Постанова

від 16.08.2022 по справі 910/20763/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2022 р. Справа№ 910/20763/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи:

позивач: ТАРАНЕНКО Р.Ю.

відповідач: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 (повний текст рішення складений 07.06 2022)

у справі №910/20763/21 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач"

про стягнення 315 088,98 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва із позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" (далі - ТОВ "Транселектропостач", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 315 088,98 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 0496-01024 від 02.07.2019 у частині своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/20763/21 провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" про стягнення 315 088,98 грн у частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 216 742,15 грн закрито.

Решту позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" про стягнення заборгованості у сумі 98 346,83 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 39354628) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню у сумі 1 (одна) грн 00 коп., інфляційні втрати у сумі 21 777 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн 58 коп., 3 % річних у сумі 7 473 (сім тисяч чотириста сімдесят три) грн 39 коп. та судовий збір у сумі 522 (п`ятсот двадцять дві) грн 90 коп. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Транселектропостач" виконало своє основне зобов`язання за договором у повному обсязі з простроченням. Зменшуючи розмір пені до 1 грн суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав своє зобов`язання, хоч і з простроченням, а ураховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та те, що з липня 2020 ТОВ "Транселектропостач" фактично не здійснювало господарської діяльності, у зв`язку із чим підприємство не мало прибутку та обігових коштів для сплати платежів є підстави для зменшення розміру пені. Отже, на переконання суду першої інстанції, оскільки наслідки прострочення зобов`язання є незначними та не спричинили значних втрат позивачу, то існують обґрунтовані підстави для зменшення розміру пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/20763/21 в частині зменшення суми пені з 9095,86 грн до 1 гривні та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Транселектропостач" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судові витрати.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначав, що рішення суду в цій частині прийняті судом з порушенням норм матеріального права, а відповідні висновки суду про необхідність зменшення до стягнення розміру пені з відповідача протирічать установленим обставинам справи та ступеню відповідальності відповідача за допущене порушення зобов`язання.

Позивач зазначав, що на підтвердження скрутного фінансового становища, будь яких доказів відповідач не надав, а заборгованість відповідач сплатив лише після звернення позивача з позовом до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у справі №910/20763/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20763/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/20763/21.

06.07.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20763/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20763/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго". Запропоновано учасникам справи не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали подати суду та направити іншим учасникам справи відзив на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" призначено на 17 серпня 2022 року.

До суду 15.07.2022 від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Тараненко Р.Ю. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 17.08.2022 о 12:20 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання,яке відбулось 17.08.2022 не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Суд зазначає, що згідно норм ГПК України, інформація про дату і час судового засідання є доступною на сайті Північного апеляційного господарського суду та на сайті ЄДР судових рішень.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів установила наступне.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, регулює Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон України).

За умовами п. 7 ч. 1 статті 1 указаного Закону балансуючий ринок електричної енергії - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії (ч. 1 статті 31 Закону).

У спірних правовідносинах функції оператора системи передачі електричної енергії виконує ПрАТ "НЕК "Укренерго", на якого відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону покладено функції адміністратора розрахунків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону передбачено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

За змістом п. 6 ч. 1 статті 4 наведеного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (ч. 3 ст. 3 указаного Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується регулятором.

Типовий договір про урегулювання небалансів електричної енергії є додатком № 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку).

Із матеріалів справи убачається, що відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та вказаних Правил ринку, ТОВ "Транселектропостач" своєю заявою надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з п. 1.3, 1.4 якого СВБ (далі - сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

02.07.2019 ПрАТ "НЕК "Укренерго" листом № 01/24244 повідомило відповідача про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення ТОВ "Транселектропостач" до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору № 0496-01024 та датою акцептування 02.07.2019 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір також є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Згідно з п. 1.2 договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії були затверджені наказами НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 № 366, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303 та оприлюднені на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.

Розділом 1 указаного договору передбачено, що врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ, розраховуються АР (далі - адміністратором розрахунків, ПрАТ "НЕК "Укренерго") для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).

За умовами п. 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному постачальнику послуг з балансування (далі - ППБ) та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР (адміністратор розрахунків) на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 7.6.3 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа.

Пунктом 7.7.1 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо учасник ринку або оператор системи передачі (у якості адміністратора розрахунків) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та оператору системи передачі (у якості адміністратора розрахунків) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків.

Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.06.2019 № 1246 "Про алгоритм розподілу коштів" та від 18.06.2019 № 1041 "Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 № 26".

Отже, ПрАТ "НЕК "Укренерго" через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляло відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які ТОВ "Транселектропостач" зобов`язане було сплатити адміністратору розрахунків протягом двох банківських днів на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії.

Матеріали справи свідчать, що у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 ТОВ "Транселектропостач" отримало для врегулювання небалансу електричну енергію на загальну суму 319 443,76 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № ВН/20-06-0496 від 30.06.2020 та рахунком-фактурою № 1611202003660 від 16.11.2020, що були підписані сторонами без зауважень.

Проте, відповідач свої зобов`язання за указаний період виконав неналежним чином, вартість електричної енергії сплатив частково - у сумі 42 701,61 грн, тому на час звернення позивача до суду у нього виникла заборгованість у сумі 276 742,15 грн (319 443,76 грн - 42 701,61 грн).

