Постанова

від 09.06.2022 по справі 740/2450/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 червня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/2450/20

Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/39/22

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Шапко В.М.,

позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурна співавторська проектна організація «АСПО», ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Дмитро Віталійович,

на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного її тексту: 15.11.2021, м. Ніжин,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна співавторська проектна організація «АСПО» (далі за текстом - ТОВ «АСПО») та ОСОБА_2 , в якому, після збільшення позовних вимог, остаточно просила:

- виселити ТОВ «АСПО» з приміщення по АДРЕСА_1 та звільнити його від речей цього товариства;

- зобов`язати ТОВ «АСПО» привести у попередній стан третій поверх вказаного приміщення шляхом знесення самовільно встановлених перегородок;

- визнати недійсним договір оренди № 1 від 01.04.2012, укладений ОСОБА_2 і ТОВ «АСПО». Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2010 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:03:017:0053, що розташована по АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення, яке знаходиться на цій земельній ділянці, загальною площею 785,5 кв. м., право спільної сумісної власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. 01.03.2020 ОСОБА_1 дізналася, що на вхідній групі будівель цього приміщення мається вивіска ТОВ «АСПО» та що на його третьому поверсі встановлено гіпсокартонні перегородки з дверима. Вказане здійснено без її погодження: договорів з ТОВ «АСПО» ОСОБА_1 не укладала і дозволу на реєстрацію ТОВ «АСПО» за вказаною в реєстрі юридичних осіб адресою вона не надавала.

В грудні 2020 р. ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визначити частину майна, що знаходиться у їхній спільній частковій власності, яка передається у володіння та користування ОСОБА_2 . Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 , видане Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області 10.04.2009, ОСОБА_2 є співвласником 14/25 часток нежитлового приміщення № 2 і № 3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 275,9 кв. м. ОСОБА_1 згідно з вказаними документами належить 11/25 часток у праві власності на ці ж приміщення. Остання періодично вчиняє дії, спрямовані на порушення мирного володіння їх спільними приміщеннями, перекриваючи доступ до нього або намагаючись чинити перешкоди у його використанні, хоча ними погоджено порядок володіння і користування цими приміщеннями. Так, ОСОБА_1 користується більш вигідним фасадним торговим залом 2-12 (площею 7,8 кв. м.), який є складовою приміщень № 2 та № 3. і користується входом до нього з фасадної сторони будівлі, а ОСОБА_2 користується менш привабливим торговим залом 2-13 (площею 72 кв. м.) у складі цих приміщень, доступ до якого - з тильної сторони будівлі. З огляду на досягнуту домовленість торговельний зал 2-13 та приміщення кабінету 2-17 передано в оренду ТОВ «АСПО» за договором оренди № 1 від 01.04.2012, про що ОСОБА_1 знала. Остання одноосібно користується торговим залом 2-12, який є складовою приміщень № 2 й № 3: зберігає там свої речі та товар магазину «Мамине Щастя»; вона облаштувала металеві двері з фасаду будівлі й контролює вхід з першого поверху до залу 2-12, який є складовою приміщень № 2 та № 3 і яким вона одноособово користується. Існуючий нині порядок володіння й користування приміщеннями, про які йдеться, підтверджено свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 , що видане Ніжинським міськвиконкомом 10.04.2009. Тобто ОСОБА_1 підтверджує існування згаданої домовленості між нею й ОСОБА_2 . Позовні ж вимоги про виселення ТОВ «АСПО» є зловживанням ОСОБА_1 своїми правами. Вони суперечать її попередній поведінці та свідчать про існування спору між нею й ОСОБА_2 про порядок володіння та користування вказаним приміщенням.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 маються клопотання, у якому вона просить призначити у справі судову будівельну експертизу, на розсуд якої поставити запитання: чи може бути надано у її володіння та користування частина майна, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до варіанту № 1: кабінет 2-11 площею 9,4 кв. м., кабінет 2-17, площею 10,4 кв. м., торговий зал 2-13, площею 72 кв. м. (цей варіант відповідає теперішньому порядку користування) або згідно з варіантом № 2: кабінет 2-11, площею 9,4 кв. м., кабінет 2-17, площею 10,4 кв. м., торговий зал 2-12, площею 70,8 кв. м. Проведення експертизи ОСОБА_2 просила доручити Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Клопотання обґрунтовано тим, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Для правильного вирішення справи необхідні спеціальні знання, у зв`язку з чим необхідно призначити вказану експертизу.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Кисіль В.Є. підтримав клопотання про призначення експертизи, а представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Д.В. просив його відхилити як передчасне.

Оскаржуваною ухвалою, серед іншого:

1) вищевказане клопотання задоволено: у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлені запитання такого змісту:

- чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва визначити порядок користування об`єктом нерухомого майна відповідно до часток співвласників ( ОСОБА_2 - 14/25, ОСОБА_1 - 11/25) нежитлових приміщень АДРЕСА_1 ?

- які варіанти визначення порядку користування вказаних приміщень можливо визначити відповідно до часток їх співвласників та вимог нормативно-правових актів?

- чи є технічна можливість надання у володіння та користування ОСОБА_2 торгового залу 2-13 (площею 72 кв. м.), який є складовою нежитлових приміщень № 2 і № 3 буд. АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 (14/25 частки) та ОСОБА_1 (11/25 частки), відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва?

- чи є технічна можливість надання у володіння та користування ОСОБА_2 торгового залу 2-12 (площею 70,8 кв. м.), який є складовою нежитлових приміщень № 2 і № 3, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва;

2) провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Постановляючи названу ухвалу, суд виходив з того, що для всебічного та повного з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Д.В. просить скасувати вказану ухвалу в частині призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи і направити справу для продовження її розгляду до суду І інстанції та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Вимоги скарги зводяться до того, що:

- правовою підставою позову в частині визнання недійсним договору оренди стало те, що він укладений без повідомлення чи погодження з ОСОБА_1 , чим їй спричинено перешкоди в користуванні приміщенням, про яке йдеться. Мотиви первісного позову обґрунтовувалися приписами ст. 358 ЦК України, згідно з якими власник має право на виділення в користування тієї частини майна, яка перебуває в його володінні, без припинення права спільної часткової власності або встановлення відповідного порядку користування спільним майном;

- відсутні правові підстави для обґрунтування або легалізації договору, який був укладений в 2021 році без відома іншого співвласника;

- відповідач за первісним позовом просила лише визначити частину майна, яка в подальшому могла бути передана їй в користування, а вимог щодо встановлення чи визнання порядку користування цим майном ОСОБА_2 не ставить. Проте друге питання, поставлене судом на вирішення експерта, стосується визначення варіантів користування частиною спірного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.

У справі встановлено таке.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26.05.2021 у цій справі ухвалу суду І інстанції від 12.04.2021 скасовано в частині відмови у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення частини майна, що знаходиться у спільній частковій власності її та ОСОБА_1 , яка передається у володіння та користування ОСОБА_2 , а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (копія постанови - арк. 81-89 т. 2). У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що:

- фактично вимогами за зустрічним позовом є надання ОСОБА_2 права отримання у володіння та користування в натурі тієї частини спільного майна, що відповідає її частці у справі спільної часткової власності на приміщення, яке є об`єктом спору у цій справі, як то передбачено ст. 358 ЦПК України;

- первісний і зустрічний позов є взаємопов`язаними, оскільки спір виник між співвласниками одного нежитлового приміщення щодо здійснення ними права спільної часткової власності; задоволення вимог ОСОБА_2 виключить необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 ;

- посилання ОСОБА_1 на наявність на розгляді у суді І інстанції іншої справи, в якій сформульовано вимоги аналогічного змісту, апеляційним судом відкидаються, оскільки це питання не було предметом розгляду суду І інстанції.

Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

Стаття 18 ЦПК України приписує, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, які не брали участі у справі, і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Тож висновки, викладені в ухвалі апеляційного суду від 26.05.2021 у цій справі про те, що вимогами за зустрічним позовом є надання ОСОБА_2 права отримання у володіння та користування в натурі частини спільного майна, що відповідає її частці у справі спільної часткової власності на приміщення, яке є об`єктом спору у цій справі, та що первісний і зустрічний позови взаємопов`язані, є обов`язковими при вирішенні цієї справи. Тому апеляційний суд при нинішньому розгляді справи не може їх відкинути.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 78 цього Кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 цього ж Кодексу). Цим Кодексом не встановлено, що у правовій ситуації, яка склалася між сторонами, ОСОБА_2 звільнена від доказування обставин, що мають значення для справи.

Питання, які суд поставив на вирішення судової будівельно-технічної експертизи, мають неабияке значення для справи. Для їх з`ясування дійсно необхідні спеціальні знання.

Отож підстав для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено: її постановлено без таких порушень цивільного процесуального законодавства, які, виходячи з меж апеляційної скарги, дали б підстави для її скасування. Законність та обґрунтованість цієї ухвали перевірено у межах доводів апеляційної скарги і підстав для застосування припису ч. 4 ст. 367 ЦПК України не встановлено.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отож питання про розподіл понесених у рамках цього провадження судових витрат має бути вирішене не тепер, а в остаточному рішенні по суті спору між сторонами.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Дмитра Віталійовича залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення.

Дату постановлення ухвали визначено згідно з приписом ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Головуючий: Судді: