сумі 98 346,83 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 39354628) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню у сумі 1 (одна) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 21 777 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 58 коп., 3 % річних у сумі 7 473 (сім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 39 коп. та судовий збір у сумі 522 (п`ятсот двадцять дві) грн. 90 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 червня 2022 року.

Повний текст рішення складений 07 червня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.