Постанова

від 03.10.2022 по справі 914/212/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2022 р. Справа №914/212/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівМ.Б. Желіка

Г.Т. Кордюк,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс» б/н від 23.06.2022 (вх. № 01-05/1450/22 від 27.06.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 (повний текст рішення складено 09.06.2022, м. Львів, суддя С.В. Іванчук)

у справі № 914/212/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс Сервіс», м. Львів

про стягнення 49 800,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс Сервіс» про стягнення 49800,00 грн.

Позивач зазначає, що 01.10.2019 року між сторонами укладено договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів №02/11/2019-ТО, згідно із п.1.1 якого предметом договору є проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та їх складових частин, мийки зовнішньої, внутрішньої та дезінфекції, що належать замовнику і вказаних в додатку № 1 до договору, на станції технічного обслуговування виконавця після розгляду і ухвалення до виконання замовлення на проведення робіт (бланк сервісне обслуговування) замовника. Станом на момент подання позову вартість наданих послуг СТО на користь ТзОВ «Ол-Транс Сервіс» є несплаченою та становить 49 800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними, доказами погодження та надання послуг в зазначеному обсязі та вартості, а відтак і наявність заборгованості у сумі 49 800,00грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс» подало апеляційну скаргу б/н від 23.06.2022, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу відомо, що відповідач включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, які були видані позивачем. Ця обставина у випадку її підтвердження підтвердить факт та обсяги наданих позивачем відповідачу послуг. З цією метою адвокатом було скеровано адвокатський запит № 1905 від 19.05.2021 на адресу Головного Управління ДПС у Львівській області. Проте листом № 14370/6/13-01-18-08 від 24.05.2021 запитувачу було відмовлено у наданні інформації. У зв`язку з чим, позивач у суді першої інстанції заявляв клопотання про витребування доказів. Суд першої інстанції задоволив клопотання позивача, проте, витребував у Головного Управління ДПС у Львівській області не те, що клопотав позивач. Позивач просив суд витребувати інформацію з документальним підтвердженням щодо включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість платником податку ТзОВ «Ол-Транс Сервіс» (ІПН 432156413074, код ЄДРПОУ 43215642), сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, які були видані ТзОВ «Мега-Тракс» (код ЄДРПОУ 33805162), згідно з переліком, що додавався, а суд витребував - податкові накладні.

Водночас апелянтом до апеляційної скарги додано клопотання б/н від 23.06.2022 (вх. № 01-04/3391/22 від 27.06.2022) про витребування доказів, а саме, у Головного управління ДПС у Львівській області інформації з документальним підтвердженням щодо включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість платником податку Товариством з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс Сервіс» сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, які були видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс».

Дане клопотання відхилене судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач як у суді першої інстанції, так у суді апеляційної інстанції просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Львівській області інформацію з документальним підтвердженням щодо включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість платником податку Товариством з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс Сервіс» сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, які були видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс». При цьому, позивач не зазначає чіткого переліку документів, які необхідно витребувати. За таких обставин, клопотання позивач про витребування доказів не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції витребував у Головного управління ДПС у Львівській області податкові накладні, згідно переліку зазначеного в ухвалі суду. Однак, позивач зазначає, що суд першої інстанції витребував не ті докази, які він просив, при тому позивач не зазначає (не дає переліку), які саме докази слід витребувати.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подані.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що 01.10.2019 між сторонами укладено договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів №02/11/2019-ТО, згідно із п.1.1 якого предметом договору є проведення технічного обслуговуванню і ремонту транспортних засобів та їх складових частин, мийки зовнішньої, внутрішньої та дезінфекції, що належать замовнику і вказаних в додатку №1 до договору, на станції технічного обслуговування виконавця після розгляду і ухвалення до виконання замовлення на проведення робіт (бланк сервісне обслуговування) замовника. Станом на момент подання позову вартість наданих послуг СТО на користь ТОВ «Ол-Транс Сервіс» є несплаченою та становить 49800,00грн.

Водночас позивач зазначає, що замовник ТОВ «Ол-Транс Сервіс» не повернув виконавцю примірник підписаного сторонами договору на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01 жовтня 2019 року та не повернув виконавцю жодного акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), незважаючи на неодноразові відновлення та повторні надсилання на адресу замовника актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивач зазначає, що він надіслав на адресу відповідача претензію №3004 від 30.04.2020 з вимогою сплатити прострочену заборгованість та повернути документи, які відповідач не повернув позивачу. З цією метою позивачем було додатково оформлені договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01.10.2019 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно переліку, що міститься в додатках до вказаної претензії, а також позивач надіслав на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків. Проте перелічені документи не були повернені відповідачем позивачу.

Позивач стверджує, що 31.03.2020 відповідач надіслав на його адресу повідомлення № 3103-3, в якому просив не надавати послуги з технічного обслуговування транспортним засобам згідно наведеного в повідомленні переліку. Це повідомлення на думку позивача підтверджує факт надання на користь відповідача послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

З огляду на вказані обставини позивач просить позов задоволити та стягнути з відповідача 49800,00грн. заборгованості.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, судом встановлено, що позивач зазначає, що відносини, що склались між сторонами справи базуються на договорі на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19- ТО від 01.10.2019, за яким він надавав послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги і саме на виконання вказаного договору позивач надав послуги відповідачу, несплата за які є предметом спору.

До матеріалів справи долучено копію договору за підписом позивача, та без підпису відповідача.

Позивачем, в підтвердження надання послуг відповідачу долучено копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №СМ-00033 від 28.04.2020 на суму 15840,00 грн. (з ПДВ), №СМ-00034 від 30.04.2020 на суму 1200,00грн. (з ПДВ), №СМ-00035 від 30.04.2020 на суму 3960,00 грн. (з ПДВ), №СМ-00036 від 30.04.2020 на суму 960,00 грн. (з ПДВ), №СМ-00037 від 30.04.2020 на суму 2400 грн. (з ПДВ), №СМ/00038 від 30.04.2020 на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00051 від 17.06.2020 на суму 1200,00грн. (з ПДВ), №СМ-00052 від 17.06.2020 на суму 840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00053 від 17.06.2020 на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00054 від 17.06.2020 на суму 1440,00грн. (з ПДВ), №СМ-00055 від 17.06.2020 на суму 1800,00грн. (з ПДВ), №СМ-00056 від 17.06.2020 на суму 3600,00грн. (з ПДВ), №СМ-00057 від 17.06.2020 на суму 720,00грн. (з ПДВ), №СМ-00058 від 17.06.2020 на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00059 від 17.06.2020 на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00060 від 17.06.2020 на суму 480,00грн. (з ПДВ), №СМ-00061 від 17.06.2020 на суму 1680,00грн. (з ПДВ), №СМ- 00062 від 17.06.2020 на суму 840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00063 від 17.06.2020р. на суму 840,00грн. (з ПДВ), №СМ-00064 від 17.06.2020 на суму 1440,00грн. (з ПДВ), №СМ-00065 від 17.06.2020 на суму 960,00грн. (з ПДВ), №СМ-00066 від 17.06.2020 на суму 2640,00грн. (з ПДВ), №СМ-00067 від 22.06.2020 на суму 5040,00грн. (з ПДВ).

Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не погоджені та не підписані відповідачем. Доказів погодження з відповідачем об"ємів робіт/послуг та їх вартості не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти^ договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частинами 1, 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача договір № 02/11/19- ТО від 01.10.2019 на який покликається позивач у формі єдиного письмового документа відповідачем не погоджено та не підписано.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч.І ст. 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами.

Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018р. у справі №922/189/18, від 06.11.2018р. у справі №926/3397/17, від 09.04.20К

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивач зазначав, що скерував відповідачу акти здачі прийняття робіт, однак, замовник ТОВ «Ол-Транс Сервіс» не повернув виконавцю примірник підписаного сторонами договору на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів № 02/11/19-ТО від 01 жовтня 2019 року та не повернув виконавцю жодного акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), незважаючи на неодноразові відновлення та повторні надсилання на адресу замовника актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Доказів в підтвердження скерування відповідачу вказаних документів, зокрема договору № 02/11/19- ТО від 01.10.2019 та актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) не подано.

Також позивач стверджує, що надіслав на адресу відповідача претензію №3004 від 30.04.2020, з вимогою сплатити прострочену заборгованість, повернути документи, які відповідач не повернув позивачу.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 №270 документом, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. На підтвердження надіслання вказаної претензії №3004 від 30.04.2020 з додатками долучено опис вкладення у цінний лист. Поштової квитанції (фіскального чеку) про надіслання поштового відправлення із документами згідно опису вкладення у цінний лист відповідачу не представлено. Відтак, за даних обставин, позивачем не подано належних доказів надіслання копії претензії із додатками відповідачу.

Долучені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не погоджені та не підписані стороною відповідача.

За таких обставин судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей в підтвердження погодження та досягнення згоди сторонами з істотних умов договору надання послуг з технічного обслуговування транспортник засобів, щодо предмету, виду, кількості послуг, їх вартості, щодо строків надання послуг та термінів оплати.

У повідомленні №3103-3 від 31.03.2020, в якому відповідач просив не надавати послуги з технічного обслуговування транспортним засобам, згідно наведеного у ньому переліку, відсутні посилання на договір №02/11/2019-ТО від 01.10.2019. Вказаним повідомленням відповідач інформував позивача про перелік вантажних автомобілів (назва, номер шасі, ДНЗ), які не є вже у користуванні товариства та просив на вказані транспортні засоби не виписувати запчастини і ремонтні роботи. Інформації щодо погодження відповідачем надання послуг визначених в долучених актах здачі-прийняття робіт, дане повідомлення не містить.

Щодо посилання позивача на платіжне доручення №552 від 29.05.2020 на суму 25000,00грн., як на часткову оплату, то суд звертає увагу на те, що призначенні платежу у вказаному платіжному дорученні визначено договір №02/11/2019 від 01.10.2019, а підставами позову у даній справі є договір №02/11/2019-ТО від 01.10.2019.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що договір поставки №02/11/2019 від 01.10.2019, як і вказане платіжне доручення були предметом дослідження у справі № 914/2522/21 за результатами яких постановлено рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2021.

Інших доказів вчинення відповідачем дій на виконання умов договору на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів №02/11/19- ТО від 01.10.2019 не подано.

Окрім того, судом встановлено, що виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 31.01.2022 Головним управлінням ДПС у Львівській області долучено до матеріалів справи копії податкових накладних з електронної бази АІС «Податковий блок», зокрема №244 від 28.04.2020, №278 від 30 04 2020 №275 від 30.04.2020, №277 від 30.04.2020, №279 від 30.04.2020, №276 від З0.04.202о', №240 від 17.06.2020, №241 від 17.06.2020, №242 від 17.06.2020, №243 від 17.06.2020, №244 від 17.06.2020, №245 від. 17.06.2020, №248 від 17.06.2020, №249 від 17, 17.06.2020, №252 від 17.06.2020, №253 від 17.06.2020, № 254 від 17.06.2020, № 255 від 17.06.2020,№309 від 22.06.2020. Як вбачається із даних податкових накладних останні складені і підписані І.Г. Тимощуком, доказів в підтвердження того, що І.Г. Тимощук є представником та уповноваженою особою відповідача на складання та підписання податкової звітності не представлено, доказів заповнення, подання вказаних податкових накладних саме відповідачем на подано. Позивач зазначає, що зазначені накладні створені ним. Відтак, за даних обставин дані документи не підтверджують визнання відповідачем послуг, шляхом складення податкових накладних, про які зазначає позивач.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та/чи вірогідними доказами погодження та надання послуг в зазначеному обсязі та вартості, а відтак і наявність заборгованості у сумі 49800,00грн., у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ТПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Тракс» б/н від 23.06.2022 (вх. № 01-05/1450/22 від 27 06.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 у справі № 914/212/22 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Судді Г.Т. Кордюк

М.Б. Желік