Рішення

від 06.06.2022 по справі 914/212/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 Справа № 914/212/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Колодій У.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Тракс, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ол-Транс Сервіс, м.Львів

про стягнення коштів. Ціна позову 49800,00грн.

За участю представників:

від позивача, від відповідача: не з`явились.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Тракс до Товариства з обмеженою відповідальністю Ол-Транс Сервіс про стягнення коштів в сумі 49800,00грн.

Ухвалою суду від 31.01.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 01.03.2022р. Ухвалами суду від 01.03.2022р., від 05.04.2022р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.04.2022р. Ухвалою суду від 26.04.22р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.22р. Ухвалою суду від 24.05.2022р. відкладено розгляд справи на 07.06.2022р.

В судове засідання 07.06.2022р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, позивачем подано заяву за вх.№11612/22 від 01.06.2022р. про обгрунтування витрат на правову допомогу з доданими до неї документами згідно додатків.

В судове засідання 07.06.2022р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань від відповідача не поступало. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал суду до Єдиного державного реєстру судових рішень, поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901414329643, яка вручена адресату (відповідачу).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов`язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач зазначає, що 01.10.2019 року між сторонами укладено договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів №02/11/2019-ТО, згідно із п.1.1 якого предметом договору є проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та їх складових частин, мийки зовнішньої, внутрішньої та дезінфекції, що належать замовнику і вказаних в додатку №1 до договору, на станції технічного обслуговування виконавця після розгляду і ухвалення до виконання замовлення на проведення робіт (бланк сервісне обслуговування) замовника. Станом на момент подання позову вартість наданих послуг СТО на користь ТОВ Ол-Транс Сервіс є несплаченою та становить 49800,00грн. Водночас позивач зазначає, що замовник ТОВ Ол-Транс Сервіс не повернув виконавцю примірник підписаного сторонами договору на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01 жовтня 2019 року та не повернув виконавцю жодного акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), незважаючи на неодноразові відновлення та повторні надсилання на адресу замовника актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Позивач зазначає, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію №3004 від 30.04.2020 року з вимогою сплатити прострочену заборгованість та повернути документи, які відповідач не повернув позивачу. З цією метою позивачем було додатково оформлені договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01.10.2019 року та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно переліку, що міститься в додатках до вказаної претензії, а також позивач надіслав на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків. Проте перелічені документи не були повернені відповідачем позивачу. 14.07.2021 року позивач ще раз надіслав на адресу відповідача договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01.10.2019р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт звірки взаєморозрахунків, проте і цього разу документи не були повернуті відповідачем. Також позивач зазначає, що йому відомо про те, що відповідач включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, які були видані позивачем. Ця обставина, у випадку її підтвердження, на думку позивача, додатково доводила б факт та обсяг надання послуг. Позивач зазначає, що 31.03.2020р. відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення № 3103-3 в якому просив не надавати послуги з технічного обслуговування транспортним засобам згідно наведеного в повідомленні переліку. Це повідомлення на думку позивача підтверджує факт надання на користь відповідача послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. 29.05.2020р. відповідач покликаючись на договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19 від 01 жовтня 2019 року сплатив на користь позивача суму коштів у розмірі 25000,00грн., як оплату за ремонт, що на думку позивача також підтверджує факт укладення договору та надання послуг. З огляду на вказані обставини позивач просить позов задоволити та стягнути з відповідача 49800,00грн.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач покликається на те, що відносини, що склались між сторонами справи базуються на договорі на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01.10.2019р. за яким позивач надавав послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги і саме на виконання вказаного договору позивач надав послуги відповідачу, несплата за які є предметом спору.

До матеріалів справи долучено копію договору за підписом позивача, та без погодження його умов та підпису відповідача.

Позивачем, в підтвердження надання послуг відповідачу долучено копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СМ-00033 від 28.04.2020р. на суму 15840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00034 від 30.04.2020р. на суму 1200,00грн. (з ПДВ), №СМ-00035 від 30.04.2020р. на суму 3960,00грн. (з ПДВ), №СМ-00036 від 30.04.2020р. на суму 960,00грн. (з ПДВ), №СМ-00037 від 30.04.2020р. на суму 2400,00грн. (з ПДВ), №СМ-00038 від 30.04.2020р. на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00051 від 17.06.2020р. на суму 1200,00грн. (з ПДВ), №СМ-00052 від 17.06.2020р. на суму 840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00053 від 17.06.2020р. на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00054 від 17.06.2020р. на суму 1440,00грн. (з ПДВ), №СМ-00055 від 17.06.2020р. на суму 1800,00грн. (з ПДВ), №СМ-00056 від 17.06.2020р. на суму 3600,00грн. (з ПДВ), №СМ-00057 від 17.06.2020р. на суму 720,00грн. (з ПДВ), №СМ-00058 від 17.06.2020р. на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00059 від 17.06.2020р. на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00060 від 17.06.2020р. на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00061 від 17.06.2020р. на суму 1680,00грн. (з ПДВ), №СМ-00062 від 17.06.2020р. на суму 840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00063 від 17.06.2020р. на суму 840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00064 від 17.06.2020р. на суму 1440,00грн. (з ПДВ), №СМ-00065 від 17.06.2020р. на суму 960,00грн. (з ПДВ), №СМ-00066 від 17.06.2020р. на суму 2640,00грн. (з ПДВ), №СМ-00067 від 22.06.2020р. на суму 5040,00грн. (з ПДВ).

Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не погоджені та не підписані відповідачем. Доказів погодження з відповідачем об"ємів робіт/послуг та їх вартості не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частинами 1, 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача господарський договір № 02/11/19- ТО від 01.10.2019 року на який покликається позивач у формі єдиного письмового документа відповідачем не погоджено та не підписано.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами.

Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018р. у справі №922/189/18, від 06.11.2018р. у справі №926/3397/17, від 09.04.2019р. у справі №910/3359/18, від 29.10.2019р. у справі №904/3713/18, від 19.02.2020р. у справі №915/411/19.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Така ж правова позиція викладена і у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивач зазначає, що скерував відповідачу акти здачі-прийняття робіт, однак замовник ТОВ Ол-Транс Сервіс не повернув виконавцю примірник підписаного сторонами договору на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01 жовтня 2019 року та не повернув виконавцю жодного акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), незважаючи на неодноразові відновлення та повторні надсилання на адресу замовника актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Доказів в підтвердження скерування відповідачу вказаних документів, зокрема договору № 02/11/19- ТО від 01.10.2019р. та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не подано.

Також позивач зазначає, що надіслав на адресу відповідача претензію №3004 від 30.04.2020р. з вимогою сплатити прострочену заборгованість, повернути документи, які відповідач не повернув позивачу та було додатково оформлено договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01.10.2019 року, акт звірки взаєморозрахунків, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно переліку, що міститься в додатках до вказаної претензії.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 документом, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. На підтвердження надіслання вказаної претензії №3004 від 30.04.2020р. з додатками долучено опис вкладення у цінний лист. Поштової квитанції (фіскального чеку) про надіслання поштового відправлення із документами згідно опису вкладення у цінний лист відповідачу не представлено. Відтак, за даних обставин, позивачем не подано належних доказів надіслання копії претензії із додатками відповідачу.

Долучені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не погоджені та не підписані стороною відповідача.

У вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні ідентифікуючі ознаки транспортних засобів, щодо яких було надано послуги з технічного обслуговування та ремонту, а саме типу, марки, моделі, державного номеру, номеру шасі транспортного засобу, року випуску, пробігу тощо. При цьому, із долученої копії договору вбачаються умови щодо погодження сторонами попереднього списку ТЗ замовника, що підлягають ТО і ремонту на СТО , який повинен містити наступні дані: тип ТЗ; модель ТЗ; державний номер ТЗ; номер шасі ТЗ, рік випуску; пробіг на дату укладення договору.

За даних обставин, не подано доказів в підтвердження погодження та досягнення згоди сторонами з істотних умов договору надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів, щодо предмету, виду, кількості послуг, їх вартості, щодо строків надання послуг та термінів оплати.

У повідомленні №3103-3 від 31.03.2020р., в якому відповідач просив не надавати послуги з технічного обслуговування транспортним засобам згідно наведеного у ньому переліку, відсутні покликання на договір №02/11/2019-ТО від 01.10.2019р. та/чи акти здачі приймання робіт/послуг, які є предметом дослідження у даній справі. Вказаним повідомленням відповідач інформує позивача про перелік вантажних автомобілів (назва, номер шасі, ДНЗ), які не є вже у користуванні товариства та просить на вказані транспортні засоби запчастини і ремонтні роботи не виписувати. Інформації щодо погодження відповідачем надання послуг визначених в долучених актах здачі-прийняття робіт, дане повідомлення не містить.

Щодо покликань позивача на платіжне доручення №552 від 29.05.2020р. на суму 25000,00грн., як на часткову оплату, то такі не беруться судом до уваги, оскільки в призначенні платежу у вказаному платіжному дорученні визначено договір №02/11/2019 від 01.10.2019р., а підставами позову у даній справі є договір №02/11/2019-ТО від 01.10.2019р. а також зважаючи на те, що договір поставки №02/11/2019 від 01.10.2019р., як і вказане платіжне доручення були предметом дослідження у справі № 914/2522/21 за результатами яких постановлено рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2021р..

Інших доказів вчинення відповідачем дій на виконання умов договору на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів №02/11/19- ТО від 01.10.2019р. не подано.

На виконання ухвали суду від 31.01.2022р. в порядку ст. 81 ГПК України за заявою позивача Головним управлінням ДПС у Львівській області клопотанням за вх.№6853/22 від 29.03.2022р. долучено до матеріалів справи копії податкових накладних з електронної бази АІС «Податковий блок», зокрема №244 від 28.04.2020р., №278 від 30.04.2020р. , №275 від 30.04.2020р. , №277 від 30.04.2020р. ., №279 від 30.04.2020р., №276 від 30.04.2020р. , №240 від 17.06.2020р. , №241 від 17.06.2020р. ., №242 від 17.06.2020р. №243 від 17.06.2020р. , №244 від 17.06.2020р. ., №245 від 17.06.2020р., №246 від 17.06.2020р., №247 від 17.06.2020р. , №248 від 17.06.2020р. , №249 від 17.06.2020р. , №250 від 17.06.2020р. ., №251 від 17.06.2020р. , №252 від 17.06.2020р. , №253 від 17.06.2020р. , №254 від 17.06.2020р. , №255 від 17.06.2020р. , №309 від 22.06.2020р. Як вбачається із даних податкових накладних дані податкові накладні складені і підписані І.Г. Тимощуком, доказів в підтвердження того, що І.Г. Тимощук є представником та уповноваженою особою відповідача на складання та підписання податкової звітності не представлено, доказів заповнення, подання вказаних податкових накладних саме відповідачем не подано. Відтак, за даних обставин дані документи не підтверджують визнання відповідачем послуг, шляхом складення податкових накладних, про які зазначає позивач .

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та/чи вірогідними доказами погодження та надання послуг в зазначеному обсязі та вартості, а відтак і наявність заборгованості у сумі 49800,00грн. у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зазначений припис встановлює принцип змагальності сторін, який забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, надані пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, спростованими, не підтвердженими належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Судовий збір та судові витрати покладаються на позивача, відповідно до вимог ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 09.06.2022р.

Суддя Іванчук С.В.