Постанова

від 06.06.2022 по справі 910/12543/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. Справа№ 910/12543/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Мальченко А.О.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 07.06.2022 року у справі №910/12543/21 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк."

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, повний текст якого складено 06.12.2021

у справі №910/12543/21 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк.", 2. Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Укрпластик"

про стягнення 252 931,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." (далі - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення 252 931,39 грн, з яких: 241 139,65 грн основного боргу, 6 611,94 грн пені, 3 794,85 грн інфляційних втрат та 1 384,95 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Укрпластик" (далі - третя особа) своїх зобов`язань за Договором № 320 транспортного експедирування від 28.09.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажів, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів заборгованості як поручителів за Договором поруки № 7 від 20.01.2020 та Договором поруки № 8 від 28.04.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." та Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" 241 139,65 грн основної заборгованості, 6 611,94 грн пені, 3 794,85 грн інфляційних втрат, 1 384,95 грн 3% річних.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" 27 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 896,98 грн судового збору.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" 27 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 896,98 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: констатувати нікчемність договору поруки №8 від 28.04.2020 в силу закону; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; виключити з присуджених сум витрат на професійну правничу допомогу витрати на оплату участі адвоката в 3-х судових засіданнях у розмірі 22 500,00 грн; зменшити загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу до 18 000,00 грн; розподілити витати на професійну правничу допомогу між позивачем, відповідачем-2 та третьою особою; скасувати рішення про покладення на нього будь-яких витрат у даній справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права (ч.2 ст.215, ч.1 ст.2016, ч.ч.1,2 ст.236, ч.2 ст.547, ч.4ст.559 та ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також скаржник посилається на таке:

- суд першої інстанції не встановив факт недотримання письмової форми договору поруки в момент його вчинення (укладення) через відсутність на ньому підписів усіх уповноважених сторін та його нікчемності, а також факт відсутності договірного погодження застосування пені;

- суд першої інстанції безпідставно встановив факт належного укладання 28.04.2020 договору поруки та визнав факт досягнення згоди між сторонами основного договору щодо застосування пені за порушення п.4.3 договору, а також встановив факт відсутності спливу строку дії договору поруки.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, справу №910/12543/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 залишено без руху, а також надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 5 690,94 грн.

У період з 25.01.2022 по 31.01.2022 суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному.

26.01.2022 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява разом із доказами сплати судового збору у розмірі 5 690,94 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21, а також розгляд вказаної скарги призначено на 22.02.2022 о 10:30 год.

17.02.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі №910/12543/21 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

21.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення з приводу примусового виконання оскаржуваного судового рішення, а також додатково наводить доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 відкладено на 29.03.2022 о 10:00 год.

09.03.2021 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині стягнення витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 54 900,00 грн скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 48 600,00 грн. В решті оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

21.03.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "EasyCon".

29.03.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу та просить задовольнити його скаргу.

29.03.2022 розгляд апеляційної скарги не відбувся у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі №910/12543/21 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 призначено на 07.06.2022 о 10:15 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі №910/12543/21 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Відповідач-2 та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 07.06.2022, не з`явилися, своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.6 ст.120 ГПК України повідомляв учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення копії ухвали суду від 18.04.2022 на електронну пошту останніх, докази чого містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене та те, що явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача-2 та третьої особи.

Також відповідач-2 та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

07.06.2022 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

В свою чергу, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги (додаткових пояснень), відзиву та заперечень на нього, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.09.2015 між позивачем, як експедитором, та третьою особою, як замовником, був укладений Договір №320 транспортного експедирування (далі - Договір №320), відповідно до умов якого експедитор зобов`язався за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підпунктом 1.2.1 Договору №320 сторони погодили, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків за цим Договором інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи.

Згідно з п.1.3 Договору №320 конкретні умови кожного транспортного експедирування узгоджуються сторонами в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними чистинами цього Договору.

За здійснення передбачених цим Договором транспортно-експедиційних послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти в сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2. У випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, його вартість узгоджується сторонами у заявці (п.4.1 Договору №320).

Пунктом 8.3 Договору №320 сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання цього Договору, строк його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше 3 років.

Крім того, в абзаці другому пункту 8.4 Договору №320 сторони узгодили, що цей Договір може бути припинений/розірваний тільки після здійснення сторонами розрахунків, пов`язаних із його виконанням.

