Рішення

від 29.07.2021 по справі 344/11914/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11914/20

Провадження № 2/344/1142/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

представника позивача Грицак А.З.,

відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПрАТ Одяг до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 13/06/2018 мала місце ДТП, в результаті якої пошкоджено належний позивачу транспортний засіб Мерседес-Бенц з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Згідно протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності 13/06/2018 по АДРЕСА_1 відповідач не забезпечив технічно справний стан свого автомобіля, що призвело до відмови гальм, внаслідок цього допустив зіткнення з транспортним засобом позивача та заподіяв механічні ушкодження транспортному засобу позивача. Відповідач визнав свою вину у вчиненні правопорушення повністю. Постановою Івано-Франківського міського суду від 13/08/2018 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Відповідно до звіту №45/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб?єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 202550,78 гривень.

В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що внаслідок ДТП транспортний засіб позивача зазнав пошкодження у виді деформації кузова в двох місцях, відновити попередній стан пошкодженого автомобіля позивача до технічних вимог неможливо; відповідач визнав свою вину у завданні шкоди; відповідач не подав суду будь-якого розрахунку на спростування розрахунку позивача; оцінка збитку відповідача була розрахована страховою компанією; частину збитку з суми 202550,78 гривень сплачено за рахунок страхової компанії в сумі 99000 гривень зі страхової суми 100000 гривень з урахуванням 1000 гривень франшизи за договором страхування відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в позові та надав перед судом пояснення про те, що позивач подав висновок про оцінку збитку, який не є висновком експерта, в якому також відсутнє попередження суб?єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність. При цьому представник відповідача не надав перед судом пояснення про те, про яку кримінальну відповідальність суб?єкта оціночної діяльності необхідно було попередити позивачу суб?єкта оціночної діяльності; звіт про оцінку необ?єктивний.

Разом з цим представником відповідача не надано суду пояснення і докази на доведення його пояснення про те, що звіт про оцінку збитку необ?єктивний, в чому саме полягає його необ?єктивність та в чому полягає спростування змісту висновку суб?єкта оціночної діяльності, а також в чому полягає об?єктивність пояснення самого ж представника відповідача при запереченні висновку суб?єкта оціночної діяльності.

Однак 12 липня 2001 року ухвалено Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , відповідно до ст. 4 якого професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Оціночна діяльність може здійснюватися у формі практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже висновок суб?єкта оціночної діяльності є визначеною законом формою складення офіційного документу у формі висновку щодо оцінки майна, в тому числі збитку, що завданий відповідному майну.

В ст. 5 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні вказано, що суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Таким чином висновок суб?єкта оціночної діяльності є належним і допустимим доказом оцінки майна та завданого майну розміру збитку.

При цьому представник позивача надав перед судом пояснення про те, що позивачем подано суду висновок суб?єкта оціночної діяльності, а представник відповідача заперечував висновок за вимогами до висновків експерта, а не суб?єкта оціночної діяльності.

Таким чином заперечення представника відповідача щодо допустимості оцінки, складеної суб?єктом оціночної діяльності в частині попередження експерта про кримінальну відповідальність засновано на положеннях законодавства щодо вимог до висновку експерта, а не суб?єкта оціночної діяльності.

При цьому в судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що він адвокат, а тому йому однозначно відомо, що відповідні його пояснення позбавлені правових підстав і не характеризуються будь-якою юридичною вірогідністю.

Отже діяльність представника відповідача була спрямована виключно на затягування судового розгляду та на надання пояснень, які не стосуються фактичних обставин спору і не характеризуються юридичною вірогідністю.

Так у справі Трегубенко проти України Європейського суду з прав людини (2004 р.) зроблено категоричний висновок про те, що суспільна потреба передбачає і правильне застосування закону.

Невірне застосування відповідачем та його представником закону, який вони не зазначили в їх виступах не звільняє відповідача від майнової відповідальності за пошкодження майна позивача.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до звіту №45/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб?єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 202550,78 гривень.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Мерседес-Бенц 812 D належить позивачу.

Згідно протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності 13/06/2018 по АДРЕСА_1 відповідач не забезпечив технічно справний стан свого автомобіля, що призвело до відмови гальм, внаслідок цього допусти зіткнення з транспортним засобом позивача та заподіяв механічні ушкодження транспортному засобу позивача.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 13/08/2018 відповідача визнано винуватим у вчиненні ДТП 13/06/2018 по вул. Галицькій 167 в м. Івано-Франківськ, в результаті якого пошкоджено належний позивачу автомобіль.

За схемою місця ДТП від 13/08/2017 зазначено положення транспортних засобів.

