Рішення

від 15.10.2007 по справі 35/387-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.07р.

Справа № 35/387-07

За позовом  Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ 

до   Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ 

про                стягнення 8 239, 49 грн

та за зустрічним позовом   Суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи 

ОСОБА_2,       м. Дніпропетровськ

До                                            Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ  

Про визнання договору неукладеним

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3, представник, дов.№1705 від 26.09.2007 р.від

відповідача  - ОСОБА_4, представник,

дов.№2880 від 28.09.2007 р. 

СУТЬ СПОРУ:

         В судовому засіданні оголошувалися

перерви з 01.10. до 09.10. 2007р. та з 09.10. по 10.10.2007р.

    Позивач просить стягнути з

Відповідача борг за надані послуги з перевезення вантажу - 7070,00 грн,  пеню -169,49 грн, витрати на оплату послуг

адвоката -1000,00 грн, посилаючись на договір №18/10 від 18.10.2006 р. та

просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно або грошові

кошти, що належать відповідачу.

          Представник Позивача в  підтримав позовні вимоги та просив їх

задовольнити.

          Відповідач позовні вимоги не визнав

та вказує, що шляхом обміну факсимільною заявкою сторони визначили строк

доставки вантажу не пізніше 12.02.2007р. Позивач доставив вантаж 12.03.2007р.,

тобто порушив строки доставки вантажу на 32 дні, в зв'язку з чим повинен

сплатити штрафні санкції в сумі 14 000,00 грн, в зв'язку з чим СПД-фізична

особа ОСОБА_2 не отримала від клієнта ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна»кошти за

спірне перевезення. 

          Відповідач заявив зустрічний позов, в

якому просить визнати договір №18/10 від 18.10.2006р. на перевезення вантажів в

міжнародному та міжрегіональному сполученні неукладеним, визнати Заявку на

перевезення вантажів від 31.01.2007р. недійсною, визнати акт виконаних робіт

від 12.03.2007р. недійсним. Свої вимоги обґрунтовує тим, що всупереч вимогам

ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»сторони в договорі не

погодили всі його істотні умови, а саме термін перевезення, час навантаження та

розвантаження.

          Позивач проти зустрічного позову

заперечує, вважає, що в спірному договорі та заявці узгоджені всі істотні умови

договору перевезення, а саме сторони погодили предмет, ціну та строк дії

договору, а відповідач не надавав жодних пропозицій чи претензій щодо умов

договору чи протоколу розбіжностей. Позивач здійснив спірне перевезення та

відповідно до договору повинен отримати оплату. В зв'язку з чим в задоволенні

зустрічного позову просить відмовити.

         За згодою представників сторін в

судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

          Дослідивши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

      - 18.10.2006р. між Приватним підприємцем

ОСОБА_5 -перевізник (надалі позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_6

-експедитор (надалі відповідач) було укладено договір № 18/10 на перевезення вантажів

в міжнародному і регіональному сполученнях строком дії до 18.10.2007р.

         Предметом договору є взаємовідносини

сторін пов'язані з організацією перевезень вантажів в міжнародному та

внутрішньому сполученнях на підставі заявок, які підписуються сторонами.   Сторонами підписана заявка від 31.01.2007р.

на перевезення вантажу з м. Вологда до м. Запоріжжя. 

        В заявці сторонами обумовлено маршрут -

м. Вологда (Російська Федерація) -м. Запоріжжя (Україна); вид та вага вантажу,

вартість перевезення - 1400 доларів США з оплатою по курсу НБУ на день

вивантаження протягом 3- 5 днів, відповідальність за несвоєчасну подачу

автомобіля, тощо.

         Позивач здійснив перевезення за

маршрутом м. Вологда (Російська Федерація) -м. Запоріжжя (Україна) в період з

05.02. по 06.03.2007р., що підтверджується CMR А №034301, вантажовідправник -

ЗАО «Вологодський підшипниковий завод», ванта-жоодержувач -ТОВ «Технополіс»,

перевізник Приватний підприємець ОСОБА_5.

          Про здійснене перевезення сторони

підписали акт виконаних робіт від 12.03.2007р. на суму 7070,00 грн та позивач

надав відповідачу рахунок №13.мар від 13.03.2007р. на суму 7070,00 грн.       

Згідно статті 307 Господарського кодексу України за

договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити  

ввірений    їй    другою   

стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в  установлений законодавством чи договором

строк та видати його уповноваженій  на

одержання  вантажу  особі (вантажоодержувачу), а

вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену

плату.

        Як встановлено вище, в заявці від

31.01.2007р. сторони обумовили, що вартість перевезення складає 1400 доларів

США, оплата проводиться по курсу НБУ на день вивантаження протягом 3- 5 днів.

Вказана умова міститься також в п.п. 5.1, 5.2 договору. Відповідач за здійснене

перевезення не сплатив, заборгованість становить 7070,00 грн.

        Заперечення відповідача, що він не

повинен сплачувати плату за перевезення, оскільки позивач доставив вантаж із

порушенням термінів доставки вантажу, судом відхиляються. Відповідальність

настає окремо за кожне порушення взятого на себе господарського зобов'язання та

порушення строків доставки вантажів є самостійним предметом позовних

вимог.        

         Способи захисту цивільних прав  визначені статтею 20 Господарського кодексу

України та статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема порушене право може

бути захищене шляхом визнання правочину недійсним, присудження виконання обов'язку

в натурі, тощо.

Зустрічна вимога відповідача про визнання договору

№18/10 від 18.10.2006р. на перевезення вантажів в міжнародному та

міжрегіональному сполученні неукладеним не відповідає способам захисту прав

суб'єктів  господарювання.   Вимога  

про встановлення  факту

неукладення  договору  не призводить до поновлення порушених прав,

така вимога не може бути предметом спору, 

самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору

неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей

факт може  встановлюватися  господарськими судами лише при існуванні та

розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є  елементом 

оцінки  фактичних обставин справи

та обґрунтованості вимог.

         Відсутність узгодженої сторонами  умови, 

що  є  істотною 

та забезпечує виконання зобов'язання, оцінюється судом у сукупності з

іншими доказами щодо обгрунтованості вимог.

         Таким чином, самостійна вимога про

визнання договору №18/10 від 18.10.2006р. 

неукладеним задоволенню не підлягає, та в цій частині зустрічного позову

слід відмовити.

        Відповідно до ч. 2 ст. 180

Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо

між сторонами у передбаченому законом порядку та формі  досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для даного виду

договорів, в будь-якому разі сторони зобов'язані погодити  предмет договору, ціну та строк дії договору.

       В спірному договорі сторони погодили

предмет -перевезення вантажів вантажними автомобілями, строк дії договору - до

18.10.2007р., відповідальність та інші умови, та в п. 1.1. договору визначили,

що в заявці на перевезення визначаються умови кожного перевезення, що не суперечить

вимогам ст. 180 Господарського кодексу України. Таким чином, відсутні правові

підстави вважати договір  №18/10 від

18.10.2006р.  неукладеним.

       Відповідач в зустрічному позові не

наводить правових підстав щодо визнання заявки на перевезення та акту виконаних

робіт недійсними.

        Підстави визнання правочину недійсним

визначені в статті 207 Господарського кодексу України та статтях 203, 215

Цивільного кодексу України. Господарське  

зобов'язання,   що  не 

відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо 

суперечить  інтересам держави  і 

суспільства,  або  укладено 

учасниками  господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може 

бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної 

влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині (ст.

207 ГК).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України

підставою недійсності правочину є 

недодержання  в  момент вчинення  правочину 

стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою -

третьою,  п'ятою та  шостою 

статті  203  цього Кодексу, а саме зміст  правочину 

не може суперечити цьому Кодексу, 

іншим актам  цивільного  законодавства,  а  

також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення 

учасника  правочину  має 

бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин

має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

        Судом не встановлено  порушень вимог ст. 207 Господарського кодексу

України чи ст. 203 Цивільного кодексу України при укладенні заявки на

перевезення вантажів від 31.01.2007р. та відсутні правові підстави визнання

вказаної заявки недійсною.

        Акт виконаних робіт є документом, який

складається сторонами на виконання умов договору, зазначений акт оцінюється

судом в якості доказу при вирішенні спору, та визнання акту недійсним не

відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, які визначені

законодавством, в зв'язку з чим зустрічні вимоги про визнання акту виконаних

робіт від 12.03.2007р. недійсним задоволенню не підлягають.

         Зважаючи на викладене, в задоволенні

зустрічного позову слід відмовити повністю.

       Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст.

525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у

встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

       Доказів сплати заборгованості на час

розгляду справи суду не надано.

       Відповідно до п. 6.4. договору в разі

прострочення платежу за надані послуги відповідач повинен сплатити пеню в

розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня за прострочення платежу з 15.03.

по 18.07.2007р. складає  402,31 грн.

Позивач просить стягнути пеню в сумі 169,49 грн та пеня підлягає стягненню в

розмірі заявлених вимог.

         Згідно ст. 44  Господарського процесуального кодексу України

до складу судових витрат, зокрема, відносяться оплата послуг адвоката.

         Позивач надав договір №30/03 від

30.03.2007р. на надання юридичної допомоги, який укладений з адвокатом ОСОБА_7,

акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 18.07.2007р. та прибутковий

касовий ордер від 30.03.2007р.  про

отримання від позивача оплати за надані послуги в розмірі 1000,00 грн. Разом з

тим, адвокат ОСОБА_7 не приймав участі в судових засіданнях, не представляв

інтересів позивача. Та вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату

послуг адвоката задоволенню не підлягають.

         З огляду на викладене, з врахуванням

всіх встановлених обставин справи, 

вимоги Позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

        Відповідно до ст. 49 ГПК України

судові  витрати за первісним та

зустрічними позовами відносяться на відповідача

        Суд вважає клопотання  позивача про накладення  арешту на майно та грошові кошти, що належать

відповідачу, таким, що не підлягає задоволенню, так як умовою застосування

заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у

тому числі і грошові кошти), яке є у відповідача на момент подання позову, може

зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення господарського

суду. Таких обґрунтованих припущень позивачем не наведено.        

         Керуючись  ст. ст. 44, 49, 60, 82-85, 116,117

Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 207,193, 307, 315

Господарського кодексу України, господарський суд,- 

ВИРІШИВ :

      Первісний позов

задовольнити.

         Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи  ОСОБА_2 -

АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 в ДОД АППБ «Аваль», МФО  305653) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - АДРЕСА_2,   ідентифікаційний НОМЕР_2 в філії ДЦВ

«Промінвестбанку»в м. Дніпропетровську, МФО 305437) борг -7070, 00 грн

(сім тисяч 70 грн), пеню -169,49 грн (сто шістдесят дев'ять грн 49 коп),

витрати по сплаті державного мита -102,00 грн (сто дві грн 00 коп),

витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу -118, 00 грн

( сто вісімнадцять грн 00 коп).

        В задоволенні зустрічного позову

відмовити.

        Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

        Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

 Л.П. Широбокова

Рішення підписано 11.10.07

р.