Рішення

від 07.06.2022 по справі 290/697/21

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/697/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 червня 2022 року смт. Романів

Романівський районнийсуд Житомирськоїобласті вскладісуддіКовальчука М.В.,з участюсекретаря судовогозасідання БагінськоїВ.І.,представника позивача,представника відповідачатовариства зобмеженою відповідальністю«Біг Даймонд»-Кривенка М.П.та представникавідповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,розглянувшиу відкритомусудовому засіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняз викликомсторін цивільнусправу запозовом товаристваз обмеженоювідповідальністю «Полонне-Агро»до товаристваз обмеженоювідповідальністю «БігДаймонд» та ОСОБА_1 провизнання правочинунедійсним,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полонне-Агро» (далі ТОВ «Полонне-Агро») звернулося до суду із позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,1873 га кадастровий номер 1821481500:04:000:0514, що укладений 26 квітня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Даймонд» (далі ТОВ «Біг Даймонд») та ОСОБА_1 , як спадкоємцем ОСОБА_3 , з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки ТОВ «Біг Даймонд».

На обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 12 квітня 2011 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Полонне-Агро» договір оренди вищевказаної земельної ділянки № 101 В, строком на десять років, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Романівському районі Житомирської області 18 травня 2011 року за № 182140004001251. 27 червня 2018 року сторонами цього договору було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої продовжено строк оренди цієї земельної ділянки до 17 травня 2031 року та збільшено розмір орендної плати до 2800,00 грн.

10 вересня 2019 року позивач дізнався, що в період дії чинного договору оренди землі, стороною якого є останній, всупереч вимогам законодавства, 30 липня 2019 року ОСОБА_1 уклала новий договір оренди вищезазначеної земельної ділянки із сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Б.Хмельницького (далі СТОВ імені Б.Хмельницького).

Наявність зареєстрованого права оренди земельної ділянки за СТОВ імені Б.Хмельницького порушило право позивача на проведення державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі № 101 В від 12 квітня 2011 року.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, позов ТОВ «Полонне-Агро» до СТОВ ім. Б.Хмельницького та ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним задоволено та розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,1873 га кадастровий номер 1821481500:04:000:0514 від 30 липня 2019 року (цивільна справа № 290/602/20). Додатковим рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2021 року припинено право оренди СТОВ імені Б.Хмельницького на дану земельну ділянку.

Договір оренди землі, що укладений 30 липня 2019 року між СТОВ ім. Б.Хмельницького та ОСОБА_1 , було припинено в добровільному порядку.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала новий договір оренди землі з ТОВ «Біг Даймонд», який був зареєстрований у Реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 липня 2021 року.

Оскаржуваний договірє недійсним на момент його державної реєстрації та порушує права позивача у реалізації аналогічного права оренди щодо зазначеної земельної ділянки.

Одночасно з пред`явленням позову, ТОВ «Полонне-Агро» подало заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, зокрема права оренди вищевказаної земельної ділянки.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 30 липня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «Полонне-Агро» про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 7 грудня 2021 року скасовано ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 30 липня 2021 року та ухвалено нове судове рішення, згідно якого заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, зокрема права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821481500:04:000:0514 до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

В поданому до суду відзиві відповідач ОСОБА_1 заперечила відносно наведених позивачем обставин, зокрема щодо наявності в позивача права оренди на належну їй земельну ділянку. Також вказала, що речові права щодо продовження права оренди ТОВ «Полонне-Агро» на спірну земельну ділянку на підставі додаткової угоди до попереднього договору оренди, строк якого закінчився, не зареєстровано.

ТОВ «Біг Даймонд» також подало до суду відзив, в якому просило у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, оскільки оспорюваний правочин укладений після закінчення дії попереднього договору оренди.

Представником позивача подано відповіді на відзиви, в яких, посилаючись на необґрунтованість заперечень відповідачів проти позову, просить суд позов ТОВ «Полонне-Агро» задовольнити.

Щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, у запереченні ТОВ «Біг Даймонд» вказало на відсутність доказів щодо порушення законних прав позивача як орендаря при наявності спірного правочину.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів позов не визнали, пояснивши, що при укладенні оспорюваного правочину були дотримані усі вимоги чинного законодавства.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши поясненняпредставників сторін, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 квітня 2011 року ОСОБА_3 як орендодавець уклала з ТОВ «Полонне-Агро» як орендарем договір оренди земельної ділянки площею 1,1873 га кадастровийномер 1821481500:04:000:0514 № 101 В, який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Романівському районі Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 травня 2011 року за № 182140004001251.

Пунктом 3 договору оренди передбачено, що строк дії договору оренди становить десять років. Якщо до моменту закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення шляхом надсилання відповідного поштового повідомлення іншій стороні, цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. Після закінчення строку дії договору і за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

Договір набрає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 14.1 договору оренди).

27червня 2018року між ТОВ«Полонне-Агро» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, за умовами якої сторони узгодили продовжити строк оренди цієї земельної ділянки до 17 травня 2031 року та збільшили розмір орендної плати в розмірі 2800,00 грн.

Згідно пункту 4 додаткової угоди, дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами. Зміни до права оренди земельної ділянки оформляються відповідно до чинного законодавства України.

Земельна ділянка була передана позивачу в користування за актом приймання-передачі від 18 травня 2011 року.

23 липня 2019 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 1,1873 га кадастровий номер 1821481500:04:000:0514 в порядку спадкування.

Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права у складі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267982070 від 28 липня 2021 року, право оренди на земельну ділянку площею 1.1873 га кадастровий номер 1821481500:04:000:0514, власником якої є ОСОБА_1 , зареєстровано 01 липня 2021 року за ТОВ «Біг Даймонд» на підставі договору оренди землі № 1 від 26 квітня 2021 року, строком на 15 років з автоматичним продовженням дії договору та правом передачі в піднайм (суборенду).

Також встановлено, що строк дії договору оренди землі № 101 В від 12 квітня 2011 року сплив 18 травня 2021 року.

Відповідно до статтей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16).

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права, ТОВ «Полонне-Агро» посилається на те, що договір оренди землі № 101 В від 12 квітня 2011 року з укладеною додатковою угодою від 27 червня 2018 року є чинним до 17 травня 2031 року, в судовому порядку недійсним не визнаний. Натомість, оспорюваний договір, сторонами якого є відповідачі, укладений та зареєстрований в період дії первинного договору, є недійсним та порушує права позивача як орендаря.

Відповідно до частини третьоїстатті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першоїстатті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, добросовісність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Окрім цього, у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 вказав, що законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексуУкраїни зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Велика Палата Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 в постанові зазначила, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Частинами першою-п`ятою статті 33Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Стаття 33Закону України«Про орендуземлі» фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частина п`ята статті 6Закону України«Про орендуземлі» передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною 2 статті третьої Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Стаття 17Закону «Прооренду землі» встановлює, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що договір оренди землі і відповідно додаткова угода до нього набирають чинності саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору або додаткової угоди.

Відповідно до частин другої та третьоїстатті 13 ЦК Українипри здійснені своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, такі дії не допускаються як і зловживання правами у інших формах.

При укладенні 27 червня 2018 року додаткової угоди до договору оренди від 12 квітня 2011 року № 101 В, ТОВ «Полонне-Агро» скористалося правом внесення змін щодо умов діючого договору, однак не переважним правом на його поновлення.

Окрім того, після підписання додаткової угоди позивач тривалий час (понад три роки) не вчиняв жодних дій щодо проведення реєстрації його права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом зтим,відповідно допункту 6.4оспорюваного договору,земельна ділянкавважається переданоюорендодавцем орендаревіз моментудержавної реєстраціїправа орендив порядку,передбаченому законодавством.Даний договірбув зареєстрований01липня 2021року,коли договіроренди землівід 12квітня 2011року згіднопункту 12.2цього договорувтратив своючинність узв`язку ззакінченням строкуоренди завідсутності йогопоновлення у встановленому законом порядку.

Тому поведінка ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди земельної ділянки 26 квітня 2021 року з ТОВ «Біг Даймонд» узгоджуються з основними засадами цивільного законодавства та принципом свободи договору.

А тому, з моменту укладення спірного договору оренди землі земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , перебуває у законному користуванні ТОВ «Біг Даймонд».

Системний аналіз статей210,638 ЦК Україниу взаємозв`язку зі статями125,126 ЗК Українитастаттею 6 Закону України «Про оренду землі»дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Відповідно до статей 12, 13, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зазначити, що уклавши з ОСОБА_3 додаткову угоду від 27 червня 2018 року, ТОВ «Полонне Агро» на власний розсуд не провело реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку.

Доводи представника позивача про наявність об`єктивних перешкод для звернення до реєстраційного органу з приводу реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі в період часу з моменту її укладення до реєстрації договору оренди землі між СТОВ ім. Б.Хмельницького та ОСОБА_1 суд вважає неспроможними, оскільки доказів на підтвердження таких обставин останнім надано не було.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову ТОВ «Полонне Агро» слід відмовити.

Відповідно до частин першої, дев`ятої та десятоїстатті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись статтями 1-13, 81, 89, 141,158, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Полонне - Агро» (адреса місцязнаходження: вул. Поштова, 253 смт. Миропіль Житомирський район Житомирська область) до товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Даймонд» (адреса місцязнаходження: вул. Молодіжна, 35 с. Перемога Козятинський район Вінницька область) та ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у вигляді заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, зокрема права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821481500:04:000:0514 до набрання законної сили рішення суду у справі.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 червня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук