Постанова

від 06.06.2022 по справі 344/11914/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11914/20

Провадження № 22-ц/4808/145/22

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Шандалович В.В.

за участі апелянта ОСОБА_1

представника апелянта адвоката Гринчука І.С.

представника позивача адвоката Грабовецького О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Бородовського С.О., ухвалене 29 липня 2021 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Одяг» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ПРАТ «Одяг» звернулось у суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовувано тим, що 13 червня 2018 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний товариству транспортний засіб «Mercеdes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 перед виїздом не забезпечив технічно справний стан свого автомобіля, що призвело до відмови гальм. Внаслідок цього допустив зіткнення з транспортними засобами «ВАЗ 2114», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , «Mercеdes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , «MAN 18.220», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 . Постановою Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП. Згідно зі звітом №45/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mercеdes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 202 550,78 гривень. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПРАТ СК «Галицька». Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області стягнуто з ПРАТ СК «Галицька» 123 002,57 грн, з яких: 99 000,00 грн страхового відшкодування (згідно з страхового полісу), 4 430,41 грн інфляційних втрат, 1 830,82 грн - 3% річних, 17 741,34 грн - пеня. Посилаючись на те, що страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, позивач просив суд на підставі статті 1194 ЦК України стягнути з відповідача, як винної у дорожньої-транспортній пригоді особи, на користь товариства різницю між фактичним розміром шкоди та стягнутою сумою страхового відшкодування у розмірі 103 550,78 грн та судові витрати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 вересня 2020 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПРАТ «Одяг» 103 550,78 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 102,00 грн судового збору, 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина відповідача у завданні шкоди доведена належним чином та відповідно до частин четвертої статті 82 ЦПК України доведенню не підлягає. Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercеdes-Benz» склав 202 550,78 грн. Вказаний висновок суб`єкта оціночної діяльності є належним і допустимим доказом. Оскільки страхове відшкодування у розмірі 99 000,00 грн, яке стягнуто рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2019 року, не покрило повністю розмір завданого матеріального збитку, то з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу суд виходив з того, що сторона відповідача не надала пояснення про те, до якого розміру витрат на правову допомогу просить зменшити. З урахуванням складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та складності і важливості спору для позивача суд вважав, що витрати праву допомогу можуть бути компенсовані в сумі 16 000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу є неналежним та недопустимим доказом, оскільки виконаний з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Зокрема, у порушення пункту 4.4 у звіті відсутні дані стосовно технічного стану автомобіля, їх фотографічні зображення, відображення характеру пошкоджень, протокол технічного огляду автомобіля. А тому з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку, ним подано до суду першої інстанції клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи для встановлення механічних пошкоджень, вартості збитку внаслідок пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Проте місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.

Також зазначає, що стягнута з нього сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірна з складністю справи. Так, сума стягнення матеріальної шкоди заявлена позивачем у позовній заяві становить 103 550,78 грн, а розмір витрат фактично становить шосту частину самого стягнення. Крім того, позивачем не додано детального розрахунку із зазначенням переліку виконаних робіт та розміру оплати за їх виконання. А тому вважає, що співмірна сума витрат на правову допомогу в цій справі є 7 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПРАТ «Одяг» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що суб`єктом оціночної діяльності відображено у звіті характер та обсяги пошкоджень транспортного засобу, їх наслідки для можливого подальшого ремонту та експлуатації. Також до звіту суб`єктом оціночної діяльності долучено фотографії, на яких зафіксовано наявні пошкодження транспортного засобу. А тому вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийнято вказаний звіт до уваги та вірно оцінено як належний і допустимий доказ. Окрім того, обставини щодо розміру шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, були предметом дослідження та встановленні рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2019 року.

Також звертає увагу на те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвокатів встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачем долучено копії договору про надання адвокатських послуг, протоколу погодження розміру фіксованої вартості адвокатських послуг, рахунку, платіжного доручення, акту приймання-передачі наданих послуг.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гринчук І.С. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів, просили її задоволити.

Представник ПРАТ «Одяг» - адвокат Грабовецький О.Б. скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що 13 червня 2018 року ОСОБА_1 перед виїздом не забезпечив технічно справний стан автомобіля марки «DAF 75.320 CF», що призвело до відмови гальм. Внаслідок цього близько 18.00 год в м. Івано-Франківську по вул. Галицька, 167 допустив зіткнення з транспортними засобами - автомобілем марки «ВАЗ 2114», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобілем марки «Mercеdes-Benz 812D», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , автомобілем марки «MAN 18.220», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 .У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «Mercеdes-Benz 812D», державний номерний знак НОМЕР_1 є ПРАТ «Одяг».

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF 75.320 CF», державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Галицька» на підставі полісу №3853621 від 06 листопада 2017 року.

Згідно зі звітом №45/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_6 вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, заподіяного власнику транспортного засобу «Mercеdes-Benz 812D», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 202 550,78 грн.

У вересні 2018 року позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Проте відповідач добровільно не здійснив виплату страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області стягнуто з ПРАТ СК «Галицька» 123 002,57 грн, з яких: 99 000,00 грн страхового відшкодування (згідно з страхового полісу), 4 430,41 грн інфляційних втрат, 1 830,82 грн - 3% річних, 17 741,34 грн - пеня.

Звертаючись до суду з цим позовом ПРАТ «Одяг» вказувало на те, що оскільки вартість матеріального збитку складає 202 550,78 грн, тому відповідач повинен відшкодувати йому різницю між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, а саме 103 550,78 грн.

За змістом положень статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На пітвердження розміру завданих збитків позивач надав звіт №45/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складений суб`єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_6 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mercеdes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 202550,78 грн.

Зі змісту звіту вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначена такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до моменту пошкодження. При цьому оцінювачем зазначено, що відповідно до ТУ 238 України 36-92 (Автомобілі і їх складові частини. Здача до капітального ремонту та приймання з капітального ремонту), умови приймання даного КТЗ на ремонт не дозволяють прийняти його на такий ремонт згідно додатку 2 даних ТУ та відповідно до технічних вимог виробника неможливо відновити даний КТЗ, та ремонт є економічно недоцільним, у зв`язку значними пошкодження КТЗ, який оцінюється на підставі ДСТУ 2324-93 п.1.8. У зв`зку із цим згідно з п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість відновлювального ремонту КТЗ, який потрібен для усунення ушкоджень, заподіяних КТЗ, не розраховувався.

Відповідно до пункту 8.2 Методики, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

В ході розгляду справи представник позивача визнав, що пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб є фізично знищеним. Про те, що автомобіль «Mercеdes-Benz 812D» є фізично знищений підтвердив представник ПРАТ «Одяг» і в засіданні апеляційного суду.

За таких обставин, ПРАТ «Одяг» має право на відшкодування в розмірі, який дорівнює вартості транспортного засобу до ДТП.

А тому посилання представника апелянта про те, що власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Враховуючи, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, з метою недопущення порушення прав учасників процесу та сприяючи в їх реалізації, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2021 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Однак у зв`язку із відсутністю оригіналу Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 45/18 від 06 серпня 2018 року у страхової компанії, експертом суду направлено повідомлення про неможливість надання висновку, відповідно матеріали справи повернуто до апеляційного суду. Після повернення справи сторона відповідача повторно клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляла.

Натомість, у судовому засіданні представником відповідача представлено висновок експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи №14 від 23 травня 2022 року, зробленого на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 травня 2022 року ТзОВ «Судово-експртне бюро України», згідно якого вартість пошкодженого автомобіля «Mercеdes-Benz 812D», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП (13 червня 2018 року) становить 62090,00 грн з клопотанням про врахування його результатів під час ухвалення рішення.

Даючи оцінку даному висновку, апеляційний суд виходить з того, що наведене дослідження здійснювалося тільки на підставі представленого замовником Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 45/18 від 06 серпня 2018 року та його пояснень.

На вирішення вказаної експертизи було поставлено питання тільки щодо визначення вартості пошкодженого автомобіля на момент ДТП. Висновків, що ринкова вартості транспортного засобу є меншою ніж зазначено в наданому позивачем звіті, останній не містить.А отже такий не спростовує розмір матеріального збитку визначеного у Звіті про оцінку колісного транспортного засобу № 45/18 від 06 серпня 2018 року та не є належним доказом у справі.

Не свідчать про неправильність звіту про оцінку колісного транспортного засобу доводи апеляційної скарги, що наданий позивачем звіт про оцінку колісного транспортного засобу не відповідає вимогампункту 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки у ньому зазначено обсяг пошкодження транспортного засобу, долучено протокол огляду колісного транспортного засобу, фотографічні зображення, на яких зафіксовано наявні пошкодження транспортного засобу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновку суб`єкта оціночної діяльності. А тому такий обґрунтовано взятий до уваги судом першої інстанції.

В той же час, під час перегляду справи апеляційним судом встановено, що у липні 2020 року ПРАТ «Одяг» продало залишки пошкодженого транспортного засобу за 15 637,87 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 28 липня 2020 року.

З огляду на вищенаведене з ОСОБА_1 на користь ПРАТ «Одяг» підлягає стягненню 87 912,91 грн (202 550,78 грн (вартість транспортного засобу до ДТП) - 99 000,00 грн (страхова виплата) - 15 637,87 грн (залишки пошкодженого транспортного засобу).

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв

Матеріалами справи підтверджується, що 16 червня 2019 року між ПРАТ «Одяг» та адвокатським об`єднанням «Інтелекс» укладено договір №16/06/20 про надання адвокатський послуг.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 договору визначено перелік послуг, які адвокат надає клієнту на виконання укладеного договору, зокрема, надання консультацій, підготовка процесуальних та інших документів, представництво інтересів клієнта в судах.

Також цього ж дня ПРАТ «Одяг» та адвокатським об`єднанням «Інтелекс» підписали протокол погодження фіксованої вартості адвокатських послуг, згідно якого гонорар компанії за надання послуг становить 20 000,00 грн без ПДВ, винагорода за здійснення представництва інтересів клієнта у судовому засідані по справі складає 1500,00 грн без ПДВ за кожне судове засідання.

Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності детального опису витрат на правничу допомогу не заслуговує на увагу, оскільки в межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. Зміст наданих послуг розкрито в акті приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 02 квітня 2021 року, які були сплачені позивачем (а.с.128, 129, 130 т.1).

Крім того, подаючи до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представником відповідача не надано доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування. Не долучені такі і до апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності та неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до переконанн я, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині визначення розміру матеріальної шкоди, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Одяг» матеріальної шкоди у розмірі 87 912,91 грн.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову у розмірі 1 784,60 грн, тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

В частині вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу рішення суду необхідно залишити без змін.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги (15,10%) з ПРАТ «Одяг» Стягнути на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 476,10 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2021 року в частині визначення розміру матеріальної шкоди та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Одяг» 87 912,91 грн матеріальної шкоди та 1 784,60 грн судового збору за подання позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Одяг» на користь ОСОБА_1 476,10 грн судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: І.О. Максюта

В.Д. Фединяк