Постанова

від 19.06.2006 по справі 12/122-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/122-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19 червня 2006 р.                                                                                Справа № 12/122-06

за позовом прокурора Крижопільського району Вінницької обл. в інтересах держави, Пенсійного фонду України в особі Управління ПФУ у Крижопільському районі (Вінницька обл.., м. Крижопіль, вул.. К. Маркса, 41, ідент. код 20096775)

до   Відкритого акціонерного товариства «Крижопільська автоколона»(Вінницька обл., м. Крижопіль, вул.. Радянська, 101, ідент. код 21731438)

про  стягнення 11888,73 грн.

Суддя                                        М. Кожухар

Секретар судового засідання  Т. Геєчко

Представники:

позивача       - Коваль Н.П. –за дорученням

відповідача   -  Лозовський В.Д. - керівник

прокурора    -   не з'явився

ВСТАНОВИВ:

        Подано позов про стягнення 11888, 73 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафу та пені, що утворилась з січня 2002 р. по лютий 2006 р. і має місце на даний час, у тому рахунку: 456,76 грн. зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, 5140,34 грн. штрафних санкцій та 6291,63 грн. пені.

        Відповідач у відзиві на позов, не даючи конкретної відповіді щодо визнання позовних вимог, стверджував, що у заявленій до стягнення заборгованості є заборгованість, що виникла у 1997-1999 роках і яка підлягає списанню відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та вказує на те, що з погашеної суми заборгованості орган ПФУ нараховує штрафні санкції і пеню.

        З пояснень представників сторін та наданих документів  суд вбачає таке.

        Згідно звітних документів відповідача за період з січня 2002 р. по лютий 2005 р. з урахуванням часткової сплати у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 456,76 грн. В зв'язку з несвоєчасним погашенням зобов'язань зі сплати страхових внесків органом ПФУ прийнято рішення № 110 від 19.08.2005 р. та № 208 від 26.09.2005 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 5140,34 грн. та нарахування пені в сумі 6291,63 грн. Ці рішення відповідач отримав, у встановленому порядку не оскаржив.

         Наведене стверджується звітними документами відповідача, рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з доказами вручення їх відповідачу, виписками банку про надходження коштів на погашення заборгованості відповідача.

         На сплату боргу зі сплати страхових внесків відповідачеві відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надіслано вимогу № Ю-118 від 25.02.2005 р., що стверджується копією вимоги з поштовим повідомленням про вручення її відповідачу.

       Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

        Недоїмка по сплаті внесків виникла, в зв'язку з невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці та Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) про сплату у встановлені строки внесків до ПФУ.

Штрафні санкції застосовано та пеню нараховано відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 вимог Закону № 1058 за порушення строків сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

        З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яким зокрема запроваджено механізм справляння страхових внесків, до яких, виходячи із змісту ст. 1 цього Закону, відносяться платежі, несплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше.

      Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

      Територіальні  органи  Пенсійного  фонду  за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

       У разі    якщо    страхувальник,    який    одержав    вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

          Такі вимогу відповідач отримав.

          Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону № 1058 суми пені  та  штрафів,  передбачених  частинами  дев'ятою  і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

         Ні вимогу, ні рішення органу ПФУ відповідач не оскаржив.

         Разом з тим, при нарахуванні пені позивач припустився помилки, виходячи при її нарахуванні не з дня надходження коштів в погашення боргу відповідача в сумах 10412,5 грн. (надійшла 30.12.2004 р., зарахована –31.01.2005 р.), 526,48 грн. (надійшла 15.06.2005 р., зарахована – 18.07.2005 р.). Представники позивача пояснили такі дії надходженням цих сум не на відповідні рахунки відповідача. Разом з тим, з пояснень представників позивача та облікових карток відповідача вбачається, що ці суми рахувались у переплаті по інших рахунках відповідача. Відповідно до п. 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою ПФ України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зі змінами, внесеними Постановою ПФУ від 05.04.2004 р. № 5-1) суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Такі дії позивачем не вчинені, а відтак зарахування цих коштів пізніше їх надходження з нарахуванням пені за цей період суд вважає помилковим і не приймає рішення позивача № 208 від 26.09.2005 р. в частині нарахування пені на загальну суму 313,28 грн. Судом також взято до уваги, що сума 10412,5 грн. не на той рахунок відповідача надійшла від виконавчої служби, якою реалізовано майно відповідача. Помилковість нарахування цієї пені стверджується також наданими позивачем в судове засідання 19.06.2006 р. розрахунками пені.

         Доводи відповідача щодо того, що до стягнення пред'явлена заборгованість, яка виникла у 1997-1999 роках і підлягає списанню відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не приймаються судом, оскільки до функцій суду не відноситься списання належних сплаті до ПФУ платежів, крім того ці доводи не підтверджені документально.

         З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 456,76 грн. страхових внесків, 5140,34 грн. штрафних санкцій та 5978,35 грн. пені. В задоволенні позову в частині стягнення 313,28 грн. пені слід відмовити.

         Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, 94 ч. 4, 160, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,         

ПОСТАНОВИВ

         Позов задовольнити частково.

        Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства «Крижопільська автоколона»(Вінницька обл., м. Крижопіль, вул. Радянська, 101, ідент. код 21731438, р/р 260086958 в АППБ «Аваль»м. Вінниця, МФОР 302247) на користь Управління Пенсійного фонду України у Крижопільському районі (Вінницька обл., м. Крижопіль, вул.. К. Маркса, 41, ідент. код 20096775) 456,76 грн. страхових внесків, 5140,34 грн. штрафних санкцій та 5978,35 грн. пені.

       Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 313,28 грн. пені.

       Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                                              М. Кожухар

Повний текст постанови суду складено 20.06.2006 р.