Постанова

від 06.06.2022 по справі 120/9359/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9359/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

07 червня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представника позивача: Шарого С.В.,

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач 11.08.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області за №0066120701 від 26.07.2021, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 141 544 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області за №0066110701 від 26.07.2021 яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 472 999 грн та штрафними санкціями 368 250 грн.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що твердження податкового органу про факти які свідчать про нереальність господарських операцій ТОВ "Щербини " з ТОВ "ВАРМЕЙН" , ТОВ "ЛІМАР ГРУП", ТОВ "ЛІЛЕЯ", ТОВ "ВЕРИСИМО" та ТОВ "СЕЙМАН" є безпідставними. Зокрема твердження податкового органу про те, що видаткові накладні та інші фінансові документи не відповідають вимогам п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996-XIV, є суб`єктивним баченням і не відповідає дійсності, так як всі необхідні дані були відображені в первинних документах, а саме, зазначено особистий підпис працівника товариства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції та відтиск печатки підприємства, що фактично підтверджує здійснення господарської операції, належним чином укладено договори між сторонами і які не визнані в судовому порядку нікчемними.

Оскільки всі податкові накладні прийняті відповідачем та зареєстровані у в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області за №0066120701 від 26.07.2021, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 141544 грн., податкове повідомлення - рішення №0066110701 від 26.07.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1472999 грн та штрафними санкціями 368250 грн., думку суду, є протиправним та підлягають скасуванню.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

Із матеріалів проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що контрагенти позивача не мали ні матеріальних ні трудових ні інших ресурсів для здійснення фізично поставки такої кількості товару на адресу ТОВ "Щербина". Так, відповідно до наявної у податковому органі інформації, зокрема податкових звітів основні засоби на балансі контрагентів відсутні і відсутня інформація щодо працюючих осіб, вид діяльність підприємств не відповідає реалізованій продукції, фінансова звітність даними підприємствами не подавалась.

Крім того, жодного документу у тому числі дозвільних, первинних документів, щодо руху небезпечного виду товару (Мінеральних добрив) до часу їх отримання ТОВ "Щербина" ні відповідачу під час податкової перевірки, ні до суду не надано, а враховуючи специфіку транспортованого товару та його значний обсяг, наявність таких документів, в тому числі і інших відомостей про вантажно-розвантажувальні операції мінеральних добрив мали би бути наявними у відповідних осіб.

Відтак, на переконання контролюючого органу, сукупність вказаних обставин дає підстави дійти висновку про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не спростовують висновку контролюючого органу щодо безтоварності відповідних операцій позивача з його контрагентами та, власне, і можливості здійснення самого постачання таких товарів.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 19.05.2021 о 09:50.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

На підставі направлень від 28.05.2021 за №2050, №2051, №2052 виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, посадовими особами відповідача на підставі п.п.191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75,п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, із змінами та доповненнями, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 14.05.2021 за №1494к проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Щербина" (скорочена назва ТОВ "Щербина" код ЄДРПОУ:40148610), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2015 по 31.12.2020, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 28.05.2021 по 17.06.2021. Термін проведення перевірки продовжувався з 11.06.2021 на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.06.2021 року №1779-к.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610, відповідно до якого встановлено порушення податкового законодавства.

Згідно акту перевірки встановлено, що платником завищено податковий кредит на суму 1614545,0 грн, в тому числі по деклараціях за вересень 2019 року на суму 488551,00 грн та листопад 2019 року на суму 1125994,00 грн за рахунок:

- відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK7-20-3" та "карбамід" на загальну суму 1937600,0 грн, у тому числі: ПДВ 32293,33 грн у ТОВ "Лімар Груп" код ЄДРПОУ: 42219997, фактична поставка якого не підтверджена документально";

- відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK7-20-30" на загальну суму 1960000,00 грн, у тому числі: ПДВ 326666,66 грн, у ТОВ "Вармейн" код ЄДРПОУ:42219908, фактична поставка якого не підтверджена документально";

- відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "Сульфат амонію гранульований" на загальну суму 898360 грн, у тому числі: ПДВ 149726,67 грн, у ТОВ "Лілея" код ЄДРПОУ:42224022, фактична поставка якого не підтверджена документально»;

- відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK7-20-30" на загальну суму 1960000,00 грн, у тому числі: ПДВ 326666,66 грн, у ТОВ "Верисимо" код ЄДРПОУ:42224059, фактична поставка якого не підтверджена документально»;

- відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "Аміачна селітра" на загальну суму 2931307,2 грн, у тому числі: ПДВ 488551,2 грн, у ТОВ "Сейман" код ЄДРПОУ:42541986, фактична поставка якого не підтверджена документально».

Згідно акту перевірки встановлено, що основною підставою для наведених вище висновків послугували факти визнання перевіркою задекларованих господарських операцій такими, що не відбулися у дійсності, по контрагентах-постачальниках: ТОВ "Лімар Груп", ТОВ "Вармейн", ТОВ "Лилея", ТОВ "Верисимо", ТОВ "Сейман", оскільки у відсутні докази на підтвердження перевезень добрив.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення Головним управління ДПС у Вінницькій області за №0066120701 від 26.07.2021, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 141544 грн. Податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області за №0066110701 від 26.07.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1472999 грн та штрафними санкціями 368250 грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, та вважає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Згідно матеріалів справи висновок контролюючого органу щодо заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операції з придбання мінеральних добрив у контрагентів: ТОВ "ВАРМЕЙН" код ЄДРПОУ 42219908, ТОВ "ЛІМАР ГРУП" код ЄДРПОУ 42219997, ТОВ "ЛІЛЕЯ" код ЄДРПОУ 42224022, ТОВ "ВЕРИСИМО" код ЄДРПОУ 42224059 та ТОВ "СЕЙМАН" код ЄДРПОУ 42541986.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

ТОВ "Щербини" є юридичною особою, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а також допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно - круп`яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Так, ТОВ «ЩЕРБИНИ» укладено договори з ТОВ "ЛІМАР ГРУП" №63 від 19.11.2019 "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK 7 20-30", ТОВ "ВАРМЕЙН" №20/11/19 від 20.11.2019 "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK 7 20-30" , ТОВ "ЛИЛЕЯ" №111 від 17.11.2019 на придбання добрив "Сульфат амонію гранульований", ТОВ "ВЕРИСИМО" укладено договір №119 від 19.11.2019 на придбання добрив "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK 7 20-30", ТОВ "СЕЙМАН" №ДГ-0000071 від 19.03.2019 на поставку аміачної селітри.

На підтвердження реалізації вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, договори на перевезення; платіжні доручення про перерахунок коштів за поставлений товар досліджуючи вказані документи, колегія суддів зазначає, що вони складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Водночас на видаткових накладних наявні печатки, які належно підписані посадовими особами контрагентів та ТОВ "Щербини", а тому твердження податкового органу про те, що видаткові накладні та інші фінансові документи не відповідають вимогам п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є суб`єктивним баченням і не відповідає дійсності, так як всі необхідні дані були відображені в первинних документах, а саме, зазначено особистий підпис працівника товариства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції та відтиск печатки підприємства, що фактично підтверджує здійснення господарської операції, належним чином укладено договори між сторонами і які не визнані в судовому порядку нікчемними.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Крім того апеляційний суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності з огляду на таке.

Так, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Зокрема Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд також у постановах від 27.04.2022 у справі № 440/3783/19, від 03..05.2022 у справі № 140/1439/19, від 01.06.2022 у справі № 360/3327/20, та від 01.06.2022 у справі №1240/2660/18.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Отже, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19, від 13.01.2022 у справі № 200/11698/19-а та від 01.06.2022 у справі № 360/3327/20.

Колегія суддів зазначає, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних.

Ні до проведення перевірки позивача, ні під час її проведення не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача, не було також звернень до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

В акті податковим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, а висновки про господарську діяльність контрагентів та його контрагентів-постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Отже, вказані вище висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки в акті перевірки позивача не відображена інформація про проведення податкової перевірки контрагента - постачальника, а інформація, висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача, не може бути використана в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.

Крім того, суд зауважує, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Натомість, як вже зазначено вище, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції, апеляційний суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Окрім того, порушення контрагентом податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з цим контрагентом-постачальником є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

Таким чином, колегія суддів оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної господарської операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасника цієї операції та встановити факт поставки товару (яблук). Видані контрагентом позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність формування ТОВ "Щербини" податкового кредиту з податку на додану вартість, тому відповідач у спірних правовідносинах протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 червня 2022 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.