Рішення

від 19.05.2022 по справі 320/4301/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2022 року № 320/4301/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ліквідатору наслідків на ЧАЕС 2 групи, відповідно до ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, з 17 липня 2018 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку) та відповідно до ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум, з 17 липня 2018 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 перераховану пенсію, відповідно ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум з 17 липня 2018 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку) та відповідно до ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ пенсію у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум, з 17 липня 2018 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку);

- на підставі п.1 ч.1 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах за один місяць, у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області негайно провести нарахування та виплату з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку.

Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідачем у нарахуванні та виплаті позивачеві, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії в розмірі, встановленому статтями 39,51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 17.07.2018, оскільки у вказаний період законодавством не обмежувалось пряме застосування зазначених норм Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення перерахованої пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 17.07.2018 по 12.10.2020, був залишений без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.

Відтак, в рамках цієї справи розглядаються виключно позовні вимоги щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткової пенсії, за період з 13 жовтня 2020 року по теперішній час.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду відзив, в якому стверджує, що при нарахуванні та виплаті пенсії він діяв на підставі та у спосіб, визначений законодавством. Зазначив, що позивачем порушено основні принципи судочинства та не надано доказу того, що він має право на перерахунок пенсії саме як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, позивач, являється ліквідатором наслідків на ЧАЕС 2 групи та отримує пенсію відповідно до вказаного статусу у Відповідача та є не працюючим пенсіонером.

Також, судом встановлено, що позивач з 01.03.1971 зареєстрований та проживає в с. Горностайпіль, Київської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

У лютому 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якому просив нарахувати та виплачувати йому з 17.07.2018 підвищення до пенсії, встановлене ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Однак, відповідач листом від 21.03.2021 відмовив у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії позивачеві, встановленого ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнято Закон №987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01.01.2016 і яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому, в Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак, редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Отже, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою, щодо зразкової справи №240/4937/18, а відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом №987-VIII. В іншій частині стаття 39 Закону №796-ХІІ діє у редакції Закону №987-VIII від 04.02.2016. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта -статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України).

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

З приводу розміру підвищення до пенсії, суд зазначає, що Законом України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності з 01.01.2015, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок) відповідно до пункту 15 якого визначено, що підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, здійснюється в таких розмірах: що проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, -13,2 гривні; що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, -10,5 гривні; що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, -5,2 гривні.

Зазначені положення Закону №79-VІІІ неконституційними не визнавалися, положення постанови № 1210 є також чинними.

Разом з тим, оскільки з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), з 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом №987-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі зазначила, що надання Законом №796-VІІІ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону №796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Як встановлено судом, позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус ліквідатора наслідків на ЧАЕС та проживає на території зони гарантованого добровільного відселення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ, позивач має право на щомісячне отримання доплати як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 Закону №796-ХІІ. Таким чином, відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті позивачеві такої доплати, зокрема, з 13.10.2020.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльність відповідача протиправною в частині здійснення перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю і розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 51 Закону №796-ХІІ (яка діяла з 1 січня 2013 року) особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 51 Закону №796-ХІІ було встановлено наступне:

- особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 ця редакція була визнана неконституційною. Правові наслідки визнання окремих положень закону неконституційним передбачені у ст.152 Конституції України. Вказана норма передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, судом встановлено, що діяла попередня редакція статті 51 Закону №796-XII, яка визначає, що:

- особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

- особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

- особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відтак, чинним законодавством передбачалось, що особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Водночас, відповідно до підпункту 10 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" текст статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", прийнятого Верховною Радою України 28 грудня 2014 року за №76-VIII, викладений у такій редакції:

"Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Вказана редакція ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з того часу не змінювалась та такою, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не визнавалась.

Відтак, суд не вбачає підстав для нарахування та виплати позивачеві щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю на підставі ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 13.10.2020.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, з метою ефективного, всебічного та повного захисту порушених прав позивача судом визнано за можливе скористатись правом, наданим частиною другою статті 9 КАС України, та вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача перерахованої пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд виходить з того, що зазначена сума не є нарахованою, а відтак, вирішувати питання про її стягнення є передчасним.

На переконання суду вимога про стягнення може бути задоволена у випадку протиправної невиплати нарахованої суми пенсійної виплати. Однак, у дослідженому судом випадку, ГУ ПФУ у Київській області не здійснило її нарахування, а тому в межах розгляду цієї справи суд уповноважений лише на надання оцінки таким діям відповідача.

Щодо клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дії відповідача та зобов`язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов`язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, таке клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , ліквідатору наслідків на ЧАЕС (2 категорії), відповідно до ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, з 13 жовтня 2020 року (з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум з 13 жовтня 2020 року, з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за період перерахунку та з урахуванням фактично здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.