Крім того, судом установлено, що частину основної заборгованості у сумі 216 742,15 грн відповідач сплатив, але вже після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями № 232 від 18.01.2022, № 233 від 18.01.2022.

Таким чином, сплативши заборгованість в указаній сумі під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, у зв`язку з чим провадження щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 216 742,15 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Також під час розгляду справи установлено, що ще частина заборгованості - на суму 60 000,00 грн була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 222 від 29.10.2021.

За змістом ст. 231 ГПК України у разі відсутності предмету спору провадження у справі закривається. Відповідно до ч. 4 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Ураховуючи, що частина заборгованості була сплачена ТОВ "Транселектропостач" до відкриття провадження у справі, позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі 60 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином судом установлено, що у відповідача відсутня основна заборгованість за поставлену у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 електричну енергію, проте, мало місце прострочення зобов`язання, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню у сумі 9 095,86 грн, інфляційні втрати у сумі 21 777,58 грн та 3 % річних у сумі 7 473,39 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України за порушення господарського зобов`язання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору Сторони несуть одна перед одною відповідальність, установлену чинним законодавством України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до п. 7.9.1. Правил ринку, на будь-які прострочені платежі заховуються відсотки за штрафною ставкою, що установлюється відповідно до чинного законодавства.

Постановою НКРЕКП від 04.12.2020 за № 2328 внесені зміни до Правил ринку та Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії (додаток 1 до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за № 307), а саме до додатку 1 глави 4 Типового договору доповнено новим пунктом 4.2 такого змісту: «У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - Акт купівлі-продажу) та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення 5 з суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня».

Наказом НЕК «Укренерго» від 21.12.20 за № 709 «Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії», затверджено умови договору в новій редакції, зокрема викладено п. 4.2 щодо сплати пені винною стороною у разі порушення грошового зобов`язання у редакції Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії (додаток 1 до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за № 307).

Ураховуючи прострочення виконання договору відповідачем, позивачем було нараховано пеню у розмірі 9 095,86 грн, за періоди з 25.11.202 до 07.07.2021, 08.04.2021 до 28.09.2021.

Судом установлено, що відповідачем було допущено прострочку виплат заборгованості за Договором, тривалий період.

Звертаючись із клопотанням про відмову позивачу у стягненні штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання відповідачем, останній зазначав про скрутне фінансове становище Товариства та погіршенням стану здоров`я директора Товариства. Як доказ останнім було надано суду копію виписки медичної карти, у якій зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 14.06.2021 по 30.06.2021.

Дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 233 ГК України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає. Посилання відповідача у клопотанні на скрутне фінансове становище судом оцінюється як необґрунтоване, оскільки відповідач не надав суду козаків останнього.

Посилання відповідача на перебування директора Товариства у стаціонарі у червні 2021 року, що відповідно вплинуло на можливість останнього здійснювати розрахунки за Договором судом не беруться до уваги, як необґрунтовані, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла ще у 2020 році. Факт погашення «основної» заборгованості, у тому числі після відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, відповідачем здійснено з тривалим простроченням, що підтверджується матеріалами справи. Однак, на переконання колегії суддів відповідно до норм законодавства, ці дії відповідача, не звільняють від нарахування штрафних санкцій, що передбачено умовами договору.

На переконання колегії суддів відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків установлених договором, а саме в частині оплати наданих послуг та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

В даному випадку суд ураховує, що сума пені за несвоєчасну оплату наданих послуг не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної ціни договору та часу прострочення оплати наданих послуг, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу судом відмовлено.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Оскільки положення договору не містять указівки на установлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Судом апеляційної інстанції було установлено, що відповідач отримав для врегулювання небалансу електричну енергію на загальну суму 319 443, 76 грн, свої зобов`язання за указаний період оплатив частково, а саме у розмірі 42 701,61 грн. Отже, нарахування пені відбувалось за періоди з 25.11.2020 до 07.04.2021.

Як вже було зазначено судом вище, іншу частину заборгованості відповідачем було сплачено під час розгляду справи, а саме 29.10.2021 та 18.01.2022. Отже, факт відсутності основної заборгованості відповідача перед позивачем наявний, однак, існує прострочення заборгованості у період з 08.04.2021 по 28.09.2021.

Отже, ураховуючи вищенаведені обставини справи та відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення/відмову штрафних санкцій та відповідно здійснивши власний розрахунок пені за указані періоди, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову у цій частині у повному обсязі та відповідно про скасування у цій частині рішення суду першої інстанції, з підстав наведених вище.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 21 777,58 грн та 3 % річних у сумі 7 473,39 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, зважаючи на установлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат на підставі наведених норм чинного законодавства, суд установив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 21 777,58 грн та 3 % річних у сумі 7 473,39 грн, тобто у сумах, заявлених позивачем.

Ураховуючи вищенаведені обставини колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині стягнення пені з відповідача у розмірі 9 095,86 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/20763/21 та про задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Судові витрати, розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/20763/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №910/20763/21 скасувати в частині зменшення суми пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 9 095,86 грн - пені задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 39354628) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 9 095,86 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектропостач" (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 39354628) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 3 721,05 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2022.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран