Ухвала

від 05.06.2022 по справі 947/30120/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/30120/21

Провадження № 2-к/947/1/22

УХВАЛА

06.06.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» про наданнядозволунапримусове виконаннярішенняСпеціалізованогоміжрайонного економічногосудумістаАлмати від08.04.2021рокупосправі №7527-21-00-2/1587 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН» про стягнення заборгованості та неустойки,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» про наданнядозволунапримусове виконаннярішенняСпеціалізованогоміжрайонного економічногосудумістаАлмати від08.04.2021рокупосправі №7527-21-00-2/1587 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН» про стягнення заборгованості та неустойки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним клопотанням було розподілено судді Калініченко Л.В.

Згідно зі ст. 464 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

З поданих до суду документів та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН», зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 42930725, місцезнаходження: м. Одеса, пр. Небесної Сотні, 4/7.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що справа з приводу вирішення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду підсудна Київському районному суду міста Одеси, згідно із ч.1ст.464 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 467 ЦПК України, про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п`ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

На виконання вказаних положень ЦПК України, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2021 року прийнято до розгляду вказане клопотання, про надходження якого письмово повідомлено боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН» та запропоновано боржнику у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Копія вказаної ухвали суду була судом двічі скерована на адресу зареєстрованого місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН», а саме: м. Одеса, пр. Небесної Сотні, 4/7, однак повернута до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Частиною 2 статті 467 ЦПК України передбачено, що після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

Приймаючи викладене та те, що боржником за адресою місця знаходження поштова кореспонденція не отримується, судом здійснені усі можливі дії для сповіщення боржника про надходження до суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати від 08.04.2021 року по справі №7527-21-00-2/1587, судом 21.12.2021 року було постановлено ухвалу суду про призначення вказаного клопотання до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання призначене на 06.06.2022 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч.5 ст. 467 ЦПК України, неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд зазначеного клопотання у відкритому судовому засіданні 06.06.2022 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Дослідивши подані до суду документи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати Казахстан від 08.04.2021 року по справі №7527-21-00-2/1587 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН» про стягнення заборгованості та неустойки, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «НІКО ДІСТРИБ`ЮШН» на користь ТОВ «Сачико-Олжа Продактс» суму заборгованості в розмірі 9522 975 (девять мільйонів п`ятсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) тенге, неустойку в сумі 476148,75 (чотириста сімдесят шість тисяч сорок вісім) тенге (сімдесят п`ять) тенге, і державне мито в сумі 299974 (дві дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) тенге, а також представницькі витрати в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) тенге. Рішення набрало законної сили 13.05.2021 року.

Переклад рішення виконано агентством перекладів ТОВ «WORLD-Translate», посвідчений нотаріусом міста Алмати Абданбековим Е.М., зареєстровано в реєстрі за №3893.

Відповідно дост.13 Закону України "Про міжнародне приватне право",документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 81Закону України«Про міжнароднеприватне право»передбачено,що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Статтею 82 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що визнання та виконання рішень, визначених устатті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Судовим порядком розгляду клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) в контексті ст. 82 згаданого вище Закону України розуміється порядок провадження в цивільних справах, встановлений статтями 462-470 Глави 1 «Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню»Розділу 9 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідност. 462 Цивільного процесуального кодексу Українирішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Статтею 465 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено порядок подання клопотання про дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду. Зокрема, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном (ЗУ від 10.11.1994 року № 240/94-ВР).

Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР ратифіковано із застереженнями Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 22.01.1993 року).

Так, на підставі п. «а» ч. 1 ст. 51 Конвенції 1993 (Визнання і виконання рішень) кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, установ юстиції по цивільних і сімейних справах.

За ч. 1 ст. 52 Конвенції 1993 (Визнання рішень, що не підлягають примусовому виконанню) винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін і, що вступили в законну силу рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо: а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу; б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.

Статтею 53 Конвенції передбачено, що клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню.

До клопотання додаються:

а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення;

б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;

в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;

г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.

Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.

Статтею 54 Конвенції визначено порядок визнання і примусового виконання рішень, відповідно до якого клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.

Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання.

Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.

Згідно зі статтею 55 Конвенції, у визнанні передбачених статтею 52 рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо:

а) відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення, воно не набуло законної сили або не підлягає виконанню, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набуття законної сили;

б) відповідач не прийняв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;

в) у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і по тій же підставі на території Договірної Сторони, де повинно бути визнане і виконане рішення, було вже раніше винесене рішення, що вступило в законну силу, або мається визнане рішення суду третьої держави, або якщо установою цієї Договірної Сторони було раніше порушено провадження по даній справі;

г) відповідно до положень цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути визнане і виконане, справа відноситься до виняткової компетенції її установи;

д) відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності;

е) минув термін давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.

Заявником до поданого клопотання не додано документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності, приймаючи, що у відповідності до ч.1 ст. 20 Конвенції, якщо в частинах II-V цього розділу не встановлено інше, позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.

Заявником не надано доказів на підтвердження наявності представництв, філії чи будь-яких інших органів управління ТОВ «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН», на території м. Алмати.

Досліджуючи подане до суду клопотання, судом також встановлено, що заявником не надано належного документа, з якого випливає, що відповідач ТОВ «НІКО ДИСТРИБ`ЮШН», проти якого було винесене рішення, яка не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд.

Заявником надано до клопотання письмові повідомлення-виклики Спеціалізованогоміжрайонного економічногосуду містаАлмати спрямовані до відповідача, однак не приймаються судом в якості належних доказів повідомлення відповідача, оскільки жодним чином не підтверджують їх отримання відповідачем чи відмову відповідача від отримання.

Разом з тим, судом приймається, що у відповідності до ч.1 ст.4 вказаної Конвенції, установи юстиції Договірних Сторін надають правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах відповідно до положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, договірні сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, а також шляхом вручення документів.

Статтею 9 Конвенції визначено виклик свідків, потерпілих, цивільних позивачів, цивільних відповідачів, їхніх представників, експертів.

При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин (ст.5).

Доказів на підтвердження того, що відповідач по справі №7527-21-00-2/1587 повідомлявся в порядку передбаченому Конвенцією та є належним чином повідомленим, до суду не надано.

Також до клопотання заявником не надано до суду доказів на підтвердження того, що запитуване рішення суду не виконувалось на території Казахстану.

Приймаючи вищевикладене, суд вважає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» про наданнядозволу напримусове виконаннярішення Спеціалізованогоміжрайонного економічногосуду містаАлмати від08.04.2021року посправі №7527-21-00-2/1587, не підлягаючим задоволенню.

Керуючисьст. 55, 442, 462-470 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сачико-Олжа Продактс» про наданнядозволу напримусове виконаннярішення Спеціалізованогоміжрайонного економічногосуду містаАлмати від08.04.2021року посправі №7527-21-00-2/1587 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 09.06.2022 року.

Головуючий Калініченко Л. В.