Постанова

від 01.06.2022 по справі 361/6097/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/6097/19 Головуючий в суді І інстанції Сердинський В.С.

Провадження № 22-ц/824/929/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Садове товариство «Дружба» про визнання права спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що була дружиною відповідача у період з 05 травня 1984 року по 27 квітня 2007 року.

Станом на день звернення з позовною заявою він прийняв спадщину своєї матері, однак не на все майно, адже вважає, що існує майно, що належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності подружжя.

Позивач вказує, що за час перебування у шлюбі, відповідач набув у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 24216905) Богданівської сільської ради Броварського району, Київської області. При цьому земельну ділянку відповідач належним чином не оформив по сьогоднішній день, оскільки земельній ділянці не присвоєний кадастровий номер та не внесено відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після отримання земельної ділянки у садовому товаристві, вся сім`я спільно будувала дачу.

Позивач заявляє, що дача продана, він не має доступу до будинку, його не впускають на територію, оскільки там живуть невідомі йому люди, та вважає, що недобудоване нерухоме майно, є спільною сумісною власністю його батьків, а у зв`язку зі смертю останньої, її частка у порядку спадкування має належати йому.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідача ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 164 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що за час шлюбу відповідач набув у власність земельну ділянку, на якій подружжя збудувало будинок, в якому проживала вся сім`я, а тому будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, з яких складається будинок є спільним сумісним майном подружжя, які відповідач неправомірно продав третім особам, та у зв`язку з цим порушив його права.

Також вказує на необґрунтованість та завищений розмір витрат відповідача на правничу допомогу, а тому вважає рішення суду про стягнення з нього таких витрат незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містять належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів, викладених в ній, позаяк позивачем не доведено наявність підстав для визнання вказаного об`єкта незавершеного будівництва об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року (а.с.13,15).

Згідно довідки №2829/02-14/230/2016 від 29 листопада 2016 року Броварської міської державної нотаріальної контори, позивач прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00017340226 від 18 листопада 2016 року, відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 в період з 05 травня 1984 року по 27 квітня 2007 року (а.с.17).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 , в 1988 році йому, як працівнику Броварського заводу порошкової металургії імені 60-річчя Радянської України, була виділена земельна ділянка № НОМЕР_2 та було прийнято його в члени Садово-городнього товариства «Дружба». Вказану земельну ділянку він та члени його сім`ї використовували для посадки городніх культур в весняно-осінній період до 2005 року. Земельна ділянка в СТ «Дружба» ніколи не була його приватною власністю. Відповідач добровільно вийшов з членів СТГ «Дружба». На території земельної ділянки знаходився лише побутовий вагончик, для садового інвентаря та необхідних в господарстві речей, з можливістю тимчасового проживання.

Згідно довідки №50 від 04 березня 2020 року, відповідач з 2008 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.78).

Відповідно до листа СТ «Дружба» №27 від 04 липня 2020 року, відповідач не є членом Садівничого товариства «Дружба» та не є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.79).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведеності позивачем належності його батькам, на праві спільної сумісної власності подружжя, об`єкту незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 24216905) Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження будівництва цього об`єкта батьками позивача під час перебування в шлюбі за спільні кошти та спільними силами.

Доводи апеляційної скарги, про те, що за час шлюбу відповідач набув у власність земельну ділянку, на якій подружжя збудувало будинок, в якому проживала вся сім`я, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, твердження апелянта про необґрунтованість та завищення розміру витрат відповідача на правничу допомогу, оцінюються колегією суддів критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката, а відтак ці вимоги відповідача є законними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до ст.389 ЦПК України, оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий: Судді: