Постанова

від 31.05.2022 по справі 200/20441/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/480/22 Справа № 200/20441/18 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого гаража, посилаючись на те, що територіальна громада м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власниками земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . За зверненням департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради робочою групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель районної у м.Дніпрі ради було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, про що складено акт від 12 грудня 2018 року №1807, яким встановлено, що земельна ділянка використовується відповідачем для особистих потреб всупереч вимогам ст.ст.125, 126 ЗК України. Земельна ділянка не огороджена парканом, не охороняється, використовується за фактичним розміщенням гаража та нежитлових приміщень. При цьому, відповідач не має будь-яких правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку та на споруди, розташовані на ній. Враховуючи викладене, Дніпровська міська рада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованого гаража та нежитлових приміщень, загальною площею 71,18 кв.м.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року позов Дніпровської міської ради задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого гаража та нежитлових приміщень, загальною площею 71,18 кв.м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року частково задоволено касаційну скаргу Дніпровської міської ради та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 12 вересня 2018 року до Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради надійшла заява ОСОБА_2 , в якій зазначено, що йому на праві власності належить гараж № НОМЕР_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:02:394:0081, розташовані у дворі буд. АДРЕСА_1 . Власником сусіднього гаража НОМЕР_2 споруджено незаконну надбудову у вигляді повноцінного другого поверху та високого даху над ним, яка спирається на опорну стіну між зазначеними гаражами, що є спільним несучим конструктивним елементом обох гаражів. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 просив провести перевірку викладених фактів та вжити відповідні заходи для знесення незаконно споруджених об`єктів.

За вищевказаною заявою Дніпровською міською радою здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На запит директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради Павлова А.Г. від 19 жовтня 2018 року НОМЕР_2/3-1065, листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2018 року НОМЕР_2/1-674 повідомлено, що в акті прийому-передачі дозвільної документації від 27 жовтня 2016 року департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції Дніпропетровської області та реєстрі управління, ведення якого розпочато з 28 жовтня 2016 року, відсутні відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозвіл на виконання будівельних робіт чи декларації про готовність об`єкта до експлуатації) за об`єктом по АДРЕСА_1 .

На запит директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради Павлова А.Г. від 19 жовтня 2018 року НОМЕР_2/3-1064, листом Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 24 жовтня 2018 року №3/15-327 повідомлено, що за даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса: АДРЕСА_1 жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалася, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна або змінена ця адреса, відсутній.

На запит директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради Павлова А.Г. від 19 жовтня 2018 року НОМЕР_2/3-1066, листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25 жовтня 2018 року НОМЕР_2/11-2342 повідомлено, що станом на 24 жовтня 2018 року в інформаційній (автоматизованій) підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м.Дніпропетровська за результатами пошуку за адресою земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами.

За результатами перевірки, 12 грудня 2018 року Виконавчим комітетом Шевченківської районної у м.Дніпрі ради складено акт №1807, в якому зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 для особистих потреб. Ділянка не огороджена парканом, не охороняється, використовується за фактичним розміщенням гаража та нежитлових приміщень. Площа земельної ділянки складає 71,18 кв.м. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою або свідоцтво про право власності чи договір оренди землі, зареєстровані відповідно до закону, - відсутні, що є порушенням ст.ст.125, 126 ЗК України. ОСОБА_1 направлено попередження про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 січня 2021 року №241758638, на підставі договору купівлі-продажу №2032 від 14 травня 2013 року, ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення №№1, 3, 4 (офіс) в житловому будинку літ.А-2 в цоколі - І поверсі, загальною площею 112,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчим комітетом Шевченківської районної у м.Дніпрі ради 12 грудня 2018 року складено акт №1807, яким підтверджено факт використання вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 для особистих потреб. Оскільки розташовані на цій ділянці гараж та нежитлові приміщення не належать на праві власності жодній особі, а відповідач не надав доказів їх введення в експлуатацію в установленому законом порядку, то вони є самочинним будівництвом. Земельна ділянка, на якій розташоване зазначене самочинне будівництво, належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, а наявність самочинних споруд створює перешкоди Дніпровській міській раді в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою, тому дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» ст.12 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.83 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст.125, 126 ЗК України).

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч.1 ст.376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З урахуванням змісту ст.376 ЦК України в поєднанні з положеннями ст.ст.16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі №127/23136/17 (провадження № 61-3382св19).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що не має ніякого відношення до гаражу та нежитлових приміщень, які розташовані на земельній ділянці, площею 71,18 кв.м. в районі буд. АДРЕСА_1 , оскільки гараж з нежитловими приміщеннями не будував, будівельні матеріали не завозив, ніколи його не винаймав та не використовував у своїх потребах.

Так, скасовуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у даній справі, Верховний Суд вказав, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, достовірно не з`ясував, хто саме здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та повинен виконати вимоги Дніпровської міської ради про повернення вказаної земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого гаража та нежитлових приміщень.

Крім того, у своїй постанові від 10 листопада 2021 року по даній справі Верховний Суд наголошував, що в порушення вимог ст.ст.89, 263, 264, 367, 368 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наданий позивачем акт від 12 грудня 2018 року №1807 та не спростував доводів Дніпровської міської ради про те, що вказаним доказом підтверджується факт використання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 для особистих потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем до суду було надано наступні докази:

- копія акта самоврядного контролю №1807 від 12 грудня 2018 року (а.с.8-11);

- копія листа ГАПУ ДПА ДМР від 24 жовтня 2018 року №3/15-327 (а.с.12);

- копія листа ДПА ДМР від 25 жовтня 2018 року №4/11-2342 (а.с.13-14);

- копія листа УДАБК ДМР від 24 жовтня 2018 року №4/1-674 (а.с.15);

- копія попередження від 12 грудня 2018 року (а.с.16-17);

- копія заяви від 11 вересня 2018 року (а.с.18);

- копія договору купівлі-продажу від 09 серпня 2001 року (а.с.19);

- копія державного акту від 29 квітня 2005 року (а.с.20);

- фото об`єктів нерухомого майна (а.с.22-27).