Відповідно до звіту №45/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб?єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 202550,78 гривень.

Відповідно до полісу №3853621 відповідальність водія автомобіля DAF НОМЕР_3 була застрахована страховою компанією.

11/09/2018 позивач подав заяву про виплату страхового відшкодування.

27/08/2019 ухвалено рішення Господарського суду Івано-Франківської області, яким з відповідача стягнуто 123002,57 гривень, з яких 99000 гривень страхового відшкодування.

16/06/2020 укладено договір між позивачем та адвокатським об?єднанням Інтелекс про надання послуг з професійної правничої допомоги.

16/06/2020 позивачем видано довіреність на представництво інтересів на ім?я адвоката позивача.

Відповідно до свідоцтва №001164 представник позивача має право на здійснення адвокатської діяльності.

16/06/2020 позваичем та адвокатським об?єднанням Інтелекс складено протокол погодження фіксованої вартості послуг з правничої допомоги на суму 20000 гривень та 1500 гривень за судове засідання.

01/08/2020 адвокатським об?єднанням Інтелекс складено рахунок позивачу на суму 20000 гривень за професійну правничу допомогу та 4000 гривень ПДВ за представництво інтересів в даному спорі.

22/03/2021 позивачем сплачено адвокатському об?єднанню Інтелекс 24000 гривень за надання послуг з професійної правничої допомоги в цьому спорі.

02/04/2021 складено акт приймання передачі №005, за яким позивач прийняв послуги від адвокатського об?єднання Інтелекс`з професійної правничої допомоги цьому спорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В ч. 3 ст. 22 ЦК України вказано, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже відповідач не надав суду доказів на спростування його вини у завданні шкоди майновим правам позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином судовим рішенням вже встановлено вину відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, в результаті чого заподіяно шкоду майновим інтересам позивача.

В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що автомобіль не підлягає відновленню.

В ч. 1 ст. 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ч. 2 ст. 1166 ЦК України вказано, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже відповідач не довів перед судом, що майнову шкоду завдано не з його вини.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав. Однак відповідач та його представник не подали суду будь-якого заперечення правових підстав позову, не подали розрахунку на спростування розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Отже страхова компанія, яка застрахувала цивільну відповідальність водія транспортного засобу, яким завдано шкоду позивачу виплатила визначений законом розмір страхового відшкодування.

Майнову шкоду, що перевищує страхову суму зобов?язана сплатити особа, яка безпосередньо завдала шкоду.

Відповідач та його представник не надали суду будь-якого пояснення та будь-якого доказу, що шкоду завдано не з вини відповідача, що відповідальність за дії відповідача покладається на будь-яку третю особу.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні відповідач надав пояснення про те, що позивач отримав грошові кошти від страхової компанії і ще бажає отримати їх від відповідача.

Так в ст.1192 ЦК України вказано, що, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак відповідач не надав суду доказу того, що він передав позивачу грошові кошти на відшкодування завданої ним шкоди, або надав взамін пошкодженого майна своє майно відповідної якості, що прийнято позивачем, або відповідачем надано відповідні деталі для заміни пошкоджених і оплачено роботи з їх встановлення, або відповідачем сплачено грошові кошти на повне, своєчасне відновлення майна, що прийнято позивачем.

Відповідач не здійснив будь-якої дії на поновлення порушених ним прав позивача.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди саме відповідач зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розрахунок заборгованості здійснено страховою компанією.

Відповідачем не надано суду доказу того, що на час проведення огляду автомобіля для встановлення виду його пошкодження та витрат на його відновлення у відповідача було бажання прийняти участь у здійсненні відповідної дії. Такі заперечення відповідач висловив лише на час вирішення спору за позовом позивача. У зв?язку з цим у відповідача не було жодних перешкод в ознайомленні з переліком пошкоджень та здійсненою оцінкою на час огляду автомобіля аварійним комісаром, на час розгляду претензій позивача до страхової компанії і до часу розгляду цієї справи судом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Отже позивач надав суду доказ здійснення витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні адвокат відповідача подав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу у зв?язку з тим, що справа не є особливо складною для адвоката позивача.

Разом з цим адвокат відповідача не надав перед судом пояснення про те, до якого розміру витрати на правову допомогу він просить суд зменшити.

З урахуванням складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та складності і важливості спору для позивача витрати на правову допомогу можуть бути компенсовані в сумі 16000 гривень.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ПрАТ Одяг (ідентифікаційний код 01554249, вул. Максимовича 8 м. Івано-Франківськ) 103550,78 гривень, 2102 гривень судового збору, 16000 гривень витрат за професійну правничу допомогу;

в іншій частині витрат за професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.