На підставі поданих замовником заявок: № 10/18-1187 від 30.10.2019, № 10/18-1201 від 04.11.2019, № 10/18-1246 від 05.12.2019 та № 10/18-1250 від 09.12.2019 експедитором, із залученням інших осіб, безпосередніх перевізників - фізичних осіб-підприємців, було організовано перевезення вантажу, доставка якого від місця завантаження до місця розвантаження (02002, м. Київ, вул. М.Раскової,1), що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №0009395150, №004112, №0009392118 та №059862.

Відповідно до поданої замовником заявки №10/18-1187 від 30.10.2019, вартість фрахту становила 3 300,00 євро, згідно заявки №10/18-1201 від 04.11.2019 вартість фрахту становила 2 750,00 євро, згідно заявок №10/18-1246 від 05.12.2019 та №10/18-1250 від 09.12.2019 вартість фрахту становила 3 000,00 євро за кожну.

Вартість наданих експедитором послуг пов`язаних з перевезенням вантажу, згідно виставлених рахунків становить: рахунок на оплату № 3231 від 04.11.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1187 від 30.10.2019) - 90 934,20 грн; рахунок на оплату №3293 від 06.11.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1201 від 04.11.2019) - 75 517,35 грн; рахунок на оплату №3629 від 09.12.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1246 від 05.12.2019) - 78 960,84 грн та рахунок на оплату №3697 від 13.12.2019 (за надані послуги на підставі заявки №10/18-1250 від 09.12.2019) - 78 727,26 грн.

Загальна вартість наданих послуг пов`язаних з перевезенням вантажу становить 324 139,65 грн.

Замовником було здійснено часткову оплату за надані послуги, а саме: 25.01.2021 (платіжне доручення №463 від 25.01.2021) сплачено частину заборгованості за рахунком №3221 від 04.11.2019 у розмірі 43 000,00 грн та 09.03.2021 (платіжне доручення №751 від 09.03.2021) сплачено частину заборгованості за рахунком №3293 від 06.11.2019 у розмірі 40 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість третьої особи перед позивачем становить 241 139,65 грн.

20.01.2020 між позивачем, відповідачем-2 та третьою особою був укладений Договір поруки №7 до Договору №320 (далі - Договір поруки №7), відповідно до умов якого відповідач-2, як поручитель, зобов`язується відповідати перед позивачем, як кредитором, за виконання всіх зобов`язань третьої особи, як боржника, що виникли з Договору №320, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають із цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору поруки №7 визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки визначені Договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань, у розмірі визначеному у пункті 4.1 цього Договору.

У відповідності до п.3.1 Договору поруки №7 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно Договору у сумі, що визначена в порядку встановленому Договором, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки у розмірі до 900 000,00 грн, у тому числі ПДВ.

Згідно з п.10.1 Договору поруки №7, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного Договору, окрім випадків визначених у статті 559 Цивільного кодексу України. Порука для відповідного забезпечення зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Крім того, 28.04.2020 між позивачем, відповідачем-1 (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел Ай Інвестмент", яке в подальшому було перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк.") та третьою особою був укладений Договір поруки №8 (далі - Договір поруки №8), відповідно до умов якого відповідач-1, як поручитель, зобов`язується у повному обсязі відповідати перед позивачем, як кредитором, за виконання зобов`язань третьої особи, як боржника, передбачених Договором №320.

Пунктом 3.1 Договору поруки №8 сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов`язання за основним Договором у повному обсязі.

Також пунктом 5.1 Договору поруки №8 сторони узгодили, що цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін й діє протягом строку дії основного Договору.

13.05.2021 позивач надіслав третій особі досудову вимогу №699 від 13.05.2021 про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 241 139,65 грн.

05.07.2021 позивач надіслав відповідачу-2, як поручителю, згідно Договору поруки №7, письмову вимогу вих. №30/06-2 від 30.06.2021 про сплату заборгованості третьої особи на суму 241 139,65 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем-2 - 07.07.2021.

Цього ж дня позивач надіслав відповідачу-1, як поручителю, згідно Договору поруки №8, також письмову вимогу вих. 30/06-1 від 30.06.2021 про сплату заборгованості третьої особи на суму 241 139,65 грн. Вказана вимога не була отримана відповідачем-1 та була повернута за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з тим, що боржник за Договором №320, а також жодний із відповідачів, які є поручителями не здійснили сплату заборгованості за надані експедиторські послуги, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів основної заборгованості за Договором №320 у розмірі 241 139,65 грн, пені у розмірі 6 611,94 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 794,85 грн та 3% річних у розмірі 1 384,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, між позивачем та третьою особою був укладений Договір №320, відповідно до якого позивач у період з жовтня по грудень 2019 року надавав експедиторські послуги.

Даний Договір №320 підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів того, що Договір №320 у встановленому порядку оспорювався та визнався недійсним чи був розірваним.

Також учасниками справи не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності вказаного вище правочину.

Пунктом 4.4 Договору №320 сторони погодили, що підтвердженням повного виконання експедитором своїх зобов`язань щодо доставки вантажу, особі, визначеній у заявці, яка є невід`ємною частиною цього Договору, є товарно-транспортні документи: CMR (TTH, видаткові накладні), які мають бути оформлені належним чином відповідно до умов цього Договору та діючого законодавства України та своєчасно передані замовнику.

Таким чином, належне надання позивачем експедиторських послуг, згідно наданих заявок, підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №0009395150, №004112, №0009392118 та №059862.

Порядок оплати за надані послуги визначений сторонами у пунктах 4.1 та 4.3 Договору №320. Так, за здійснення передбачених цим Договором транспортно-експедиційних послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти в сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2. У випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, то його вартість узгоджується сторонами у заявці.

Відповідно до п.4.3 Договору №320, зазначена в пункті 4.1 Договору, сума перераховується замовником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно із заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, зазначених в пунктах 2.9, 2.12, 2.14. та 2.15 цього Договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, загальна вартість наданих послуг пов`язаних з перевезенням вантажу становить 324 139,65 грн. Проте замовник здійснив часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 83 000,00 грн.

Тобто заборгованість третьої особо зі сплати наданих позивачем послуг становить 241 139,65 грн, кінцевий термін сплати якої є таким, що настав.

Матеріали справи не містять та учасниками справи відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів як на спростування наявності заборгованості у розмірі 241 139,65 грн, так і факту надання позивачем відповідних послуг.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачами виникли правовідносини пов`язані із договором поруки.

У відповідності до ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 3 статті 554 Цивільного кодексу України особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки у Договорі поруки №7 та Договорі поруки №8 не визначено іншого порядку відповідальності поручителів за зобов`язання боржника, відповідачі є солідарними боржниками і відповідають перед позивачем солідарно.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Укладені між позивачем та відповідачами Договір поруки №7 та Договір поруки №8 є чинними та передбачають відповідальність останніх за виконання всіх зобов`язань боржника, що виникли з Договору № 320.

Колегію суддів не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність Договору поруки №8.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак відповідачі, як поручителі ,зобов`язані відповідати перед позивачем за порушення третьою особою своїх зобов`язань за Договором №320.

Твердження відповідача-1 про те, що Договір поруки №8 не набув юридичної сили, оскільки не був підписаний усіма його сторонами спростовується наданим позивачем примірником Договору поруки №8, який підписаний та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання (а.с.155-157 т.1).

Стосовно строку дії Договорів поруки, зокрема Договору поруки №8, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5.1 останнього, вказаний правочин діє протягом строку дії основного Договору №320. Тобто, відповідно п.8.3 Договору №320 та враховуючи пролонгацію на три роки, цей Договір діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання.

Крім того, у абзаці другому пункту 8.4 Договору №320 сторони узгодили, що цей Договір може бути припинений тільки після здійснення сторонами розрахунків, пов`язаних із його виконанням.

Відтак, оскільки основний Договір №320 не припинив свою дію, у зв`язку з відсутністю повного розрахунку за надані послуги, відповідно, укладені Договори поруки, у тому числі Договір поруки №8 є діючими.

Твердження скаржника на те, що порука є припиненою внаслідок закінчення строку, встановленого Договором поруки №8, колегією суддів відхиляються, оскільки в п.5.1 вказаного правочину як строк поруки визначено строк дії основного Договору №320, який в частині виконання грошових зобов`язань діє до повного їх виконання. До того ж Договір поруки №8 був укладений між позивачем та відповідачем-1 28.04.2020, тобто після 31.12.2019, що в свою чергу свідчить проте, що сторони Договору поруки №8 свідомо уклали такий договір з метою забезпечення вимог позивача, які були не виконані боржником за чинним Договором №320, а також внаслідок вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів, як поручителів, заборгованості за Договором №320 у розмірі 241 139,65 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 1 384,95 грн 3% річних та 3 794,85 грн інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору поруки №7 та пункту 1.1 Договору поруки №8, поручителі зобов`язуються у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань боржника, передбачених Договором №320.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а також сторони можуть погодити інший розмір процентів встановлений законом.

Враховуючи прострочення грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм, перевіривши наданий позивачем розрахунок та беручи до уваги не надання скаржником контррозрахунку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 794,85 грн та 3% річних у розмірі 1384,95 грн.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 6 611,94 грн пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору поруки №7 та пункту 1.1 Договору поруки №8, поручителі зобов`язуються у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань боржника, передбачених Договором №320.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до п.5.5 Договору №320 за порушення строку, вказаного в пункті 4.2 цього Договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що пункт 4.2 не стосується строків оплати, а врегульовує порядок визначення ціни послуг. Разом з тим, у відповідності до статті 213 Цивільного кодексу України, здійснюючи тлумачення Договору №320 та порівнюючи різні його частин як між собою, так і зі змістом Договору №320 загалом, до спільного застосування із пунктом 5.5, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку слід використовувати положення пункту 4.3 Договору №320, який визначає строки проведення розрахунків. Більше того, зазначення в Договорі №320 невірного його пункту, суттєвого значення для трактування п.5.5 останнього немає, оскільки вказаний пункт передбачає, що пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується саме від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожний день прострочення. Тобто навіть якщо б вказаного пункту взагалі не було в Договорі №320, справжній намір сторін під час його укладання є достатньо зрозумілим.

Таким чином, враховуючи прострочення грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм, перевіривши наданий позивачем розрахунок та беручи до уваги не надання скаржником контррозрахунку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача пеню у розмірі 6 611,94 грн.

Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам учасникам справи по суті спору. До того ж, в оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі (додаткових поясненнях, запереченнях на відзив), колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору по суті.

Також судом першої інстанції з дотриманням положень ст.129 ГПК України покладено на відповідачів судові витрати зі сплати судового збору у справі.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини оскаржуваного рішення щодо присудження до солідарного стягнення з відповідачів витрат на правничу професійну допомогу, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, у позові заявником було вказано орієнтований розрахунок судових витрат (54 900,00 грн), а також зазначено, що докази фактично понесених судових витрат та остаточна сума таких витрат будуть подані у строки та порядку, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України.

Тобто, заявником подано орієнтований рахунок цих витрат в строк визначений ст.124 ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2021 було ухвалено оскаржуване рішення у даній справі, яким присуджено до солідарного стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 900,00 грн, а заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з докази на підтвердження остаточного розміру таких витрат заявник надіслав суду першої інстанції 03.12.2021 (а.с.223 т.1).

Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що суд першої інстанції передчасно та без дотримання норм процесуального права вирішив питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише за поданим позивачем орієнтованим розрахунком, без надання останнім відповідних доказів понесення таких витрат та остаточного розрахунку.

Тобто, станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення у суду першої інстанції були відсутні підстави для вирішення такого питання.

З огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у вказаній частині підлягає зміні, фактично шляхом виключення з його тексту як висновків щодо таких витрат, так і присудження їх до солідарного стягнення з відповідачів.

Доводи, наведені скаржником та позивачем в цій частині, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не впливають на вказані вище висновки суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення з відповідачів витрат на правничу професійну допомогу підлягають зміні, а в решті оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 змінити в частині присудження до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, а резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк.", Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Укрпластик" про солідарне стягнення 252 931,39 грн задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 1, ідентифікаційний код 42874645) та Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, село Люцерна(з), вул.Сонячна, будинок 9-А, ідентифікаційний код 13669236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Данила Галицького, будинок 12, квартира 125, ідентифікаційний код 38113552) 241 139 (двісті сорок одну тисячу сто тридцять дев`ять) гривень 65 коп. основної заборгованості, 6 611 (шість тисяч шістсот одинадцять) гривень 94 коп. пені, 3 794 (три тисячі сімсот дев`яносто чотири) гривні 85 коп. інфляційних втрат, 1 384 (одну тисячу триста вісімдесят чотири) гривні 95 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк." (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 1, ідентифікаційний код 42874645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Данила Галицького, будинок 12, квартира 125, ідентифікаційний код 38113552) 1 896 (одну тисячу вісімсот дев`яносто шість) гривень 98 коп. судового збору.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Агрокомплекс" (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, село Люцерна(з), вул.Сонячна, будинок 9-А, ідентифікаційний код 13669236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-Транс-1" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Данила Галицького, будинок 12, квартира 125, ідентифікаційний код 38113552) 1 896 (одну тисячу вісімсот дев`яносто шість) гривень 98 коп. судового збору.».

3.В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/12543/21 залишити без змін.

4.Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Евотек. Інк.".

5.Матеріали справи №910/12543/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 09.06.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.О. Мальченко

В.В. Куксов