Згідно копії заяви від 11 вересня 2018 року, гр. ОСОБА_2 звернувся до позивача для проведення перевірки викладених ним у даній заяві фактів та прийняття відповідних заходів за для знесення незаконно-споруджених об`єктів, зазначивши при цьому, що йому - ОСОБА_2 на праві приватної власностні належить гараж № НОМЕР_1 та земельна ділянка під зазначеним гаражем, кадастровий номер 1210100000:02:394:0081, розташовані у дворі буд. АДРЕСА_1 . Власником гаражу, що знаходиться поруч із належним йому гаражем та ймовірно має НОМЕР_2, було споруджено незаконну надбудову над гаражем № НОМЕР_2 у вигляді повноцінного другого поверху та високого даху над ним. Посилаючись, зокрема, на те, що зазначена надбудова побудована без будь-яких дозволів та за відсутності його згоди, також відзначив, що власник будинку АДРЕСА_1 , який, як йому відомо, є й власником гаражу № НОМЕР_2 , або є пов`язаними між собою особами. Разом з тим, будь-яких доказів щодо особи, яка збудувала спірний гараж не надав.

Згідно копії Акта №1807 перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель від 12 грудня 2018 року, відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради №34/18 від 14 липня 2004 року «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель» та на виконання листа департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради від 16 листопада 2018 року№5/3-12 проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер відсутній), по фактичному розміщенню нежитлових приміщень та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

У результаті перевірки встановлено, що станом на 12 грудня 2018 року земельна ділянка (кадастровий номер відсутній, копія плану ділянки з публічної кадастрової карти України додається) за адресою: АДРЕСА_1 , використовується гр. ОСОБА_1 для особистих потреб. Ділянка не огороджена парканом, не охороняється, використовується по фактичному розміщенню гаражу та нежитлових приміщень. На момент перевірки, використання гаражу та приміщень для здійснення комерційної діяльності або іншої діяльності, не виявлено. Доступ до земельної ділянки не обмежений. Площа земельної ділянки, по наявним вимірювання у програмному забезпеченні Google, складає 71,18 м?.

Для здійснення перевірки, робоча група по самоврядному контролю за використанням та охороною земель районної у місті ради використовує дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, публічної кадастрової карти України, бази персональних даних «Фіскальний кадастр», в якому міститься інформація щодо належності та використання земельних ділянок на території міста, а також програмне забезпечення Google.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, будь-які дані про займану земельну ділянку - відсутні. Згідно інформації Департаменту по роботі з активами міської ради, наданої в усній формі, договорів оренди на земельну ділянку, з метою розміщення гаражів або нежитлових приміщень за вищезазначеною адресою, у фіскальному кадастрі не зареєстровано. Звернення до міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на займану ділянку - відсутні. Документи, що свідчать про сплату за користування ділянкою, також відсутні.

Таким чином, розміщення гаражу та нежитлових приміщень у дворі буд. АДРЕСА_1 є самочинним.

На теперішній час ділянка використовується при відсутності договору оренди землі, державного акту постійного землекористування, свідоцтва про право власності на земельну ділянку або будь-яких інших правовстановлюючих документів на зайняття земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (або свідоцтво про право власності) чи договір оренди землі, зареєстровані відповідно до закону - відсутні, що є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Дослідивши надані суду докази та враховуючи рекомендації Верховного суду, викладені у постанові від 10 листопада 2021 року по даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що Акт №1807 перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель від 12 грудня 2018 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту використання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 для особистих потреб, оскільки таке твердження позивача ґрунтується, зокрема, на припущеннях гр. ОСОБА_2 , викладених у його заяві від 11 вересня 2018 року, при цьому, відповідні докази щодо особи, яка збудувала спірний гараж, міською радою не були встановлені.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно наданої до суду копії вищевказаного акта, у ньому відсутні особисті підписи осіб, які його склали, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також відсутній особистий підпис ОСОБА_1 , як особи, яка перевірялася. Відмітки щодо відправлення копії акта (у випадку відмови отримання акта) - відсутні. Інших доказів, що ОСОБА_1 було ознайомлено з даним актом та він отримав його копію, позивачем до суду не було надано.

Крім того, у Акті №1807 перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель від 12 грудня 2018 року зазначено, що гр. ОСОБА_1 поштою направлено попередження про необхідність усунення порушення земельного законодавства, однак, матеріали даної справи не містять доказів вручення або отримання ОСОБА_1 такого попередження.

В той же час, при новому розгляді даної справи, враховуючи рекомендації Верховного суду, викладені у постанові від 10 листопада 2021 року, судом апеляційної інстанції були вжиті всі процесуальні заходи в межах ЦПК України на встановлення обставин, хто саме здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та повинен виконати вимоги Дніпровської міської ради про повернення вказаної земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого гаража та нежитлових приміщень.

Проте твердження апелянта, що він не є ані власником, ані користувачем, ані забудовником спірної споруди - позивачем не спростовано.

Так, земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_1 , відповідачеві у власність чи користування не виділялась, що було визнано сторонами.

Право власності на спірну споруду за позивачем не зареєстровано, що підтверджується наведеними вище письмовими доказами.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що саме ОСОБА_1 було здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та використання ним спірної земельної ділянки для особистих потреб Дніпровська міська рада не надала ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції, тоді як, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов помилкового висновку про задоволення даного позову.

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 643, 00 грн підлягають стягненню з позивача на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення - відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова