Постанова

від 07.06.2022 по справі 394/823/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2022 року м. Кропивницький

справа № 394/823/21

провадження № 22-ц/4809/565/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Партоліної І.П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2021 року замінено первісного відповідача Новоархангельську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області на належного відповідача - Опорний заклад освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф.Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що працює вчителем початкових класів Свердликівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Опорного закладу освіти «Торговицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради.

02.11.2021 адміністрацією закладу її було повідомлено про те, що на період дії карантину встановленого КМУ з 08.11.2021 для працівників закладів освіти щеплення від СОVID-19 є оболв?язковим.

Зазначала, що відповідно до наказу № 233-к/тр від 09.11.2021 виданого Опорним закладом освіти «Торговицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Є.Ф.Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області її відсторонено від роботи вчителя початкових класів Свердликівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Опорного закладу освіти «Торговицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Є.Ф.Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області з 09.11.2021 без збереження заробітної плати.

Позивач вважає, що даний наказ виданий з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки вона не порушувала законодавства про працю, яке б стало підставою для відсторонення, оскільки це не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а відсторонення від роботи здійснено відповідачем незаконно.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати наказ № 233-к/тр від 09.11.2021 Опорного закладу освіти «Торговицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Є.Ф.Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи незаконним та скасувати його; допустити її до виконання посадових обов`язків вчителя початкових класів Свердликівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Опорного закладу освіти «Торговицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Є.Ф.Маланюка» Новоархангельської селищної ради; стягнути із відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2021 по день ухвалення рішення та понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 233-к/тр від 09 листопада 2021 року Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Зобов`язано Опорний заклад освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків вчителя початкових класів Свердликівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.

Стягнуто із Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по день винесення рішення у розмірі 38359 грн. 29 коп. з утриманням з даної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто із Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 грн.00 коп. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп.

Стягнуто із Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. 00 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, Опорний заклад освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема представник відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначав, що Директором ОЗО «Торговицький ЗЗСО І-ІІ ступенів імені Є.Ф.Маланюка було повідомлено вчителя початкових класів ОСОБА_1 листом від 02.11.2021 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», відповідно до якого їй доведено до відома обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 для працівників школи з 08 листопада 2021 року, з проханням надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Цим же листом було попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати за відсутності вищезазначених документів. Зі змістом вказаного повідомлення ОСОБА_1 ознайомилась про що свідчить її підпис.

Вважає, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено з дотриманням вимог законодавства, оскільки нею не було надано відомостей про отримання профілактичного щеплення проти СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення.

Вказує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 4086 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Мельник О.О. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначала, що позивач не може бути позбавлена права на працю, її права гарантовані Конституцією України не можуть бути обмежені, позивач повинна бути допущена до виконання свої посадових обов`язків на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року.

Крім того, на час введення режиму воєнного стану на території України МОЗ зупинило дію свого наказу «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153.

Зауважила, що за відмову вакцинуватись від СОVID-19 відсторонення від роботи працівників відповідно до КЗпП України не передбачено.

Представник позивача вказувала, що для підготування відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 понесла відповідні витрати на умовах договору про надання правової допомоги № б/н від 11 листопада 2021 року, попередній розмір таких робіт (послуг, витрат) склав 5000 гривень, які вона просила стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ОСОБА_1 працює вчителем початкових класів Свердликівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про що свідчить запис у тружовій книжці позивача НОМЕР_1 від 21.08.1989.

Листом від 02.11.2021 за підписом директора Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Н.Шевчук повідомлено ОСОБА_1 про те, що з 08 листопада 2021 року для працівників закладів осавіти щеплення від COVID-19 є обов`язковим і відповідно до наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 висловлено прохання надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку закладу охорони здоров`я про абсолютні протипоказання. В разі невиконання вказаних вимог 08 листопада 2021 року позивач буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати.

Зі змістом вказаного повідомлення позивач ознайомлена 02.11.2021, про що свідчить її підпис.

Наказом № 233-к/тр від 09 листопада 2021 року Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_1 відсторонена від роботи вчителя початкових класів Свердликівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області з 09 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати.

Довідкою Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області зазначено розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вересень - листопад 2021 року.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ № 233-к/тр від 09 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки відсторонення працівників в разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб до яких віднесено Законом дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, відбувається тільки у порядку, встановленому Законом, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 дійшов висновку про те, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (стаття 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

При цьому судом встановлено, що наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

В примітці до Переліку № 2153 зазначено, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 15 листопада 2021 року) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовживши дію карантину.

Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Судом встановлено, що на працівників Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області поширюється дія Переліку № 2153.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивачки є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення остання суду не надала.

Отже, позивачка, яка працює у навчальному закладі, підлягає обов`язковій вакцинації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 листом від 02.11.2021 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» було повідомлено про обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, з проханням надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Цим же листом було попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати за відсутності вищезазначених документів. Зі змістом вказаного повідомлення ОСОБА_1 ознайомилась 02.11.2021 (а.с.10).

09 листопада 2021 року був виданий наказ № 223-к/тр, про відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 09 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Отже, позивач мала достатньо часу для надання відомостей про отримання профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення.

Колегія суддів відхиляє доводи позивачки про те, що її відсторонення від роботи суперечить Конституції України та порушує її право на працю з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, держава, встановивши правило про те, що працівники, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників навчального закладу, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Щодо посилання позивачки на порушення її конституційного права на працю слід зазначити, що відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачкою зберігається її робоче місце, а таке обмеження є тимчасовим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 46 КЗпП України правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача, як наслідок, в задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити.

Зазначене суд першої інстанції до уваги не взяв та внаслідок неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання апеляційної скарги відповідачем було сплачено 4086,00 грн судового збору, хоча йому необхідно було сплатити 2724,00 грн. з розрахунку двох позовних вимог: 1) визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи; 2) стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки, ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом була звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору за позовну вимогу про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а інша частина судового збору в розмірі 1 362 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в розмірі переплаченої суми.

Клопотання про повернення судового збору сторона відповідача не заявляла, тому переплачена сума судового збору у розмірі 1362,00 грн. розподілу не підлягає.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо порядку підтвердження оплати правничої допомоги для цілей розподілу судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн. та їх відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_2 надав суду ордер про надання правничої (правової) допомоги від 21.02.2022 та договір про надання правової допомоги від 08.02.2022, в п.3.1 якого визначено розмір гонорару адвоката, який складає 5000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що надані представником відповідача докази є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області задовольнити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Опорного закладу освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн судового збору та 5000 (п?ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Сплачений Опорним закладом освіти «Торговицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Є.Ф. Маланюка» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області судовий збір в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко