Постанова
від 16.02.2022 по справі 911/614/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. Справа№ 911/614/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 17.02.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 (повний текст рішення складено 30.09.2021)

у справі №911/614/20 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Фермерського господарства «Деметра»

до 1) Білоцерківської районної державної адміністрації

2) Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива»

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство «Деметра» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Таращанської районної державної адміністрації (відповідач-1) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224481000:03:003:0035, укладеного 13.07.2015 р. між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива» (відповідач-2).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір від 23.09.2014 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034. Також, між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива», яке є суміжним з позивачем землекористувачем, та відповідачем-1 укладено договір від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яким фактично було передано ПОСП «Нива» (відповідач-2) в оренду земельну ділянку, що включає в себе дорогу загального користування, у зв`язку з чим ПОСП «Нива» чинить перешкоди ФГ «Деметра» в доступі до даної дороги.

Надані відповідачем в оренду ФГ «Деметра» та ПОСП «Нива» земельні ділянки - є частинами земельної ділянки колективної власності КСП ім. Калініна, на яку оформлено Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 00012.

Таким чином, Таращанська районна державна адміністрація Київської області не мала законних повноважень на укладання із ПОСП «Нива» договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка належала до колективної, а не до державної форми власності, з огляду на що вказаний договір укладено з порушенням, зокрема, п. «а» ст. 17, ч. 1, 2 ст. 84, ч. 7, 8 ст. 93, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу та ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а отже договір від 13.07.2015 р. оренди земельної ділянки, укладений між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива», відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України - є недійсним.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 - Таращанська районна державна адміністрація - проти позову заперечувала, посилаючись на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0033 (перебуває у користуванні ОСОБА_1 ), 3224481000:03:003:0034 (перебуває у користуванні ФГ «Деметра») та 3224481000:03:003:0035 (перебуває у користуванні ПОСП «Нива») та нежитлові приміщення (свиноферми), що на них розташовані, в минулому становили єдиний майновий комплекс - господарський двір КСП ім. Калініна, яке було перетворено в КСП «Велика Вовнянка».

Разом з цим, для забезпечення доступу та користування даними нежитловими приміщеннями господарського двору КСП ім. Калініна було запроектовано дорогу, яка і на даний час існує та проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035. Відповідач зазначає, що у зв`язку з виділенням в рахунок майнових паїв приміщень ферми господарського двору КСП ім. Калініна їх власники мають право використовувати наявну дорогу для проїзду та доступу до належних їм приміщень.

Відповідач вказував, що Таращанською райдержадміністрацією було зареєстроване право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, площею 13,0395 га, розташованої на території (в адміністративних межах) Великововнянської сільської ради, Таращанського району Київської області на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

ОСОБА_1 просив позовні вимоги Фермерського господарства «Деметра» задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-2 - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива» в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 внесена до публічної кадастрової карти України та належить до державної власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 13.07.2020 р. № НВ-0005246592020 та викопіюванням з публічної Кадастрової карти України. Вказана земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанського району Київської області, але поза межами населеного пункту згідно технічної документації, затвердженої розпорядженням виконуючого обов`язки голови Таращанської райдержадміністрації від 03.07.2015 р. № 252, тому відноситься до земель державної власності. Відповідач-2 вважає твердження позивача щодо здійснення ПОСП «Нива» перешкод у доступі ФГ «Деметра» до дороги, яка проходить по території земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 та є дорогою загального користування, а отже і унеможливлення доступу до належної позивачу частини нежитлового приміщення, таким, що не відповідає дійсності. При цьому відповідач вказує на те, що дорога, яка виходить на вул. Колгоспна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, знаходиться на вказаній земельній ділянці, територія якої огороджена бетонним парканом, доступ до якої здійснюється з санпропуском, та належить відповідачу-2 та перебуває у нього на балансі, є під`їзною дорогою до міжтваринницьких приміщень і використовується для обслуговування ферм, тобто є внутрішньогосподарською дорогою, яка призначена для обслуговування тваринницьких приміщень ПОСП «Нива» і до комунальної власності вона не належить і не має статусу вулиці.

Відповідач-2 також вказував на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач в особі голови господарства ОСОБА_1 знав про існування договору, укладеного між Таращанською районною державною адміністрацією та ПОСП «Нива», ще з 25.05.2016 р, що підтверджується рішенням Таращанського районного суду Київської області від 19.08.2016 у справі № 379/794/16ц за позовом ОСОБА_1 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області про встановлення земельного сервітуту.

Короткий зміст ухваленого рішення судом першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2021 позов задоволено повністю:

- визнано недійсним договір від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, укладений між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива»;

- стягнуто з Таращанської районної державної адміністрації на користь Фермерського господарства «Деметра» 1051,00 грн судового збору та 27385,83 грн витрат на проведення судової експертизи;

- стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» на користь Фермерського господарства «Деметра» 1051,00 грн судового збору та 27385,83 грн витрат на проведення судової експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- Таращанська районна державна адміністрація не мала законних повноважень на укладення із ПОСП «Нива» договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка на час укладення оспорюваного договору належала до колективної, а не до державної форми власності, незважаючи на те, що станом на час укладення договору було здійснено реєстрацію державної форми власності вказаної ділянки;

- Таращанська районна державна адміністрація Київської області не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження земельною ділянкою колективної власності з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, а отже для вчинення спірного правочину;

- судом першої інстанції також було встановлено, що фактично було передано ПОСП «Нива» в оренду земельну ділянку разом з дорогою загального користування;

- внаслідок укладення оспорюваного договору оренди відповідач-1 незаконно передав відповідачу-2 дорогу загального користування - єдину наявну автомобільну дорогу безпосередньо призначену для проїзду транспортних засобів у тому числі і до будівлі позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений доступу до дороги і, як наслідок, до належної йому на праві приватної власності частини будівлі.

Також обґрунтовуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що укладений між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива» оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 13.07.2015 порушує право Фермерського господарства «Деметра» на безперешкодне користування дорогою загального користування, що проходить у тому числі по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, та виходить на вулицю Колгоспну в селі Велика Вовнянка Таращанського району Київської області та є єдиною під`їзною дорогою до належної позивачу частини нежитлової будівлі.

- судом першої інстанції встановлено, як наявність підстав для визнання недійсним договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки, укладеного між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива», так і порушення прав позивача внаслідок укладення вказаного договору;

Стосовно заявленого до застосування строку позовної давності, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов наступних висновків:

- матеріалами справи підтверджено про обставини, на які позивач посилається, як на підставу для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.07.2015, позивачу стало відомо саме 27.03.2017, тобто після ознайомлення з рішенням Таращанського району Київської області від 27.02.2017 у справі № 379/150/17, оскільки цим рішенням було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 згідно з державним актом на право колективної власності на землю серія КВ № 00012 від 29.11.1995 в числі інших земель сільськогосподарського використання, належить до колективної власності КСП ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області;

- отже, саме з 27.03.2017 позивач дізнався про те, що Таращанська районна державна адміністрація Київської області не мала законних підстав розпоряджатися земельною ділянкою колективної власності з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 шляхом передачі вказаної земельної ділянки в користування ПОСП «Нива» за договором № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 укладений між Таращанською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 00731637) та Приватно-орендним підприємством «Нива» (код ЄДРПОУ 04529513) 13.07.2015, проте дана позовна вимога обґрунтована тим, що земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035. належала до земель колективної власності КСГІ «ім. Калініна». а отже Таращанська районна Державна адміністрація Київської області не мала повноважень надавати дану земельну ділянку в оренду, на думку скаржника, задоволення даної позовної вимоги не призвело та не призведе в майбутньому до відновлення «порушених» прав позивача.

Відповідно до Довідки №12-07/3 від 15.01.2021 Таращанської РДА зазначено, що ПОСП «НИВА» є правонаступником КСГІ Велика Вовнянка (розпорядження від 04.02.2000 №34). яке в свою чергу, є правонаступником колгоспу ім. Калініна (розпорядження 19.03.1996 №82) таким чином, задовольняючи дану позовну вимогу, земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 фактично залишилась у користуванні відповідача, оскільки дана земельна ділянка входила до земель колективної власності КСП Велика Вовнянка, правонаступником якої є ПОСП «НИВА».

Таким чином, оскільки визнання договору оренди недійсним не призведе до фактичного повернення земельної ділянки у державну власність, а залишиться в користуванні Відповідача, тобто не призведе до відновлення порушених прав Позивача, дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Скаржник посилаючись на законодавчу практику викладену у постановах Верховного Суду (у справах № 145/2047/16-ц, №925/1265/16, №338/180/17, №905/1926/16, №569/17272/15-ц, № 922/3130/19), звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у разі самого по собі визнання недійсним договору оренди, у даному випадку оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, задоволення даної вимоги не призведе до відновлення «порушених» прав позивача, оскільки саме право оренди не буде скасовано, таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції є протиправним, оскільки, позивачу задоволено позовні вимоги, які не призвели та не призведуть у майбутньому до відновлення його права.

Скаржник стосовно проведення експертизи та судових витрат вказує, що даною експертизою встановлено, що на земельній ділянці знаходиться дорога, яку використовує ПОСП «НИВА», в той же час, судом першої інстанції визнано недійсним договір оренди між ПОСП «НИВА» та Таращанською районною Державною адміністрацією Київської області з підстав відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у Таращанської РДА на укладання відповідного договору.

Таким чином, проведення даної експертизи не призвело до встановлення будь-яких фактичних даних, які були враховані судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, дана експертиза не встановила для суду будь-яких фактичних даних, які суд не міг встановити без її проведення, отже суд прийняв відповідне рішення з підстав відсутності повноважень Таращанської РДА на укладання договору (ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, проте, судом першої інстанції, не взято до уваги те, що питання винесені експерту у проведенні будівельно -технічної та земельно -технічної експертизи, яка заявлялася за ініціативою позивача, не несли жодного інформаційного змісту щодо предмета спору та взагалі не пов`язані із визнанням договору оренди недійсним.

Судом першої інстанції безпідставно проігноровано доводи відповідача стосовно того, що між сторонами вже існував спір, а постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі № 379/794/16-ц зазначено, що Фермерське господарство «Деметра» не довело відсутності інших під`їзних шляхів до ділянки з кадастровим номером №3224481000:03:003:0033, також судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0033 - це в минулому одна земельна ділянка по якій проходила «внутрішньогосподарська» дорога з твердим покриттям, яка виходила на вулицю Колгоспну у с. Велика Вовнянка Тарашанського району Київської області. Отже, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі 379/794/16-ц встановлені обставини справи, які за своїм змістом відповідали висновкам проведеної експертизи. Таким чином, скаржник вважає що витрати на проведення експертизи, що була ініційована позивачем, не можуть бути покладені на відповідача, оскільки оскаржуване судове рішення не ґрунтується на висновках проведеної експертизи.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

07.12.2021 позивачем (Фермерського господарства «Деметра») через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Заперечення позивача проти доводів апеляційної скарги зводяться до того, що:

- позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що одночасно з посиланням на інші докази у справі, суд першої інстанції застосував законодавство, що діяло на час укладення оспорюваного правочину, а саме: ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. а ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 84, чч. 7, 8 ст. 93, ч. З ст. 122 Земельного кодексу України, п. 2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», таким чином правильність застосування даних норм матеріального права ПОСП «НИВА» не оскаржується, що спростовує висновок скаржника про неправильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції та підтверджує правильність прийнятого рішення;

- позивач вказує, що скаржник вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки, на його думку, земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 фактично залишилась у користуванні ПОСП «НИВА», тому, що входила до земель колективної власності КСП ім. Калініна (перейменовано на КСП «Велика Вовнянка»), правонаступником якої нібито є ПОСП «НИВА», проте цей висновок є неправильним. Питання правонаступництва ПОСП «НИВА» за КСП ім. Калініна судом першої інстанції не досліджувалось, доказами не перевірялось, оскільки виходить за межі предмету спору та не впливає на вирішення справи по суті.

- позивач також посилається на те, що посилання відповідача-2 (Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива») на те, що визнання договору оренди недійсним не призведе до припинення права оренди і вказаний спосіб захисту не передбачений законом слід оцінювати критично, оскільки воно не відповідає чинному законодавству, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі?неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, цінами, які існують на момент відшкодування, з огляду на це, з моменту визнання судом договору оренди недійсним подальше володіння та користування відповідачем-2 земельною ділянкою не може вважатися правомірним. Обраний позивачем спосіб захисту є таким, що прямо передбачений ст. 16 Цивільним кодексом України та є достатнім для вирішення спору по суті та встановлення всіх обставин справи.

Більше того, відповідно до інформаційної довідки № 287875256 від 01.12.2021 право оренди ПОСП «НИВА» на підставі оспорюваного договору оренди землі від 13.07.2015 припинено 04.06.202, що спростовує посилання відповідача-2 про продовження користування земельною ділянкою.

- позивач стверджує, що належність та ефективність обраного позивачем способу захисту та доцільність проведення земельно-технічної експертизи підтверджується тим, що порушення прав позивача оспорюваним договором полягає в тому, що фактично відповідачем-1 було передано ПОСП «НИВА» в оренду земельну ділянку разом з дорогою загального користування, що є єдиною під`їзною дорогою до належної позивачу нежитлової будівлі, у зв`язку з чим відповідач-2 чинить перешкоди позивачу в доступі до дороги.

На підставі цього, було проведено судову земельно-технічну експертизу для встановлення фактів пов`язаних з досліджуваною дорогою, що мають доказове значення для справи.

- на думку позивача, не мають свого підтвердження і посилання скаржника на неврахування судом рішення суду в справі № 379/794/16-ц про встановлення земельного сервітуту за позовом ОСОБА_1 до Таращанської РДА, третя особа ПОСП «Нива», оскільки в вищевказаній справі суд не досліджував питання законності договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, укладеного між Таращанською РДА та ПОСП «Нива» 13.07.2015, оскільки на той час не було відомо про те, що ця земельна ділянка взагалі продовжує перебувати в колективній власності та ФГ «Деметра» не брало участі в згадуваній справі, жодного процесуального статусу в ній не мало, відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, у відзиві на позовну заяву позивачем (Фермерським господарством «Деметра») було заявлено клопотання про приєднання доказів до суду апеляційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що 01.12.2021 позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2021 було проведено державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 ПОСП «НИВА» в межах договору оренди від 13.07.2015, що, з-поміж, іншого підтверджує визнання відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсності укладеного договору оренди і як наслідок проведення державної реєстрації припинення права оренди та спростовує довод відповідача-2 про продовження користування земельною ділянкою, що є введенням суду в оману та приховуванням дійсних обставин.

Короткий зміст письмових пояснень (Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива»)

14.12.2021 від скаржника через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у справі.

Скаржник у своїх письмових поясненнях зазначає, що позивачем та судом першої інстанції помилково прирівнюється приватна дорога із характеристиками дороги місцевого значення до дороги місцевого значення лише через її фізичні характеристики.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що твердження позивача про те, що Фермерське господарство «Деметра» не знала про порушення свого права є беззмістовним та необґрунтованими, адже саме засновник та керівник Фермерського господарства «Деметра» 25.07.2016 звернувся до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, з підстав відсутності під`їзних шляхів та його земельних ділянок.

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива» вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилався, як на підставу для задоволення позову на відсутність повноважень у Таращанської районної державної адміністрації на укладання договору оренди землі, але не встановив, яким чином укладення даного договору оренди порушує право позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/614/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 поновлено Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Нива» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20, розгляд справи призначено на 14.12.2021.

15.11.2021 через канцелярію суду від Фермерського господарства «Деметра» надійшла заява про заміну відповідадача-1 (Таращанську районну державну адміністрацію) на її правонаступника - Білоцерківську районну державну адміністрацію у порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивоване тим, що відповідно до абз. 1 пп. 10 п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ХІ «Про утворення та ліквідацію районів» (далі - Постанова) утворено у Київській області Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 10 п. 3 Постанови ліквідовано у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 р. № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» (далі - Розпорядження) здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1 Розпорядження; утворено районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2 Розпорядження, здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3 Розпорядження, зокрема до Білоцерківської райдержадміністрації приєднано Тарашанську райдержадміністрацію.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 09.11.2021 проведено державну реєстрацію припинення Таращанської районної державної адміністрації, правонаступником зазначено Білоцерківську районну державну адміністрацію.

02.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/614/20.

07.12.2021 через канцелярію суду від Фермерського господарства «Деметра» надійшли заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення постанови та відзив на апеляційну скаргу.

14.12.2021 через канцелярію суду від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 задоволено заяву Фермерського господарства «Деметра» про заміну Таращанської районної державної адміністрації у справі на її правонаступника, замінено відповідача-1 у справі № 911/614/20 - Таращанську районну державну адміністрацію на її правонаступника - Білоцерківську районну державну адміністрацію (юридична адреса: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, будинок 2, ідентифікаційний код 19425498), зобов`язано Фермерське господарство «Деметра» направити Білоцерківській районній державній адміністрації копію позовної заяви з доданими до неї додатками та копію рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20, докази направлення надати суду, зобов`язано Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива» направити Білоцерківській районній державній адміністрації копію своєї апеляційної скарги з доданими до неї додатками у справі №911/614/20, докази направлення надати суду, відкладено розгляд справи №911/614/20 на 25.01.2022.

12.01.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Деметра» надійшла заява з доказами направлення Білоцерківській районній державній адміністрації копії позовної заява з доданими до неї додатками та копії рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021.

25.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №911/614/20 на 17.02.2022.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

« 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запровадженим військовим станом на території держави, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 17.02.2022 з`явились представники позивача (Фермерського господарства «Деметра»), відповідача-2 (Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива»), третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ( ОСОБА_1 )

Від відповідача-1 (Білоцерківської районної державної адміністрації) повноважний представник в судове засідання 17.02.2022 - не прибув, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином за юридичною адресою свого місцезнаходження.

Представник Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» (скаржника) в судовому засіданні 17.02.2022 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник Фермерського господарства «Деметра» (позивача) та третьої третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ( ОСОБА_1 ) у судовому засіданні 17.02.2022, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Рішенням 4 сесії 22 скликання Великововнянської сільської ради народних депутатів Таращанського району Київської області про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна було передано у колективну власність - 1681,0 га земель, у постійне користування - 160,4 га земель у складі: резервного фонду - 81,6 га; водного фонду - 25,4 га; природоохоронного призначення - 53,4 га.

Вказане рішення міститься в науково-технічній документації по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, виконаній Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році.

У пункті 4 пояснювальної записки, яка міститься в науково-технічній документації, визначено землі, що передаються в колективну власність. Загальна площа земель, що передаються в колективну власність, становить 1681,0 га. Розташовані вони в 5 ділянках в т.ч. земель загального користування 63,7 га.

Експлікацією земель КСП ім. Калініна визначено, що до земель загального користування (63,7 га) належать у тому числі землі під шляхами та землі під громад. будівлями і дворами.

Великововнянською сільською радою народних депутатів Таращанського району Київської області видано Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна державний акт серії КВ від 29.11.1995 р. на право колективної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012, в якому вказано, що власнику землі передається у колективну власність 1681,0 га землі в межах згідно з планом.

Селянсько-фермерському господарству «Деметра» - позивачу у справі на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 3143 від 16.12.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Лосіцькою Л.П., належить частина нежитлової будівлі «А» площею 692 кв.м (реєстраційний номер 3401406), яка розташована на вул. Колгоспній буд. 107, с. Велика Вовнянка, Таращанського району Київської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164681408 від 23.04.2019 р.

23.09.2014 р. між Таращанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СФГ «Деметра» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області.

Як стверджує позивач, договір було укладено для належного утримання та обслуговування вказаної частини нежитлової будівлі.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6727 га, кадастровий номер 3224481000:03:003:0034.

Пунктом 3 договору встановлено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить орендарю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 16.12.2003 р. № 3143, а саме нежитлова будівля площею 692 кв. м., що знаходяться за адресою: с. Велика Вовнянка, вул. Колгоспна, 107 Таращанського району Київської області.

Відповідно до п. 7 договору його укладено строком на 25 років.

Згідно з п. 14 договору цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 16 договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється із розробленням проекту землеустрою щодо її відведення. Підставою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є: розпорядження виконуючого обов`язки голови Таращанської райдержадміністрації від 16.09.2014 р. № 369 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду СФГ «Деметра» для іншого сільськогосподарського призначення».

16.10.2014 р. проведено державну реєстрацію права оренди об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 478734532244) - земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення, площею 0,6727 га, кадастровий номер 3224481000:03:003:0034, розташованої за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська; право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 23.09.2014 р., строк дії - 25 років з правом пролонгації; орендодавець (власник) - Таращанська районна державна адміністрація Київської області, орендар - Селянське фермерське господарство «Деметра». Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 28211182 від 16.10.2014 р.

З інформаційної довідки від 13.11.2019 р. № 188661908 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 478734532244 вбачається, що 21.08.2014 р. Відділом Держземагенства у Таращанському районі Київської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, площею 0,6727 га, з цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська, державної форми власності, власник - Таращанська районна державна адміністрація Київської області, розмір частки 1/1, підстава виникнення права власності: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (№ 5245-VI прийнятий 06.09.2012 р. Верховною Радою України) (номер запису про право власності 7361414). Також, у даній довідці міститься інформація щодо реєстрації іншого речового права (номер запису 7361838): право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 23.09.2014 р., строк дії - 25 років з правом пролонгації; орендодавець - Таращанська районна державна адміністрація Київської області, орендар - Селянське фермерське господарство «Деметра».

Розпорядженням Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 03.07.2015 р. № 252 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПОСП «Нива» для іншого сільськогосподарського призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПОСП «Нива» площею 13,0395 га для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області; надано дозвіл ПОСП «Нива» на укладання договору оренди земельної ділянки площею 13,0395 га, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер 3224481000:03:003:0035 для сільськогосподарського призначення терміном на 25 років; передано ПОСП «Нива» в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку терміном на 25 років.

13.07.2015 р. між Таращанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПОСП «Нива» (орендар) було укладено договір № 26 оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільського господарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,0395 га, кадастровий номер 3224481000:03:003:0035.

Пунктом 6 договору визначено, що його укладено строком на 25 років.

Згідно з п. 13 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

З інформаційної довідки від 06.03.2020 р. № 203290833 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 720475432244 вбачається, що 09.06.2015 р. Відділом Держземагенства у Таращанському районі Київської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, площею 13,0395 га, з цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська, державної форми власності, власник - Таращанська районна державна адміністрація, розмір частки 1/1, підстава виникнення права власності: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (№ 5245-VI прийнятий 06.09.2012 р. Верховною Радою України) (номер запису про право власності 11096829). Також, у даній довідці міститься інформація щодо реєстрації іншого речового права (номер запису 11107005): право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 13.07.2015 р., строк дії - 25 років з правом пролонгації; орендодавець - Таращанська районна державна адміністрація, орендар - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива».

Таким чином, 13.07.2015 р. між Таращанською районною державною адміністрацією та ПОСП «Нива» укладено договір № 26 оренди земельної ділянки, щодо якої станом на час укладення договору було здійснено реєстрацію державної форми власності.

З інформаційної довідки від 19.05.2021 р. № 257168652 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки 3224481000:03:003:0035 вбачається, що 21.08.2020 р. до Реєстру внесено відомості про зміну права власності на земельну ділянку 3224481000:03:003:0035 та зареєстровано комунальну форму власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 р. № 2498-VIII (власник - Великововнянська сільська рада Таращанського району Київської області; розмір частки 1/1; форма власності - комунальна).

Позивач просить визнати недійсним Договір № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015 з тих підстав,що оспорюваний договір порушує його право на користування дорогою загального користування, що проходить у тому числі по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, та є єдиною під`їзною дорогою до належної позивачу частини нежитлової будівлі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При розгляді справ про визнання недійсним договору суд застосовує законодавство, яке діяло станом на час укладення спірної угоди.

Як на підставу для визнання договору № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015 р. недійсним позивач посилається на ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з п. а ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) до повноважень місцевих державних адміністрацій належало розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Отже, суд першої інстанції встановив, що:

- Таращанська районна державна адміністрація Київської області мала повноваження розпоряджатися, у тому числі передавати в оренду, виключно земельні ділянки державної форми власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка є об`єктом оренди за спірним договором від 13.07.2015 р., не належала до земель державної форми власності, оскільки вказана земельна ділянка повністю входить у межі земельної ділянки площею 1681,0 га, переданої у колективну власність КСП ім. Калініна згідно з Державним актом серії КВ від 29.11.1995 р. на право колективної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012, та відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 належала до земель саме колективної форми власності, що підтверджується науково-технічною документацією по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, яка виконана Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році, Листом № 29-10-0.223-4409/2-20 від 19.03.2020 р., Листом від 24.04.2020 р. № 21-10-0.222-5618/2-20 .

- Пунктом 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набув чинності з 01.01.2019 р., було внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 21 такого змісту: « 21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

- 21.08.2020 р. було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0034 за Великововнянською сільською радою на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

- Перехід права власності на вказані земельні ділянки зареєстровано, зокрема, на підставі розпорядження Таращанської районної державної адміністрації № 145 від 23.07.2020 р.

- Вказаними діями відповідач-1 фактично визнав безперервне перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 в колективній власності до 01.01.2019 р., тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

- Крім того, навіть у разі належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 до земель державної власності, то згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) виключно центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи були уповноважені передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, що розташовані за межами населених пунктів, а не відповідна районна державна адміністрація.

- Як вже зазначалось, згідно з п. 13 договору № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015 р. цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

- Таращанська районна державна адміністрація не мала законних повноважень на укладення із ПОСП «Нива» договору від 13.07.2015 р. оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка на час укладення оспорюваного договору належала до колективної, а не до державної форми власності, незважаючи на те, що станом на час укладення договору було здійснено реєстрацію державної форми власності вказаної ділянки.

Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи , дійшов наступних висновків.

По-перше, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач не є стороною оспорюваного договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2020 р. призначено у справі № 911/614/20 судову земельно-технічну експертизу; проведення якої доручено судовому експерту Черніну Якову Олександровичу; винесено на вирішення судової земельно-технічної експертизи наступні питання:

- Чи знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область, дорога; якщо знаходиться, то які її фізичні характеристики (конфігурація, площа, проміри, дорожнє покриття, координати поворотних точок відносно меж земельної ділянки тощо)?

- Чи зображена досліджувана дорога схематично на Плані меж сільської ради народних депутатів і населеного пункту Проекту формування території та встановлення меж Великововнянської сільської ради народних депутатів та населеного пункту Таращанського району Київської області (розробленого Київським відділенням Інституту землеустрою УААН, 1992 року)?

- Чи є досліджувана дорога проїздом до нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область в зоні сільськогосподарської виробничої території?

- Чи сполучає досліджувана дорога забудовану територію земельних ділянок з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035, 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область в зоні сільськогосподарської виробничої території, з сільською вулицею?

- Чи розміщені на досліджуваній дорозі будь-які паркани, огорожі чи інші фізичні перешкоди, які їх фізичні характеристики та місце розташування?

- Чи є інша під`їзна дорога, окрім досліджуваної, придатна для проїзду сільськогосподарської, автотранспортної техніки та пожежних машин у разі пожежі до нежитлових будівель та споруд, розміщених на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033 в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київської області?

16.04.2021 р. до господарського суду Київської області від судового експерта Черніна Якова Олександровича надійшов висновок експерта № 06/31-20-21 від 05.04.2021 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи разом з матеріалами справи № 911/614/20, в якій експертами надано відповідь про те, що:

- в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 площею 13.0395 га, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, яка надана в оренду Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Нива» знаходиться автомобільна дорога. Ця автомобільна дорога має в основному покриття з бруківки та місцями асфальтобетонне покриття;

- площа цієї дороги становить 0,2712 га, довжина периметру - 1205 м, конфігурація дороги у горизонтальній проекції становить витягнутий багатокутних, координати поворотних точок меж дороги в державній системі координат зведено до таблиці 11;

- для уявлення у додатку № 1 графічно відображено на плані розташування існуючої автомобільної дороги в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 площею 13.0395 га, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, яка надана в оренду Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Нива»;

- Досліджувана існуюча автомобільна дорога схематично відображена на Плані меж сільської ради народних депутатів і населеного пункту Проекту формування території та встановлення меж Великововнянської сільської ради народних депутатів та населеного пункту Таращанського району Київської області, розробленого Київським відділенням Інституту землеустрою УААН в 1992 році (а.с. 25 т. 2);

- Для уявлення експертом відображено фрагмент з цього плану на рисунку 5 в дослідницькій частині висновку;

- Досліджувана існуюча автомобільна дорога призначена для забезпечення транспортних, функціонально-виробничих зв`язків, виробничих, технологічних і господарських перевезень та доступу (проїзду) до всіх існуючих сільськогосподарських будівель та споруд, розташованих на території земельних ділянок з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, від якої існують в натурі проїзди з асфальтобетонним покриттям та покриттям із збірних бетонних плит до нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033 в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область;

- Для уявлення у додатку № 1 графічно відображено на плані розташування існуючої автомобільної дороги в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 з проїздами до будівель і споруд, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033;

- досліджувана існуюча автомобільна дорога місцевого значення сполучає (з`єднує) через існуючі проїзди забудовану територію земельних ділянок з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035, 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області в зоні сільськогосподарської виробничої території з вулицею Колгоспна с. Велика Вовнянка, Таращанський район, Київська область;

- Для уявлення у додатку № 1 графічно відображено на плані розташування існуючої автомобільної дороги, що сполучена з вулицею Колгоспна с. Велика Вовнянка та проїздами до будівель і споруд, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033;

- На досліджуваній існуючий автомобільній дорозі, існує встановлений паркан (огорожа) із збірних залізобетонних плит висотою 2 м, що перегороджує цю дорогу та проїзд до нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034. Також на проїзді від існуючої автомобільної дороги до нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0033, існує встановлений паркан (огорожа) із збірних залізобетонних плит висотою 2 м;

- Для уявлення у додатку № 1 графічно відображено умовними позначеннями на плані розташування існуючого паркану (огорожі), що є перешкодою для проїзду до нежитлових будівель, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0033, 3224481000:03:003:0034 та на фотографіях 8, 11, 12 у дослідницькій частині висновку;

- інших під`їзних автомобільних доріг, придатних для проїзду сільськогосподарської, автотранспортної техніки та пожежних машин у разі пожежі до нежитлових будівель та споруд, розміщених на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033 в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, що відповідали б за своїми конструктивними елементами дорожньої конструкції розділу 8 ДБН В.2.3-4:2015 (покриття із застосуванням не менше як гравію або щебеню) не існує, окрім досліджуваної автомобільної дороги.

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, дослідивши вказаний висновок експерта № 06/31-20-21 від 05.04.2021, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний висновок експерта є належним доказом у справі, який підтверджує формування певних об`єктів земельних правовідносин на теперішній час, проте, правовий статус об`єктів земельних відносин,так і правові підстави наявності у осіб певних майнових прав на земельну ділянку, зокрема і окреслену позивачем, які спірну, мають встановлюватись з огляду на усю сукупність доказів, наявних в матеріалах справи, а не обмежуватись виключно експертним висновком.

При цьому, вказаний експертний висновок стосується питань, які виникли під час розгляду справи, даною експертизою встановлено, що на земельній ділянці знаходиться дорога, яку використовує ПОСП «НИВА», і відповідно, стосуються питань розташування дороги для проїзду/проходу по відповідним земельним ділянкам, але суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що проведення даної експертизи не призвело до встановлення будь-яких фактичних даних, які були враховані судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, дана експертиза не встановила для суду будь-яких фактичних даних, які суд не міг встановити без її проведення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що між сторонами вже існував спір, а постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі № 379/794/16-ц зазначено, що Фермерське господарство «Деметра» не довело відсутності інших під`їзних шляхів до ділянки з кадастровим номером №3224481000:03:003:0033, також судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0033 - це в минулому одна земельна ділянка по якій проходила «внутрішньогосподарська» дорога з твердим покриттям, яка виходила на вулицю Колгоспну у с. Велика Вовнянка Тарашанського району Київської області.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між учасниками спору існує спір щодо користування земельною ділянкою на певному майновому праві, і спір ініційовано позивачем з тих підстав, що позивачем та відповідачем-1 укладено Договір від 23.09.2014 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, а між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива», яке є суміжним з позивачем землекористувачем, та відповідачем-1 укладено договір від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яким фактично було передано ПОСП «Нива» (відповідач-2) в оренду земельну ділянку, що включає в себе дорогу загального користування, у зв`язку з чим ПОСП «Нива» чинить перешкоди ФГ «Деметра» в доступі до даної дороги, і заявляючи позовні вимоги у даній справі щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224481000:03:003:0035, укладеного 13.07.2015 р. між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива» (відповідач-2), позивач намагається встановити правовий статус користування саме ним належною йому на певному майновому праві земельною ділянкою та дорогою, з суміжним землекористувачем, що свідчить про відсутність у позивача порушеного або оспорюваного права позивача в контексті заявлених позовних вимог, що в сукупності є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи доводи скаржника стосовно наявності порушених прав, в контексті способу обраного позивачем способу захисту, вважає за необхідне оцінити і його ефективність, що також наголошується і у статті 13 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

В аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав вказаної особи у обраний ним спосіб, оскільки оспорювання позивачем відповідного договору оренди не призведе до фактичного повернення земельної ділянки у державну власність, а спірна земельна ділянка залишиться в користуванні відповідача, з відповідною державною реєстраціє., і відповідно заявлення такої вимоги не призведе до відновлення порушених прав позивача. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п. 52 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19)

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, не було надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Деметра» до Білоцерківської районної державної адміністрації, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, слід відмовити у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, з урахуванням мотивів даної постанови.

Також, стосовно заявленого до застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає оскільки укладенням оспорюваного договору право позивача не порушене, а тому підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача за даних обставин - у суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на приписи ст. ст. 256, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України.

Також, у відзиві на позовну заяву позивачем (Фермерським господарством «Деметра») було заявлено клопотання про приєднання доказів до суду апеляційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що 01.12.2021 позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2021 було проведено державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 ПОСП «НИВА» в межах договору оренди від 13.07.2015, проте, , вказані документи не приймаються судом апеляційної інстанції в якості доказів під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не наведено доводів в обгрунтування підстав подання вказаних доказів, як не доведено і винятковість випадку щодо необхідності їх подання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у позові не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з Фермерського господарства «Деметра» на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» підлягає стягненню 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції;

- судові витрати (судовий збір) за розгляд справи у суді першої інстанції - залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Деметра» до Білоцерківської районної державної адміністрації, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Деметра» (09531, Київська обл., Таращанський р-н., с. Юшків Ріг, вул. Червона, буд. 18, код 25565016) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» (09532, Київська обл., Таращанський р-н, с. Велика Вовнянка, вул. Соборна, буд. 5, код 04529513) 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Судові витрати (судовий збір) за розгляд справи у суді першої інстанції залишити за позивачем.

6. Видачу наказів по справі №911/614/20 доручити Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 03.06.2022 після виходу судді Тищенко О.В. з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	16.02.2022
Оприлюднено	22.06.2022
Номер документу	104709264
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди

Зуєв В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.02.2022 по справі 911/614/20ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/614/20

Постанова
від 16.02.2022 по справі 911/614/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД