Ухвала

від 08.06.2022 по справі 331/1892/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

08.06.2022

Справа № 331/1892/17

Провадження № 1-кп/331/17/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2022 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 звернулась до суду із клопотанням про визнання доказу очевидно недопустимим, в обґрунтування якого зазначила наступне:

- 03.03.2016 року згідно розпорядження № 405 к/тр Запорізького міського голови, обвинувачена ОСОБА_5 була звільнена з посади директора КП "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай"- зазначений факт визнається сторонами.

- 27.09.2016 року до Олександрівського ВП звернувся ОСОБА_6 з заявою про злочин.

- 25.01.2017 внесено відомості до ЄРДР за №12017080020000258.

- 11.11.2016 року ухвалою суду було задоволено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів КП "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай".

- 21.11.2016 р. згідно Протоколу на підставі Ухвали від 11.11.2016 року було тимчасово вилучено, окрім іншого, й АКТ 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року.

14.03.2016 року ухвалою Шевченківського райсуду м. Запоріжжя відкрито провадження по справі №336/1352/16-ц.

- 29.09.2016 року Шевченківським райсудом м. Запоріжжя справи №336/1352/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ЗМР, КП "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай" було ухвалено рішення по справі.

- 11.12.2017 року рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі №336/1352/16-ц скасовано рішення Шевченківського райсуду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року.

- 18.04.2018 року Постановою ВСУ скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі №336/1352/16-ц від 11.12.2017 скасовано, рішення Шевченківського райсуду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року залишено в силі.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року був предметом дослідження під час розгляду Шевченківським райсудом справи №336/1352/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ЗМР, КП "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай".

За наслідками дослідження вказаного доказу, під час розгляду справи№336/1352/16-ц. судом було встановлено:

«Крім того, ні Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року по формі КБ-2в, ні Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 року за формою КБ-3 не містять дати підписання цих документів сторонами за Договором.»

Отже, досліджений доказ Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року не містив зазначення рукописним способом дати «15» грудня 2015 року».

Не зважаючи на це, в матеріалах справи міститься нібито оригінал Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року з рукописним зазначенням дати «15.12.2015 року».

Зважаючи на той факт, що обвинувачена була вже звільнена на час розгляду справи судом та на час проведення досудового слідства та не мала доступу до оригіналів документів, що досліджувались по справі №336/1352/16-ц, та були вилучені 21.11.2016 року й долучені до КП №12017080020000258, а у справі встановлено, що вказаний документ не містив дати підписання, що й покладено в мотивувальну частину рішення по справі №336/1352/16-ц. зазначений доказ не є належним та допустимим, адже не ідентифікується з тим Актом 1. який існував на момент звільнення ОСОБА_5 та який було надано посадовими особами КП "Центральний парк культури та відпочинку "Дубовий гай" для дослідження як доказу у справі №336/1352/16-ц.

Отже, один й той самий нібито оригінал документу містить різну за змістом інформацію. Після дослідження цього доказу судом та до його тимчасового вилучення, невідомими особами було внесено до цього документу недостовірні відомості, в наслідок чого він не може буди доказом по цій справі.

Тобто, документ, що міститься в справі: АКТ 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, який було вилучено при здійсненні кр. пр. №12017080020000258, згідно Протоколу від 21.11.2016 р., на підставі Ухвали суду від 11.11.2016 року не відповідає вимогам ст.ст.85,86 КПК України, та є неналежним та недопустимим доказом, в наслідок чого він в загалі є очевидно недопустимим, та підлягає вилученню з матеріалів справи.

Крім цього, у відповідності до ухвали слідчого судді ОСОБА_7 від 11.11.2016 р. було надано право доступу та подальшого вилучення наступним особам: слідчому СВ Олександрівського ВП Дніпровського ГУНП у Запорізькій області - ОСОБА_8 , та прокурору Запорізької міської прокуратури №1 ОСОБА_9 .

Але, тимчасовий доступ до речей за ухвалою суду від 11.11.2016 року відбувався неуповноваженою на те особою - слідчим ОСОБА_10 . Про вказане порушення свідчить як протокол огляду від 21.11.2016, так і протокол тимчасового доступу.

В порушення статті 100, 104 КПК України, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, вилучені документи не сфотографовані, детально не описані. Перелік документів вказаний у протоколі тимчасового доступу та протоколі огляду не співпадають та не є ідентичними. Вилучення проводилось за відсутності понятих.

Посилаючись на вищенаведеної обставини, адвокат ОСОБА_4 просить суд: визнати недопустимими надані стороною обвинувачення доказ: АКТ 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та вилучити із матеріалів справи вказаний доказ.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 клопотання підтримала.

Прокурор проти клопотання заперечувала, вважала його необґрунтованим.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.11.2016 р., прокурором ОСОБА_9 за участю двох понятих в адмін. будівлі КП «Дубовий Гай» було вилучено АКТ приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2015 року. До протоколу додано опис речей і документів (т.1 а.с.167-169).

Вказана слідча дія здійснювалась на підставі ухвали слідчого судді від 11.11.2016 р. (провадження № 1-кс/331/3683/2016, ЄУН 331/7561/16-к) про тимчасовий доступ до речей та документів. Дозвіл на доступ та вилучення надано прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 (т.1 а.с.166).

Відповідно до ч.-ч.1,3 статті 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

З наведеного вбачається, що вилучення документів в адмін. будівлі КП «Дубовий Гай» було проведено після отримання дозволу судді у передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством спосіб, після перевірки суддею усіх вимог КПК України та викладенням мотивів прийнятого рішення. При цьому, будь-яких порушень КПК України під час розгляду клопотання в судовому засіданні не встановлено. Твердження захисника про те, що документи були вилучені неуповноваженою особою без присутності понятих не відповідають дійсності та спростовується вивченими в судовому засіданні процесуальними документами.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що тимчасовий доступ до речей і документів був проведений згідно із нормами КПК за наявності попереднього дозволу суду.

Посилання захисника на те, що вилучені документи не сфотографовані, детально не описані, а також на розбіжності в переліку, суд до уваги не приймає, оскільки відсутність фото фіксації та неточність в процесуальних документах не є суттєвим порушенням та не тягне за собою визнання доказу очевидно недопустимим.

Щодо преюдиціальності рішення Шевченківського райсуду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року (справа № 336/1352/16-ц; пр.№ 2/336/1254/2016), суд зауважує наступне.

Відповідно до положень ст. 90 КПК рішення національного суду має преюдиціальне значення лише, якщо воно набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Як наслідок, судове рішення має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження, лише у визначених цією статтею випадках. Чинний КПК не містить інших положень, на підставі яких рішення судів інших юрисдикцій могли би бути визнані преюдиціальними в кримінальному процесі, тобто такими, які звільняють суд від необхідності встановлення обставин, які підлягають доказуванню, шляхом дослідження та оцінки всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні.

Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 390/934/13-к.

Вказані обставини будуть проаналізовані судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення на предмет їх допустимості, що неможливо зробити на даній стадії процесу, тому клопотання адвоката ОСОБА_4 про визнання доказу очевидно недопустимим задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 89,370-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимим доказу АКТУ 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий суддя: ОСОБА_1