Постанова

від 08.06.2022 по справі 557/1832/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року

м. Рівне

Справа № 557/1832/19

Провадження № 22-ц/4815/46/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Боймиструка С.В.,

суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Ковальчук Л. В.,

учасники справи: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Надія", ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості в розмірі 241 410 грн. 22 коп., яка виникла внаслідок порушення позичальником умов договорів позики від 01.12.2017, 20.12.2017, 02.02.2018, 15.02.2018, 11.10.2018 укладених між Позивачем та Фермерським господарством "Надія", які були забезпечені договорами поруки від 01.12.2017, 20.12.2017, 02.02.2018, 15.02.2018, 11.10.2018, укладеними між Позивачем та ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 01.12.2017, 20.12.2017, 02.02.2018, 15.02.2018, 11.10.2018, між ОСОБА_2 та ФГ «Надія» було укладено договори згідно яких Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 19 200 грн. 00 коп., 23 069 грн. коп., 28 510 грн. 00 коп., 223 000 грн. 00 коп., 11 560 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

З метою забезпечення виконання зобов`язань було укладено Договори поруки від 01.12.2017, 20.12.2017, 02.02.2018, 11.10.2018, 15.02.2018 за якими поручителем виступає ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що сторони передбачили пунктами 3.1. вищевказаних договорів позики, що у випадку неповернення зазначеної в п. І суми позики в зазначений у п.2.2 строк Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми позики за кожний день прострочення до дня її повернення Позикодавцю.

Зазначає, що станом на день подачі позову, відповідачі ухиляються від сплати заборгованості, у зв`язку чим виникла заборгованість за період з 06.03.2019 по 11.11.2019 у розмірі 241410, 22 грн., що складається із: 6299,19 грн. - сума 3% річних, 5190,76 - сума інфляційних втрат, 229920,27 - сума штрафу.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «Надія» та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 грошові кошти - суму інфляційних втрат, в розмірі 5 190 (п`ять тисяч сто дев`яносто) грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Фермерського господарства "Надія" та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі - сплачену суму судового збору в розмірі 51 (п`ятдесят одна) грн. 91 коп.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення норм матеріального права та неповне з`ясування обставин.

Вказує, що не погоджується з висновком суду про те, що стягнення 3% річних суперечить положенням укладених між сторонами договорів, у яких вони погодили штрафну санкцію у вигляді 0,3% від суми позики за кожен день прострочення до її повернення позикодавцю, оскільки 3% річних та штраф за своєю правовою природою є різними видами відповідальності. Підписанням договору позики позичальник добровільно погодився на умови договорів та зобов`язався сплачувати неустойку у розмірі 0,3% від суми позики за кожен день прострочення до дня її повернення позикодавцю.

Також, ОСОБА_2 не погоджується із висновком суду першої інстанції про пропуск позовної давності в частині щодо стягнення штрафу. Звернення до суду з позовом у справі №557/452/19 у березні 2019 року є підставою для переривання позовної давності, а тому звернення 22.11.2019 року з позовом про стягнення коштів у даній справі не може свідчити про пропуск позовної давності.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_3 та ФГ «Надія» адвокат Демчук В.Г. вважає рішення суду законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення місцевого суду в частині стягнення інфляційних втрат не оскаржується, тому не є предметом перегляду в даному апеляційному провадженні.

Судом встановлено, що 01 грудня 2017 року між ОСОБА_2 (надалі - Позикодавець) та Фермерським господарством «Надія» (надалі - Позичальник) було укладеного договір позики (надалі - Договір від 01.12.17), згідно п.1.1. якого Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору від 01.12.17 р. передбачено, що Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 05.12.2017 року. Повернення зазначеної в договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника протягом двох місяців по частинам (в розстрочку), але не пізніше 15.01.2018 р. Сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Відповідно до п. 3.3. Договору від 01.12.17 р. в забезпечення виконання зобов`язань за даним договором додатково укладається договір поруки.

01 грудня 2017 року між ОСОБА_3 (надалі - Поручитель) та ОСОБА_2 (надалі - Кредитор) було укладеного Договір поруки, відповідно до п. І якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фермерським господарством «Надія», код ЄДРПОУ 32923030 (надалі - Боржник), свого обов`язку за договором позики, укладеним між Кредитором і Боржником О 1.12.2017 р. Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов`язання Боржником.

В разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків (п.2 договору поруки від 01.12.17 р.).

20 грудня 2017 року між Позикодавцем та Позичальником було укладеного договір позики (надалі - Договір від 20.12.17), згідно п.1.1. якого Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 23 069 (двадцять три тисячі шістдесят дев`ять) грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору від 20.12.17 р. передбачено, що Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 15.01.2018 року. Повернення зазначеної в договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника протягом місяця по частинам (в розстрочку), але не пізніше 15.02.2018 р. Сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Відповідно до п. 3.3. Договору від 20.12.17 р. в забезпечення виконання зобов`язань за даним договором додатково укладається договір поруки.

20 грудня 2017 року між Поручителем та Кредитором було укладеного Договір поруки, відповідно до п.1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фермерським господарством «Надія», код ЄДРПОУ 32923030, свого обов`язку за договором позики, укладеним між Кредитором і Боржником 20.12.2017 р. Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов`язання Боржником.

В разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків, п.2 договору поруки від 20.12.17.

02 лютого 2018 року між Позикодавцем та Фермерським господарством «Надія» було укладеного договір позики (надалі - Договір від 02.02.18), згідно п.1.1. якого Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 28 510 (двадцять вісім тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору від 02.02.18 р. передбачено, що Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 03.02.2018 року. Повернення зазначеної в договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника протягом місяця по частинам (в розстрочку), але не пізніше 10.03.2018 р. Сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Відповідно до п. 3.3. Договору від 02.02.18 р. в забезпечення виконання зобов`язань за даним договором додатково укладається договір поруки.

02 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Кредитор) було укладеного Договір поруки, відповідно до п.1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фермерським господарством «Надія», код ЄДРПОУ 32923030 (надалі - Боржник), свого обов`язку за договором позики, укладеним між Кредитором і Боржником 02.02.2018 р. Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов`язання Боржником.

В разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків, п.2 договору поруки від 02.02.18.

15 лютого 2018 року між ОСОБА_2 (надалі - Позикодавець) та Фермерським господарством «Надія» (надалі - Позичальник) було укладеного договір позики (надалі - Договір від 15.02.18 р.), згідно п.1.1. якого Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 11 560 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору від 15.02.18 р. передбачено, що Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 10.05.2018 року. Повернення зазначеної в договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника протягом 90 днів по частинам (в розстрочку), але не пізніше 10.05.2018 р. Сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Відповідно до п. З.З. Договору від 15.02.18 р. в забезпечення виконання зобов`язань за даним договором додатково укладається договір поруки.

15 лютого 2018 року між ОСОБА_3 (Поручителем) та ОСОБА_2 (Кредитор) було укладеного Договір поруки, відповідно до п. І якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фермерським господарством «Надія», код ЄДРПОУ 32923030 (надалі - Боржник), свого обов`язку за договором позики, укладеним між Кредитором і Боржником 15.02.2018 р. Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов`язання Боржником.

В разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків (п.2 договору поруки від 15.02.18 р.).

11 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 (Позикодавцем) та Фермерським господарством «Надія» (Позичальником) було укладеного договір позики (надалі - Договір від 11.10.18 р.), згідно п.1.1. якого Позикодавець передає Позичальникові безпроцентну позику на суму 223 000 (двісті двадцять три тисячі) грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору від 11.10.18 р. передбачено, що Позикодавець зобов`язаний передати Позичальникові або перерахувати на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк до 11.10.2018 року. Повернення зазначеної в договорі суми позики може відбуватися за бажанням Позичальника протягом 14 днів по частинам (в розстрочку), але не пізніше 21.11.2018 р. Сума безпроцентної позики може бути повернута Позичальником достроково.

Відповідно до п. 3.3 Договору від 11.10.18 р. в забезпечення виконання зобов`язань за даним договором додатково укладається договір поруки.

11 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 (надалі - Поручитель) та ОСОБА_2 (надалі - Кредитор) було укладеного Договір поруки, відповідно до п. І якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фермерським господарством «Надія», код ЄДРПОУ 32923030 (надалі - Боржник), свого обов`язку за договором позики, укладеним між Кредитором і Боржником 11.10.2018 р. Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов`язання Боржником.

Сторони передбачили, що в разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків (п.2 договору поруки від 11.10.18 р.).

Судом встановлено, що на підтвердження виконання зобов`язання за договорами позики від 01.12.2017, 20.12.2017, 02.02.2018, 15.02.2018, 11.10.2018 року ОСОБА_3 - керівник ФГ «Надія» підписував розписку у присутності свідка ОСОБА_4 , якими підтверджував отримання коштів в якості позики ( а.с. 103, 104, 105, 106, 107).

Грошові кошти в сумі 19 200,00 грн. були передані ОСОБА_3 01.12.2017.

Грошові кошти в сумі 23 069,00 грн. були передані ОСОБА_3 20.12.2017.

Грошові кошти в сумі 28 510,00 грн. були передані ОСОБА_3 02.02.2018.

Грошові кошти в сумі 11 560,00 грн. були передані ОСОБА_3 15.02.2018.

Грошові кошти в сумі 223 000,00 грн. були передані ОСОБА_3 11.10.2018.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 12 травня 2020 року, (за період по 05.03.2019 року включно) стягнуто з Фермерського господарства "Надія" та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договорами позики в розмірі 488 547 (чотириста вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 15 коп. та судові витрати по справі - сплачену суму судового збору в розмірі 4885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 47 коп.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 12 травня 2020 року скасовано в частині стягнення 3% річних в сумі 4438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 49 коп.

Згідно постанови державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавче провадження, за виконавчим листом №557/452/19 від 12 травня 2020 року закінчено відповідно до п. 9 ст. ЗУ «Про виконавче провадження».

Як вбачається з наданого ОСОБА_2 в даній справі розрахунку заборгованість (за період з 06.03.2019 по 11.11.2019) становить 241410, 22 грн., що складається із: 6299,19 грн. - сума 3% річних, 5190,76 - сума інфляційних втрат, 229920,27 - сума штрафу.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Частиною першою статті 546 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законодавець розмежовує плату за правомірне користування чужими коштами згідно ст. 1048 ЦК України, плату за прострочення виконання грошового зобов`язання (неправомірне користування чужими коштами) у формі нарахування процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3 відсотків, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окремо законодавець надає можливість забезпечити виконання зобов`язання неустойкою (штраф,пеня), розмір якої сторони можуть визначити у договорі за умови, якщо предметом неустойки є грошова сума.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року по справі №311/1684/16-ц вказує, що відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання та може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки. Беручи до уваги подібність правової природи статті 549 ЦК України (щодо сплати пені) та статті 625 ЦК України, передбачена цими статтями відповідальність може застосовуватись незалежно одна від одної. Чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов`язань. При цьому нарахування та стягнення неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (стаття 549 ЦК України) є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, передбачених законом за порушення зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до наявних у справі договорів позики вбачається, що сторони передбачили пунктами 3.1. договорів, що у випадку неповернення зазначеної в п. 1 суми позики в зазначений у п.2.2 строк Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми позики за кожний день прострочення до дня її повернення Позикодавцю.

Таким чином сторони узгодили розмір неустойки, який боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому позивачем було правомірно нараховано 3 % річних за період прострочення боржником виконання зобов`язань, тобто позадоговірне (неправомірне) користування чужими коштами, які підлягають стягненню в силу закону.

Слід вказати про неможливість застосування правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у справі №202/4494/16-ц через відмінності фактичних обставин справи та застосованих нормах матеріального права.

У правовідносинах, які виникли між ОСОБА_2 та відповідачами, кредитор на власний розсуд не змінював умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, оскільки не було факту прострочення повернення чергової частини позики та вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася. Наявний факт повного невиконання договорів, а не прострочення сплати чергової частини. Крім того, станом на дату звернення до суду з позовом про стягнення основної суми позики, термін повернення коштів також сплив по усіх договорах позики, що свідчить про те, що пред`явлення первісного позову не було достроковим.

Оскільки не змінювались умови основного зобов`язання, яке залишалось не виконаним на час звернення до суду в даній справі, то і порука, як його забезпечення, не є припиненою.

При вирішенні питання про застосування строків позовної давності слід враховувати наступне.

Статтею 264 ЦК України, регулюється переривання перебігу позовної давності. Перебіг позовної давно переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Звернення ОСОБА_2 до суду з позовом у справі №557/452/19 у березні 2019 року є підставою для переривання річної позовної давності, щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

3 позовом про стягнення коштів у справі №557/1832/19 позивач звернувся 22.11.2019 р., що не може свідчити про пропуск спеціальної позовної давності.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до часткового скасування з ухваленням нового рішення відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати в виді сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги, з урахуванням частини вже стягнутої місцевим судом (2414,1-51,91 + 3621) підлягають стягненню з відповідачів в рівних долях (5983,19 : 2) по 2991,6 грн. з кожного .

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року скасувати в частині відмови в позові про стягнення трьох відсотків річних та штрафу і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог ОСОБА_2 .

Стягнути з Фермерського господарства "Надія" та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 236219,46 грн., що включають в себе 6299 гривень 19 копійок три відсотки річних від простроченої суми, 229920 гривень 27 копійок штрафу.

Стягнути з Фермерського господарства "Надія" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі - сплачену суму судового збору в розмірі (2414-51,91 + 3621) грн. в рівних долях по 2991,6 грн. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 червня 2022 року.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.