Постанова

від 04.01.2024 по справі 120/9359/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року

м. Київ

справа № 120/9359/21-а

адміністративне провадження № К/990/33764/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №120/9359/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Щербини» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 (головуючий суддя Крапівницька Н.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 (головуючий суддя Ватаманюк Р.В., судді: Сапальова Т.В., Капустинський М.М.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Щербини» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2021 №0066120701 та №0066110701.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Вінницькій області 25.11.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., члени колегії-судді: Пасічник С.С., Ханова Р.Ф.

Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі №120/9359/21-а за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 03.01.2024 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 04.01.2024.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Пасічник С.С., здійснено повторний автоматизований розподілу судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., члени колегії-судді: Бившева Л.І., Ханова Р.Ф.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Щербини" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вони базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що основним критерієм правомірності віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню мінеральних добрив у контрагентів: ТОВ "ВАРМЕЙН", ТОВ "ЛІМАР ГРУП", ТОВ "ЛІЛЕЯ", ТОВ "ВЕРИСИМО" та ТОВ "СЕЙМАН" є наявність факту реального їх здійснення. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Суди вказали, що надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної господарської операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасника цієї операції та встановити факт поставки товару. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" суди не вважали достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентами позивача спірних господарських операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Крім того, податковий орган посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Як вважає відповідач, судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування, не надано належну оцінку фактам, які свідчать, що між сторонами господарські операції фактично не здійснювались, за спірними операціями оформлені первинні документи з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, з огляду на те, що не підтверджено походження товару, у контрагентів постачальника товару відсутні трудові ресурси/основні засоби/складські приміщення, не встановлено ланцюг постачання товару. На підставі викладеного відповідач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом заперечити проти доводів касаційної скарги не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного перегляду судових рішень.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень від 28.05.2021 №2050, №2051, №2052 виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, посадовими особами відповідача на підставі п.п.191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 14.05.2021 №1494к проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Щербина" (скорочена назва ТОВ "Щербина" код ЄДРПОУ 40148610), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2015 по 31.12.2020, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 28.05.2021 по 17.06.2021. Термін проведення перевірки продовжувався з 11.06.2021 на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.06.2021 №1779-к.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2021 №6009/02-32-07-16/40148610, відповідно до якого встановлено порушення податкового законодавства.

Згідно акту перевірки встановлено, що платником завищено податковий кредит на суму 1614545,00грн, в тому числі по деклараціях за вересень 2019 року на суму 488551,00грн та листопад 2019 року на суму 1125994,00грн за рахунок:

відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "добриво азотно-фосфорне-калійне NPK7-20-3" та "карбамід" на загальну суму 1937600,00грн, у тому числі: ПДВ 32293,33грн у ТОВ "Лімар Груп" код ЄДРПОУ: 42219997, фактична поставка якого не підтверджена документально;

відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "добриво азотно-фосфорне-калійне NPK7-20-30" на загальну суму 1960000,00грн, у тому числі: ПДВ 326666,66грн, у ТОВ "Вармейн" код ЄДРПОУ:42219908, фактична поставка якого не підтверджена документально;

відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "сульфат амонію гранульований" на загальну суму 898360грн, у тому числі: ПДВ 149726,67грн, у ТОВ "Лілея" код ЄДРПОУ:42224022, фактична поставка якого не підтверджена документально;

відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "добриво азотно-фосфорне-калійне NPK7-20-30" на загальну суму 1960000,00грн, у тому числі: ПДВ 326666,66 грн, у ТОВ "Верисимо" код ЄДРПОУ:42224059, фактична поставка якого не підтверджена документально;

відображення в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару "аміачна селітра" на загальну суму 2931307,20грн, у тому числі: ПДВ 488551,20грн, у ТОВ "Сейман" код ЄДРПОУ:42541986, фактична поставка якого не підтверджена документально.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення Головним управління ДПС у Вінницькій області:

№0066120701 від 26.07.2021, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 141544грн.;

№0066110701 від 26.07.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1472999грн та штрафними санкціями 368250грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, та вважає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як установлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, ТОВ "Щербини" є юридичною особою, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а також допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

ТОВ «ЩЕРБИНИ» укладено договори з ТОВ "ЛІМАР ГРУП" №63 від 19.11.2019 "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK 7 20-30", ТОВ "ВАРМЕЙН" №20/11/19 від 20.11.2019 "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK 7 20-30" , ТОВ "ЛИЛЕЯ" №111 від 17.11.2019 на придбання добрив "Сульфат амонію гранульований", ТОВ "ВЕРИСИМО" укладено договір №119 від 19.11.2019 на придбання добрив "Добриво азотно-фосфорне-калійне NPK 7 20-30", ТОВ "СЕЙМАН" №ДГ-0000071 від 19.03.2019 на поставку аміачної селітри.

На переконання відповідача, про нереальність виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами свідчать такі обставини: відсутність у контрагентів необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для виконання зобов`язань щодо поставки мінеральних добрив позивачу; невідповідність виду діяльності; відсутність в податковому обліку цих контрагентів операцій з придбання мінеральних добрив за попередній час в необхідному обсязі та кількості, які в наданих позивачем документах вказані предметом поставки на його користь; відсутність в контрагентів позивача економічно-обґрунтованої мети здійснювати самостійне постачання предмету поставки всупереч умовам укладених правочинів; неможливість здійснення об`єктів поставки та відсутності всіх необхідних дозвільних документів та транспортування небезпечного вантажу, якими є мінеральні добрива; необачність позивача при виборі контрагентів; відсутність належного підтвердження умов зберігання мінеральних добрив.

Позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що аргументи податкового органу зводяться лише до того, що його постачальники, ймовірно, порушували податкове законодавство, однак вказане не дає дійти висновку, що порушення податкового законодавства постачальниками (навіть коли таке мало місце), тягне за собою не факт нереальності операцій, а необхідність індивідуальної відповідальності цих постачальників. Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Як відзначив позивач, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суди констатували, що на підтвердження реалізації вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, договори на перевезення; платіжні доручення про перерахунок коштів за поставлений товар досліджуючи вказані документи, колегія суддів зазначає, що вони складені належним чином та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, відповідач посилається на податкову інформацію по контрагентам.

У свою чергу, згадані доводи розглянуті судами попередніх інстанцій та касаційний суд не може не погодитись, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Отже, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних.

До/під час проведення перевірки позивача не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача, не було також звернень до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

В акті податковим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, а висновки про господарську діяльність контрагентів та його контрагентів-постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Суди врахували, що в акті перевірки позивача не відображена інформація про проведення податкової перевірки контрагента - постачальника, а інформація, висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача, не може бути використана в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.

В обґрунтування нереальності господарських операцій відповідач вказував під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційні скарзі, що у контрагентів постачальника позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси.

На такі доводи Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Указана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентом. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Фактично доводи касаційної скарги у цій справі зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Переглядаючи судові рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з`ясував, що висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №120/9359/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду