Рішення

від 07.06.2022 по справі 911/2376/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/2376/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Зірковий про визнання недійсним рішення установчих зборів, ліквідацію юридичної особи, за участю від :

позивача 1 Воронін В. Г., Супрун І.І. (ордер серії АІ № 1129003 від 19.07.2021);

позивача 2 Супрун І.І. (ордер серії АІ № 1129005 від 19.07.2021);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2022 повністю задоволено позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ,) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ Зірковий (далі ОСББ «Зірковий») (т.3 а.с. 166-180). Відповідно до рішення суду визнано недійсним рішення, оформлені протоколом від 06.02.2021, зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м.Вишгород, вул. Ватутіна, 79 та постановлено ліквідувати ОСББ «Зірковий».

Відповідним рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 12:00 27.05.2022 та відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України роз`яснено, що докази щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу мають бути подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у даній справі.

20.05.2022, у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу (передано відділенню поштового зв`язку №159 м. Києва для направлення до суду 18.05.2022) (т.3 а.с.197-201,202).

27.05.2022 в судове засідання не з`явився представник відповідача. Враховуючи, що представник відповідача не був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, яким призначено відповідне судове засідання, копія відповідного рішення відповідачу фактично не направлена, у зв`язку з відсутністю фінансування, про що складено довідку від 19.05.2022, суд відклав судове засідання на 08.06.2022 о 14:40, враховуючи відсутність достовірних відомостей про те, що відповідачу відомо про відповідне судове засідання, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу (т.3 а.с.211-212).

В судове засідання 08.06.2022 з`явився позивач ОСОБА_1 та представник позивачів, які підтримали заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 500грн.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився; відповідач про судове засідання повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 27.05.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за №0415900506304, який отримано ним 01.06.2022 (т.3 а.с.222, 224).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві позивачі повідомили про те, що очікують понести витрати на правничу допомогу, загальна очікувана сума яких ними не вказана, а лише повідомлено про вартість окремих видів правничої допомоги: подання та підготовка позовної заяви 15 000грн; участь адвоката в судовому засіданні 2000грн за кожне; додаткові дії (підготовка та подання відповіді на відзив, письмових пояснень, заперечень) 1500грн за 1 годину роботи адвоката (т.1 а.с.1-22).

До прийняття рішення по суті позивачем - Вороніним В.Г. в особі представника подана заява про розподіл судових витрат у сумі 48500грн та частина доказів на підтвердження вже понесених витрат; докази направлення копій відповідних доказів іншим учасникам не надані. При цьому, позивач повідомив про намір подати інші докази, які не можуть ним бути подані до закінчення судових дебатів, після прийняття рішення у справі.

Однак, Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18 звернув увагу, що неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до ч.ч.5,6 ст.126 ГПК України.

Поряд з цим, у подальшому позивачем виконані вимоги ч.9 ст.80 ГПК України щодо направлення копій доказів іншому учаснику, про що подані докази разом із клопотанням про долучення документів щодо витрат на правову допомогу, що надійшло до суду 20.05.2022 (т.3 а.с.199-200).

У першій заяві по суті відзиві відповідач також не вказав загального очікуваного розміру таких витрат, а лише повідомив вартість окремих видів правничої допомоги: підготовку та подання відзиву 5 000грн; участь адвоката в судовому засіданні 1500грн за кожне (т.2 а.с.5-13). Також, на підтвердження вже понесених витрат у розмірі 6500грн відповідачем долучені докази, копії яких направлені позивачам (т.2 а.с.33-38).

Окрім того, в судових дебатах відповідач повідомив про намір подати докази понесення судових витрат після прийняття рішення у справі, у зв`язку з неможливістю їх подати до закінчення такої стадії процесу.

У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення у справі позивачем - Вороніним В.Г. в особі представника додатково у підтвердження розміру судових витрат надано докази оплати послуг адвоката у розмірі 8 000грн платіжне доручення №6110333111 від 30.11.2021. При цьому, позивач не повідомив, які об`єктивні причини перешкоджали йому подати відповідний доказ до закінчення судових дебатів, враховуючи перебування такого доказу у розпорядженні позивача з кінця 2021 року.

