Рішення

від 07.06.2022 по справі 904/8688/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022м. ДніпроСправа № 904/8688/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Батової Р.Р.

за позовом ОСОБА_1 , Дніпрорпетровська область, м. Кам`янське

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Савтор", Одеська область, Лиманський район, с.Сербка

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , Дніпропетровська область, м. Дніпро

про визнання недійсними договорів та визнання поруки припиненою

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гайвороновський О.Г.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в якій просить суд: визнати недійсними договори від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, визнати припиненою поруку по договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, укладеному між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 6 810,00 грн.); шляхом подання до суду чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви і доданих до неї документів у строк до 15.11.2021 включно.

05.11.2021 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2021 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду квитанцію № 0.0.2327643463.1 від 04.11.2021 про сплату судового збору у розмірі 6 810,00 грн. та докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.11.2021. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Савтор" (67510, Одеська область, Лиманський район, с.Сербка, вул. Визволення, буд.2, ідентифікаційний код 37989143). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, Дніпропетровська область, м.Дніпро, узвіз Кодацький, буд.2, ідентифікаційний код 33248430).

25.11.2021 позивач подав до суду заяву про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

25.11.2021 ОСОБА_2 подала до суду клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. У клопотання ОСОБА_2 вказала, що 21.03.2013 між позивачем з відповідачем укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP, за умовами якого ОСОБА_1 , за згодою ОСОБА_2 , надав поруку за виконання товариством "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест" кредитних зобов`язань перед відповідачем по кредитному договору № DNHSLON03251 від 21.03.2013. Рішення у справі № 904/8688/21 вплине на права та обов`язки ОСОБА_2 , оскільки згоду на зміну умов договору поруки від 21.03.2013 остання не надавала і результат вирішення спору матиме безпосередні наслідки не тільки для позивача, а і для відповідальності того, хто надавав згоду на укладення вказаного договору поруки, тобто, для ОСОБА_2 .

26.11.2021 відповідач подав до суду відзив. Господарський суд зазначає, що вказаний відзив обривається на середині четвертої сторінки та не містить підпису уповноваженого представника відповідача. У зв`язку із чим вказаний відзив не приймається судом.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкладено підготовче засідання на 16.12.2021. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

16.12.2021 позивач подав клопотання про призначення експертизи.

В підготовче засідання 16.12.2021 з`явився представник відповідача. Представники позивача та третіх осіб-1,2,3 в підготовче засідання не з`явились.

Ухвалою від 16.12.2021 відкладено підготовче засідання на 10.01.2022.

10.01.2022 позивач подав додаткові пояснення до клопотання про призначення експертизи.

В підготовче засідання 10.01.2022 з`явився представник відповідача. Представники позивача та третіх осіб-1,2,3 в підготовче засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 10.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 09.02.2022 включно. Відкладено підготовче засідання на 31.01.2022.

В підготовче засідання 31.01.2022 представники позивача, відповідача та третіх осіб-1,2,3 в підготовче засідання не з`явились.

16.12.2021 позивач подав клопотання про призначення експертизи, в якій просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судових експертів поставити питання:

- Чи здійснено підпис від імені ОСОБА_2 чи іншою особою в документі "Згода співвласника" від 18.02.2016, що відноситься до договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки від 21.03.2013 № DNHSLON03251/DP, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ комерційний банк "Приватбанк"?

- Чи здійснено підписи від імені першого заступника голови правління ПАТ комерційний банк ''Приватбанк" Яценка Володимира Анатолійовича чи іншою особою в наступних документах: договорі поруки від 21.03.2013 № DNHSLON03251/DP, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ комерційний банк "Приватбанк", договорі від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки від 21.03.2013 № DNHSLON03251/DP?

Позивач в позовній заяві просить суд витребувати у AT КБ "Приватбанк" для огляду у суді оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

Ухвалою суду від 31.01.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи - відмовлено. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Витребувано у AT КБ "Приватбанк" для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016. Закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 21.02.2022.

У судове засідання 21.02.2022 з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкладено розгляд справи по суті на 09.03.2022. Повторно зобов`язано AT КБ "Приватбанк" надати для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

У призначений судом час судове засідання не відбулося з огляду на таке.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 21.03.2022, не відбулися.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно з частиною 2 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Слід відзначити, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 12.04.2022 ситуація в області є контрольованою збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 12.04.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ухвалою суду від 12.04.2022 призначено судове засідання на 26.04.2022, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у судове засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.

Ухвалою суду від 12.04.2022 призначено судове засідання на 26.04.2022.

26.04.2022 в судове засідання представники позивача, відповідача та третіх осіб-1,2,3 не з`явились.

Ухвалою суду від 26.04.2022 відкладено розгляд справи по суті на 12.05.2022.

Ухвалою суду від 12.05.2022 відкладено розгляд справи по суті на 26.05.2022. Повторно витребувано у AT КБ "Приватбанк" для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

26.05.2022 відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

26.05.2022 в судове засідання з`явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб-1,2,3 не з`явились.

Господарський суд зазначає, що відповідач витребувані ухвалою суду від 12.05.2022 оригінали договорів не надав.

Ухвалою суду від 26.05.2022 відкладено розгляд справи по суті на 08.06.2022.

08.06.2022 в судове засідання з`явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб-1,2,3 не з`явились.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтор») (позичальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (поручитель) було укладено договір № DNHSLON03251 (далі - кредитний договір).

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно пункту А1 цього договору з лімітом і на цілі зазначені у пункту А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту А1 кредитного договору, вид кредиту - невідновлювана кредитна лінія.

Ліміт цього договору 1 000 000,00 грн. на цілі: на закупівлю матеріалів для проведення будівельних робіт за договором підрядних робіт з ТОВ «Приватбуд» (п. А2 кредитного договору).

Термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту (п. А3 кредитного договору).

Згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1) дата повернення кредиту - 20.03.2014 (а.с.27).

Зобов`язання позичальника забезпечуються: договором застави (майнових прав на товар) № DNHSLON03251/DZ1 від 21.03.2013, договором застави (майнових прав на товар) № DNHSLON03251/DZ2 від 21.03.2013, договором поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 (п. А5 кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 21% річних (п. А6 кредитного договору).

Договором від 05.03.2014 про внесення змін до кредитного договору (а.с. 28-36) збільшено термін повернення кредиту до 20.03.2015.

Договором від 18.05.2015 про внесення змін до кредитного договору (а.с. 37-45) збільшено ліміт по договору до 1 500 000 грн., збільшено розмір процентів до 25% річних, збільшено термін повернення кредиту до 19.02.2016.

Договором від 18.02.2016 про внесення змін до кредитного договору (а.с. 46-47) збільшено розмір процентів до 30 % річних, збільшено термін повернення кредиту до 17.02.2017.

21.03.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP (далі - договір поруки).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СБІ-Скелябудінвест» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтор») зобов`язань за договором № DNHSLON03251 від 21.03.2013 з повернення кредиту з лімітом 1 000 000,00 грн. (п. 1.1 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п. 1.2 договору поруки).

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором (п. 4.1. договору поруки).

Сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 5.1. договору поруки).

До договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 оформлена згода співвласника ОСОБА_2 (а.с. 50).

У договорі про внесення змін від 05.03.2014 до договору поруки (а.с. 51-52) зазначено, що з 25.02.2014 внесено зміни та доповнення до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, зокрема викладено п. 1.1. договору поруки в наступній редакції:

"1.1. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест", далі - «боржник» зобов`язань за договором На DNHSLON03251 від 21.03.2013 року (далі - «кредитний договір»), з: повернення кредиту з лімітом 1 000 000,00 (один міньйон) гривень 00 копійок, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, у тому числі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень 00 копійок на закупівлю матеріалів для проведення будівельних робіт за договором підрядних робіт з ТОВ "Приватбуд", у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 Кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 колійок, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату судових витрат передбачених п.п. 2,2.15,2.3.13, 5.8 кредитного договору, з терміном повернення кредиту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до кредитного договору), з кінцевим терміном повернення кредиту 20.03.2015 (двадцяте березня дві тисячі п`ятнадцятого) року, у відповідності до умов п. А.3 кредитного договору; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. У випадку невиконання та (або) неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 кредитного договору сплати процентів за користування кредитом збільшених на 5 (п`ять) % річних за кожен випадок невиконання та (або) неналежного виконання. За умови відновлення виконання боржником зобов`язань передбачених п. 2.2.13 кредитного договору, боржник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 21 (двадцять один) % річних з дати початку їх нарахування. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 Кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом у випадку порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 42 (сорок два) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору, зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем непотрібні.».

У договорі про внесення змін від 18.05.2015 до договору поруки (а.с. 53) зазначено, що з 20.02.2015 внесено зміни та доповнення в договір поруки, зокрема викладено п. 1.1. договору поруки в наступній редакції:

"1.1. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СБІ-Скелябудінвест", далі - «боржник» зобов`язань за Договором № DNHSLON03251 від 21.03.2013 (далі - «кредитний договір»), з: повернення кредиту з лімітом 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, у тому числі 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок на закупівлю матеріалів для проведення будівельних робіт, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 Кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 Кредитного договору, у розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок на сплату судових витрат передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 Кредитного договору, з терміном повернення кредиту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (додаток № 2 до кредитного договору), з кінцевим терміном повернення кредиту 19.02.2016 (дев`ятнадцяте лютого дві тисячі шістнадцятого) року, у відповідності до умов п. п. А.2.1., А.3 кредитного договору; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних починаючи з дати списання коштів з позичковою рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. У випадку невиконання та (або) неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 кредитного договору сплати процентів за користування кредитом збільшених на 5 (п`ять) % річних за кожен випадок невиконання та (або) неналежного виконання. За умови відновлення виконання Боржником зобов`язань передбачених п. 2.2.13 кредитного договору, боржник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних з дати початку їх нарахування. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом у випадку порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної в п. 4.3 кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору, зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.", а також змінити п. 4.1. договору та викласти його в новій редакції:

« 4.1. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем свої зобов`язань за кредитним договором, цей договір припиняє свою дію.»

Договором від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки (а.с. 54) було збільшено кінцевий термін повернення кредиту до 17.02.2017 та збільшено проценти до 30 % річних.

До договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 оформлена згода співвласника ОСОБА_2 (а.с. 55).

Позивач зазначає, що 03.06.2021 банк звернувся до нього з вимогою погасити заборгованість по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251, посилаючись на те, що 21.03.2013 між ним та банком було укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP, за умовами якого поручитель надав поруку за виконання позичальником зобов`язань за договором № від 21.03.2013 № DNHSLON03251. При цьому банк стверджує, що до договору поруки від 21.03.2013 були внесені змін договорами від 05.03.2014, від 18.05.2015 та від 18.02.2016. Ознайомившись з наданими копіями вище зазначених договорів про внесення змін до договору поруки, позивач вважає, що вони є недійсними з наступних підстав. Поручителем по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 виступило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах". Це товариство є стороною договору. 21.03.2013 було укладено також договір поруки № DNHSLON03251/DP, згоду на укладання якого надала дружина позивача ОСОБА_2 . Договорами від 05.03.2014 та від 18.05.2015 були внесені істотні зміни до договору поруки: збільшено розмір зобов`язання поручителя, збільшено відсоткову ставку, але на укладення вищевказаних договорів від 05.03.2014 та 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки від 21.03.2013 ОСОБА_2 не надавала згоди, документальне оформлення такої згоди відсутнє. Відсутність такої згоди викликає істотний сумнів у тому, що договори від 05.03.2014 та 18.05.2015 оформлювались належним чином. Договором від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки було збільшено кінцевий термін повернення кредиту до 17.02.2017 та збільшено проценти до 30% річних. До цього договору оформлена згода співвласника, але підпис ОСОБА_2 на документі "згода співласника" їй не належить. Позивач зазначає, що за змістом статей 65-67 глави 8 Сімейного кодексу України в редакціях, діючих на момент укладання договорів від 05.03.2014, 18.05.2015 та 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013, для укладення цих договорів необхідно було отримати згоди співвласника майна, але таких згод не надавалось. Відсутність таких згод свідчить про те, що вказані договори належним чином не укладались і мають бути визнані недійсними. Також, позивач не згоден з вимогами банку до нього про погашення заборгованості по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251. Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. З кінцевого терміну повернення кредиту 17.02.2017 та по 17.02.2020 банк не пред`явив до позивача позову. Отже, порука по договору № DNHSLON0325I/DP від 21.03.2013 є припиненою.

Крім того, як зазначає позивач, 26.10.2020 заборгованість позичальника була списана за рахунок резерву, про що свідчить виписка банку по рахунку позичальника (а.с. 56). Таким чином, позивач вважає, що додаткові договори від 05.03.2014, 18.05.2015 та 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 не укладались належним чином і є недійсними, а порука за договором від 21.03.2013 є такою, що припинилась за законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

Господарський суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 31.01.2022 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено; витребувано у AT КБ "Приватбанк" для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

Ухвалою суду від 21.02.2022 повторно зобов`язано AT КБ "Приватбанк" надати для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

Ухвалою суду від 12.05.2022 повторно витребувано у AT КБ "Приватбанк" для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

Ухвалою суду від 26.05.2022 повторно витребувано у AT КБ "Приватбанк" для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, від 18.05.2015, від 18.02.2016, а, також, оригінали договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 та договорів про внесення змін до нього від 05.03.2014, 18.05.2015 та від 18.02.2016.

