Постанова

від 08.06.2022 по справі 819/1080/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 819/1080/14-а

адміністративне провадження № К/9901/67860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (суддя Осташ А.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2018 року (головуючий суддя Макарик В.Я., судді: Глушко І.В., Коваль Р.Й.) у справі №819/1080/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» до Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із позовом до Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2013 року №0001832200, №0001892200 та №0001802200.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами, допущені технічні помилки під час заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, жодним чином не впливають на суми, які заявлені, згідно декларації до бюджетного відшкодування. Вважає, що заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 28243 грн, завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1684513 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року з податку на додану вартість на суму 2255729 грн документально та нормативно не підтверджуються.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2013 року №0001832200 форми "В1", №0001892200 форми "Р" та №0001802200 форми "В4".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами. Суди зазначили, що допущені технічні помилки під час заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, жодним чином не впливають на суми, які заявлені, згідно декларації до бюджетного відшкодування. Заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 28243 грн, завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1684513 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року з податку на додану вартість на суму 2255729 грн документально та нормативно не підтверджуються.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що позивачем не надано розрахунку формування витрат на виробництво однієї тони цукрового буряка, тоді як спірний податковий кредит формувався протягом 2012 року за рахунок витрат, пов`язаних з підготовкою ґрунту для посіву цукрового буряка (оранка, дискування, культивація), закупкою насіння цукрового буряка та посівом, послугами переробки цукрового буряка, придбанням та внесенням мінеральних добрив, придбанням та обробленням засобами захисту рослин. Позивачем в розрахунку не зазначено про загальну кількість зібраного цукрового буряка (валовий збір), його цукристість, кількість переданого на переробку цукрового буряка, не відображено вихід з однієї метричної тони цукрового буряка готової продукції (цукру, патоки та жому), що дало б змогу перевірити правильність формування коефіцієнту, за допомогою якого здійснено коригування. Зазначає про наявність розбіжностей між даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, даними паперових податкових накладних та бухгалтерських довідок, які складно при коригуванні податкового кредиту позивача.

У відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов`язань за травень, червень та липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 8 жовтня 2013 року №264/22-30834410 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2013 року № 0001832200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1684523 грн; № 0001892200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 42365 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 28243 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14122 грн; № 0001802200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2255729.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту 2.4 розділу IV наказу Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року №1340 «Про затвердження форми Реєстру і виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492.

Позивачем по операціях із постачання цукру та патоки у митному режимі експорту, в графу 5 - реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень-липень 2013 року не проставлено відмітку (БОПНП, або БОРКП) - бухгалтерська довідка, яка складається у випадку коригування податкової накладної паперової чи коригування розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної, в результаті чого встановлено: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 28243 грн, завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 684 513 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року з податку на додану вартість на суму 2 255 729 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, останні залишені без змін, а скарги залишені без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариством здійснювалися господарські операції з відповідними контрагентами щодо поставки продукції.

Суди приймаючи рішення, висновувалися на фактичному здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентам. Суди дійшли висновку, що первинні документи в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію, а відтак є підставою для включення даних за такими господарськими операціями до податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дана адміністративна справа була зупинена у суді першої інстанції до вирішення адміністративної справи №819/2323/13-а, предметом оскарження якої були податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року №0000182200 форми «В4» та №0000192200 форми «Р», які прийняті на підставі акта перевірки від 17 червня 2013 року №385/22-30834410. Перевірка проводилась з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 1 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року. Тернопільським окружним адміністративним судом по адміністративній справі №819/2323/13-а прийнято постанову, якою вказані податкові повідомлення-рішення скасовано. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року залишено без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв`язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами. При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутністю факту придбання товару/послуг.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Водночас, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у постачальників товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Податковий орган доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за правилами якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2018 року у справі №819/1080/14-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва