Постанова

від 03.11.2022 по справі 308/7040/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/7040/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 листопада 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого:судді Джуги С.Д.

суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року у складі судді Голяни О.В. про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі вдалу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, про припинення трудових відносин та внесення відомостей про юридичну особу , -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ПБМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, в якому просив суд:припинити трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «ПБМ» на посаді генерального директора товариства;зобов`язати державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Ужгородської міської ради внести відповідний запис про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «ПБМ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за вищеназваним позовом з підстави, передбаченої ст. 186 ч. 1 п. 1 ЦПК України, оскільки справу належить розглядати за правилами господарського судочинства, та роз`яснено позивачу його права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати дану ухвалу та направити справу для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково виходив із корпоративного характеру спірних правовідносин, із необхідності застосування до них положень ст. 99 ЦК України, норм ГК України та, відповідно, з необхідності вирішення спору в порядку господарського судочинства, і не врахував, що він звернувся до суду в порядку захисту своїх трудових прав, а саме права на розірвання безстрокового трудового контракту з ініціативи працівника.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Апелянт надіслав суду письмову заяву в якій просив розглянути справу у його відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 розглянута у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ПБМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, в якому просив суд: припинити трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «ПБМ» на посаді генерального директора товариства; зобов`язати державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Ужгородської міської ради внести відповідний запис про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «ПБМ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позов мотивовано тим, що 29.05.2003 року ним був укладений безстроковий трудовий договір з ТОВ «ПБМ» на виконання роботи на посаді генерального директора на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 29.05.2003 року по сумісництву. Засновниками ТОВ «ПБМ» є ТОВ «КОРНЕЛЬ ФІН ГМБХ», розмір частки 90 %, місце знаходження: м. Мюнхен, Францисскштрассе, 16 та громадянин України ОСОБА_2 , розмір частки10% . У вересні 2021 року та повторно у квітні 2022 року він звертався до учасників товариства із заявою про скликання зборів товариства та запропонував до порядку денного поставити питання про звільнення його з посади на підставі поданої ним заяви та про призначення нового керівника товариства. Однак, учасники товариства його заяви проігнорували.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 09 червня 2022 у відкритті провадження в справі відмовлено з підстави, передбаченої ст. 186 ч. 1 п. 1 ЦПК України, оскільки спір підвідомчий господарському суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання про припинення повноважень позивача як генерального директора господарського товариства повинні вирішуватися в контексті корпоративних правовідносин в порядку господарського судочинства.

З такими висновками суду повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні (ст. 38 ч. 1 КЗпП України).

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 ч. 1 ГК України).

Статтею 99 ЦК України встановлені правила, відповідно до яких:загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад ;виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб ;повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень; назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо (ч. 4).

За приписами ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ч. 1).

ГПК України передбачає, що:

право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;

юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ч.ч. 1, 2);

до юрисдикції господарських судів відносяться справиу спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (ст. 20 ч. 1 п. 3);

сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ст. 45 ч. 1).

Отже, як позивачами, так і відповідачами у спорах, на які поширюється юрисдикція господарських судів, можуть бути в тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями (якщо законом прямо не передбачено винятку з цього правила), а визначений у ст. 20 ГПК України перелік справ (спорів), які належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним.

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України констатував, що: управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України);

у товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього; у ст. 99 ЦК України визначені засадничі положення щодо порядку утворення, діяльності, назви цього органу, його компетенції, способу усунення від виконання обов`язків осіб, які належать до його складу;

за приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання; корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків;

підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору;

усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків (ч. 3 ст. 99 ЦК України) за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України; саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права;

реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством; такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним;

необхідність частини 3 статті 99 ЦК України зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління; за природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень;

така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Ґрунтуючись на такій природі правовідносин, що виникають між господарським товариством та керівником або членом його виконавчого органу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19 сформулювала правові висновки, відповідно до яких:

здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до ст. 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України;

при розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

У постанові від 11.08.2021 (справа № 404/1255/21) Верховний Суд у справі за позовом директора приватного підприємства до цього підприємства про визнання припиненими трудових відносин із підстави, передбаченої ст. 38 ч. 1 КЗпП України, в аналогічній до справи, що розглядається, ситуації, коли директор приватного підприємства подав засновникам підприємства заяву про звільнення за власним бажанням, яка не була розглянута, посилаючись, серед іншого, на правові позиції, сформульовані Конституційним Судом України у Рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, виходив із того, що такий спір належить розглядати за правилами господарського, а не цивільного судочинства та вказав:

припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України;

саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права;

припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності;

зміст положень частини 3 статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав;

встановивши, що позивач перебував на посаді директора у підприємстві та був членом виконавчого органу підприємства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства також викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі №911/719/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 по справі №145/166/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними і підвідомчі господарському суду, та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за поданим позовом.

Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2022 року.

Головуючий:

Судді