Господарський суд зазначає, що 08.06.2022 відповідач подав для долучення до матеріалів справи копії договорів від 05.03.2014 та від 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки підписані сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

Також, в матеріалах справи міститься копія підписаного сторонами договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки. Сторонами не заперечується факт укладання вказаної додаткової угоди. При цьому суд враховує, що факт її укладання встановлювався судами під час розгляду справи № 904/5563/21.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсними додаткових угод) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Господарський суд наголошує, що позивачем не заперечується факт укладання ним спірних додаткових договорів до договору поруки. Відповідач долучив до матеріалів справи копії договорів від 05.03.2014 та від 18.05.2015 про внесення змін до договору поруки підписані сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

В матеріалах справи міститься копія підписаного сторонами договору від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки

Як вказано вище, договорами від 05.03.2014, від 18.05.2015 та 18.02.2016 були внесені зміни до договору поруки, а саме:

- договором від 05.03.2014 збільшено термін повернення кредиту до 20.03.2015;

- договором від 18.05.2015 збільшено ліміт по договору до 1 500 000 грн., збільшено розмір процентів до 25% річних, збільшено термін повернення кредиту до 19.02.2016 ;

- договором від 18.02.2016 збільшено розмір процентів до 30 % річних, збільшено термін повернення кредиту до 17.02.2017.

Господарський суд зауважує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 по справі № 904/5563/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 - відмовлено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 04/5563/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в сумі 200 000,00 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що судами по справі № 904/5563/21 встановлено що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (банком) та ОСОБА_1 (поручителем) укладено договір поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013. Пунктом 1.1 договору поруки, в редакції договору про внесення змін від 18.02.2016 передбачено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СБІ-Скелябудінвест», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтор» зобов`язань за договором № DNHSLON03251 від 21.03.2013 з повернення кредиту з лімітом 1 500 000,00 грн.

Таким чином, суди по справі № 904/5563/21 розглядали позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 з урахуванням договорів від 05.03.2014 від 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки.

Господарський суд зауважує, що під час розгляду справи № 904/5563/21 ОСОБА_1 не заперечував щодо чинності/дійсності договорів про внесення змін до договору поруки.

Також, господарський суд звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас господарський суд знову зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Господарський суд звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами, ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як вказано вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 по справі № 904/5563/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за неналежне виконання договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 - відмовлено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 04/5563/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в сумі 200 000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу.

Господарський суд звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Господарський суд зазначає, що у цій справі позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності. Натомість у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі № 904/5563/21, що є неприпустимим.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.01.2021 по справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позивач не довів порушення свого права або інтересу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договорів від 05.03.2014, від 18.05.2015 та від 18.02.2016 про внесення змін до договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 не підлягають задоволенню.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. З кінцевого терміну повернення кредиту 17.02.2017 та по 17.02.2020 банк не пред`явив до позивача позову. Отже, порука по договору № DNHSLON0325I/DP від 21.03.2013 є припиненою.

Господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як вказано вище, у договорі про внесення змін від 18.05.2015 до договору поруки (а.с. 53), сторони дійшли згоди з 20.02.2015 змінити п. 4.1. договору та викласти його в новій редакції:

« 4.1. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем свої зобов`язань за кредитним договором, цей договір припиняє свою дію.».

Позивач зазначає, що 03.06.2021 банк звернувся до нього з вимогою погасити заборгованість по договору від 21.03.2013 № DNHSLON03251.

Таким чином, банк звернувся до поручителя з вимогою погасити заборгованість, а також з позовом в межах строку поруки, встановленого договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання припиненою поруки по договору поруки № DNHSLON03251/DP від 21.03.2013 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач зазначає, що 26.10.2020 заборгованість позичальника була списана за рахунок резерву, про що свідчить виписка банку по рахунку позичальника (а.с. 56).

Господарський суд зазначає, що надана позивачем виписка не містить підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банківської установи, у зв`язку із чим, в розумінні положень чинного законодавства України, не може бути належним доказом списання заборгованості позичальника.

Відповідач у своїх додаткових поясненнях просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Господарський суд зазначає, що підстави для застосування строку позовної давності в даному випадку відсутні, у зв`язку з тим, що господарський суд дійшов висновку, що права позивача не є порушеними.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 6 810,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2022

Суддя І.В. Мілєва