Ухвала

від 08.06.2022 по справі 308/7040/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7040/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПБМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, про припинення трудових відносин та внесення змін до відомостей про юридичну особу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ПБМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, в якому просить суд:

-припинити трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «ПБМ» на посаді генерального директора товариства;

-зобов`язати державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Ужгородської міської ради внести відповідний запис про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «ПБМ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Також, гідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі №911/719/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 по справі №145/166/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 19, п. 1 ч. 1 ст.186, ст.ст. 258, 260, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПБМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, про припинення трудових відносин та внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Роз`яснити позивачу його права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Суддя Олена ГОЛЯНА