ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
11.12.2007
Справа № 35/387-07
Дніпропетровський апеляційний
господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
судді Науменко І.М. -доповідач
суддів: Білецької
Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання:
Прокопець Т.В.
За участю представників сторін:
від
позивача:
ОСОБА_1, представник, довіреність №1705 від 26.09.07р.
від відповідача : ОСОБА_2, представник, довіреність № 2880 від
28.09.07р.
розглянувши апеляційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2007р. у
справі № 35/387-07
за позовом суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ
до суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про стягнення 8239,49 грн.
за зустрічним позовом суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
до суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ
про визнання договору неукладеним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської
області від 10.10.07р. у справі № 35/387-07 (суддя Широбокова Л.П.) первісний
позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд
першої інстанції виходив з того, що доказів сплати заборгованості суду не
надано.
Не погодившись з рішенням
господарського суду від 10.10.07р., відповідач звернувся до Дніпропетровського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати
рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 35/387-07 від
10.10.07р., в задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на те, що
судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме
судом не враховано, що позивач доставив вантаж із затримкою, в зв'язку з чим
відповідач відмовляється сплачувати суму боргу.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу
позивач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими та такими, що
не відповідають обставинам справи, а прийняте рішення обґрунтованим та
основаним на законі. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без
задоволення.
Колегія суддів Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши
апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи,
18.10.2006р. між Приватним підприємцем ОСОБА_4 -перевізник (надалі позивач) та
Приватним підприємцем ОСОБА_3 -експедитор (надалі відповідач) було укладено
договір № 18/10 на перевезення вантажів в міжнародному і регіональному
сполученнях строком дії до 18.10.2007р.
Предметом договору є взаємовідносини
сторін пов'язані з організацією перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньому
сполученнях на підставі заявок, які підписуються сторонами. Сторонами підписана заявка від 31.01.2007р.
на перевезення вантажу з м. Вологда до м. Запоріжжя.
В заявці сторонами обумовлено маршрут -
м. Вологда (Російська Федерація) -м. Запоріжжя (Україна); вид та вага вантажу,
вартість перевезення - 1400 доларів США з оплатою по курсу НБУ на день
вивантаження протягом 3- 5 днів, відповідальність за несвоєчасну подачу
автомобіля, тощо.
Позивач здійснив перевезення за
маршрутом м. Вологда (Російська Федерація) -м. Запоріжжя (Україна) в період з
05.02. по 06.03.2007р., що підтверджується CMR А №034301, вантажовідправник -
ЗАО “Вологодський підшипниковий завод”, вантажоодержувач -ТОВ “Технополіс”,
перевізник Приватний підприємець ОСОБА_4.
Про здійснене перевезення сторони
підписали акт виконаних робіт від 12.03.2007р. на суму 7070,00 грн та позивач
надав відповідачу рахунок №13.мар від 13.03.2007р. на суму 7070,00 грн.
Згідно статті 307 Господарського кодексу України за
договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити
ввірений їй другою
стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором
строк та видати його уповноваженій на
одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а
вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену
плату.
Як встановлено судовою колегією в ході
розгляду справи, в заявці від 31.01.2007р. сторони обумовили, що вартість
перевезення складає 1400 доларів США, оплата проводиться по курсу НБУ на день
вивантаження протягом 3- 5 днів. Вказана умова міститься також в п.п. 5.1, 5.2
договору. Відповідач за здійснене перевезення не сплатив, заборгованість
становить 7070,00 грн.
Не можуть бути прийняті до уваги в
якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції доводи скаржника,
викладені в апеляційній скарзі, про те, що він не повинен сплачувати плату за
перевезення, оскільки позивач доставив вантаж із порушенням термінів доставки
вантажу, судом відхиляються. Відповідальність настає окремо за кожне порушення
взятого на себе господарського зобов'язання та порушення строків доставки
вантажів є самостійним предметом позовних вимог.
Способи захисту цивільних прав визначені статтею 20 Господарського кодексу
України та статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема порушене право може
бути захищене шляхом визнання правочину недійсним, присудження виконання
обов'язку в натурі, тощо.
Господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зустрічна вимога
відповідача про визнання договору №18/10 від 18.10.2006р. на перевезення
вантажів в міжнародному та міжрегіональному сполученні неукладеним не
відповідає способам захисту прав суб'єктів
господарювання. Вимога про встановлення факту неукладення договору
не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути
предметом спору, самостійно розглядатися
в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням
факту, що має юридичне значення. Цей факт може
встановлюватися господарськими
судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне,
його встановлення є елементом оцінки
фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Відсутність узгодженої сторонами умови,
що є істотною
та забезпечує виконання зобов'язання, оцінюється судом у сукупності з
іншими доказами щодо обгрунтованості вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 180
Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо
між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для даного виду
договорів, в будь-якому разі сторони зобов'язані погодити предмет договору, ціну та строк дії договору.
В спірному договорі сторони погодили
предмет -перевезення вантажів вантажними автомобілями, строк дії договору -до
18.10.2007р., відповідальність та інші умови, та в п. 1.1. договору визначили,
що в заявці на перевезення визначаються умови кожного перевезення, що не
суперечить вимогам ст. 180 Господарського кодексу України. Таким чином,
відсутні правові підстави вважати договір
№18/10 від 18.10.2006р.
неукладеним.
Відповідач в зустрічному позові не навів
правових підстав щодо визнання заявки на перевезення та акту виконаних робіт
недійсними.
Підстави визнання правочину недійсним
визначені в статті 207 Господарського кодексу України та статтях 203, 215
Цивільного кодексу України. Господарське
зобов'язання, що не
відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено
учасниками господарських відносин
з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може
бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст.
207 ГК).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України
підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину
не може суперечити цьому Кодексу,
іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний
обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення
учасника правочину має
бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин
має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом не встановлено порушень вимог ст. 207 Господарського кодексу
України чи ст. 203 Цивільного кодексу України при укладенні заявки на перевезення
вантажів від 31.01.2007р. та відсутні правові підстави визнання вказаної заявки
недійсною.
Акт виконаних робіт є документом, який
складається сторонами на виконання умов договору, зазначений акт оцінюється
судом в якості доказу при вирішенні спору, та визнання акту недійсним не
відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, які визначені
законодавством, в зв'язку з чим зустрічні вимоги про визнання акту виконаних
робіт від 12.03.2007р. недійсним задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст.
525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у
встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору.
Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Доказів сплати заборгованості на час
розгляду справи суду не надано.
Відповідно до п. 6.4. договору в разі
прострочення платежу за надані послуги відповідач повинен сплатити пеню в
розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня за прострочення платежу з 15.03.
по 18.07.2007р. складає 402,31 грн.
Позивач просив стягнути пеню в сумі 169,49 грн, ця вимога правильно задоволена
судом першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія
суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав
для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційнї скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК
України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 10.10.07р. у справі № 35/387-07 - залишити без
змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ -без
задоволення.
Постанова може бути оскаржена до
Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М.
Науменко
Суддя
Л.М. Білецька
Суддя
О.В. Голяшкін
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2007 |
Оприлюднено | 26.12.2007 |
Номер документу | 1230489 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Науменко І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні