Постанова

від 07.06.2022 по справі 182/7663/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/289/22 Справа № 182/7663/20 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 182/7663/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Нікопольська районна державна адміністрація, Виконавчий комітет Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, відділ освіти Нікопольської районної державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Рунчевою О.В. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нікопольської районної державної адміністрації, Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані відпустки та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 01.07.1994 року вона працювала на посаді завідуючої Кіровським дитячим садком згідно наказу відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації № 48 від 01.07.1994 року. Наказом № 225к/тр від 25.09.2017 року позивач була звільнена з займаної посади з 25.09.2017 року у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Наказом відділу освіти Нікополської районної державної адміністрації № 228к/тр від 29.09.2017 року позивач знову була прийнята на посаду завідувача КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Колобок» Чистопільської сільської ради з 02.10.2017 року та розпорядженням сільського голови Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.02.2019 року за № 22-К позивача було звільнено з 25.02.2019 року з займаної посади відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Позивач вказує, що при звільнені з нею не було проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено компенсації за невикористані відпустки, всупереч вимог ст. 116 КЗпП України.

Позивач вважає, що питання про виплату позивачу не виплаченої при звільненні компенсації за невикористані відпустки, належить до компетенції саме виконавчого комітету Першотравневської об`єднаної сільської ради, оскільки в червні 2017 року шляхом об`єднання Чистопільської, Новоіванівської та Першотравневської сільських рад Нікопольського району, була утворена Першотравневська об`єднана сільська громада, яка є правонаступником Чистопільської сільської ради.

На неодноразові звернення позивача з приводу виплати належних їй при звільненні коштів, вона отримала лист Першотравневської сільської ради від 19.03.2020 року за № 224, яким їй рекомендовано звернутись до відділу освіти Нікопольської Райдержадміністрації для отримання детальної інформації щодо виплати компенсації за дні невикористаних щорічних та соціальних відпусток.

Листом Відділу освіти Нікопольської Райдержадміністрації від 18.06.2020 року за № 456, довідкою Відділу освіти Нікопольської Райдержадміністрації від 19.06.2020 року за № 457 позивачу надана інформація щодо її перебування у щорічних відпустках та соціальних відпустках за весь період роботи на посаді завідувача КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Колобок» Чистопільської сільської ради. Також нею був отриманий лист Відділу освіти Нікопольської Райдержадміністрації від 26.08.2020 року за № 691, в якому визначені причини накопичення певної кількості невикористаних відпусток - невиконання графіка відпусток, який щороку складається на підприємстві.

Згідно виданої Нікопольською Райдержадміністрацією довідки, позивачу надавались щорічні відпустки з 23.06.2011 по 04.08.2011 року протягом 42 календарних днів (додаткових відпусток не надавалось); з 11.06.2012 по 23.07.2012 року протягом 42 календарних днів (додаткових відпусток не надавалось); з 11.06.2013 по 21.08.2013 року протягом 42 календарних днів (додаткових відпусток не надавалось); з 15.06.2015 по 26.07.2015 року протягом 42 календарних днів (додаткових відпусток не надавалось); з 13.06.2016 року по 26.07.2016 року протягом 42 календарініх днів; з 19.06.2017 по 28.07.2017 року протягом 39 календарних днів.

Також їй була надана додаткова відпустка з 24.10.2016 по 30.10.2016 протягом 7 днів за 2016 рік.

Позивач вважає, що невикористана відпустка за два місяці 2017 року, до моменту звільнення, становить 3 дні.

Враховуючи, що її середньомісячний дохід за 2018 рік складає 8807,08 грн., позивач вважає, що її середньоденний дохід становить 419,39 грн. (8807,08 : 21 = 419,39 грн.)

Таким чином, позивачем не використано 3 дні щорічної відпустки, однак ніяких виплат та компенсацій у зв`язку з цим не проводилось. Розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, на переконання позивача, становить 1258,17 грн. (419.39 грн. х 3 = 1258,17 грн.)

Крім того, на думку позивача, за період з 2011 року по 25.02.2019 року, тобто за сім років роботи, окрім 2016 року, нею не використано якнайменше 49 днів додаткової відпустки за особливий характер праці, тому стягненню підлягає компенсація й за ці 49 днів невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці в розмірі 20550,11 грн. (49 х 419,39 грн. = 20550,11 грн.).

Визначити точну суму, що підлягає стягненню, позивач не має можливості, оскільки на її звернення щодо надання відомостей про розмір середньомісячного та середньоденного заробітку їй лише надано інформацію, на якій підставі ці розрахунки проводяться.

Відповідтю до листа виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району від 30.09.2020 року за № 695, нарахування та виплати щодо відпусток Чистопільська (Кіровська сільська рада, правонаступником якої є Першотравневська сільська рада здійснювала на підставі наказів Відділу освіти Нікопольської Райдержадміністрації, тому вважає, що стягнення за її позовом повинні здійснюватись солідарно з обох відповідачів.

Крім того, згідно вимог ст. 117 КЗпП України, з відповідачів підлягає стягненню компенсація за затримку необхідних виплат при звільненні за 241 календарних дні за період з 25.02.2019 року по 25.02.2020 року в сумі 101 072, 99 грн. (241 день х 419,39 грн. = 101 072, 99 грн.) та за 204 робочі дні за період з 26.02.2020 року по 28.12.2020 року - 85 555,56 грн. (204 дні х 419,39 грн. = 85 555,56 грн.), а всього, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, підлягає стягненню 186 628, 55 грн. (101 072,99 + 85 555,56 - 186 628, 55 грн.).

На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути солідарно з відповідачів у примусовому порядку заборгованість по виплаті компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток в розмірі 21 808,28 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 186 628, 55 грн., всього стягнути - 208 436,83 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Колобок» колективного договору та з цих підстав відмовив в задоволені позовних вимог позивача, оскільки взяв до уваги тільки пояснення відповідачів в цій частині. Суд не звернув уваги на те, що колективний договір позивач по справі не змогла надати з тих підстав, що відповідач не надав їй вказаний документ, та не зобов`язав відповідача Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області надати колективний договір. При цьому позивач зауважує, що при її звільненні з займаної посади був складений акт від 25.02.2019 року, в п. 39 якого зазначено, що нею, разом з іншими документами, був переданий колективний договір.

Крім того, судом не звернув уваги на подані позивачем докази, а саме лист Нікопольської районної державної адміністрації № 457 від 19.06.2020 року, в якому зазначено, що в період з 24.10.2016 року по 30.10.2016 року позивачу, що згідно Наказу № 112 к/тм від 20.10.2016 року, була надана додаткова відпустка на 7 календарних днів згідно колективної угоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Нікопольської районної державної адміністрації та відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації - Панчука О.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації № 48 від 01.07.1994 року ОСОБА_1 переведено з посади вихователя на посаду завідуючої дитячим садком з 01.07.1994 року (а.с.9). Згідно копії наданої трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.5 на звороті), Наказом № 225к/тр від 25.09.2017 року позивача звільнено з займаної посади з 25.09.2017 року у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно ст. 38 КЗпП України.

Наказом відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації № 228к/тр від 29.09.2017 року позивача прийнято на посаду завідувача КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Колобок» Чистопільської сільської ради з 02.10.2017 року (а.с. 10).

Розпорядженням сільського голови Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.02.2019 року за № 22-К її було звільнено з 25.02.2019 року з займаної посади відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що в день звільнення, тобто 25.02.2019 року, з нею не проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено компенсації за 3 дні невикористаної щорічної відпустки та за 49 днів невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці за період з 2011 року по 2019 року, за виключенням 2016 року, на загальну суму 21 808,28 грн., всупереч вимог ст. 116 КЗпП України. Крім того, посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України позивач розрахувала компенсацію за затримку необхідних виплат при звільненні у розмірі 186 628, 55 грн. Вказані суми просила солідарно стягнути з відповідачів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки доводи позивача щодо не надання їй компенсації у розмірі 1258,17 грн. за 3 дні невикористаної відпустки при її звільненні, та доводи позивача про наявність у неї права на 49 днів додаткової відпустки за особливий характер праці є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації у розмірі 1258,17 грн. за 3 дні невикористаної відпустки при її звільненні, однак не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області компенсації за 49 днів додаткової відпустки за особливий характер праці, з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3ЦПК (в редакції закону 2004 року),то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки напідставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації № 48 від 01.07.1994 року ОСОБА_1 переведено з посади вихователя на посаду завідуючої дитячим садком з 01.07.1994 року (а.с.9).

Згідно копії наданої трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.5 на звороті), Наказом № 225к/тр від 25.09.2017 року позивача звільнено з займаної посади з 25.09.2017 року у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно ст. 38 КЗпП України.

Наказом відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації № 228к/тр від 29.09.2017 року позивача прийнято на посаду завідувача КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Колобок» Чистопільської сільської ради з 02.10.2017 року (а.с. 10).

Розпорядженням сільського голови Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.02.2019 року за № 22-К її було звільнено з 25.02.2019 року з займаної посади відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Відповідно до довідки Відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації №457 від 19.06.2020 року, наказом № 85 к/тм від 08.06.2017 року відпустка надана на 39 календарних днів в період з 19.06 по 28.07,2017. Станом на 25.09.2917 року невикористаними залишились 3 дні щорічної основної відпустки (а.с.21).

При цьому, згідно довідки Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.03.2021 року за № 108 позивачу при звільненні 25.09.2017 року нараховані і виплачені 9875 грн. 76 коп., у тому числі 2950 грн. 08 коп. посадового окладу, 885 грн. 02 коп. за вислугу років, 590 грн. 02 коп. - 20% надбавки, 591 грн. 99 коп. за 3 дні невикористаної відпустки. 986 грн. 65 коп. - розрахункові 5 днів (серпень - вересень 2017 року), 3872 грн. 00 коп. - сумлінна праця (а.с.66).

Крім того, згідно довідки Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.03.2021 року № 109, позивачу при звільненні 25.02.2019 року нараховані і виплачені 13491 грн. 20 коп., у тому числі 3719 грн. 20 коп. посадового окладу за 16 робочих днів, 1115 грн. 76 коп. за вислугу років, 743 грн. 84 коп. - 20% надбавки, 7053 грн. 02 коп. - за 26 дні невикористаної відпустки за період з 02.10 2017 по 25.02,2019 року, 859 грн. 38 коп. - згідно листку непрацездатності за 3 календарні дні (а.с.67).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо не надання їй компенсації у розмірі 1258,17 грн. за 3 дні невикористаної відпустки при її звільненні 25.09.2017 року та 25.02.2019 року є необгрунтованими та безпідставними.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації за 49 днів невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці в розмірі 20 550, 11 грн., колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий хараістер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Статгею 10 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Відповідно до п. 1.4 Статуту Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Колобок» Кіровської сільської ради Нікопольського району», ідентифікаційний код 36585397, затвердженого рішенням сесії Кіровської сільської ради Нікопольського району №250-38/У від 18.11.2009 року, власником дошкільного навчального закладу є Кіровська територіальна громада в особі Кіровської сільської ради. Власник здійснює фінансування дошкільного навчального закладу, його матеріально - технічне забезпечення.

Розділом ІІІ вищезазначеного Статуту дошкільний навчальний заклад працює за п`ятиденним робочим тижнем протягом 9 годин. Вихідні дні - субота, неділя, святкові, тощо. Щоденний графік роботи дошкільного закладу: початок о 8:00 год., закінчення роботи: 17.00 год.

Пунктом 8.2. Статуту передбачено, що безпосереднє керівництво роботою дошкільного навчального закладу здійснює його завідуючий, який призначається і звільняється з посади відділом освіти Нікопольської РДА за погодженням із власником з дотриманням чинного законодавства.

Аналогічні положення, що зазначені вище, містяться у пункті 1.4. та у розділі III Статуту Комунального закладу «Чистопільський заклад дошкільної освіти (ясла - садок) «Колобок» Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 36585397, затвердженого рішенням сесії Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області №39-03/VІІ від 22.01.2018 року, який є новою редакцією Статуту Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Колобок» Чистопільської сільської ради Нікопольського району.

Відповідно до додатку № 3 до Колективного договору, укладеного між завідувачем та первинною профспілковою організацією КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Колобок» Кіровської сільської ради Нікопольського району» та зареєстрованого 15.09.2016 року, завідувач ДНЗ входить до працівників, яким надається додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня.

Отже, відповідно до Колективного договору, укладеного між завідувачем та первинною профспілковою організацією КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Колобок» Кіровської сільської ради Нікопольського району», позивач по справі має право на отримання додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня, які протягом періоду з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік, позивачем використані не були.

Крім того, належним доказом того, позивач по справі протягом її роботи завідувачем КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Колобок» Кіровської сільської ради Нікопольського району» мала право на отримання додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня підтверджується довідкою відділу освіти Нікопольської районної державної адміністрації № 457 від 19.06.2020 року, згідно якої, відповідно до наказу № 87-к від 02.06.2009 року «Про відпустки» позивачу в період з 09.07.2009 року по 15.07.2009 року була надана додаткова відпустка по колективному договору тривалістю 7 календарних днів та відповідно до наказу № 112 к/тм від 20.10.2016 року «Про відпустки» позивачу в період з 24.10.2016 року по 30.10.2016 року була надана додаткова відпустка по колективному договору тривалістю 7 календарних днів.

Доказів того, що позивач по справі не мала права на отримання додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня протягом періоду з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік, відповідачами по справі не надано, в той час як згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач по справі не довела наявність у неї права на додаткову відпустку за особливий характер праці, оскільки матеріалами справи підтверджено та відповідачами не спростованого того, що позивач по справі протягом її роботи завідувачем КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Колобок» Кіровської сільської ради Нікопольського району» в період з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік мала право на отримання додаткової відпустки тривалістю 7 календарних днів за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи заслуговують на увагу, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня підлягають задоволенню та на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані 49 днів відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня в період з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік в сумі 18016 грн. 81 коп. виходячи із розміру середньоденного заробітку позивача в сумі 367,69 грн. (а.с.52).

Вказаний розмір компенсації необхідно стягнути з Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.57 КЗпП України, держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам зокрема виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на 01.04.2003 року, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до положень ч.1,ч.3 ст.31 Закону України «Про дошкільну освіту», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Закономта іншими нормативно-правовими актами,прийнятими відповіднодо них. Керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Як вбачається зі Статуту Комунального закладу «Чистопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Колобок» Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» (нова редакція), затвердженого рішенням сесії Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 22.01.2018 року № 390-03/ VІІ, погодженого В.о. начальника відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (том 1 а.с.62-65), Комунальний заклад «Чистопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Колобок» Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» є правонаступником всіх прав і обов`язків дитячого садка «Колобок» с. Кірове, що знаходиться у державній власності Кіровської сільської ради, зареєстрованого розпорядженням голови Нікопольської районної ради народних депутатів від 01.12.1995 року № 339-р, та підпорядкований органу управління - відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, Першотравневська територіальна громада в особі Першотравневської сільської ради є засновником закладу. Засновник здійснює фінансування закладу дошкільної освіти, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.

Отже, саме з Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь позивача піддягає стягненню компенсація за невикористані дні відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня в період з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік в сумі 18016 грн. 81 коп.

Крім того, з Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь позивача піддягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на день звільнення позивача із займаної посади - 25.02.2019 року, відповідач Виконавчий комітет Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а саме не виплатив компенсацію за невикористані дні відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня в період з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік в сумі 18016 грн. 81 коп..

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у ОСОБА_3 права на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 25.02.2019 року по 28.12.2020 року, тобто в межах заявлених позовних вимог, що узгоджується з ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці що передували звільненню, складала 367,69 грн. (том 1 а.с.66)

За період з 25.02.2019 року по 28.12.2020 року кількість робочих днів, згідно з щорічним розрахунком норм тривалості робочого часу, становить 445 робочих дні, тобто середній заробіток за цей час становить 163 622,05 грн. (445 робочих днів*36769 грн.= 163 622,05 грн.).

При цьому, метою покладення на роботодавця відповідальності, визначеної у статті 117 КЗпП України, у разі невиконання обов`язку провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У Постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у Постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Враховуючи вимоги щодо критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, колегія суддів встановивши обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, розмір заборгованості, дії відповідача щодо її не виплати при звільненні позивача із займаної посади, враховуючи що відповідач - Виконавчий комітет Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області не виплатив змивачу компенсацію за невикористані дні відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня в сумі 18 016,81 грн., вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 грн., що буде відповідати принципу розумності, справедливості та пропорційності.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача до Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні з ухваленням в цій частині нового рішення по часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь позивача компенсації за невикористані дні відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня в період з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік в сумі 18016 грн. 81 коп. та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані дні відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за особливий характер праці на умовах ненормованого робочого дня в період з 2011 року по 2015 рік та з 2017 року по 2018 рік в сумі 18016 (вісімнадцять тисяч шістнадцять) грн. 81 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.

Головуючий:

Судді: