Постанова

від 08.06.2022 по справі 420/24463/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24463/21Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В..

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Арцизької міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Арцизької міської ради (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №799-VIII від 17.09.2021 року «Про відхилення проекту рішення Арцизької міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів)»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2021 року, надавши йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9093 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), з земельної ділянки кадастровий номер 5120480700:01:002:0390 площею 3,6109 га, одночасно надавши рішення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з урахуванням висновків суду, наведених в рішенні.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він звернувся до Арцизької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9093 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), з земельної ділянки кадастровий номер 5120480700:01:002:0390 площею 3,6109 га одночасно надавши рішення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Однак, рішенням Арцизької міської ради №799-VIII від 17.09.2021 року «Про відхилення проекту рішення Арцизької міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (та межами населених пунктів)», позивачу фактично відмовлено у задоволенні його клопотання.

При цьому, в якості підстави відмови, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, відповідач послався на те, що зазначений проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на підтримку, а саме, не менше як дві третини голосів депутатів від загального складу ради.

На думку позивача наведені відповідачем підстави для відмови не відповідають нормам Земельного кодексу України, який передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Арцизької міської ради №799-VIII від 17.09.2021 року «Про відхилення проекту рішення Арцизької міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів)».

Зобов`язано Арцизьку міську раду повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2021 року на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9093 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Арцизької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Справа судом першої інстанції розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Арцизькою міською радою подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи, апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваного рішення Арцизької міської ради від 17.09.2021 року, оскільки під час ухвалення рішення судом не враховано, що вимога про наявність не менше двох третин голосів депутатів від загального складу ради для ухвалення рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідає вимогам закону, а також те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Також, апелянт зазначав про безпідставність позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на неправомірність вимоги позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо конкретної земельної ділянки з присвоєним кадастровим номером, оскільки земельна ділянка вже сформована, їй присвоєний кадастровий номер, встановлені її межі та площа.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено вимогу про постановлення окремої ухвали, відповідно до положень ч.8 ст. 49 КАС України, щодо помилкового застосування норм матеріального права Одеським окружним адміністративним судом та порушення норм процесуального права, під час розгляду справи № 420/24463/21.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , 30.08.2021 року звернувся до Арцизької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,9093 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), з земельної ділянки кадастровий номер 5120480700:01:002:0390 площею 3,6109 га одночасно надавши рішення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а.с.13).

До поданого клопотання позивач додав наступні документи:

- копію паспорта громадянина України; копію картки платника податків;

- графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки викопіювання від 13.08.2021 року (а.с.14).

Рішенням Арцизької міської ради №799-VIII від 17.09.2021 року «Про відхилення проекту рішення Арцизької міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів)», було відхилено проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) враховуючи те, що зазначений проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на підтримку, а саме не менше як дві третини голосів депутатів від загального складу ради. (а.с.17).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправним рішення Арцизької міської ради №799-VIII від 17.09.2021р., суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не містить належних мотивів та причин відмови, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України.

При цьому, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Арцизьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена апелянтом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо протиправності рішення Арцизької міської ради від 17.09.2021 року «Про відхилення проекту рішення Арцизької міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів)»

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 15 статті 46 Закону №280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється регламентом ради. Це стосується і клопотання позивача про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, оскільки окремого порядку отримання такої згоди законодавством України не визначено.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09 грудня 2020 року у справі №300/178/20.

Разом з тим, відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За приписами ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 27 лютого 2018 року у справі за №545/808/17 та від 07 лютого 2019 року у справі за №814/702/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із оскаржуваного рішення №799-VIII від 17.09.2021 р., міською радою не зазначено визначених ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу, а відмовлено у зв`язку із тим, що відповідний проект рішення не отримав необхідну кількість голосів підтримки, а саме не менше як дві третини голосів депутатів від загального складу ради.

На думку колегії суддів, така підстава прийняття оскаржуваного рішення, як не отримання необхідної кількості голосів на підтримку, не передбачена ст.118 ЗК України та не містить у собі оцінки поданої заяви та доданих до неї документів, а тому оскаржуване рішення є протиправним та незаконним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про скасування рішення Арцизької міської ради №799-VIII від 17.09.2021року.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,9093 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів), колегія суддів зазначає таке.

Згідно положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні регламентовано ч.7 ст.118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення «Про відхилення проекту рішення Арцизької міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності території на Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів)», при цьому в самому рішенні не навів мотивованих доводів, передбачених чинним законодавством, щодо відмови.

Колегія суддів вважає обґрунтованими зауваження суду першої інстанції, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Арцизьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9093 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів апеляційної скарги про необхідність постановлення окремої ухвали на адресу Одеського окружного адміністративного суду щодо помилкового застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, допущених під час розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Керуючись ч. 8 ст. 249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Водночас, колегія суддів зауважує, що норма ст.249 КАС України надає право (а не покладає обов`язок) суду апеляційної інстанції виносити окремі ухвали в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Натомість, під час надання оцінки рішенню суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не було встановлено зі сторони суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, через що підстав для реагування в порядку ст. 249 КАС України, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Арцизької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.06.2022 року.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.