Відповідачем додаткових доказів понесення судових витрат у встановлений строк не надано, хоча і заявлено про наявність додаткових доказів під час судових дебатів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем Вороніним В.Г. надані наступні докази:

- витяг з договору від 19.07.2021 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між ним та Адвокатським бюро «Приймак та партнери» (далі АБ), що передбачає оплатне надання АБ позивачу правової допомоги, що включає в себе представництво його інтересів, зокрема, у судах з приводу захисту прав клієнта, порушених недійсними рішеннями установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , оформлених протоколом зборів співвласників від 06.02.2021, на підставі якого здійснена реєстрація ОСББ «Зірковий» (т.3 а.с.147-148);

- ордер ВІ №1129003 від 19.07.2021, виданий АБ адвокату Супруну І.І. на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 (т.1 а.с.30);

- акти виконаних робіт, складені у підтвердження надання послуг за відповідним договором, що стосуються даної справи, які містять опис виконаних робі/наданих послуг від: 30.11.2021 на суму 15 000грн, 16.02.2022 на суму 29500грн, від 29.04.2022 на суму 2 000грн, від 13.05.2022 на суму 2 000грн (т.3 а.с.149, 151,153,155);

- платіжні доручення щодо оплати позивачем ОСОБА_1 послуг АБ за згаданим договором: №807381511 від 02.09.2021 на суму 7000грн, №6110333111 від 30.11.2021 на суму 8000грн (т.3 а.с.150,198);

- квитанції щодо сплати позивачем ОСОБА_1 за відповідні послуги АБ від: 05.05.2022 на суму 29500грн, 05.05.2022 на суму 2000грн, 10.05.2022 на суму 2000грн (т.3 а.с.152,154,156).

З відповідних доказів вбачається, що позивачем ОСОБА_1 понесені витрати за відповідним договором на оплату правничої (правової) допомоги на загальну суму 48 500грн.

Відповідачем у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500грн, які відповідач просив відшкодувати за рахунок позивача ще у п.2 відзиву на позову, до відзиву на позов додані наступні документи:

- договір від 13.09.2021 про надання правової допомоги, укладений між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Евентум» (далі АО) (т.2 а.с.91), який передбачає надання АО відповідачу юридичної допомоги, що включає комплекс юридичної допомоги, зокрема, складання процесуальних документів, участь в судових засіданнях, представництво інтересів замовника, у т.ч. в суді;

- ордер АО №1017304 від 29.09.2021, виданий АО «Евентум» адвокату Шигімагіну В.О. на представництво інтересів ОСББ «Зірковий» (т.2 а.с.39);

- платіжне доручення № L192115 від 13.09.2021 на суму 6500грн, у призначенні платежу якого вказано: рах/факт №АО-1/09/21 від 08.09.2021 (т.2 а.с.32).

Актів виконаних робіт/наданих послуг за відповідним договором, що стосується надання відповідачу правової допомоги у даній справі, та детального опису виконаних робіт не надано.

Щодо витрат відповідача у розмірі 6500грн на оплату правничої допомоги, про які заявлено у відзиві, то такі витрати відповідно до ст.129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача, враховуючи задоволення заявлених у даній справі вимог.

Витрати позивача Вороніна В.Г. на оплату правничої допомоги у розмірі 48500грн підлягають покладенню на відповідача лише частково з наступних підстав.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Так, позивачем, з метою відшкодування відповідних витрат подано заяву про їх розподіл з визначенням їх остаточного розміру до закінчення судових дебатів (т.3 а.с.157).

Згідно ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право в разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок суми судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18).

Позивач у даній справі, хоч і не навів попереднього розрахунку саме суми судових витрат, оскільки фактично не міг визначити обсяг правової допомоги, що буде надаватись, однак, у першій заяві по суті навів вартість певних послуг, які можуть надаватись АБ, а також повідомив про вартість вже наданих послуг (підготовка та подання до суду позовної заяви 15 000грн).

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для відмови у відшкодуванні витрат позивача, понесених на оплату правничої допомоги лише з причин не визначення орієнтовної суми судових витрат на оплату правничої допомоги, оскільки інша сторона з першої заявою по суті ознайомлена з вартістю відповідних послуг, що можуть бути надані при вирішенні спору у даній справі під час надання правової допомоги позивачу та могла передбачити їх орієнтовну загальну суму.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додатковій постанові від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

У даній справі відповідач не подавав заяв про зменшення відповідних витрат позивача Вороніна В.Г., посилаючись на їх не співмірність, хоча йому позивачем направлені копії доказів на підтвердження відповідних витрат, про що свідчить опис вкладення до поштового відправлення №0415900504140 (т.3 а.с.200), яке прийнято для відправлення відділенням поштового зв`язку №159 м. Києва 18.05.2022 (т.3 а.с.199) та отримано відповідачем 20.05.2022, як вбачається з інформації з сайту АТ «Укрпошта» (т.3 а.с.210).

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які поніс відповідач, повністю мають бути покладені на позивача з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Окрім того, як визначено ч.6 ст.129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В силу ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є розумним, дійсно необхідним, неминучим та пропорційним предмету спору.

Зокрема, до розміру витрат Вороніна В.Г.на правничу допомогу включені витрати на оплату підготовки та подання окремих процесуальних документів у загальному розмірі 7500грн (клопотання про витребування документів, три клопотання про долучення документів та заява про зміну підстав позову) з рахунку вартості 1 год роботи 1500грн (5 год).

Між тим, зміна підстав позову є правом позивачів і ніяким чином, у даному випадку не пов`язана із діями у цій справі відповідача, його позицією, що викладена у заявах по суті. Подання такої заяви залежало виключно від волі позивачів. Подання окремого клопотання про витребування документів не було необхідним за умови заявлення такого клопотання у строк, визначений ч.1 ст.81 ГПК України та включення його до тексту позовної заяви, що відповідає п.8 ч.3, ч.6 ст.162 ГПК України. Визначення відповідних підстав позову та збір необхідних доказів для доведення відповідних підстав до подання позову до суду, а також подання таких доказів разом з позовом, як передбачено ч.2 ст.80 ГПК України, позбавили б необхідності подавати клопотання про долучення доказів, збір яких проведено після звернення з позовом до суду. При цьому, подання частини відповідних доказів разом з відповідними клопотаннями не можна вважати дійсно необхідним для вирішення спору у даній справі. Отже, фактично витрати позивача у відповідній частині із зазначених підстав не можна вважати у повному обсязі неминучими і дійсно необхідними, тому такі витрати суд вважає за можливе компенсувати позивачу за рахунок відповідача лише у розмірі 3 000грн, зважаючи на фактичний необхідний час для складання частини таких заяв, що можливо віднести до необдхідних.

Окрім того, до суми витрат на правову допомогу включені витрати у розмірі 2 000грн за участь адвоката в судовому засіданні 11.02.2022, яке не відбулось, у зв`язку з хворобою судді. При цьому, про те, що судове засідання не відбудеться учасники повідомлені заздалегідь 10.02.2022; представник позивача адвокат Супрун І.І. до зали суду у відповідний день не прибув. В судовому засіданні 08.06.2022 позивач визнав факт неявки у відповідний день до суду. Таким чином, відповідні витрати позивача не можна вважати обґрунтованими, оскільки п.4 договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.07.2021, укладеного між позивачем Вороніним В.Г. та АБ, передбачено, що вартість послуг адвоката у зв`язку з явкою до суду у розмірі 2000грн сплачується, у випадку, якщо судове засідання не відбулося та розгляд справи перенесено з причин, незалежних від адвоката бюро (хвороба судді і т.д.), за умови неповідомлення адвоката АБ завчасно про дану інформацію та з`явлення адвоката до суду, що у даному випадку не мало місце.

У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З урахуванням предмету спору, ступеня складності відповідної справи, середньої вартості аналогічних послуг, суд вважає непропорційним розмір витрат на оплату підготовки та подання позовної заяви та відповіді на відзив, які включені до загальної суми витрат на правову допомогу відповідно у розмірі: 15 000грн та 4500грн. Окрім того, відповідні послуги адвокатом фактично надавались для двох позивачів, лише один з яких заявив про відшкодування витрат на оплату відповідних послуг. Таким чином, суд вважає обґрунтованими та пропорційним до предмету спору, ступеню складності відповідної справи, часу, який міг би витрати представник для складання відповідних заяв, витрати ОСОБА_1 , у розмірі відповідно: 10000грн та 3000грн.

Окрім того, тривалість 9 судових засідань у відповідній справі у сукупності склала 584хв=9год44хв. При цьому, представник ОСОБА_3 у таких засіданнях представляв інтереси не лише позивача ОСОБА_1 , але й позивача - Івженка Є.В., який не заявляє про компенсацію витрат на правничу допомогу; явка позивачів у відповідні засідання судом обов`язковою не визнавалась. Таким чином, зважаючи на те, що кількість та тривалість судових засідань також обумовлена необхідністю захисту інтересів обох позивачів, враховуючи ступень складності відповідної справи, предмет спору у ній, середню вартість аналогічних послуг та дійсну необхідність відповідних витрат, суд вважає обгрунованими витрати позивача ОСОБА_1 у відповідній частині лише у розмірі 14500грн.

Також, до загальної суми витрат на оплату послуг адвоката включено вартість послуг адвоката у зв`язку із ознайомленням з матеріалами справи у розмірі 1500грн. Факт здійснення відповідної дії ознайомлення підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с.98).

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вищевказані обставини, поведінку сторін, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені позивачем не є пропорційними та не всі є неминучими, суд вважає, що на відповідача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс позивач ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги, а саме 32 000грн.

Витрати у розмірі 16 500грн, які понесені позивачем, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АБ, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АБ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСББ Зірковий» (ідентифікаційний код 44343447; 07302, Київська область Вишгородський район, м.Вишгород, вул. Ватутіна, 79) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) 32 000грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату правничу допомогу, понесені позивачем ОСОБА_1 у розмірі 16 500грн покласти на позивача ОСОБА_1 .

4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги, понесені Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОСББ Зірковий» у розмірі 6500грн покласти на відповідача.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 10.06.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова